ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Каразуб
2024.11.23 10:26
Щодо вічності. Там де сходяться
Вітер в пару сплітаючись з хмарою,
Безконечність лихою подобою,
Звіром кинеться до очей.
Щодо погляду. Погляд втоплений,
І нажаханий часоплинністтю,
Завмирає і далі без префіксу
Розчиняється в крові твоїй.

Микола Дудар
2024.11.23 09:17
Надмірним днем, умовним днем
Приблизно по обіді
Зійшлись з тобою з різних тем —
Віват — у цьому світі
Такі красиві, молоді
Аж надто моложаві
Серед мовчань, поміж подій
В своїй недодержаві…

Віктор Кучерук
2024.11.23 05:40
Зарано смеркає і швидко ночіє
Відтоді, як осінь прискорила хід, –
Відтоді, як гаснути стали надії,
Що Бог допоможе уникнути бід.
Все ближче і ближче лихі сніговії
Та лютих морозів до нас ненасить, –
Від страху загинути кров холодіє
І серце схвиль

Микола Соболь
2024.11.23 05:08
Сьогодні осінь вбралась у сніги,
тепер красуню зовсім не впізнати,
ріка причепурила береги,
напнула шапку посіріла хата,
калина у намисті та фаті,
похорошіли геть безлисті клени,
а кущ якийсь на побілілім тлі
іще гойдає листячко зелене.

Іван Потьомкін
2024.11.22 19:35
«…Liberte, Fraternite, Egalite …»-
На істини прості тебе, Європо, Я наупомив нарешті,
Щоб ти жила , як споконвіку Тора Моя велить.
І що ж? Цього тобі видалось замало?
Як у пастви Мойсея м’ясо, демократія із носа лізе?
І ти силкуєшся прищепить її

Володимир Каразуб
2024.11.22 12:01
Я без тебе не стану кращим,
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,
Холодком по душі суне хмарами безконечність,
І сміється над часом, якого постійно нема.


08.02.2019

Володимир Каразуб
2024.11.22 09:46
Ось тут диригент зупинився і змовкли литаври,
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто

Микола Дудар
2024.11.22 09:04
Нещодавно йшли дощі
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…

Козак Дума
2024.11.22 08:12
Аби вернути зір сліпим,
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
не красти, спекатись іуд,
у чесність повернути віру!

Микола Соболь
2024.11.22 05:55
І тільки камінь на душі
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?

Віктор Кучерук
2024.11.22 04:59
Одною міркою не міряй
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.

Артур Сіренко
2024.11.21 23:09
Замість післямови до книги «Холодне Сонце») Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо

Ярослав Чорногуз
2024.11.21 22:17
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.

Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,

Ігор Шоха
2024.11.21 20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.

Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Іншомовна поезія):

Ігор Прозорий
2024.05.17

Владислав Город
2023.04.01

Чоловіче Жіноче
2022.03.19

Ольга Буруто
2022.01.12

Любов Ю
2021.12.22

І Батюк
2021.10.08

Ольга Олеандра
2021.08.08






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Томас Венцлова (1937) / Іншомовна поезія

 ATSIGRĘŽĘS TIES RIBA
(Той, що оглянувся на межі) посв. А.К.




Найвища оцінка Володимир Ляшкевич 6 Майстер-клас / Майстер-клас
Найнижча оцінка Дмитро Топольський 5.5 Любитель поезії / Любитель поезії

      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2006-09-04 17:18:07
Переглядів сторінки твору 11254
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 3.863 / 5.83  (3.836 / 5.5)
* Рейтинг "Майстерень" 3.974 / 6  (3.836 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.733
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми Литовською мовою
Автор востаннє на сайті 2008.12.22 09:50
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2006-09-04 17:47:17 ]
Шановний автор не проти здійснення нами спроб перекладу українською (російською) мовою.

ОБЕРНУВШИЙСЯ У РУБЕжА посв.М. К.
(подстрочник)

По тропе среди обломков надо было слегка подняться
наверx. В подземельи все сбивало с толку:
провалы, испуг, рассыпчатая пожелтевшая глина.
иероглифы скал, темноволосый лес,
утопленником выплывший из сумерек.
Страннику казалось, что он потерял направление

от пропасти, где души мелеют [теряют глубину] и
засыпают,
к земным полям. Но музыка становилась сильнее
[росла]
в мозгу - мощь, которой покоряется Аид,
явившаяся раньше нас, в одиночестве пришедшая
ниоткуда, превосxодящая гиперборейские
льды и нильский жар. Ибо лишь она имеет смысл.

Она отступала в тишину и была тем больше,
чем беззвучнее, еле угадываемая под черным
каменным сводом, где Xронос отдыxает от
разрушения,
[она] обещала выиграть возврат
из тьмы зеркал, освободиться от яда,
одеть телом прозрачную пустоту, продолжить

то, чего нет. Вдалеке мерещились неспешные
шаги тени. Стерев холодный пот
с лица, он приносил в жертву Сафо и Терпандра,
которые еще не родились, во имя этого спутника.
Бесцветный завиток кудрей, нежное пятно на щеке...
Если лоскутья мышц опали, как одежда

с костей, осталась ли улыбка? Влекшая его
властная жажда приказала обернуться.
Все та же ли она? Помнит ли, xочет ли
опять обрести ощущения, злополучный вес желаний,
судьбу, будущее, себя? Если нет, тогда существует
только ночь Фракии, ее флейты и менады.

Он взглянул назад. Мир переменился,
ландшафт почти исчез. Раздавались клики робкиx
жительниц приморья [чаек], и Эвр xлестал дикий
склон, как струна изогнувшийся от волны.
Скалы кончились. Дальше белели звезды,
которые спустя много столетий встретят другого
певца.

Авторські пояснення: "Шестистопный ямб, местами без цезуры.
Стиxи об Орфее и Эвридике. Имена героев даны в анаграммаx ("гиперборейские", "Эвр ... дикий"). Фракия - страна, где менады растерзали Орфея. Смысл стиxов в том, что Орфей готов принести в жертву всю будущую поэзию, если ему удастся вывести Эвридику из Аида, но ему не удается, и поэтому спустя много столетий появится Данте, который также посетит ад и выйдя из него увидит звезды. Порядок рифм ясен из оригинала"

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2006-10-06 14:38:05 ]
* * * (Той що повернувся)

Поміж уламків стежкою угору трохи
і підземелля враз усім збивало з тями -
провалля, острахи, розвали зжовклі глини,
скель ієрогліфи, вовняні хащі спини,
що потопельниками з мли здіймались ями.
Мандрівнику здалося, напрямок дороги
від урвищ, де дрібніють, в сон впадають душі,
до піль земних він втратив, - Музика одна лиш
росла у ньому - Міць, що є понад Аїдом,
і жаром Нілу, і гіперборейським льодом –
Найперша і Нізвідки, - що не поневолиш.
Та, в чому тільки зміст і все в чиїй потузі, -
вступала в тишу цю й була у ній тим більша,
чим обеззвучувалась, там, посеред груди
пітьми, де Хронос готувавсь до руйнування.
Пророчила, що поверне його кохання
із темряви дзеркал, позбавлену отрути,
у тіло вбрану… Він оддасть натомість інше,
все ненароджене - співців… Сторожкі кроки
ввижались вдалині, холодний піт утерши
з обличчя, жертвує Сапфо він і Терпандром,
всіма, аби звелася понад смертним одром.
Безбарвні кучері, ланіти, ніжні перси…
Якщо опали м’язи клаптями, мов лахи,
з костей, чи посмішка зосталася? Як взнати?
Жага, що привела сюди, зве обернутись.
Така ж вона чи ні? Згадає? Схоче знову
відчути пристрастей вагу, його чудову
гру, долю, майбуття, себе! - як ні – забутись!
ночами Фракії, де флейти і менади.
І обернувся він, і зникла в світі радість,
ландшафт розтанув, залунали крики кволі
приморських склочниць, ляснув подих Євру дикий
схил, що струною хвилям в такт заплакав. Лики
в прибульця вп’ялись скель, та вже гляділи зорі
крізь мить сторіч на іншого, хто бачив Гадес.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2006-10-08 14:03:18 ]
"6" Перекладати мені було дуже цікаво, таїнство іншої мови, яку відчуваєш над деяким спрощенням дослівника :)
А думки які,- куди поділась та прекрасна міфологічна епоха, про яку ми знаємо з міфів та легенд древньої Греції, та не знаємо (і знати, звісно, не можемо) з пізніших, переповнених сумом, сказань сучасних і вимерлих народів :((