ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.10.09 22:26
Чи є сенс шукати дівчину
на базарі, на торжищі,
де все купується і продається?
Ти загубив дівчину
за масками повсякденного
життя, у хаосі століть,
а тепер шукаєш її,
як єдино потрібний маяк,

Іван Потьомкін
2025.10.09 21:47
Той, хто по смерті захоче розшукать мене,
серед мурашок поспішних хай шукає
або ж серед кошлатих бджілок.
Змалку трудитись звик, як і вони,
тож залюбки до них прилину…
…Люблю пісні ще з повоєнної пори,
коли дівчата з хлопцями на колодках
козацький

Олександр Буй
2025.10.09 20:59
Закричав болотяний бугай
І шаманка вдарила у бубон...
Я хотів інакше, але знай:
Що було – ніколи вже не буде.

Гай дубовий листям шелестить,
Кидає багаття в небо іскри...
Ти продовж оцю останню мить

Євген Федчук
2025.10.09 20:04
Хан не встигне іще й чхнути у Бахчисараї,
А козаки запорозькі уже про то знають.
Тож не встиг він ще подумать у похід рушати
На Угорщину – не прямо, а через Карпати,
Тобто через Україну – вже козаки взнали
І ту вістку королеві одразу й послали.
Нач

Сергій Губерначук
2025.10.09 15:56
КУЛЯ, ЯКА ПОЧИНАЄ ГРУ.
ДЕМОС РУСОС, ЯКИЙ не НЕ.
УЯВА ПОГОРБЛЕНА.
ПРИЗВОЛЯЩЕ дівчинки під назвою НАДІЯ.
У КИЄВІ усі КИЇ.
ТИ теж КИЙ, який ганяє КУЛЬКУ,
коли довкіл роздирливо зіпає:

С М
2025.10.09 13:39
Я шпарку заб’ю, через неї дощить
Спиняючи свої думки
Все кудись-то

Заклею ці тріщини в дверях атож
Спиняючи свої думки
Все кудись-то

Віктор Кучерук
2025.10.09 12:49
Яскравими фарбами осінь
Забарвлює стихлі гаї
І міцно бере верболози
В холодні обійми свої.
Дощем затяжним умиває
Від пилу дороги пусті,
А потім тумани безкраї
Лаштує на кожній путі.

Сергій СергійКо
2025.10.09 12:18
Ти вмієш слухати мене роками поспіль.
Ти вмієш слухати мовчання навіть дужче.
Ми можем намовчатись разом вдосталь,
Допоки спілкуватимуться душі.
Юнацьких, ми позбавлені ілюзій,
І зайвої поспішності у рухах.
Ласуєм почуттям, неначе смузі
І обираєм

Юрій Гундарєв
2025.10.09 09:47
Сьогодні, 9 жовтня, йому могло би виповнитися 85 років. Але він пішов у захмар’я сорокарічним.
Можливо, такі яскраві особистості конче потрібні не лише тут…
До речі, одна з львівських вулиць носить його ім‘я.

Дві маленькі зелені фари
висвітлюють шл

Борис Костиря
2025.10.08 22:17
Давно я не був
на залізничному вокзалі.
Узимку він промерзає
до самих глибин,
як серце печалі.
Вокзал став для мене
землею обітованою,
куди спрямовані мої мрії,

Сергій СергійКо
2025.10.08 16:12
Я сьогодні відкрив Америку!
Та не ту, що Колумбом знайдена,
Не могутню й блискучу з телеку,
а старим імпотентом займану.
Її тіло, колись привабливе,
У вбранні дивувало вродою,
Та всередині – вся оманлива
І тепер виглядає хвойдою.

Сергій СергійКо
2025.10.08 16:12
Я сьогодні відкрив Америку!
Та не ту, що Колумбом знайдена,
Не могутню й блискучу з телеку,
а старим імпотентом займану.
Її тіло, колись привабливе,
У вбранні дивувало вродою,
Та всередині – вся оманлива
І тепер виглядає хвойдою.

Леся Горова
2025.10.08 15:15
Перед осінню ніби винною
Почуваюся без вини.
Розлітається павутиною
Перший зАзимок слюдяний.

І жовтневого дня короткого
Багровиння снує клубки.
Кривда в них примостилась котиком

Володимир Мацуцький
2025.10.08 13:20
грудня 2025 року Норвезький Нобелівський комітет винесе рішення: «нікому з глав держав не присуджувати премію миру». До такого рішення потенційні члени комітету прийшли заздалегідь, ознайомившись з дослідженнями міжнародної групи науковц

Володимир Бойко
2025.10.08 11:12
Колись бункери були прихистком героїв, а нині по бункерах рятує шкуру якесь пуйло. У майбутньому вивчення історії рашизму буде справою не політологів, а паразитологів. Право сильного сильне, але не праве. Малодушним завжди мало загублених душ.

Віктор Кучерук
2025.10.08 06:14
Зранку за вікнами осінь
Хлюпає нудно дощем, -
Плани зруйновано зовсім,
Душу охоплює щем.
Тільки корити не стану
Час дощовитий ніяк, -
Осінь - обманлива пані, -
Знати повинен усяк...
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Іншомовна поезія):

Гіпсофіл Підсніжнюк Євгеній Кузьменко Павло
2024.11.26

Ігор Прозорий
2024.05.17

Владислав Город
2023.04.01

Чоловіче Жіноче
2022.03.19

Ольга Буруто
2022.01.12

Любов Ю
2021.12.22

І Батюк
2021.10.08






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Томас Венцлова (1937) / Іншомовна поезія

 ATSIGRĘŽĘS TIES RIBA
(Той, що оглянувся на межі) посв. А.К.
Taku tarp nuolaužų reikėjo kiek palipti
į kalną. Požemy akis klaidino viskas:
kiaurymės, išgąstis, birus pageltęs molis,
uolų hieroglifai, nelyginant skenduolis
iš prieblandos išplaukęs tamsiaplaukis miškas.
Klajūnui rodėsi - jis pragaišino kryptį

nuo prarajos, kur sielos senka ir užminga,
į žemiškus laukus. Bet muzika stiprėjo
smegenyse - galia, kuriai paklūsta Hadas,
ankstesnė negu mes, nebūtyje suradus
sau formą, pranašesnė už hiperborėjų
ledus ir Nilo kaitrą. Nes tik ji prasminga.

Ji traukėsi tylon ir buvo juo didesnė,
juo nebylesnė, vos nuspėjama po juodo
akmens dangum, kur Chronas ilsis nuo griovimo,
pasižadėjusi laimėti sugrįžimą
iš veidrodžių tamsos. Atsikratyti nuodo,
apvilkti kūnu skaidrią tuštumą, pratęsti

tai, ko nėra. Toli vaidenosi neskubūs
šešėlio žingsniai. Vėsų prakaitą nušluostęs
nuo veido, jis aukojo Sappho ir Terpandrą,
kurie dar negimė, už tą kelionės bendrą.
Bespalvė garbana, švelnus dėmėtas skruostas...
Jei raumenų skutai nukrito tarsi rūbas

nuo kaulų, ar išliko šypsena? Jį vedęs
valdingas troškulys įsakė atsigręžti.
Ar ji dar ta pati? Ar atmena, ar nori
atgauti pojūčius, nelemtą geismo svorį,
likimą, ateitį, save? Jei ne, tai esti
vien Trakijos naktis, jos fleitos ir menadės.

Jis pažvelgė atgal. Pasaulis atsimainė,
kraštovaizdis bemaž pranyko. Kliegė baikščios
pajūrio įnamės, ir Euras plakė dyką
atšlaitę, nuo bangos išlinkusią nei stygą.
Uolynas baigėsi. Toliau bolavo žvaigždės,
kurios po šimtmečių pasveikins kitą dainių.




Найвища оцінка Володимир Ляшкевич 6 Майстер-клас / Майстер-клас
Найнижча оцінка Дмитро Топольський 5.5 Любитель поезії / Любитель поезії

      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2006-09-04 17:18:07
Переглядів сторінки твору 11677
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 3.863 / 5.83  (3.836 / 5.5)
* Рейтинг "Майстерень" 3.974 / 6  (3.836 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.733
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми Литовською мовою
Автор востаннє на сайті 2008.12.22 09:50
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2006-09-04 17:47:17 ]
Шановний автор не проти здійснення нами спроб перекладу українською (російською) мовою.

ОБЕРНУВШИЙСЯ У РУБЕжА посв.М. К.
(подстрочник)

По тропе среди обломков надо было слегка подняться
наверx. В подземельи все сбивало с толку:
провалы, испуг, рассыпчатая пожелтевшая глина.
иероглифы скал, темноволосый лес,
утопленником выплывший из сумерек.
Страннику казалось, что он потерял направление

от пропасти, где души мелеют [теряют глубину] и
засыпают,
к земным полям. Но музыка становилась сильнее
[росла]
в мозгу - мощь, которой покоряется Аид,
явившаяся раньше нас, в одиночестве пришедшая
ниоткуда, превосxодящая гиперборейские
льды и нильский жар. Ибо лишь она имеет смысл.

Она отступала в тишину и была тем больше,
чем беззвучнее, еле угадываемая под черным
каменным сводом, где Xронос отдыxает от
разрушения,
[она] обещала выиграть возврат
из тьмы зеркал, освободиться от яда,
одеть телом прозрачную пустоту, продолжить

то, чего нет. Вдалеке мерещились неспешные
шаги тени. Стерев холодный пот
с лица, он приносил в жертву Сафо и Терпандра,
которые еще не родились, во имя этого спутника.
Бесцветный завиток кудрей, нежное пятно на щеке...
Если лоскутья мышц опали, как одежда

с костей, осталась ли улыбка? Влекшая его
властная жажда приказала обернуться.
Все та же ли она? Помнит ли, xочет ли
опять обрести ощущения, злополучный вес желаний,
судьбу, будущее, себя? Если нет, тогда существует
только ночь Фракии, ее флейты и менады.

Он взглянул назад. Мир переменился,
ландшафт почти исчез. Раздавались клики робкиx
жительниц приморья [чаек], и Эвр xлестал дикий
склон, как струна изогнувшийся от волны.
Скалы кончились. Дальше белели звезды,
которые спустя много столетий встретят другого
певца.

Авторські пояснення: "Шестистопный ямб, местами без цезуры.
Стиxи об Орфее и Эвридике. Имена героев даны в анаграммаx ("гиперборейские", "Эвр ... дикий"). Фракия - страна, где менады растерзали Орфея. Смысл стиxов в том, что Орфей готов принести в жертву всю будущую поэзию, если ему удастся вывести Эвридику из Аида, но ему не удается, и поэтому спустя много столетий появится Данте, который также посетит ад и выйдя из него увидит звезды. Порядок рифм ясен из оригинала"

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2006-10-06 14:38:05 ]
* * * (Той що повернувся)

Поміж уламків стежкою угору трохи
і підземелля враз усім збивало з тями -
провалля, острахи, розвали зжовклі глини,
скель ієрогліфи, вовняні хащі спини,
що потопельниками з мли здіймались ями.
Мандрівнику здалося, напрямок дороги
від урвищ, де дрібніють, в сон впадають душі,
до піль земних він втратив, - Музика одна лиш
росла у ньому - Міць, що є понад Аїдом,
і жаром Нілу, і гіперборейським льодом –
Найперша і Нізвідки, - що не поневолиш.
Та, в чому тільки зміст і все в чиїй потузі, -
вступала в тишу цю й була у ній тим більша,
чим обеззвучувалась, там, посеред груди
пітьми, де Хронос готувавсь до руйнування.
Пророчила, що поверне його кохання
із темряви дзеркал, позбавлену отрути,
у тіло вбрану… Він оддасть натомість інше,
все ненароджене - співців… Сторожкі кроки
ввижались вдалині, холодний піт утерши
з обличчя, жертвує Сапфо він і Терпандром,
всіма, аби звелася понад смертним одром.
Безбарвні кучері, ланіти, ніжні перси…
Якщо опали м’язи клаптями, мов лахи,
з костей, чи посмішка зосталася? Як взнати?
Жага, що привела сюди, зве обернутись.
Така ж вона чи ні? Згадає? Схоче знову
відчути пристрастей вагу, його чудову
гру, долю, майбуття, себе! - як ні – забутись!
ночами Фракії, де флейти і менади.
І обернувся він, і зникла в світі радість,
ландшафт розтанув, залунали крики кволі
приморських склочниць, ляснув подих Євру дикий
схил, що струною хвилям в такт заплакав. Лики
в прибульця вп’ялись скель, та вже гляділи зорі
крізь мить сторіч на іншого, хто бачив Гадес.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2006-10-08 14:03:18 ]
"6" Перекладати мені було дуже цікаво, таїнство іншої мови, яку відчуваєш над деяким спрощенням дослівника :)
А думки які,- куди поділась та прекрасна міфологічна епоха, про яку ми знаємо з міфів та легенд древньої Греції, та не знаємо (і знати, звісно, не можемо) з пізніших, переповнених сумом, сказань сучасних і вимерлих народів :((