телевіЗорро)

Рівень сприйняття кожного пропорційний рівню інтелекту, помноженого на рівень вихованості )))

У четвертій строфі останній рядок я би радила повністю подати езоповою мовою у музичному стилі:

"Бом"... або..."ду-ду" (чи ще якось влучніше)

Нмсд це б надало Вашій пародії витонченості. А хто вже як зрозуміє, то його проблема ))

Пане Ярославе! Ви - один з небагатьох пародистів на ПМ, у якого в доробку є справжні пародії образів, а не форми, за що я Вам уже неодноразово висловлював респект. Але дана пародія - зовсім не пародія, а щось подібне на біографію з елементами фантазії. Та й річ - дуже довга, і в ній мало дотепів на такий об"єм. Моя дружня порада: вибирайте з цитати головне, а не цілого вірша, то й пародії Ваші будуть лаконічними і дотепнішими, і прочитати їх зі сцени Ви зможете не з папірця. Чесно кажучи, я думав, що Ви можете образитися на мою пародію "Рятуйте героя", а не на оцю. Ту, в"їдливу, пародію Ви проігнорували, а ця, простякувата, вивела Вас із рівноваги так, що Ви написали відповідь, давши мені ще нові образи для контрвипадів. Ми можемо писати відповіді до безкінечності, але треба дотримуванися законів жанру і творити навколо образів, створених автором.

Михайле, дякую!))

Дякую, Галино! Для Вас, витонченої, виправляю.))

Пане Миколо, Ви розсипали компліменти, поки пародійне жало не торкнулося особисто Вас і Вашої творчості. Те саме було у Вас із Іваном Гентошем, який приклався до Ваших рядків трохи сильніше, ніж завжди, і Ви прибігли скаржитися до мене.
Я гадаю, що мені трохи видніше, де треба лаконічно сказати, а де треба розписати, щоб було видно "красу" Ваших висловлювань" "во всей красе", і якщо Ви не бачите, що все тут крутиться навколо усміхненого волосся, то Ви не бачите далі свого носа.
Читачам часто видніше, яка в"їдлива спроба на пародію, а яка ні. Той, хто не вміє писати як слід, іде в критики - це справді закон. Якщо вже закликаєте до лаконізму, то навчіться хоч коментарі лаконічно викладати. А тратити "порох" на нові відповіді Вам пародійні - справа марна. Все одно, що чіпати те, що "пахне" - вживу вишукане слівце для вишуканих львів"ян. Краще написати новий вірш гарний. Дякую, що завітали.

Таню, я дякую за досить слушні поради, хоч не зовсім погоджуюсь, що моя реакція була цілковито емоційна. Трохи й розуму вже додалося. На користь останнього свідчить хоча б те, що я вирішив не відповідати на нові випади, бо це просто марна справа, дитяча гра в "сам дурак".
Найбільше мене порадувало, що Ви самі стали на мій бік і дали цінні поради. Варіантів тут відповідей на збочене твориво пана Базіва(важко його і пародією назвати) безліч. Ставши на мій бік, Ви, Таню, за висловом того ж Базіва, увійшли до моєї "клаки" (людей, яким я, на думку Базіва, плачу гроші, щоб мене підтримували) - Вам таке, певно, і не снилося - ось іще один приклад рівня його уяви.
Ви маєте рацію, що я надто емоційно сприймаю все це, бо телевізор і певною мірою інтернет на всіх нас впливають негативно, і на дітей і на дорослих, тому не дивно, що в декого збочене сприйняття навіть, здавалося б геть "невинних" образів, таких, як "усміхнене волосся". Ви так і не сказали, як Ви цей образ уявляєте, до речі...)

Дякую, Таню, що поділилися своїм сприйняттям - мені воно цікаве справді і несподіване навіть певною мірою, бо я, коли писав, бачив усміхнене лице, яке осяває і волосся, але ж до нього справді хочеться, за Вашими словами "торкнутись, заритися у нього обличчям, понюхати, поцілувати...і не важливо, якого воно кольору чи довжини". Справді, вірш, коли виходить на люди, живе своїм життям, незалежним від автора.
А щодо запахів... Провітрю господу свою, обов"язково. Ще раз дякую!)))