Роздавання порад у комунікативному сенсі є злом, бо існує великий ризик небажаного розвитку подій, адже ніхто не може охопити всі можливі нюанси життя. Але, оскільки Ви, Валерію, заявляєте про бажання отримати пораду (а насправді підтримку, правда ж?), я спробую її дати (пораду, але не підтримку, не хочу бути винною у разі чого: ))
Отже, Вас турбує, чи не буде потім соромно перед читачем за недосконалі вірші? Тоді спробуйте знайти злого критика і змотивувати його на нищівний аналіз Ваших творів. Оскільки він отримає завдання нищити, частина його аргументів буде притягнута за вуха(Ви ж помічали кількість виссаних з пальця «компліментів» у похвально-цукерково-позитивних критичних статтях? Тут те ж саме, тільки з протилежною метою). Ви отримаєте уявлення про можливі удари недоброзичливців (частково, у життя завжди більша палітра можливостей)і , що важливо, уявлення про справжні недоліки, на котрі друзі не насмілюються Вам вказувати, аби не втратити хороші стосунки. Важливо тільки враховувати той факт, що Ви самі замовляєте «знищення» і не сприймати результат серцем. Відведіть собі роль критика над критиком, бо аналізувати рівень майстерності і слабкі місця критика не менш приємно, аніж створювати пародії. Принаймні, у Вас буде можливість виправити деякі недоліки до того, як вони потраплять у очі читача.:)
: ))Ви тільки враховуйте той факт, Валерію, що я сама так ніколи не робила…
P.S. Якщо у Вас є ворог, замовте цю роботу йому (анонімно, звичайно).:)І є одна небезпека: кому б Ви не замовили цю роботу, у неї раптово може виникнути власне життя…