ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

І Ірпінський
2026.01.16 21:52
Дорогу бавлять ліхтарі
Тікають тіні вслід за снігом
Ніч розчиняється в вині
Чуття ховаються під кригу

Віддай таємне самоті
На зберігання безстрокове
Гріхів лічильник - в каятті

Олена Побийголод
2026.01.16 17:14
Із Леоніда Сергєєва

Навколо калюжечки спирту сирого
сидять таргани В’ячеслав та Серьога,
і перший, відомий між друзів як Слава,
кумпана по вусиках гладить ласкаво:

– Ну що ти, Серього! Не бачу причини!

Юрій Лазірко
2026.01.16 15:52
пригрій мене
Боже
у серці зболілім
хоч я
твої прикрощі
а ти
мої крила

Борис Костиря
2026.01.16 11:53
Як я люблю оці простори ночі,
Коли усе навколо затихає,
І сняться сни небачені, пророчі,
І марить поле вільне і безкрає.

Від марноти, від торгу і базару
Ти утечеш у ніч, святі пенати,
У ній зустрінеш звістку чи примару,

Іван Потьомкін
2026.01.15 21:29
Стільки народ мій мудрості втілив у прислів’я,
що лишатися в дурнях якось вже й незручно:
«Дозволь собаці лапу покласти на стіл, то вона увесь готова захопити».
«Добре говорить, а зле робить».
Чи, може, ми й справді «мудрі потім»?
«Шукаємо мудрість

С М
2026.01.15 21:12
війна закінчиться вже скоро
хай ми зістарились обоє
невідомий воїне

снідають – новини днесь
телек діти поруч десь
ще в утробі – скоро мрець
куля й шолом нанівець

Ярослав Чорногуз
2026.01.15 20:08
Зима, зима, снігами вкрила все --
Краса природня і холодна сила.
Але для нас біду вона несе,
Вкраїна мов од горя посивіла.

Не сміх дітей, а горе матерів.
Землі здригання від ракет, шахедів.
Ну хто б тебе, Вкраїнонько, зігрів?

Євген Федчук
2026.01.15 19:55
Ходять чутки, що колись люди могли знати
Коли саме, в який день будуть помирати.
Ото якось Бог спустивсь, взяв людську подобу,
Подивитись захотів, що ж рід людський робить.
Іде, бачить дід старий тин собі ладнає,
Патики лиш де-не-де в землю устромляє

Юлія Щербатюк
2026.01.15 13:17
А час цей моральність затер
в догоду занепаду плину.
Та я, от дивак, дотепер
нас поміж шукаю Людину.

Шукаю, і мрію знайти
подій серед, надто розхожих.
Та мрії спливають, із тим

Ольга Олеандра
2026.01.15 11:41
Сядемо, запалимо свічки.
Руки складені у форму для молитви.
Та слова, що виринають звідкись,
мають смак прогірклий та бридкий.

Хочеться картати – нам за що?
Скільки можна? Скільки ще? Де брати
сили відмовлятись помирати

Борис Костиря
2026.01.15 10:37
Я все чекаю дива з невідомості,
Немовби пароксизми випадковості.
Впаду у сніг чи в зелень-мураву,
Впаду в надію ледь іще живу.
І стану крапкою у дивній повісті,
Немов непогасимий спалах совісті.

Я дива жду в задушливій буденності.

Віктор Кучерук
2026.01.15 07:44
Уже добре утоптаний сніг
Під ногами порипує в тих,
Кого холод злякати не зміг
І не змусив гуляти не йти.
А надворі - сама білизна
Проти сонця блищить, наче скло, -
Тішить очі мої дотемна
Вкрите снігом промерзле село...

Ярослав Чорногуз
2026.01.14 19:17
Мільйонами світять у небі зірки,
Освітлюють і умирають.
Кохання всевишнє пройде крізь віки -
Без нього життя немає.

У небі яріє там зірка твоя -
Дощ, хмари, туман пробиває.
Вона мені денно і нощно сія -

Володимир Мацуцький
2026.01.14 18:23
Моє варення їсть оса,
Допоки їм я суп.
Варення буду їсти сам,
Я прожену осу.

Осу я миттю зачавлю,
Вона поганий гість
Чого осу я не люблю?

Микола Дудар
2026.01.14 12:07
І буде все гаразд.
Надіюсь, вірю… також
Відклеїться маразм —
Принаймні з аміаку…

Гаразди, зазвичай,
Без усмішки не ходять
Маразм з маразмом, хай…

Борис Костиря
2026.01.14 10:52
Не можу я зібратися докупи.
Увага розлітається, мов дим,
Розшарпаний, розбитий і закутий
В розряди вибухів, як пілігрим.
Я думкою літаю поверхово,
Не здатний осягнути глибину.
Вона бреде, немов бідак, по колу,
Не в змозі усвідомити вину.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Жанна Мартиросян
2026.01.16

Таїсія Кюлас
2026.01.11

Вероніка В
2025.12.24

Максим Семибаламут
2025.12.02

І Ірпінський
2025.12.01

Павло Інкаєв
2025.11.29

Артем Ігнатійчук
2025.11.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Любов Долик (1965) / Вірші

 Бабця Зінька




Найвища оцінка Любов Бенедишин 6 Майстер-клас / Майстер-клас
Найнижча оцінка Ярослав Нечуйвітер 5.5 Майстер-клас / Майстер-клас

      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2013-11-15 16:22:54
Переглядів сторінки твору 8217
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.254 / 5.67  (5.082 / 5.6)
* Рейтинг "Майстерень" 4.975 / 5.5  (5.027 / 5.67)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.788
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Україні з любов"ю
Автор востаннє на сайті 2022.11.13 19:36
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2013-11-15 16:45:57 ]
Щаслива й на тому світі твоя бабця Зінька, Любонько, що вигойдала таку внучку... Безсмертне - таке слово подяки...
До речі, тепер я дещо розумію... Мабуть, оті риси, про які ти сама в собі знаєш, - родинне по жіночій лінії твого роду.
Дякую тобі за цей вірш. Я рідко оцінюю твори високо. Цей - мені хочеться оцінити.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2013-11-17 20:32:55 ]
Зворушила мене, Любцю. Дякую тобі за таку оцінку. Я сама задумуюся деколи, звідкіля у мене вязлося оце чуття до слова, подивування світом... І розумію, що все іде звідси - з роду мого.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Нечуйвітер (М.К./М.К.) [ 2013-11-15 19:25:05 ]
Як то добре і правильно, і сила велика у тому, що не загубилася та Любов, а відлунює тут, у наших серцях. У моєму - точно. Схиляю чуба).


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2013-11-17 20:33:31 ]
Ярославе, твій схилений чуб дорогого вартий! Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2013-11-15 20:40:33 ]
Доля жіноча... І остання строфа особливо щемлива - "заплАчено" бабці Зіньці на цьому світі, онуками і правнуками, з такого кореня міцне дерево розростеться. І нагорі теж буде "заплАчено" - Бог милостивий до добрих людей.
Світла їй пам"ять!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2013-11-17 20:34:17 ]
Дякую, Іване! Щиро дякую тобі!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Кисельов (Л.П./Л.П.) [ 2013-11-16 01:05:06 ]
Сильно!!! Вражаюче!!! А скільки таких, як бабця Зінька, по всій Україні! Низький уклін їм і вічна пам’ять! Щиро дякую за проникливий вірш, пані Любо!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2013-11-17 20:35:41 ]
Так, Юрію, мабуть кожен має таку бабусю, може про неї так сказати. Саме це робить нас людьми - любов, і пам"ять.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2013-11-16 08:42:43 ]
Спасибі Вам, пані Любо, що Святої Суботи спрямували і мою думку на спогад. Тіткою була мені по-справжньому Баба Ганна, але називав я ЇЇ так, бо моя мати рано стала сиротою і сестра замінила їй матір.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2013-11-17 20:36:56 ]
Ті, хто нас любить по-справжньому - творять найбільше світло у нашому житті. Дякую за відгук, пане Іване!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2013-11-16 08:54:59 ]
Життя наших бабусь - фокусована і пережита жива історія, не з табачниківських підручників...
пливла, наче княгиня, - дуже точне і влучне порівняння. Княгині духу...
Дякую, Любо, за такий вірш...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2013-11-17 20:39:57 ]
Я маю давній борг перед бабцею - я бачила цю вересневу процесію, таку величезну, довгу, я бачила нас усіх - моїх рідних тіток, дядьків, бачила племінників,бачила моїх двоюрідних братів і сестер... то було родинне море, яке несло у човні княгиню свого роду... так це було... і давно мала це написати. А от коли мені вихлюпнулося... Дякую, Галю, за розуміння.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Устимко Яна (Л.П./М.К.) [ 2013-11-16 09:07:07 ]
сильно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2013-11-17 20:40:14 ]
Дякую, Яно!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2013-11-16 09:44:36 ]
На жаль, з'явившись на світ, я застав лише бабусю по маминій лінії, та й то ненадовго...
Щемко...з любов'ю...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2013-11-17 20:43:36 ]
Бабця Зінька - теж бабуся по маминій лінії. Вона померла, коли мені було вже 33. Страшний був рік, було стільки втрат, похоронів. Але саме ця смерть мене вразила найбільше... Бабця мала бути вічною, завжди жити. Так я собі розуміла з малолітнього дитинства, не вірила, що вона колись помре. А от... А любов не помирає. Дякую за відгук, Мирославе!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Ковальчук (Л.П./М.К.) [ 2013-11-16 14:02:17 ]
Це справжня поезія життя.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2013-11-17 20:44:54 ]
Це життя, Світлано. А поезія проростає, коли душею стаєш зріліший. От і в мені нарешті проросло.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталя Скосарьова (Л.П./М.К.) [ 2013-11-16 18:16:19 ]
До сліз!
Дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2013-11-17 20:45:12 ]
Щиро дякую, Наталю!