Сердечне спасибі Вам, пані Любове, за вірш, що відтворює долю геніальної Майстрині пензля!

Дякую, пане Іване, на доброму слові! :) Та що я?.. МИ щасливі, що мали - МАЄМО! - ТАКУ геніальну мисткиню! Тому й повинні поширювати, аби і світ не забував, а насамперед - ми самІ. Бо в нас є ким пишатись!

Дякую, пані Роксолано! Мені вельми важлива Ваша думка!

Гарна присвята ГЕНІЮ...

Піднесла й картоплі цвіт.
Справді.

Ружі людям дарувала –
Йшла по їхніх шпичаках.
(Тут цікавий момент для розмислу - по чиїх шпичаках - руж чи людей)

чарівнИцтво...

А вірш світлий, від душі...

Гідна присвята добрій, великій художниці!

Була в хаті-музеї Катерини Білокур у Богданівці десь на початку 2000-х. Незабутні враження...
"піони"? чи таки"півонії" укр.?

"Піони" - правильна (літературна чи наукова) назва, а "півонії", а в нас ще кажуть "павонії" - назва народна. Дякую, пані Галино!

Який-небудь "шал троянд і вир півоній" пристойно би римувався з "матері-землі на лоні".
Пафос унікальний, та куди від нього дінешся.
З пошанівком,
М.Бояров.

Шановна пані Любове! Справді, списи ламати немає над чим. Слово «піон» в устах наших краян (і на Хмельниччині, і на Львівщині теж) на жаль функціонує як росіянізм, як і маса інших росіянізмів і суржикізмів (заглиблюватися у причини чому так, не буду, адже всі ми прекрасно знаємо про багатостолітнє винищення української мови імперією нашого сусіда-агресора). І завдання нас з Вами, як тих, хто пише вірші чи прозу,- якраз не узаконювати такий стан нашої мови, а надавати властивого саме їй звучання і мелосу.
Для мене найавторитетнішим джерелом є академічні словники, а з них жоден навіть не згадує слова «піон». З цим коренем є тільки слово «піонер» )) (Етимологічний словник української мови.- т.4.- К, Наукова думка, 2004.- с.385, 410; та сама ситуація і у Словнику синонімів української мови.- т.2.- К.Наукова думка, 2006.- С.199, 233; і тлумачному словнику).
Так от, розгортаю паперове видання Етимологічного словника української мови.- т.4.- К, Наукова думка, 2004.- с.385: півонія (бот.) – «багаторічна квіткова рослина Paeonia L.» [ півóня, півóнь, пивóнія, павóнія, полóнія ] – р. (російське!- Г.М.) - пиóн [ пивóния ], бр. (білоруське) – півоня, п. (польське) pivonia, pivonka… і т.д., (переписувати усю статтю не буду, хто захоче – знайде.)
Тому Ваше діалектне «павонія» - як бальзам на душу, порівняно зі зросійщеним «піон».
(Про наведені Вами у якості аргументу посилання на сайти навіть не варто багато коментувати, адже лише побіжно проглянувши наведені там тексти і заголовки, неозброєним оком видно, що це автоматичний електронний переклад з російської. Про «Піони» як зброю, взагалі мовчу – назви ці придумує хто? фахівці українські філологи? Чи чиновники від оборони, яким що «піон», що «півонія», - абсолютно однаково).
Наводячи свої аргументи, я не маю ані найменшого наміру якось Вас образити чи чого іншого. Просто, коли я на 100% упевнена у правильності своєї позиції, я хочу її донести до опонента як мою власну думку. А Вам, як автору, вже вирішувати чи погодись, чи не погодитись з моїми заувагами. Адже це є «Поетичні майстерні», мета учасників яких і полягає в удосконаленні, навчанні один від одного.
Я завше тільки дуже вдячна, коли колеги висловлюють свої міркування, зауваги – адже зі сторони часом видно те, чого автор, варячись у своєму звичному оточенні часом просто не помічає.
З великою повагою до Вас і запрошенням до співпраці!
ПС. А той мій коментар з посиланням на Вікіпедію
- видаліть (поняття не маю чого його так розтянуло при вставлянні), бо тільки Ви можете видаляти на Вашій сторінці.
Ще раз всього найкращого!

Дякую (ЩИРО), пані Галино, за Вашу стовідсоткову впевненість! І за те, що не полишили розмову - теж дякую! Доведеться переробити вірш, бо у 2001 році я, мабуть, не перевірила це слово, задовольнившись тим, що таке слово чула, читала, а інтернету не було й особистого академічного словника не мала. Тепер, пишучи щось новЕ, без словника не обходжуся. Джерело про Вікіпедію (у Вашому дописі) забрала. Ще раз дякую Вам за витрачений час і корисну інформацію! :) Щасти!