Вдячний за коментар.

Дякую. Приємно чути.

Вдячний за увагу до мого перекладу! Я намагаюся також уникати русизмів або слів «на грані русизму», якщо це не є вкрай необхідним. Водночас, при перекладах намагаюся бути максимально наближеним до оригіналу, де це можливо. Академічний тлумачний Словник української мови у 11 томах (є в Інтернеті - http://sum.in.ua) подає приклади використання слів «печальний» і «жаліти»:

ПЕЧА́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Сповнений печалі. Десь у снігах печальна мати про сина згадує свого (Володимир Сосюра, II, 1958, 230); * Образно. Осінь. Ліс стоїть задумливий, печальний (Андрій Малишко, Думки.., 1959, 16);
ЖАЛІТИ, ію, ієш, недок.
1. перех. і без додатка. Відчувати жалість, співчуття до кого-небудь. Ві любе [любить], жаліє, шанує, Серденьком зве і голубе [голубить], й милує (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 340); Він не тільки жалів тепер Марію, а й пишався нею і часом картав себе за те, що колись під Одесою хотів забрати її з фронту, послати в глибокий тил (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 405); — В наймах батька не жаліють (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 120).

Очевидно, підстав уникати цих слів немає. Водночас і надалі уважно і з розумінням ставитимусь до будь-яких Ваших зауважень.

Так, так, згодна з Вами. Заглядаю в цей словник завжди, бо мова моя підкульгує добряче.
А відносно конкретних слів - то було моє суб'єктивне відчуття. Не поправляла Вас, а просто ділилась думкою.
Приємно, що розуміємося)

Потрібна допомога тлумача.