ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2026.02.27 21:53
Навіщо, скажіть, молоді соколята,
тікаєте з дому на ситу чужину?
Нам разом боротись, або помирати
за рідну, стражденну, святу Батьківщину!

Куди ж ви лякливі? Не можна від себе
втекти не лишивши у хаті сльозини.
Кривава зоря заливає пів неба,

Ігор Шоха
2026.02.27 21:17
                    І
Ми і не юрба, і ніби, люди,
що забули, де існує знов
росіянське чудо і любов,
воля на тарілці і приблуди...
а тепер б’ємо себе у груди, –
не хотіли ми, він сам прийшов!

Іван Потьомкін
2026.02.27 19:44
«Слухай, дівчинко!» Вона не слуха…
«Цей день білий, це містечко…»
Немає містечка, нема живого духу,
По руїнах біга гола, руда Рівка,
Дитина тринадцяти років.

Проїжджали грубі німці в танку
(Тікай, тікай, Рівко!),

Юрій Лазірко
2026.02.27 15:39
так мало статися
хай кажуть люди
серденько птахою
збилося в грудях

збилося вибилось
та не на волю
ніби все вицвіло

Микола Дудар
2026.02.27 10:43
То спиш... не спиш... Душа болить…
Собі чужий… ще крок до втрати,
А поруч, глядь, чатує гидь…
Хтось пропонує заспівати:
Фелічіта… Fe-li-ci-ta
Ритмічно, настрою у тему…
Я знаю, пісня то крута,
Але чи вирішить проблему?

Борис Костиря
2026.02.27 10:26
Прокидаєшся зранку крізь марення снів.
Продираєш заслону тугу і ворожу,
Прориваєшся крізь артилерію днів,
Крізь загони військових і задуми Божі.

Прокидаєшся зранку, народжений знов
Для звитяги і совісті, честі й наснаги.
І тобою керує богиня

Віктор Кучерук
2026.02.27 06:11
Шум старої яворини,
В тиші зоряних ночей, -
То вповільнено прилине,
То прискорено втече.
Звук, послаблений роками,
Чуйне серце не мина, -
Ходить досі поміж нами
Почуттів палких луна...

Володимир Бойко
2026.02.27 00:26
Всі імперії трималися на війнах, але всі імперії врешті пішли туди, звідки прийшли. Окрім однієї. Якби всі народи заходились повертати все, що колись комусь належало протягом тисячоліть, історія людства скінчилась би швидко і назавжди. Фальсифікації

Ігор Терен
2026.02.26 22:19
А Україна жирний пиріжок
і кожному смакує укусити
хоч би кусок
у жадібний роток,
гамуючи звірячі апетити.

***
А ми поперек горла глитаям

С М
2026.02.26 20:53
одягнись зі смаком
ідучи до танцю
лети ковзаючи
із трепетом літака
ув алмази плечей
усади троянди
швидкі авто і
люди ніби у снах

Володимир Невесенко
2026.02.26 20:38
Місто щулиться, мов шкарбан ,
в мряці киснуть пусті двори,
а у лузі такий туман –
не продивишся, як не зри.

Тане простір – за п’яддю п’ядь,
мла звисає рядном до ніг.
Ніби в засвіти – в непроглядь

Юрій Гундарів
2026.02.26 20:04
Відійшов у небуття видатний український диригент, який лише кілька місяців не дожив до свого 90-ліття…

До речі, не лише диригент, а й письменник, поет, режисер, скрипаль, композитор,
викладач і навіть філософ. Про його музичні проекти, книги й афориз

Євген Федчук
2026.02.26 19:17
Сидять старі на осонні, кістки свої гріють.
Про те, про се розмовляють, про молодість мріють,
Коли ще було в них сили весь день працювати,
І до ранку до самого потім танцювати.
Сидять, курять самокрутки, мирно розмовляють,
Коли тут повз них Секлета –

Сергій Губерначук
2026.02.26 17:52
Я вигляну з віконечка –
маленька замальовочка!
Не там, а тут
увесь наш театральний інститут
розсівся в рамки портретів
відомих акторів і пасивних поетів.
Що вже тут їм викривати,
коли вже видно й так,

Юрій Гундарів
2026.02.26 12:22
У перші дні листопада минулого року я опублікував на ПМ вірш «Гекзаметр гніву», на який отримав від літератора, який (чи яка) виступає під іменем Пиріжкарня Асорті, доволі розлогу рецензію такого змісту: «Що бачить читач, який натрапив на публікацію

Микола Дудар
2026.02.26 11:49
Звучали в голосі на Почет
Сім нот на пагорбі,
на біс…
І щось було від них пророче
Бо саме так рождають Свість…
Мощун, Ірпінь, і Київ, Буча
Навік зріднилися… Війна.
І тут прийшла потвора суча —
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ноктюрн Ноктюрн
2026.02.26

Богдан Райковський Райко
2026.02.25

Мілана Попова
2026.02.24

Стейсі Стейсі
2026.02.14

хома дідим
2026.02.11

Дарій Стрілецький
2026.02.05

Акко Акко
2026.02.03






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Галина Михайлик / Вірші / "Акварелі пам'яті" (Тим, що відійшли...)

 Прóводи

пам'яті Мами

...
перейти до тексту твору




  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2016-04-16 22:53:11
Переглядів сторінки твору 5522
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.095 / 5.64)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.106 / 5.79)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.732
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Конкурси. Теми Епітафії
Автор востаннє на сайті 2023.11.07 01:19
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2016-04-17 00:40:34 ]
Ви написали правду - вчитися жити приходиться заново.
І перша весна без мами не має ні запаху, ні кольору, ні життя.
Хороша пам'ять про Маму. Не одну людину Ваш вірш до сліз приведе і до згадки про своє, що не відболить, мабуть, ніколи.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2016-04-17 01:07:39 ]
То вічна тема, на жаль... До якої кожен приходить у свій час - хтось раніше, хтось пізніше...
Дякую, Ларисо, за провідчутий відгук.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Сливко (Л.П./Л.П.) [ 2016-04-17 10:15:28 ]
Вічна пам'ять Вашій мамі.Дуже щемливо і з великою любов'ю писані рядки


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2016-04-17 14:46:24 ]
Велике спасибі!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2016-04-17 11:37:08 ]
" І великодніх крашанок лушпайки
рахманно плинуть в ирій по воді..." - неймовірно прекрасний і зворушливий образ!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2016-04-17 14:55:45 ]
В етнографічній літературі є згадки про давні вірування українців в т.зв. Рахманський Великдень: десь далеко є країна, де живуть люди, що називаються рахмани. Але вони не знають як визначити, коли є Великдень. І ось прийнято було шкаралупки зі свячених яєць пускати на воду річок. І коли до тих рахманів вони допливали - ті знали, що вже настав Великдень...
Спасибі, Василю!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лілея Дністрова (Л.П./Л.П.) [ 2016-04-17 17:14:48 ]
Пані Галино! Кожнісінький рядок відзивається щемним та невимовним болем і пронизує серце. Я більше, ніж впевнена, що мамина душа завжди поруч, завжди охороняє...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2016-04-17 19:04:58 ]
Спасибі, Лілеє!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2016-04-17 18:30:26 ]
Таке складно оцінювати, критикувати...
Це плач серця.
Тому просто... помолюсь...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2016-04-17 19:07:59 ]
Спасибі, пані Любо, за молитву...
Я свідома того, що цей твір є саме плачем, а не метафорично-технічним шедевром, але і такі плачі часом потрібні...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2016-04-17 21:33:58 ]
Пам'ять – як ниточка, що пов’язує нас із рідними, котрі відлетіли за обрій. І доки вона не обірвана – кожен багатий спогадами про ті щасливі миті в оточенні дорогих її серцю людей. Тим більше, коли йдеться про маму…
Щемно… і ніжно…
(«як щебетала – зможе і без нас…», «на чистовик, без проб і дубляжу …» - можливо, так?..)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2016-04-17 22:23:39 ]
Спасибі за правки! Скористалася ними. Збоку воно завше видніше :)
Дякую за провідчуття!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2016-04-17 23:02:25 ]
Галю, важко коментувати ці рядки...от увійшли тужно-рахманно до душі - і це вже непроминально. Мама - тому що це мамі...прегарно


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2016-04-17 23:05:01 ]
Тим більше - дуже дякую, Роксолано, що таки висловила своє відчуття...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
просто Вільшанка (Л.П./М.К.) [ 2016-04-20 21:48:11 ]
Світла пам*ять нашим мамам...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2016-04-21 23:03:16 ]
Спасибі, Вільшанко.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
просто Вільшанка (Л.П./М.К.) [ 2016-04-20 21:47:11 ]

Запалить ніч сумна, щемка
на небі свічку…
Моя матусю дорога,
моя синичко!
Де зараз зболена душа
твоя літає? -
ніхто не відає про те.
ніхто не знає...
І я не відаю про те,
голубко мила,
ти, ніби сонечко ясне,
мені світила.
А я безжурною була,
як той метелик -
літала в мріях,
як в садах
своїх химерних…

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2016-04-21 23:01:38 ]
Так, суголосне...
"Моя матусю, ти - моє сонце, що не згасає,
а лиш мадрує у ті країни, де знов світає..." - такі рядки є ще в одному змоїх давніх врішів, присвячених мамі (в циклі "Акварелі пам'яті")...
Спасибі!...