І роздирає до крові шкіру.
А можна роздерти шкіру не до крові?
Щось я не зрозуміла, про кого вірш...хто вона - ота "блаженна".
І навіщо те каміння з калюж... гріхи були й будуть...що для одного гріх, для іншого - звичайна дія...і що саме я мушу бачити між рядками...
Місія тієї "суки" яка?

...я не здивуюся, я наполягаю...подряпати можна, але роздерти - то вже до крові завжди.
Розідрана шкіра кровоточить у живої людини.
Чому я маю запитувати у психіатра про Вашу ЛГ?)))))))
Пишіть-вимальовуйте... але Ви ж її так пафосно описали, то знаєте і місію...і діагноз... мені таке не до смаку. Я чесна.

І ЛГ варта осуду чи поклоніння? то Ви її НАД ставите, то прирівнюєте до психічнохворих. А блаженний має інше значення.

Тлумачення, значення слова «блаженний»:
БЛАЖЕ́ННИЙ, а, е. Дуже щасливий. Де згода в сімействі, Де мир і тишина, Щасливі там люди, Блаженна сторона (Пісні та романси українських поетів.., II, 1956, 8); Блаженний муж, що йде на суд неправих І там за правду голос свій підносить (Іван Франко, XI, 1952, 278); Минув, як сон, блаженний час і готики й барокко (Павло Тичина, I, 1957, 69);
// Пройнятий щастям, радістю; який виражає щастя, радість. Наталя намагалася нахмуритися сердито, та лице її мимохіть прояснялося тихою, блаженною усмішкою (Степан Васильченко, II, 1959, 57).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 195.

Взагалі мене насторожила ота характерисмтика "Пречиста". Ви розумієте, що це слово пасує лише до однієї єдиної особи на світі - діви Марії? Чиста, незаймана, свята - згоден, може бути. Але Пречиста! За таке і справді можуть забити камінням істинні віруючі. Чи обляпати багнюкою. Чи ще одна Пречиста з'явилася на світі, а я й не зчувся коли?

отож... мені пише авторка, що це поезія...І я маю розуміти і прийняти на віру.
А я не бачу там ЛГ - хто ж вона: чи щаслива, що несе свій жереб і спокутує гріхи...чи таки "сука"...і психічнохвора, як у коментарі розтлумачено.
А пречиста відсилає до образу Матері Божої.
Дякую, Олександре, за підтримку.
Туман яром.

Зате в поезії ВСЕ важливе: думка, почуття, образ. І вимальовувати варто майстерно. Знати значення слів - насамперед. І не у Вікіпедії вони пояснюються, а в академічному тлумачному словнику. А ще перечитувати написане і випрозорювати треба.

"Десять заповідей графомана, або шлях у глухий кут".
Стаття є цікава.
Не лише графоманам, але й Вам корисна. Прочитайте.

ДЕСЯТЬ ЗАПОВІДЕЙ ЩИРОГО ГРАФОМАНА, АБО ШЛЯХ У ГЛУХИЙ КУТ
© Той, що греблі рве, 02-11-2010
Так часто мені доводилося віч-на-віч зустрічатися з повним несприйняттям будь-якої критичної думки, так часто доводилося шукати слів для пояснення очевидних речей, так часто я дивувався приголомшливій здатності автора захищати своє творіння будь-якими можливими і неможливими, логічними і нелогічними засобами, і так мене це втомило, що захотілося сказати про це аргументовано і всерйоз. Настільки в мене це вийшло – судити вам. В усякому разі я намагався говорити аргументовано і чесно. Передусім мова про вірші. Однак, можливо й прозаїки знайдуть щось корисне для себе. Стаття побудована за принципом „теза – антитеза” – для зручності читання.

1. ТЕЗА: Мене неправильно зрозуміли, я хотів(ла) сказати зовсім інше.
АНТИТЕЗА: Ганс Георг Гадамер якось сказав: „Кожне прочитання тексту є екзистенційною подією в житті тексту”. Якщо доступною мовою, то це означає: те, що ви хотіли написати – одне; те, що написали – інше; те, що у вас прочитали – зовсім інше.

Далі самі......

http://www.gak.com.ua/creatives/2/26145
джерело

Вірш, н.м.д. цікавий, є сильні місця, але трохи сумбурний, розхристаний.
"бо це не світ - це вона осліпла!" - "це" тут зайвий склад, тире може цілком тут замінити.
"вона каміння з доріг збирає,
бо кожен камінь чийсь гріх приймає," не зрозуміло, навіщо їй те каміння, чужі гріхи. Як що вона свята і міссія, то чому її гвалтують, тай до Бога вона звертається з маленької літери. Пречиста у нас тільки Божа Матір, то може, треба замінити, коли Ви маєте на увазі когось іншого. Вірш можна назвати свята.
Коли я читала вірш то мені здалося, що мова йде про святу Ксенію. Вона, коли помер її чоловік, одягла його одежі і пішла у світ божевільною. Її зневажали, а вона блаженно посміхалася і молилася за всіх, хто її ображав.
Таїсіє, дуже важка тема. Дійсно дуже багато протиріч у вірші, заплутано, коли допрацювати, буде вартісна річ.

Черниця
Не таким Ти створив, Боже, світ,
Що сусідує поряд із нами.
Смоківниця пуста - їй услід,
А вона - соловейком у храмі.

Літургія, пшенична кутя,
Біле поле марун - її кредо.
Хтось сповна брав з амбару життя,
А вона - покладалась на Небо.

Хтось розштовхував ліктями всіх,
Шкуру змія здираючи з себе.
А вона - йшла рікою у брід
По розбурханій хвилі до Неба.

Де ті блазні, що пили з ковша
Медовуху туманного щастя.
Лиш її світанкова душа
В Божім небі ніколи не згасне!

Ну, справді... вірш і притягує, і відштовхує водночас. Притягує - бо тема, задум цікаві. Відштовхує - бо надто багато неоковирностей, неспівпадінь, ляпів... І дочитуєш до кінця, і відчуваєш розчарування і досаду...
Зауваження вище - слушні. Додам ще декілька.

А їй не чути отого свисту,
вона - над світом, вона - пречиста

її гвалтували (судячи з тексту - постійно, часто, бо без З) - отже цього вона теж не відчула? дивно...
Пречиста?

про гріхи, які вона носить (розносить? навіщо?) не повторюватимусь, але...

вона у бога прощення просить,
і відпускає людські провини

відпускає людські провини? справді? це теж якось дивно звучить. Відпускають гріхи священики, Бог...
проситить Бога, щоб відпустив людям їхні гріхи - то ще можна було б уявити

бо кожен камінь чийсь гріх приймає,

а їй жбурляють каміння в спину,

тут камінь, і там камінь... це, нмд, теж не на користь віршу

Далі

Вона ж збирає з калюж каміння
і вкотре просить для них спасіння, -

для них - для каменюк? не чітко тут виписано рядки
і чому саме з калюж? чи тільки з калюж? а де інде його нема?

і наостанок

в брудну сорочку ховає душі

???
які душі? як вона їх ховає? де та сорочка? лежить собі? навіщо вона їх ховає в ту сорочку?
Зовсім незрозуміло.

Ну і про закінчення. Воно ніяке. Туманне, аморфне. Не запечатали як слід, словом )

Не ображайтесь. У Вас є хороші вірші. Про цей я такого не можу сказати. Щиро.