Цікавенькі такі пригоди львівського веб-Коломбо :)
Дещо двозначно звучить оце: "Я розпочав із того, що розвернув назад її „третє око”, потім, користуючись станом красуні, трохи змінив системи її сприйняття", особливо з погляду на мізансцену. І ще: про яку таку таблетку згадується у фентезі-2 і звідки головний герой отримав свої понадздібності? Передісторію в зал!

На мою думку, ці рядки тексту найбільш цікаві і вміло написані: "І відразу уп’явся в жінку усіма „щупальцями”, дарованими мені нині Промислом. Взагалі прочитати думки нормальної людини ніяк не можливо. Люди природно захищені від цього. Але за життя стається різне. Часто люди втрачають людськість. При серйозних напруженнях багато що сильно деформується. Жінки, в основному „тягнуться”, розтягуються, а чоловіки – або міцніють до нескінченості, або ламаються. Ламаються і жінки, але тоді, коли тягнутися вже ніяк не виходить."
У такому оригінальному жанрі ти ще, Володю, не працював, так? Але виходить в тебе доволі жваво, суттєво, мені подобається, читається легко.
Ця пригодницька розповідь дійсно інтригує. Цікаві розкриті образи, характери героїв, лише в деяких моментах бракує ніби сповільнення темпу в словах, в подачі цієї розповіді, але це очевидно авторське, тому не випадає з контексту, а навпаки тримає в напрузі. Мій респект: ))) Чекаємо продовження:)))

http://maysterni.com/publication.php?id=23472 - мій роман "Диваруки" про двох митців: художника і поетеси... і намагання пояснити, чому вони не можуть бути разом...

Так оце не хочеться писати якісь банальні подяки, але з рештою з поваги та симпатії до автора я ж маю засвідчити свою присуність :)
Не знаю що там за незрозумілі аури головного героя які я не бачу, і бачити не хочу, як і не бачу з рештою багато чого іншого, але...
Я ж чудово, собі на втіху, провела другу половину робочого дня, маючи твоє приємне чтиво на своєму моніторі.
З того відчуття теплі як це весняне сонце, що вже сідає у той час коли я набираю тобі літеру за літерою.
Багато багато літер, що можна вкласти в дуже короткий меседж, який хотів би отримати кожний письменник і чоловік,
Кожний
Чоловік і писменик вкладає
стільки зусиль стільки безсоних ночей у пошукці вдалих фраз, плетінню сюжету, наповнення дій хоч яким сенсом задля того короткого меседжу.
Тому я вирішила плести букву до букви, щоб та коротка фраза яку я наберу сидячи у зручному офісному стільці, під приємну музику що лунає в моїх навушниках, щоб та фраза була тобі, для тебе.
Я наберу її, відламаши шматочок молочного шоколаду, хоч і не збиралася більше сьогодні їсти шоколад...
Я наберу її заваривши собі простий зелений чай, зробивши ковток...
Я перед тим як набрати тобі, ту коротку банальну фразу вийду з офісу на коридор, де вікна не закриті жалюзями, гляну на померанчевий шлейф, що залишило сонце небу після свого заходу...
І повернувшись настукаю оце коротке і ти в повній мірі зрозумієш, скільки приємностей важить той короткий меседж...

Дякую
Я приємно провела час
Цілую ніжно
Люблю
Юля