ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Охмуд Песецький
2026.03.28 15:30
Ми зараз - як пуритани
Живем у розлуці нашій.
Молімось - і час настане,
Як вимре сердечний шашіль.

І зверне судьба на вдачу,
А серце заб'ється лунко,
Як тільки тебе побачу,

Марія Дем'янюк
2026.03.28 15:15
Сниться мені небо —
Лагідно-блакитне,
Все довкола сяє,
Все таке привітне.

Сниться мені тато,
Йдемо разом в лісі,
Сниться мені мама —

Світлана Пирогова
2026.03.28 13:38
Чи можна стерти те, що не було?
Що лиш в уяві дихало і квітло.
А пам'ять - світло,зламане на скло,
Де кожен спалах - вигадка й молитва.

Твій шепіт - чи відлуння тишини?
В уяві ти сама його створила?
Любов живе не в дотикові, - ні,

Борис Костиря
2026.03.28 12:17
Так осінь повільно відійде
У млу, невідомість, туман.
Здійсниться небачене дійство
В танку невідомих примар.

Навшпиньках відходить осінній
Казковий і лагідний дим,
Який принесе нам спасіння

хома дідим
2026.03.28 11:08
якщо бажаєте речей складніших
інтриги жодної нема отут
добропорядно уживаючи отрут
а ще римуючи сяйливе слово ніцше
ви знаєте усе що звете суть
і перекласти сподіваєтесь у вірші
але наступна рима гірше
щодо подальшої іще суцільна лють

Віктор Кучерук
2026.03.28 10:48
Мене будили вдосвіта дорослих
У сінях, чи надворі, голоси, -
І досі не забувся мамин посміх,
Коли їй зрана помогти просивсь.
Стелився шлях у світанковім світлі, -
Неслося всюди мукання корів
І чулося, як шурхотіли мітли
Та підсвинки кувікали з хлів

Юрій Гундарів
2026.03.28 09:32
Окупанти вдарили по собачому притулку «Дай лапу, друже» у Запоріжжі.Є багато поранених і загиблих тварин. Собак із травмами терміново доправляють у ветклініки…

Сирена тривогою мучить:
увага, знов небезпека!
Дрон у притулок влучив
для бездомних песик

Іван Потьомкін
2026.03.27 18:34
Там, де коняку віз підганяє,
А урядом править візник,
Де шматком арестантського хліба
Наїдаються до гикавок,
Проступає в мороці вранішнім
Повновладдям своїм пересичений
Хвіст собачий, махаючи трупом, –
Бренд Росії останніх десятиліть.

С М
2026.03.27 15:00
Ти стояла на межі свого пір’я
Політ обираючи
Усміхався я із подивом чи в силах
Помахати на прощання
Коли усе пройшло –
Се загоїлося до літа
Опісля прощань
Всі чуття що ми пережили

Артур Курдіновський
2026.03.27 14:51
З'їдає душу болісна саркома.
Круки літають. Вмерли солов'ї.
Мені це місто більше незнайоме,
Мої дороги - більше не мої.

Снують у жалюгідному апломбі
Однакові, безперспективні дні.
Я тут, неначе зомбі серед зомбі,

Юлія Щербатюк
2026.03.27 13:10
Без майбуття, о, щемна яв!
Я чую зраду в кожнім слові!
І спадної тепер любові
Для мене сяє вже зоря.

Так відлітаючи, із тим,
Не впізнавати безкінечно.
В знемозі цілувати плечі,

Борис Костиря
2026.03.27 12:33
Пробудження, немов із поля битви
Відхід в пустелю чи в рясні ліси.
Це прокидання у росі молитви,
У непорочнім сяєві краси.

Пробудження із-під руїн і горя,
Із-під уламків часу і доби.
Пробудження у буйних хвилях моря,

хома дідим
2026.03.27 07:08
у неміч кануть сни
і сяєво на сході
розвидніється ніч
понад полями дим
нездалі та цупкі
народжені до вроди
слова усе не ті
але усе ж ходім

Віктор Кучерук
2026.03.27 06:45
Казковий світ дитячого життя,
Мов потічок весняний, нетривалий,
Безрадісно пішов у небуття,
В душі зродивши паросток печалі.
Майнув, як сон, найщасливіший час
Розливів сміху і всього хотіння, -
Він, наче день, у сутінках погас,
Щоби уяву тішити

Артур Курдіновський
2026.03.27 03:35
Знову до минулого йду в гості,
Фантастичні створюю картини.
Березень. Сьогодні двадцять шосте.
Я тебе вітаю, мила Зіно!

Пам'ятаєш Харків, потім Київ?
Я не їхав! Я летів на крилах!
Невимовний сум сьогодні криє

Мирон Шагало
2026.03.26 21:41
Це море лупасить хвилями,
дме вітром і студить пусткою.
Хтось міряє море милями,
хтось міряє лиш відпусткою.

Ти ж міряєш море мріями,
що стануть колись реальними,
з чіткими часами й мірами,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Андрій Людвіг
2026.03.27

Охмуд Песецький
2026.03.19

П'ятниця Тринадцяте
2026.03.13

Людмила Пуюл
2026.03.06

Ноктюрн Ноктюрн
2026.02.26

Богдан Райковський Райко
2026.02.25

Мілана Попова
2026.02.24






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Юлія Зотова (1975) / Вірші

 Еще одно утро

Мне кажется, что у каждого из нас есть свое отчаяние, тенью следующее за нашей уверенностью в себе, за нашим спокойным настоящим

Жан-Поль Сартр

Образ твору ...
перейти до тексту твору

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-10-03 18:06:51
Переглядів сторінки твору 13158
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.188 / 5.5  (4.685 / 5.45)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.955 / 5.38)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.632
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2025.07.18 00:40
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Зотова (Л.П./М.К.) [ 2011-10-09 21:40:39 ]
Там як погуглити ше купа зсилок на словники...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-10-09 22:11:41 ]
ага, бачу. воно просто застаріле.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Зотова (Л.П./М.К.) [ 2011-10-09 22:19:05 ]
Ти права... Я про протиснулось нічо не знала до сьогодні


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Зотова (Л.П./М.К.) [ 2011-10-09 23:06:12 ]
Чорі, дякую )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-10-09 23:06:33 ]
всіда :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-10-10 10:59:49 ]
"Стремительно надо забыть, запаролен архив".
Осмелюсь полюбопытствовать - а что следует (или нужно) забыть?
Пускай бы это был некий проштрафившийся мачо. В таком случае можно было бы написать, что, мол, "тебя бы скорее забыть и внести бы в архив".
Над частицами "бы" можно поработать для того, чтобы была одна, а не две.
"надежды - одежды" - это очень хорошая рифма, например, для игры в рифмы, а для поэзии высокого полета, наверное (я не настаиваю на своем мнении), она слабовата.
"Последней маршруткой отправлены наспех надежды."
Куда отправлены надежды, если не секрет? "Наспех" - это всего лишь наречие. А вместо его можно было бы пристроить вполне понятное место.
"До боли зажато в корсеты".
Что именно зажато? "До боли" - это знакомое сочетание.
Как Вы понимаете, я ни в коем случае не критикую. Я не критик, а внимательный, любознательный и вдумчивый читатель.
Дальше - лучше. Я даже восхищаюсь хорошей рифмой "едкого натра" и "завтра". Не шучу.
А что такое "прозначно"?
Имеют место и слияния гласных.
Но читать Ваши стихотворения я не против.
Но хочется наслаждаться, а не задавать вопросы :)

Наилучшие пожелания - Вам.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Зотова (Л.П./М.К.) [ 2011-10-10 13:46:57 ]
1 Если вы сами однозначно, не напрягаясь, угадали мачо как обьект забывания, то есть ли надобность о нем вспоминать?
2 В виду пункта 1 позвольте не упражнятся с "Бы" в отдельно взятом тексте. Утверждать не берусь, но смею предположить, что такая подача тоже может быть. Она весьма спорна, но не считаю сей ракурс провальным.
3 "надежды - одежды". Уважаю вашу "слабость" к простым рифмам, тут вы совершенно правильно меня ткнули, Настоятельно прошу вас это делать и впредь. Но... рифма, так четко легла на бумагу и так естественно тут находтся, что рука не поднимается ее подвинуть. Поверте это не лень, это чудачество.
4 Я хотела написать последней маршруткой отправлены на х.. надежды, но оно выбивалось из контекста да и зритель не готов. Был вариант когда я, в поиске легкого пути употребила цензурно-подростковое "нафиг" что вызвало легкий рвотный рефлекс, закончилось тем, что я употребила спасительное "наспех". Мне в этом повкусилась эдакая женская трепетность в порыве: "куда глаза глядят", или "далеко-далеко..." или "в неведомую бездну". Ну вобщем у дамочек так случается. Обещаю в дальнейшем не злоупотреблять дамскими приёмами.
5 А что можно зажать в корсеты? кроме него?.. Про это было в пункте 1 и 2.
6 Вот вы подходите к тексту как сканер
Одежды надежды - нельзя
Натра завтра - можно :) Я эти натра как в той песне "Я не люблю вас и люблю-у-у ва-а-ас"
Техничность в стихе важна. Есть метры которым писать стих, как сто приседаний. Они блестяще с этим справляются. А мне стыдно за натр. Я не работала с ним на уроках химии. Он не встречался мне в наборе юного химика который, я купила своему ребенку. Я нашла это слово в словаре рифм... Но я такая вся из себя гордая, что получилось, сделать достойную строчку. И мне так приятно что рифма "натра-завтра" удовлетворяет вашу требовательность.
7 Прозрачно от найденых истин, разбилось стекло. Снова отсылаю вас к пункту 1 и 2 плюс пояснения:
Когда разобрался в чемто установил истину говорят: "разогнал туман" или "прояснилось". Тут прозрачно как антоним к "туманно". Ну а вообще то это пустая винная бутылка. Вино выпили истину нашли бутылку разбили как бы все.
8 про слияние согласных согласна
9 А я как за!!! Очень рада что заходите. Ваши ценные советы, если даже мне не удается им следовать помогают мне научится разобиратся с стихах и, верю, работают на мое будущее.
10 Я счастлива что вы мне задаете вопросы.
Спасибо Вам большое. Ценю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Зотова (Л.П./М.К.) [ 2011-12-10 15:39:05 ]
А Знаете, со временем многое становится яснее )
Вот вернулась снова к этому стиху. Ровняя ритм, внесла еще несколько правок, получилось - следуя вашему совету, и непонятка с корсетами убрана))
И на дуже от того - приятно )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2011-10-10 14:19:00 ]
Та Алексій просто натякав, що у тебе там одруківка: "прозНачно" :)
І ще одна: "привИчно"замість "привычно".
А з мідним тазом ти погарячкувала. Той рядок звучав - у прямому і переносному смислах, а цей - неживий, проскакуєш його, не затримуючись... Не з усіма зауваженнями, мабуть, можна погоджуватися. Тим більше, що чоловіки часом лукавлять: от як Сергієві - то можна було "коня в пальто" у свій вірш вставляти, а як Юлі "мідний таз" - то зась! І де ж логіка, де справедливість і гендерна рівність?! ^))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Зотова (Л.П./М.К.) [ 2011-10-10 15:58:47 ]
Мені перероблене більше сподобалось. Хай Сергій собі всталяє хоч коней хоч поней - він знає нашо. Я не для того просила критики. В тому тазу шось таке було на рівні відчуттів не красіве. Тут просто срост суб'єктивних думок.
Не сердься тільки...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ілахім Поет (Л.П./М.К.) [ 2024-04-19 09:08:28 ]
Елегантна у Вас поезія!
Чуттєва, експресивна, жіночна... Щирість емоцій захоплює. Кілька віршів прочитав, особливо цей сподобався і зачепив. І відгукнувся кількома рядочками. Пробачте, якщо це зайве на Вашу думку - я нічого поганого і образливого не хотів би. Мені відомо, що деякі люди ненавидять відгуки у віршах. Не знаю, як Ви ставитесь до такого поширеного на літпорталах явища... Особисто я такий собі критик - не зовсім моє це: розбирати чиїсь злети чи падіння, так би мовити. А от якщо в мене експромтом відгукнулося, це не необхідна, але достатня ознака того, що текст мені припав до душі. То ризикну зі сподіванням на Ваше поблажливе ставлення)

Рвет календарь, спешит,
Листья-страницы драмы.
Вроде я был прошит
Нервами, как вольфрамом.
Но без тебя они
Тоньше паучьей сети.
Не притупляют дни
Память о нашем лете.

Вид на жару с тобой
Ливнями заштрихован.
Я на других слепой,
Как глуховат Бетховен
На какофонный шум
Низменных баек-сплетен.
Всюду с собой ношу
Память о нашем лете.

Косточки слов своих
Вновь нанижу на строки.
Счеты стихов - на них
"Я тебя..." и упреки.
Солнечные деньки -
Серое лихолетье.
Ради и вопреки.
Память о нашем лете.

Знаю, проходит все.
Радости и печали.
То, что нутро грызет.
То, чем я измочален.
Было всего полно -
Кануло прочь в бесследье.
А не прошло одно:
Память о нашем лете.

Дякую Вам!