ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2025.09.18 01:11
Щастя любить тишу,
тож плекаєш в домі;
у душі колишеш
почуття знайомі.
Затуляєш вікна, 
запіркою двері —
квіточка тендітна
в пишнім інтер'єрі.

Борис Костиря
2025.09.17 22:28
Руїни зруйнованого міста.
Від міста нічого не лишилося.
Надгризені скелети будинків.
Бита цегла, щелепи дверей,
вищир безуства.
Що нам хочуть сказати
ці руїни? Вони не стануть
руїнами Херсонеса,

Галина Кучеренко
2025.09.17 18:46
Я обійму тебе…
У дотиках моїх
Забудь  свої печалі і тривоги,
Забудь напругу буднів гомінких,
Знайди спочинок на складних дорогах.
…..
…..
Нехай в моїх обіймах плине час

С М
2025.09.17 18:18
Знаючи, надходить ніч і сонце палить кораблі
Я чекатиму оркестру, пограти на трубі
Став на берег би праворуч, а ліворуч на пісок
І вінка плів би з волошок, і рояль би грав ото

Капричіо ріжком виймає павутини з вух моїх
Я цей раз одверто голий. Не с

Віктор Кучерук
2025.09.17 17:57
Ходу вповільнив і спинивсь
Раптово чоловік,
Схопивсь за груди та униз
Зваливсь на лівий бік.
Ногами сіпавсь і хрипів
До піни на устах,
Немов пояснював без слів,
Чому ця хрипота

Юрій Лазірко
2025.09.17 16:58
Заливався світанок пташино,
Зачекався бджоли липи цвіт.
Я сьогодні вдихав Батьківщину,
Видихаючи прожитість літ.

Приспів:
Від обійм Чужина – мати-мачуха,
Світла крайці і крихти тепла.

Володимир Бойко
2025.09.17 11:14
Нетрадиційність нині в моді,
Ярмо традицій – на смітник!
Здоровий глузд шукати годі,
Бо навіть слід по ньому зник.

Коли розкручують амбіції,
Передусім цькують традиції.

Юрій Гундарєв
2025.09.17 08:56
вересня - День народження видатного українського письменника

Його називали соняшником, адже найбільше він любив сонце…

Шляхетний, стрункий, красивий,
по сходах життя пілігрим,
він ніколи не буде сивим,
він ніколи не буде старим.

М Менянин
2025.09.17 02:36
Прийшла ця година,
за Отче, за Сина
зайшло в Україну
звести в домовину,
почавши з Стефана
несе смертні рани
як пік благочестя
зухвале нечестя.

Ярослав Чорногуз
2025.09.17 00:22
О життя ти мойого -- світання,
Чарівливе таке, осяйне.
І любов на цім світі остання --
Хай ніколи вона не мине.

Феєричне небес розгортання --
Спалах ніжності, світлості дня.
І обіймів палких огортання,

Федір Паламар
2025.09.16 23:55
Ты могла бы наконец
Уступить – и под венец,
Но, как донне подобает,
Говоришь: какой наглец!
Убиваешь без пощады –
Кавалеры только рады.

Я унижен – спору нет!

Борис Костиря
2025.09.16 22:19
Дощі йдуть і змивають усе,
роблячи землю безликою.
Дощі йдуть, ніби вселенські сльози
вилилися в один момент.
Дощі змивають пам'ять,
змивають здобутки
творчого духу,
любов і ненависть,

Іван Потьомкін
2025.09.16 21:05
Рабби Шимон бен Элазар в молодости ушел из своего родного города и много лет изучал Тору в иешиве. Со временем он стал большим мудрецом и получил право обучать Закону других. Решил однажды рабби Шимон Бен Элазар поехать в свой родной город навестить род

Юхим Семеняко
2025.09.16 16:00
Під сувору музику Шопена
Скаже хтось услід:
«Не повезло».
Ось і налаштовує геєна
Янголу-хранителю на зло
Печі, казани, вогненні плити,
Паливо, трійчата і багри,
Щоб мене у смолах кип’ятити,

Світлана Пирогова
2025.09.16 14:47
Причепурила осінь землю
жоржинами у теплих кольорах,
хоча трава втрачає зелень,
смарагдовий наряд гаїв побляк,
але леліє айстр паради
і чорнобривців барви неспроста,
щоб берегли, - дає пораду,-
красу земну, - без неї суєта,

Віктор Кучерук
2025.09.16 07:42
Перекреслений стежками
Викошений луг, -
Перечесаний вітрами
Верболіз навкруг.
Поруділі та вологі,
Стебла і листки, -
Обмочили звично ноги
І усі стежки.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Рецензії):

Наталія Близнюк
2021.12.12

Пиріжкарня Асорті
2020.01.20

Тарас Ніхто
2020.01.18

Сергій Губерначук
2019.07.07

Юля Костюк
2018.01.11

Олександр Подвишенний
2017.11.16

Ірина Вовк
2017.06.10






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Редакція Майстерень (1963) / Рецензії

 Віктор Кучерук. Невеликі роздуми над одним із віршів

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2025-02-14 10:54:42
Переглядів сторінки твору 642
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.673 / 5.5  (4.489 / 5.44)
* Рейтинг "Майстерень" 3.774 / 5.5  (3.497 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.765
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Соціально-громадська тематика
Автор востаннє на сайті 2025.09.16 20:44
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2025-02-14 19:54:28 ]
Взагалі, виглядає цікавою справою час від часу говорити про наших авторів окремими публікаціями.
Ось почали з пана Віктора, сподіваюся, пройшло без особливих травм. Варто, певно продовжити - щоб і без дифірамбів, і по суті...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2025-02-14 20:28:49 ]


я хотів би насамперед відмежуватися від дискусій, які стосувалися Віктора Кучерука, як поета, лиш опосередковано
також, власне, хотів би спростувати маніпулятивне непорозуміння, в якому ніхто не став розбиратися особливо ~
те, начебто, я наміром "знецінив поета Віктора Кучерука"
ну бо це не так
______________________________

до речі, не знаю, кому і як (і чого), але мені дедалі більше подобається оцей фокус на характерних, питомих речах
котрі начеб весь час тут і не кричущі, не вимагаючі, а втім, якщо їх бракуватиме, це мабуть, всякий відчує одразу
можна говорити не тільки про поезії, митців, чи й начебто не митців, але ж, творців
те саме можна говорити про різні речі, про дерева, споруди, оздоби, інтер’єри
не як на екскурсії, коли часу нема геть, бо всіх більше цікавить ресторан, але є ось чотири-п’ять хвилин щоби нашвидкуруч пояснити
оце – Шевченко, оце – Свобода, ото – Жорж, а там Оперний, ага, та...

от що є характерним, скажімо, у Львові, це те, що можна роками ходити повз якийсь один і той самий старий будинок, сприймаючи його як щось належне
а потім випадково спинитися собі в ближчому ракурсі й раптово побачити якісь дуже навіть художні моменти, зрозумівши, що, по-перше,
вони тут завжди були, їх не помічалося (але вони чудовні!)
а по-друге, це раптове прозріння або іншобачення часом запросто перевертає світогляд узагалі





Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2025-02-14 21:09:16 ]
Важлива, як на мене, заувага. Що стисло, вочевидь, розуміється і як не чітко зауважені раніше добрі конструктиви в кожному з нас, відгранені в наших спробах доброчинності - вийшло, чи не зовсім, це як потрафить, але ж тільки подібні речі не вмаляє вічність?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2025-02-14 21:14:59 ]
мені здалося, що оця безпосередня, наче б, очевидна і простодушна заувага, щодо "людини на свому місці", як раз і може бути ось таким несподіваним ракурсом... і чому би не Віктор Кучерук, як приклад, тим більше, що я згадав його чисто інтуітивно, схопившись за перше-ліпше, що зринуло собі, але все ж імовірно не так випадково, як здається?




Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2025-02-15 12:15:21 ]
Особливо не просто з нами на квантовому рівні і глибше. )
Заглядаючи туди бачиш такі відмінності, що тутешні очі лізуть на лоба - як таке можна було сюди, в земне буття втиснути, і задля чого? Тут ж бо точно не рай. ))
Але сенси завжди знаходяться, і вони вагомі. )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2025-02-15 13:02:35 ]



«Як художник, він мав набагато більше значення, ніж ми думали», — сказав Дега після смерті Мане. Навряд в когось іншого були серйозніші причини для такого твердження. Дега і Мане з року в рік спостерігали один одного, придивлялися, іноді сперечалися, але жодного разу не зізнавалися у взаємному захопленні. Однак, висловлюючись згаданим чином, Дега все ж використав граматичну множину. В Мане і справді був такий недолік: він здавався занадто звичайним, як будь-хто, хто завгодно. За словами Бодлера, це була «людина дуже чесна, дуже проста, яка робить усе можливе, щоб залишатися розсудливою, хоч, на жаль, є від народження зараженою романтизмом». Атож, щодо Мане, багато хто переконував себе в тому, що розуміє його. Мане любив успіх, любив свята, картини старих майстрів, жінок. Все це він робив по-дитячому безпосередньо. Від його міцної постаті променіла життєва сила, він міг бути похмурим, міг ображатися або жартувати — все це були абсолютно нормальні, зрозумілі людські реакції. Але якщо мати звичку роздивлятися його картини, то все постає розчаровуюче незрозумілим. Золя, який захищав і вихваляв його з небаченим натхненням, одного разу зізнався, що полотна Мане нерідко збивають його з пантелику. І з плином часу, Мане ставав дедалі загадковішим, подібно до Веласкеса.

(Роберто Калассо)



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2025-02-15 13:22:54 ]
Що ж, проводячи деякі паралелі, вочевидь, можна зауважити мякість сонячної імпресії і в творчості Віктора Кучерука, без переходу до тлумачень. Це, як на мене, близько до художнього ремесла чистих імпресіоністів. Інша справа постімпресіонізм, де вже даються деякі тлумачення природи всього, і загалом без падіння в мирські стереотипи.
Бути безпосередньо в природі речей - найкращий спосіб порятунку від нездорових суспільних стереотипів.
Та це , певною мірою, подвиг, не надто увиразнювати своє тутешнє "я" на тлі більш вагомої Природи. Але ж наше "я", як цілісність, теж існує в різних вимірах. Точніше, маємо три таких "я". І бачиться, що їхнє поєднання становить максимальну творчу ціль без залежності від царини нашої діяльності.Це більш виразно досягається в музиці, малярстві, а ось в поезії і прозі ми завжди шукатимемо порозуміння із суспільством, бо ж інструмент мови - загальний. Тож маємо тонко балансувати між умом і разумом, і в області досяжної індивідуально гармонії. Це , певно, і ставить нас в літературі на те чи те місце....


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2025-02-15 13:37:09 ]



із літературою в Україні дедалі скрутніше, рік за роком.... прикладом, я особисто і не збирався якось лізти в ту літературу, от чесно. але є ж ті, хто на повному серйозі позиціонують себе, авторецензії пишуть або ШІ їм пише рецензії, публікуються типу всяко, безкоштовно, безоплатно, змагаються вписати себе в сучукрліт, за будь-що. часом не зрозуміло, навіщо. ну, амбіції, ок. але якщо ти вже ухопив якусь формулу творчості і наплодив, у відповідності із нею, енергій, причому це зайняло всякий час, хай буде, декаду, але от наприклад, потім раптом осягнення, що це все недолуге насправді. або навіть без осягнення, все одно недолуге, але ж, що вже тепер, стільки зусиль витрачено на промоцію



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2025-02-15 13:46:55 ]
Ось від цього, на мою думку і рятує перебування в природі речей. Спершу без потреби особливо виділитися. Але якщо на території природи речей все ж це дається, тоді автор справді сягнув вершин.

Я не певен, що в українській літературі раніше було дуже добре, все ж під диким, вічним ординським тиском, розвивалося не зовсім те, що в природі речей.
Зараз є така можливість, але хто розповість нинішнім неофітам про потребу гармонійного перебування в правильному середовищі, а не відразу суспільних аля-зірковостях, бомонді....

Тому і цікаві найпростіші етапи початківців, ще не зіпсовані читанням інших, відомих, розпіарених пустоцвітів.