Час від часу автори і читачі не лише Майстерень, а загалом соцмереж наштовхуються на образливі, дещо замасковані, чи неприхованої чорноти пасквілі на дійсно талановитих митців. І лють й інші нормальні початкові реакції тоді пронизують нас. Але чи таке не є ціллю подібних публікацій від отих, вкрай нещасних осіб, явно захоплених злом?
То може і дійсно не варто так переживати від опосередкованої зустрічі з таким явищем - бо якщо спершу й було слово, то зовсім не лихе, а також і ваше, доброго скерування. І чистота світобачення відданих всьому високому авторів, їхнє матеріалізоване тим чи тим чином мистецтво і далі житиме, і ніяк не постраждає від подібних хворобливих нападів. Воно реалізоване і недосяжне бруду.
Тому зло схожим чином цілиться саме в нинішнє і майбутнє суто творців. І для цього й використовує загублених в собі осіб, що частенько теж підсвідомо шукають щось справжнє, особисте, колись втрачене, але роблять це в густому обмані і самообмані під керунком тих темних сутностей, котрі захопили їх. І ті злі голоси наче й надихають на щось таке, притаке - та чомусь завжди емоційно сварливе, кричуще, і ледь не завжди де-факто роблене з дуже низькими цілями. Тож зазвичай в таких випадках і маємо перед собою не творчий процес (що завжди і виключно доброчинство) в результаті якого виникає результат мистецтва, а щось категорично зворотне. (
Це, зазвичай, засвідчує і рівень образної в'язі подібних артефактів - він світоглядно вкрай опущений, часто аж до найнижчих демонських лок, де займаються суто руйнаціями, та, найперше, поглинаннями самих себе. Ясніше розуміння ситуації в осіб, що потрапили в темну залежність, приходить надто пізно, коли свого вже майже не лишилося. І далі тільки остаточне збісіння, ще з тими наслідками після відходу звідси. Але прозріння і страх до них приходитимуть все частіше. Іншого не дано.
Можна згадати чимало прикладів такої чи подібної втрати себе - їх чимало. Та щоби не заглиблюватися в метафізику сущого, краще зупинитися на "художніх" образах. З останніх грандіозних темних, широко відомих схожих постатей в екранізації робіт Толкіна, і розширень на цю тему, безсумнівно виділяється багатогранний дух - Саурон, що окрім інших каверз, сподобився проникати в голови, в уми іншим, передусім, замаскованим під доброчинство інструментом тотального обману. Вистачало й інших засобів, інколи дуже психологічно витончених. та завжди йшлося про крайній егоїзм зла і нетерпимість до чогось світлого. І аж дивно, як часто й автори навколо літературних пасквілів повторюють Сауронівські трюки, як дивляться його поглядом навкруги, випалюючи живе, світліше за себе...
Тож чи варто опускатися до суперечок із місцевими сауроненятами, заражатися від них лихом, нехай ненадовго, та падати на їхній рівень буття?
Напевно достатньо просто викреслювати зло зі свого життєвого середовища.
Тож адміністрація ПМ в міру можливостей стежитиме за такими речами і видалятиме їх з наших шпальт, хоча і з надією, що відповідні особи ще не втрачені остаточно.