
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.02.12
15:48
День 39-й. Останній бенкет)
1.
Еос на небі з’явилася –
під куховарки бурчання:
«Я вже з цих учт показилася!
Хай би сьогодні – остання...
1.
Еос на небі з’явилася –
під куховарки бурчання:
«Я вже з цих учт показилася!
Хай би сьогодні – остання...
2025.02.12
13:36
Я дякую тобі за дві душі в колисці,
за ветхий дім в якому дух лукавий досі,
за чорно-білі зими й райдуги барвисті,
за літо запашне і журавлинну осінь.
За злети позахмарні й болісні падіння,
хитляву злагоду і непорозуміння.
Звірині ікла, що ненвисті
за ветхий дім в якому дух лукавий досі,
за чорно-білі зими й райдуги барвисті,
за літо запашне і журавлинну осінь.
За злети позахмарні й болісні падіння,
хитляву злагоду і непорозуміння.
Звірині ікла, що ненвисті
2025.02.12
13:22
Подумки берегом моря ще теплого
сонцю назустріч іду.
Вітру немає, узимку нестерпного,
що навіває сльоту.
Хвилі до ніг лише лагідно стеляться,
чути прибою мотив.
Гори ховають зимову хурделицю,
сонцю назустріч іду.
Вітру немає, узимку нестерпного,
що навіває сльоту.
Хвилі до ніг лише лагідно стеляться,
чути прибою мотив.
Гори ховають зимову хурделицю,
2025.02.12
09:47
Спробуй по-справжньому вслухатися у симфонію,
Спробуй іти по нотах до тиші в яку повертається вона,
Вибирай незавершену восьму Шуберта, дев’яту Бетговена, Дворжака, Малера,
Спробуй прислухатися від початку і піднятися до кінця,
Спробуй вислухати. У бу
Спробуй іти по нотах до тиші в яку повертається вона,
Вибирай незавершену восьму Шуберта, дев’яту Бетговена, Дворжака, Малера,
Спробуй прислухатися від початку і піднятися до кінця,
Спробуй вислухати. У бу
2025.02.12
08:43
З-за хмари раптом визирнуло сонце
і… сніг пішов. Лапатий, білий сніг!
Лежу, любуюсь, ніжусь під віконцем…
На щастя маю я такий… барліг.
Вже другий рік – укриті лісом гори,
повітря чисте, нібито кришталь!
А під ногами – бірюзове море
і… сніг пішов. Лапатий, білий сніг!
Лежу, любуюсь, ніжусь під віконцем…
На щастя маю я такий… барліг.
Вже другий рік – укриті лісом гори,
повітря чисте, нібито кришталь!
А під ногами – бірюзове море
2025.02.12
05:29
Душа мовчить, а серце ціпеніє
Від жалю за тобою, бо любив
І донедавна не втрачав надії,
Що будем вкупі, наче голуби.
Душа болить, бо серце не бажає
Змиритися з утратою надій
На те, що втихне ця журба безкрая,
Немов несамовитий веремій.
Від жалю за тобою, бо любив
І донедавна не втрачав надії,
Що будем вкупі, наче голуби.
Душа болить, бо серце не бажає
Змиритися з утратою надій
На те, що втихне ця журба безкрая,
Немов несамовитий веремій.
2025.02.11
22:30
Ми в швидкості майже зрівнялись:
я з ковінькою неспішно долаю коло за колом,
він по прямій переповзає до сховку свого .
Та є суттєва різниця у намірах наших:
Павлик-равлик володар у дощову пору,
а птаство і коти, і люди навіть шукають
якомога шв
я з ковінькою неспішно долаю коло за колом,
він по прямій переповзає до сховку свого .
Та є суттєва різниця у намірах наших:
Павлик-равлик володар у дощову пору,
а птаство і коти, і люди навіть шукають
якомога шв
2025.02.11
21:57
Вечір 38-го дня. Ще не Пенелопа, зате – Евріклея)
1.
Ледь усі сватачі ахові
вимелись врешті з палати,
батько велів Телемахові
зброю зі стін познімати.
1.
Ледь усі сватачі ахові
вимелись врешті з палати,
батько велів Телемахові
зброю зі стін познімати.
2025.02.11
21:25
Південне море не може
укритися кригою.
А якщо і вкривається,
то тільки біля берегів.
Так і людські почуття,
які відпалахкотіли, але не згасли.
Вони вкрилися кригою
тільки біля берегів,
укритися кригою.
А якщо і вкривається,
то тільки біля берегів.
Так і людські почуття,
які відпалахкотіли, але не згасли.
Вони вкрилися кригою
тільки біля берегів,
2025.02.11
15:52
Перетворився на гадюку,
отруту вприснувши у руку,
здавалося, безпечний вуж.
Як покладатися на тебе,
моє мінливе, сиве небо,
коли метеш сніги довкруж?
Із Богом глечики побила,
отруту вприснувши у руку,
здавалося, безпечний вуж.
Як покладатися на тебе,
моє мінливе, сиве небо,
коли метеш сніги довкруж?
Із Богом глечики побила,
2025.02.11
15:00
Це пожежна охорона? -
Дзвонить Вам монашка Люба.-
Дядько лізе в мою зону.
Приїжджайте , добрі люди.
- У поліцію Вам треба,
Арештують чоловіка.
- Тільки в Вас моя потреба,
Дзвонить Вам монашка Люба.-
Дядько лізе в мою зону.
Приїжджайте , добрі люди.
- У поліцію Вам треба,
Арештують чоловіка.
- Тільки в Вас моя потреба,
2025.02.11
13:41
Не вийшло казки, будень чари з’їв,
рожеві ранки в побуті сховались,
а на початку нам обом здавалось,
що «хімія» замінить сотні слів…
Але чомусь усе пішло не так…
У тому винні випадок чи доля
і наші намагання вельми кволі,
рожеві ранки в побуті сховались,
а на початку нам обом здавалось,
що «хімія» замінить сотні слів…
Але чомусь усе пішло не так…
У тому винні випадок чи доля
і наші намагання вельми кволі,
2025.02.11
11:39
Сніжить і сонце в небі сяє!
Сніжить… Тебе не вистачає…
Гуляє сніжень сніжним містом,
чіпляє на дроти намисто…
Сніжить… Тебе не вистачає…
Гуляє сніжень сніжним містом,
чіпляє на дроти намисто…
2025.02.11
10:34
Град Божий затягнуто сірими хмарами,
І немає сонця для книг. В кімнаті
Час розливає причастя сонного
Сни в порцелянову чашку пам’яті.
Тут
Лиха неприступність сталевого обрію,
Мутна непроглядність замерзлого неба.
І смуток лягає прозорими тоннами
І немає сонця для книг. В кімнаті
Час розливає причастя сонного
Сни в порцелянову чашку пам’яті.
Тут
Лиха неприступність сталевого обрію,
Мутна непроглядність замерзлого неба.
І смуток лягає прозорими тоннами
2025.02.11
10:22
Коли в поета з болю мовкне серце,
До зброї Слово він бере у герці.
Щоб рідну землю словом боронити,
Твердими бути, начебто граніти.
Тоді не зможуть поламати долю
Ні влада, ні людиська у неволі.
Помре поет, а Слово зостається,
До зброї Слово він бере у герці.
Щоб рідну землю словом боронити,
Твердими бути, начебто граніти.
Тоді не зможуть поламати долю
Ні влада, ні людиська у неволі.
Помре поет, а Слово зостається,
2025.02.11
05:47
Наче сталось довгождане чудо
Та зникати зовсім не спішить, –
Сонце примостилося на грудях
І в душі теплішає щомить.
І пітьми численні метастази
Душу полишають спроквола,
І вона світлішає відразу
Від напливу ніжного тепла.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Та зникати зовсім не спішить, –
Сонце примостилося на грудях
І в душі теплішає щомить.
І пітьми численні метастази
Душу полишають спроквола,
І вона світлішає відразу
Від напливу ніжного тепла.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2024.05.20
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.02.18
2023.02.18
2021.07.17
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Редакція Майстерень (1963) /
Критика | Аналітика
/
Мистецтвознавчі розшуки
Чи варто безпосередньо воювати із Сауроном?
Час від часу автори і читачі не лише Майстерень, а загалом соцмереж наштовхуються на образливі, дещо замасковані, чи неприхованої чорноти пасквілі на дійсно талановитих митців. І лють й інші нормальні початкові реакції тоді пронизують нас. Але чи таке не є ціллю подібних публікацій від отих, вкрай нещасних осіб, явно захоплених злом?
То може і дійсно не варто так переживати від опосередкованої зустрічі з таким явищем - бо якщо спершу й було слово, то зовсім не лихе, а також і ваше, доброго скерування. І чистота світобачення відданих всьому високому авторів, їхнє матеріалізоване тим чи тим чином мистецтво і далі житиме, і ніяк не постраждає від подібних хворобливих нападів. Воно реалізоване і недосяжне бруду.
Тому зло схожим чином цілиться саме в нинішнє і майбутнє суто творців. І для цього й використовує загублених в собі осіб, що частенько теж підсвідомо шукають щось справжнє, особисте, колись втрачене, але роблять це в густому обмані і самообмані під керунком тих темних сутностей, котрі захопили їх. І ті злі голоси наче й надихають на щось таке, притаке - та чомусь завжди емоційно сварливе, кричуще, і ледь не завжди де-факто роблене з дуже низькими цілями. Тож зазвичай в таких випадках і маємо перед собою не творчий процес (що завжди і виключно доброчинство) в результаті якого виникає результат мистецтва, а щось категорично зворотне. (
Це, зазвичай, засвідчує і рівень образної в'язі подібних артефактів - він світоглядно вкрай опущений, часто аж до найнижчих демонських лок, де займаються суто руйнаціями, та, найперше, поглинаннями самих себе. Ясніше розуміння ситуації в осіб, що потрапили в темну залежність, приходить надто пізно, коли свого вже майже не лишилося. І далі тільки остаточне збісіння, ще з тими наслідками після відходу звідси. Але прозріння і страх до них приходитимуть все частіше. Іншого не дано.
Можна згадати чимало прикладів такої чи подібної втрати себе - їх чимало. Та щоби не заглиблюватися в метафізику сущого, краще зупинитися на "художніх" образах. З останніх грандіозних темних, широко відомих схожих постатей в екранізації робіт Толкіна, і розширень на цю тему, безсумнівно виділяється багатогранний дух - Саурон, що окрім інших каверз, сподобився проникати в голови, в уми іншим, передусім, замаскованим під доброчинство інструментом тотального обману. Вистачало й інших засобів, інколи дуже психологічно витончених. та завжди йшлося про крайній егоїзм зла і нетерпимість до чогось світлого. І аж дивно, як часто й автори навколо літературних пасквілів повторюють Сауронівські трюки, як дивляться його поглядом навкруги, випалюючи живе, світліше за себе...
Тож чи варто опускатися до суперечок із місцевими сауроненятами, заражатися від них лихом, нехай ненадовго, та падати на їхній рівень буття?
Напевно достатньо просто викреслювати зло зі свого життєвого середовища.
Тож адміністрація ПМ в міру можливостей стежитиме за такими речами і видалятиме їх з наших шпальт, хоча і з надією, що відповідні особи ще не втрачені остаточно.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Чи варто безпосередньо воювати із Сауроном?

То може і дійсно не варто так переживати від опосередкованої зустрічі з таким явищем - бо якщо спершу й було слово, то зовсім не лихе, а також і ваше, доброго скерування. І чистота світобачення відданих всьому високому авторів, їхнє матеріалізоване тим чи тим чином мистецтво і далі житиме, і ніяк не постраждає від подібних хворобливих нападів. Воно реалізоване і недосяжне бруду.
Тому зло схожим чином цілиться саме в нинішнє і майбутнє суто творців. І для цього й використовує загублених в собі осіб, що частенько теж підсвідомо шукають щось справжнє, особисте, колись втрачене, але роблять це в густому обмані і самообмані під керунком тих темних сутностей, котрі захопили їх. І ті злі голоси наче й надихають на щось таке, притаке - та чомусь завжди емоційно сварливе, кричуще, і ледь не завжди де-факто роблене з дуже низькими цілями. Тож зазвичай в таких випадках і маємо перед собою не творчий процес (що завжди і виключно доброчинство) в результаті якого виникає результат мистецтва, а щось категорично зворотне. (
Це, зазвичай, засвідчує і рівень образної в'язі подібних артефактів - він світоглядно вкрай опущений, часто аж до найнижчих демонських лок, де займаються суто руйнаціями, та, найперше, поглинаннями самих себе. Ясніше розуміння ситуації в осіб, що потрапили в темну залежність, приходить надто пізно, коли свого вже майже не лишилося. І далі тільки остаточне збісіння, ще з тими наслідками після відходу звідси. Але прозріння і страх до них приходитимуть все частіше. Іншого не дано.
Можна згадати чимало прикладів такої чи подібної втрати себе - їх чимало. Та щоби не заглиблюватися в метафізику сущого, краще зупинитися на "художніх" образах. З останніх грандіозних темних, широко відомих схожих постатей в екранізації робіт Толкіна, і розширень на цю тему, безсумнівно виділяється багатогранний дух - Саурон, що окрім інших каверз, сподобився проникати в голови, в уми іншим, передусім, замаскованим під доброчинство інструментом тотального обману. Вистачало й інших засобів, інколи дуже психологічно витончених. та завжди йшлося про крайній егоїзм зла і нетерпимість до чогось світлого. І аж дивно, як часто й автори навколо літературних пасквілів повторюють Сауронівські трюки, як дивляться його поглядом навкруги, випалюючи живе, світліше за себе...
Тож чи варто опускатися до суперечок із місцевими сауроненятами, заражатися від них лихом, нехай ненадовго, та падати на їхній рівень буття?
Напевно достатньо просто викреслювати зло зі свого життєвого середовища.
Тож адміністрація ПМ в міру можливостей стежитиме за такими речами і видалятиме їх з наших шпальт, хоча і з надією, що відповідні особи ще не втрачені остаточно.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію