З усієї цієї мішури Ви - єдина, до кого я досі ставлюся з повагою, але у Вашій, так би мовити, рецензії мене зачепило два місця.
Перше - про сполучники. Давайте порахуємо перші "недозволені собі", що впадають у вічі. З них найпростіший і безапеляційний - "і":
1) І сипле в очі цілу жменю кпин,
2) І очі сяяли далекозорі
3) І зупинити гради божевіль,
4) О скільки в нім краси і новизни,
5) Секунди, септіми, іще й тритони
Гаразд, я задовбався. Ви і без того зрозуміли, що Ваша думка просто... хибна, навіть не неточна. Тож наступного разу краще взагалі мовчіть.
Другий момент. Цей Ваш метр, а насправді просто психастенічний графоман-сонеторуб без змісту та сенсу, який написав цілі дві корони на найпопсовішу тему, бо, наприклад, про екзистенційний жах цього зробити не зміг, міг дозволити собі ображати мене та мої роботи вже у другому коментарі, коли я відмовився лизати йому дупу (Ви це назвали його "спробою допомогти"), а настояв на своєму, бо в мене, вибачте, є хоча б відповідна освіта. Він міг збирати довкола себе гурток вдячних (Ви це так називаєте) лизоблюдів, які пишуть йому панегірики на кожному кроці. Але коли він дозволив собі принизити Кітса, мовляв, він із Шекспіром і Спенсером не могли вигадати рим, тому вигадали новий сонет, англійський, я розізлився. Вибачте, але на відміну від вас усіх, я читаю і Кітса, і Ронсара, і Петрарку першотвором, і я не дозволю якійсь шушарі принижувати ці імена. Цей клоун навіть не знає, скільки сонетів петраркіанським стилем написав Кітс, а дозволив собі розтулити свою гнилу ротяку. І ось тепера Ви смієте казати, що це падло усіх цих письменників ще й перевершило в довершеності. Я нікому не дозволю так принижувати цих геніїв у моїй присутності. І я застерігаю Вас надалі казати бодай щось подібне, інакше - я Вам не пробачу і запишу в персональні вороги. У Вас є нескладний екзистенційний вибір: або відмовчатися, просто визнавши таким чином, що я маю безперечну рацію, або захистити свого маргінального салонного дружбана, що Ви, скоріш за все, і зробите.
Вибачте, але я зі знанням справи кажу, що уся писня Чорногуза не варта навіть "Сирітських дарунків" Рембо. І якщо Ви зараз не дослухаєтеся до розуму, то чорти Вам у пеклі все одно пояснять хто є хто, й там уже буде безглуздо опиратися правді.
Моя Вам порада: просто йдіть своїм шляхом, але подалі від Чорногуза. Може, щось із Вас і вийде

Ну а Ваш вибір зроблено

Ти вчергове показав свою гнилу морду, Чорногузе. Так легко збити з тебе цей інтелігентний пил.
І мої зауваження щодо сполучників цілком слушні. Ти сам хвалився, що жодного слова не повторюєш у своїх коронах. Я чітко показав, що ти вживаєш один і той самий сполучник, причому на одному й тому ж місці, в одному і тому ж місці навіть у магістральному вінку.
А те, що ти там собі надумав, що я ніхто, не написав жодного сонетного вінка і т.д. - це ти собі в сраку засунь. І так, я повторюся: мене твої успіхи ніяк не бентежать. Якщо я комусь і заздрю, то точно не тобі.
І так, я повторюся: я ніколи не прогнуся під тебе. Тож твої сублімації та загравання з Курдіновським залиш собі. Ти багато би віддав, аби я тоді колись на твій невігласний коментар відповів схвально і почав у тебе "вчитися". Натомість тобі доводиться задовільнятися тим, що є, і тими, хто погодився. І якщо ти, як свиня недорізана (власне, як зазвичай), розволаєшся, що це не так, що мені треба у Курдіновського вчитися "небездоганним пророслим квітам", то це буде, як завжди, кумедно. Повторюся ще раз: згадай скільком графоманам історично писали рецензії всі хто завгодно. І де вони зараз? Артюр Рембо ж за життя у кредит видав лише "Сезон у пеклі" накладом 100 примірників, який і той не розпродався, але де Рембо, а де ти? А він уже в 15-річному віці тебе дрючив. Ти ж - підстаркуватий самозакоханий закомплексований дурень, яким би "спадковим" літератором-професіоналом ти себе не вважав. І так, клоуне, Кітс (який, до речі, помер у 23) був беззаперечним майстром сонетної форми, і піди в свого Жулинського спитай, де Кітс, а де - ти. Він усміхнеться, і по дружбі зіскочить з теми, бо ти - нездара (і тільки ти сам у цьому винен, бо все життя йшов не тим шляхом розвитку; ти йшов шляхом показухи та формалізму), і сонетики твої - гівно