Дякую щиро, дорогий Артуре! Боги не дали мені сина рідного, а ти, на літературному полі, найбільш мені близькому, замінив мені його, і я пишаюся тим, що маю такого вдячного і прекрасного душею і шляхетного літературного сина, а найголовніше - ТАЛАНОВИТОГО, якому під силу найскладніші поетичні форми і жанри, вітаю сердечно тебе з написанням корони, ти успішно зробив це, хай іде у світ з моїм благословенням. Тому я, що можу, те роблю для тебе, бо ти того вартий! Хай тобі шлях стелиться у велику літературу, і хай заздрять нам італійці. Ми розвинули створений і започаткований ними жанр до рівня найвищої складності і майстерності художньої, і це тільки початок. У нас, по суті, створилася вже школа сонетярства. Бо інші молоді таланти, особливо на фейсбуку, читають нас і теж творять одинарні сонети і вінки, і це прекрасно, це свідчить про те, що сонет - невмируща класична форма і далі житиме у віках, а ми стали срібними чи золотими ланками цього віковічного ланцюга - Джакомо де Лантіно, Данте, Петрарка, Мікеланджело, Торквато Тассо, Ронсар, Шекспір, Камоенс, Сервантес, Едмунд Спенсер, Міцкевич, Леконт де Ліль, Апллінер, Рембо, Бодлер, Хосе Марія де Ередіа, Якуб Барт-Цішинський, Франце Прешерн, Водсворт, Кольрідж, Байрон, Кітс, Фрост, Гете, Гейне, Рільке, Орсаг-Гвєздослав, і наші українські майстри: Франко, Рильський, Зеров, Павличко, Вінграновський, Гнатюк, Дорошенко, Назаренко, Гриценко, Кузан, Косенко, Чорногуз, Левицька, Ніколаєнко, Курдіновський...