дякую, так, обговорювали "Готель Каліфорнія"
ще на початку 2018 року: https://maysterni.com/publication.php?id=130486

текст цікавий, розбурхує фантазію, навіть спонукає до конспірології
зустрічав не одну спробу інтерпретувати, як-от сюжет, або тріп
сам Дон Генлі, голос, який співає всі слова в "ГК" (і барабанщик),
він жеж один із авторів, був казав, що це метафора
так званого успіху в так званому шоубізі (чи, можливо, алегорія)
плюс, якщо завгодно, ціни т. зв. успіху
сама ідея не випадкова, музиканти в певний момент готовності
мали намір написати хіт, який приніс би їм славу
хоча в групи була вже низка хітів, і епоха сприяла тому
щоби скуштувати всіх принад гедонічних
їм (Eagles) йшлося радше про такий хіт, який би став "визитівкою"
тобто, відповідний альбом і турне, які група могла
записати & подужати, а також не зненавидіти
(як це сталося зі "Сходами на Небо" Лед Зеппелін,
коли в певний, знову ж таки, момент, Плант радо пристав
на пропозицію якогось діджея заплатити $10.000
щоби радіостанція не крутила цю пісню, бо він утомився від неї)

тобто, мова про якісь образи і символи, котрі "просилися"
щоби їх було висловлено, вокально, інструментально, візуально
(самої локації "Готель Каліфорнія" не існувало)
і було висловлено – переконливо

гадаю, що і 1968 рік, і семидесяті ("хворі семидесяті")
були часом для специфічних настроїв
не до порівняння із бадьорішою епохою ЛСД й Літа Кохання
хоча і пісенька про Жовту Субмарину межує із
She Said She Said (у записі якої Пол МакКартні не став брати участь),
а сама пісня була результатом кислотної сесії під час
подорожі Леннона до США, де Пітер Фонда, поруч із ним,
весь час повторював "я знаю, що таке бути мертвим"
тому всяко похмурі теми дуже навіть циркулювали
Barry McGuire, у 1965, із "Eve of Destruction"
Strawberry Alarm Clock, у 1967, із "The World’s on Fire"
Jefferson Airplane у 1968 співали "You are the crown of creation
"And you have no way to go . . . " тощо

всяка протестна і соціально-критична тематика на цім тлі;
багацько розчарування в ідеалах, із одного боку всі ми
браття & сестри, з іншого – чийсь дім палає
хіба це не твій дім, зрештою, і це все так само метафора
або алегорія

поезійна творчість всяко користує підсвідомість
і вибір тих слів, які могли би бути інакшими
але ось так, і (ми) танцюємо на тлі пожежі
а тим часом світ підійшов до межі самознищення

Eagles писали свій хіт у тім же ключі, мислю ~
песимістичний погляд на здавалося би, гарні речі
макабричний присмак задоволення & життя у
найвищому сенсі, подібно до сп’яніння та похмілля

ну взагалі-то тексти бувають різні
часто зустрічав, у різних джерелах,
що найвидатнішою піснею 60х
прийнято вважати "God Only Knows"
записану The Beach Boys у 1966
(& я переклав би, або, може, колись)
й усе той же самий МакКартні (який намагався
творити у позитивнішому ключі настійно)
під враженням скомпонував свою баладу
"Here, There And Everywhere"
це все доступні речі, не трудно найти й послухати
якби не сильно відчувається морок у цім

прості на позір тексти, котрі
сповнені оптимізму, або висвітлюють
вищі чуття у якомога безпосередніший, начебто,
спосіб – їх ще спробуй перекладИ адекватно
і навіть якщо раптом вийде –
чи воно комусь буде цікаво, зрештою
(тобто, я про текстовий переклад)

сам я хотів би насамперед зібрати,
наскільки вже мене вистачить, із декілька
десятків альбомів, де є тексти
більш-менш змістовні, навіть сюжетні

виглядає так, що якась реальніша поезія
хоч-не-хоч, вір-не-вір, але вимагає наявності
конфлікту, травми, скарги, протиріч, тощо
ну і всі ті блюз-орієнтовані музиканти, котрі
шукали відповідної не тільки звукової,
але і вербальної експресії,
мусили справуватися відповідно

утім, є багато легшої музики
де не треба вникати у слова чи образи
можна просто підспівувати одразу & тішитися

музика для барів, твіст, серф, чізі поп, блюграс етц.

Бітловські рішення у вигляді "Here, There And Everywhere", звісно, значно музикальніші, і гармонії повніші, але цікаво було ознайомитися і з витоками від "God Only Knows"
записану The Beach Boys у 1966. Дякую за це скерування. Як і за переклад Джіммі Гендрікса. Вельми людяні й промовисті слова.

о, я нереально дякую всечасно за підтримку
так, музика йде власними шляхами,
і непросто, скажімо так, її освоїти,
привласнити

є окремий зріз якби музичних енергій
як-от річ-у-собі, непідробний &
нетрансформативний
він є, його не взяти тупо ґуґлтранслейтом
тому що той, хто мав можливість торкнутися
передав одкровення своїм, якнайінтимнішим словом

й оце якнайінтимніше слово, воно
є власне, глибинне, окреме
& якщо не маєш відповідного дотику
якщо не знаєш чуттів, які сподвигають на оте певне слово
то не передасиш його

простий же перехід через словник не дає анічого
адже словник, він для того, щоби коригувати ~
форма контролю й у жодному разі не генератор відповідної
енергії

якби все складніш, але мабуть, саме так і потрібно

тобто, це неповторно жодним чином, ніяк, розумієте

Ото я про це й пишу, що на мою думку, в "God Only Knows" гармонії не довершені тою чи тою композиційною повнотою, у них , нмсд, це залишилося у відкритому вигляді. І далі кожен може ніби самостійно те доробити в собі.
Наприклад, хтось каже суто емоційно з придихом слово "моооре!" і містерійно робить відповідне "па", передаючи захоплення, пристрасть, чарівність... Так, такий спосіб існує, і вельми поширений (в тих же релігіях, скажімо).
А може бути гарний вірш про море, пісня, з довершеними авторськими різними моментами. Це другий спосіб. Власне, я про це і кажу.

можливо, діють якісь регіональні обмеження

спробуйте на ютубі або спотіфаї набрати в пошуку:
"hendrix house burning down"

дякую!

гітарний момент, із якого все починається –
легендарний у свому праві
Гендрикс намагався відтворити вогонь (полум’я)
звуком власної електрогітари
у контексті того, що весь альбом Electric Ladyland
являє спробу музичного імпресіонізму
і не на шальках класичної музики, як-от Дебюссі
але на зрізі прогресивних (на свій час) технологій
електроніки, звукозапису, коли певні інструменти
присутні але майже не чутні, однак, привносять
своєрідну атмосферність, додаючи до загального міксу