ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Невесенко
2026.04.28 15:25
Вічний сум на образах.
Гріб дитячий на ослоні.
Мати стомлена в сльозах
над застиглим тілом доні:

«Вибач, пташечко, мені,
не зростила тебе мати...
Дні скінчилися земні,

Вячеслав Руденко
2026.04.28 11:33
Човни з очерету! Волхви на човнах! -
Рятуйте світи від наруги -
В сльоті палітурні ворони летять
І дві паперові папуги!

Волхви безупинно вітають сльоту,
Хто ж їм заборонить вітаться*,
В крисанях із хутра в добу золоту,

Тетяна Левицька
2026.04.28 10:59
Небесна твердінь безмежна,
а хмари, мов гріб, важкі.
Цей всесвіт мені належить,
як хмарочоси міські.

Будинок пече зіниці,
фундамент — ножем в землі,
у пам'яті на правиці

Борис Костиря
2026.04.28 10:56
Я люблю важливий час затишшя
Перед вибухом в полях сумних,
Як заходить сонце на узвишшя
В променях яскраво-золотих.

Так натхнення у часи утоми
Причаїлось птахом у лісах.
У тенетах суму і ризоми

Ольга Олеандра
2026.04.28 08:42
Весна. На вістрях пер пташини
понад серцями плавко лине,
не віддаляючись від них.

Гойдають крила піднебесся,
пильнуючи у гніздах дещо
дорогоцінне і крихке.

Віктор Кучерук
2026.04.28 06:36
Мигочуть дні, мелькають тижні,
Струмок надій змілів до дна, -
Нечасто нині бачу ближніх,
Забув знайомих імена.
Все більш зітхань і менше сміху,
Хоч хліб чужий іще не їм, -
Живу неначе на потіху
Всіляким недругам своїм.

Володимир Бойко
2026.04.28 00:31
Візьми мене, мов поїзд, на ходу,
Аби хотілось так, щоб не здавалось.
Нехай в чужі обійми упаду,
Аби-но лиш паскудним не дісталось.

Минуть усі, і я колись мину –
Історія нікого не жаліла.
Лишень шкода змарновану весну

Іван Потьомкін
2026.04.27 22:02
Чом такі трагічні лики,
Чом мудреці такі сумні,
Такі печальні всі святі?
В очах страждань живі в них бліки,
Їх сумніви такі прості,
Живі вони і без покриву,
Істини дивляться такі сумні.
На печальній оцій тризні

Світлана Пирогова
2026.04.27 21:12
Пора вечірня тулиться до вікон,
Немов вуаллю покриває ззовні.
Утомлений весняний лікоть
Впирається, насолодившись вповні.

За день не знали руки відпочинку.
Весна барвінок з рястом розстеляла
І підбирала кольори й відтінки.

С М
2026.04.27 20:50
Як голова завертиться, на землю дивись, якщо вийде
Мої пильні очі упустили її, в тому бігові
Чутливий мій розуме, старий для сліз
Не ладний жити, умирати не згідний
Зупини свої сумніви, подвигаючи світ
Самостійно

Немає часу любити, і себе розкрити

Володимир Невесенко
2026.04.27 19:44
Тишина в місцині хирій.
Бойовища відгули.
Лиш ключі летять у вирій,
звідусіль: «Курли, курли!..»

Небосхил горить пурпурно,
блякне хмар линка фланель.
А над цямрою зажурно

Охмуд Песецький
2026.04.27 16:08
Кораблі нашого жеребу
не покидають річищ,
йдучи за лоціями
Старших Арканів,
до затоки
вікової недуги 
колись молодої води.

Борис Костиря
2026.04.27 11:45
Час іде скрадливо і неспішно
Хижим звіром, птахом, павуком,
Протікаючи у вічні вірші
І б'ючись об скелі літаком.

Його плин прискорюється звучно,
Не спитавши дозволу у нас.
Тигром невситимим стрімко, рвучко

Вячеслав Руденко
2026.04.27 10:59
Хто постіль розстеляє?
Хміль чи боги?
Вівчар блаженний ?
Мармуру жарина?

Бажання, сенс,
Питоме животіння,
Маяк в молитві

Тетяна Левицька
2026.04.27 10:34
Знайди розраду, де її нема в помині.
В минуле стежка лопухами заросла.
На роздоріжжі рип'яхи і конюшина,
А на бруківці - кропива і ковила.

Ковтають сиві небеса хмарини спілі,
Немов колись зефір місцеві дітлахи.
Покинутих приміщень сходи задубілі

хома дідим
2026.04.27 06:34
гуляти із батьками в парк роззиратися на каруселі на інших людей із дітьми скриньки із морозивом а ще там сухий лід · оркестр із репродукторів виконує щось життєстверджувальне чим не едем але морозива ніколи не досить · роззиратися на газетний автомат 60х
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Інша поезія):

Охмуд Песецький
2026.03.19

Арсеній Літванин
2026.02.25

хома дідим
2026.02.11

Немодна Монада
2026.01.11

Вероніка В
2025.12.24

Павло Інкаєв
2025.11.29

Анелла Жабодуй
2025.08.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Охмуд Песецький (1993) / Інша поезія

 Вузли




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2026-04-27 16:08:23
Переглядів сторінки твору 76
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.813 / 5.59)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.813 / 5.59)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.809
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Романтизм та Сентименталізм. Інша поезія
Автор востаннє на сайті 2026.04.28 14:25
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
хома дідим (Л.П./М.К.) [ 2026-04-27 16:29:25 ]
напрочуд гарно, про море, яке в нас

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юхим Семеняко (Л.П./М.К.) [ 2026-04-27 22:41:45 ]

  Цей верлібр уже значно ширший за окремий образ — він працює, як повільна метафізична марина, де корабель стає не просто судном, а формою людської долі. Зустрічне судно можна розглядати у дещо іншому значенні. Воно йде з моря, от і питання логічне – з чим і з ким? І вимальовується майже фантастична картина.
Таким чином, початок досить сильний:
• корабель = життя;
• річище = наперед заданий шлях;
• жереб = доля / випадок / приречення;
• про судно, яке йде у зворотному напрямку, було вище.
  Добірка образів одразу задає серйозний тон.
"Старші Аркани" в рядку з рухом за лоціями
є дуже добрим образом, бо змішує:
• морську лексику;
• Карти таро. А вони не розвага, а засіб для розвитку інтуіції на шляху самопізнання.
Це несподівано, але природно.
Символіка працює.
Можна навіть виділити як ядро тексту:
  Середня частина — найсильніша, і цей фрагмент особливо сильний:
– "будячи птаство наших снів. І те здіймається, кружить між тишею і мороком".
Ми бачимо психологічний простір і хороший повітряний контраст після важких суден.
Птахи снів проти кораблів долі — дуже вдала опозиція.
 тЗавершення:
• "Солонішає повітря, гірчить вода" – це відчувається не тільки образно, а й фізично.
  Фінальний рядок:
– "і море чує: — я вже тут".
Гарний, стриманий рядок, без патетичного надриву, без тиску на читача.
Він не пояснює, хто говорить. Так і вірш – не лекція.

  Що мені здається слабшим:
• оліфанти Ганнібала.
Корабель класу "ріка – море" і бойові слони.
Але виправдання є – йдеться не конкретно про слонів;
• вікова недуга колись молодої води".
Образ гарний, але складний.
Тут читачеві доведеться двічі замислитись.
Висновки можуть бути різними. Проглядається ейджизм як упереджене ставлення до вікових, скажу обережно, питань.

  Загальне враження від прочитаного.
Текст зрілий, атмосферний, символічний, внутрішньо цілісний. Він ближчий до модернізму
і пізнього символізму. Це приклад медитативного верлібру, ніж простої лірики.

  Так вийшло, що почався розгляд не з назви.
Що бачу і про що думаю:
– швидкість (миля/година);
– переплетіння образів;
– розв'язати / зав'язати.
Вузол проблеми, чи знаючи про вкраплення сленгу, які у Вас проскакують, щось інше?
Для поезії того напряму, в якому вона у Вас прямує, у других і третіх значеннях все може бути.

З повагом, Ю.С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Охмуд Песецький (Л.П./М.К.) [ 2026-04-28 14:23:12 ]
Ґречно дякую всім.
Розгляд або як би він не класифікувався і яким би розлогим не виглядав, задовольняє мої запити.
Наші плани та обіцянки з чимось зав'язати бувають марними і не марними, тривалими і ні.