ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2026.07.21 19:22
Чотирнадцять боїв вигравав гетьман, бо покладався не тільки на свою вдачу, а й на силу та одвагу козаків-запорожців. А цього разу довелося діяти в супрязі з господарем Молдавії Івоном, котрий запросив допомогти проти ненаситних турків. Все складалося так

Роксолана Вірлан
2026.07.21 18:35
Нічого немає - усе лише функції й коди -
усе лиш тотальне обчислення сотень доріг.
Тому, просто грай, бо воно, взагалі, не зашкодить:
нудьгуй чи твори, чи сурми у золочений ріг.

Усе все одно, бо і є все одним без обмежень -
а тільки тоненька мемб

Артур Сіренко
2026.07.21 17:51
Місто, в якому цвіте енотера,
Нагадує лаковану віолончель:
Граки-музики і коти диригенти
(Добре, хоч не хвостаті директори
Урбаністичної директорії вулиць)
Готують музичну виставу – елегію
Мені – глядачу, читачу й слухачу.
А я то думав, що все ба

Борис Костиря
2026.07.21 12:45
Стійкий мороз, стійка ворожа тундра
Бере у свій нав'язливий полон,
Мов споконвічна і небесна туга,
Яка не має лику і погон.
Вона повзе, як велетенські тури,
Не знаючи надійних перепон.

Я у морозі загубив надію,

хома дідим
2026.07.21 11:53
перебираючи зневіри
куди податися куди
немов на кінчику рапіри
товчеться рій думок пустих
чиїсь оселі невеселі
ще вітер через них свистить
порожні вранішні мотелі
бензоколонки блокпости

Віктор Кучерук
2026.07.21 10:06
Принишкли в темряві дороги,
В пітьмі сховалися стежки, -
Лиш пнеться з мороку нічного
Чийсь пес надміру говіркий.
Ляскучий гавкіт серед ночі,
Немов з ясного неба грім, -
Цікаво, що сказати хоче
Собака гавкотом своїм?

Вячеслав Руденко
2026.07.21 10:00
Хрущі у квітні завжди привітні,
І їхні піддані доречні -
Передавайте ж цей блиск на міді
В сади безпечні.

Час, наче річка-тече в нікуди -
Води ні краплі, ні краплі сенсу ,
На кого ж погляд Дажбог спрямує

Тетяна Левицька
2026.07.21 07:15
Чим ближче, тим важче, чим далі, тим гірше —
Уже не рятують від сутінок вірші.
Та спогади світлі, герань на терасі,
Гіркий шоколад у крихкому фаянсі.
Альтанка затишна, любисток під плотом
І ті небеса, що плекають двохсотих.
Не радує літо і тиша у

Ірина Вовк
2026.07.21 07:01
Розділ ІІ: Битва біля мису Акцій. Вежа «Тімоніон» Друге вересня тридцять першого року до нашої ери видалося гарячим і штильовим. Море біля мису Акцій виглядало як застигле скло, на якому у загрозливому мовчанні завмерли дві величезні армади. Клеопат

Ірина Вовк
2026.07.21 06:58
ЧАСТИНА ТРЕТЯ: ГАЙ ОКТАВІАН. Химерне плетиво павутини «Зачиняються ворота підземелля, і темрява ковтає світло дня. Ті, що кричали про свою силу, стають тінню на стіні. Тільки Ніл тече вічно, не знаючи імен нових господарів». (З написів на піра

Володимир Бойко
2026.07.21 02:58
На відомий завод у Немирові
Флібустьєри заїхали фірою,
Розвели на бухло
За фальшиве бабло –
Тільки й бачили їх у Немирові..

Подались поступати до Вінниці
Провінційні дівулі-відмінниці.

Паб Лімерик
2026.07.20 22:45
Розглядались державні вакансії
Під мостами клошарами Франції.
А не в офісах десь.
Ви чого боїтесь
І без розглядів брати вакансії?

Непогане життя у Валенсії –
У народу є пільги та пенсії.

С М
2026.07.20 22:22
тебе люблю найкращу
ліпшу зо всіх інакшу
тебе люблю найкращу
ліпшу зо всіх інакшу

зустріч наша у тім літі
індіанським літі

Борис Костиря
2026.07.20 15:43
Брати приїхали на рідну батьківщину,
У вигасле село, якого вже нема.
Багато хто забув їх, ніби днину
Минулого життя, що прожите дарма.

Десь юність відшуміла первозданна
На тихих вулицях, у цих місцях.
Лиш тиша пронесеться, ніби панна,

Артур Курдіновський
2026.07.20 13:43
Шопена вальс... Шопена вальс (с)
Зарано став скорботним маршем.
Хоча й не був я сином Вашим, -
Мою дорогу на Парнас,
Таку правдиву, без прикрас,
Благословили Ви сонетом...
Від Вас приймаю естафету!
Холодний квітень... В серце - ніж.

Охмуд Песецький
2026.07.20 12:40
О роздуми, укупі й поодинці,
Розсипані, як сіль, горох чи кеш'ю,
Ловлю я з вами майже в кожній жінці
Печаль мою – сьогоднішню й прийдешню.

Ви зайвими буваєте тимчасом,
Коли я з ними вас позбутись радий,
Щоб не тривожили мене провісним гласом,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Інна Момотюк
2026.07.04

Володимир Кириленко
2026.06.20

Боговик Владислав Боговик Владислав
2026.06.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Охмуд Песецький (1993) / Вірші

 Мої лаури




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2026-07-20 12:40:45
Переглядів сторінки твору 82
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.299 / 6  (5.170 / 5.8)
* Рейтинг "Майстерень" 5.299 / 6  (5.170 / 5.8)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.760
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Поезія Модернізму і Неомодернізму
Поезія Романтизму і Сентименталізму
Сонет
Автор востаннє на сайті 2026.07.20 22:27
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Борис Костиря (М.К./М.К.) [ 2026-07-20 15:47:21 ]
Елегія сучасного романтика. Поезія, яка перегукується з попередньою прозою. Нова тональність теми.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Охмуд Песецький (Л.П./М.К.) [ 2026-07-20 22:27:09 ]
Або з легкою іронією інтелектуала майже вночі сприймати щирість своєї лірики, над якою вранці ледве не плакав, або тягнути до вечора, коли все бачиться інакшим – моє питання до самого себе.
Гречно дякую за розуміння. Ви вловили основне.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
хома дідим (Л.П./М.К.) [ 2026-07-21 11:50:19 ]
кажуть мислити означає існувати, а от думати це радше копирсатися у власних іграх світла та тіней, тобто, це різна активність; однак мені подобається Ваш оптимізм, і завжди подобався

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юхим Семеняко (Л.П./М.К.) [ 2026-07-21 20:01:31 ]
      У цьому вірші мене найбільше зачепив образ роздумів, які одночасно існують "укупі й поодинці", але все ж залишаються розсипаними. Це не безлад заради безладу, а природний стан людської свідомості. Наші думки можуть утворювати певну внутрішню систему, але переживаються як окремі зернини, які не завжди хочеться або можеться зібрати докупи.
Порівняння із сіллю, горохом і кеш'ю теж не випадкове. Це різні види "розсипаності": майже однорідна сіль, схожі між собою горошини й уже зовсім індивідуальні горіхи. Образ солі тут здається мені не лише побутовим. Вона завжди існує окремими кристалами, але саме вони утворюють єдину речовину. Так і роздуми: кожен окремий, але всі разом вони становлять те, що можна було б назвати внутрішньою "сіллю" людини, її здатністю не втрачати себе.
Ліричний герой не підкоряється своїм роздумам беззастережно. Він то дослухається до них, то намагається їх відсунути, коли вони стають зайвими, особливо якщо пророкують щось тривожне. Але одного разу вони ніби замовкають. Це можна сприйняти і як полегшення, і як небезпечну втрату внутрішнього голосу. Автор навмисно не нав'язує читачеві однозначної відповіді.
      Якщо читати цей вірш услід за прозою "Майже самотній", написаною незадовго до нього, виникає ще один вимір. Там автор говорить про духовне відродження, про віру, яка допомогла йому пройти крізь кризу. Тому й мовчання роздумів у вірші вже не обов'язково означає байдужість до себе чи до порад інших. Можливо, це момент, коли тривожний внутрішній діалог поступається місцем довірі до життя і до Бога.
     Особливо промовистим видається закінчення: "Собі я пацієнт і добрий знахур". Людина лікує сама себе, але й визнає, що остаточно вилікуватися від власної природи неможливо. Саме ця, як я гадаю, самоіронія, а не розпач, надає фіналові людської глибини.
    Мені здається, що цей вірш не стільки про сум, скільки про складне співіснування людини зі своїм внутрішнім світом. І якщо в прозі автор розповідає про своє друге народження, то у вірші він уже показує, як живе після нього: із тими самими думками, які то ранять, то застерігають, то раптом замовкають.

З повагом, Ю.С.