Хороша робота. Дуже гарна та повна картина постає в думках при читані твору.
От тільки не зовсім зрозумів зміст останього рядка в контексті віршу.

Олександре, виявляється, коханий зовсім не проти, аби сонечко наступного дня знову прийшло розбудити зарано, сподіваючись, що кахана за ніч передумає і їй не буде боліти те, що за ними хтось підглядає.

Уляно, дякую, що не обійшли увагою!

Олександре, дякую! Подумала-подумала і завдяки Вам вирішила все-таки змінити останній рядок. Якщо Ви не зрозуміли, то ще хтось може теж не зрозуміти, а ось так непорозумінь буде менше. Чи ні?

Дякую за пояснення. Тепер все зрозуміло. :)
Просто, мені не відомі страждання від такого болю, тому і не збагнув, спочатку, про що річ.
За що прошу вибачення.

Останій варіант СУПЕР! :) (і зрозумілий)

Та нічого страшного!:) Просто дуже сором'язливою була дівчина. ;)
Всім не вгодиш, але цікаво: то який варіант Вам більше подобається?

Ясно! Дякую!

Дуже гарно!

Майстерно! Дуже гарно! Чуттєво... Однак, Сонце не гоніть - заштортеся :)

А я не знаю, яким був колишній варіант :(
Однак цей, з нірваною, мені точно подобається :)

"Малюють тіла пейзажі..."
"Прагнучи воз"єднання..."
І це очима сонця яке підглядає але нікому нічого не розкаже... І ви йому не вірите а ваш коханий ? Багато суто інтимної лірики у ваших віршах... Прекрасної лірики ! Про те ,губиться щось з отим "Повторимо мить нірвани"... Все плавно, красиво і тут щось як на мене обривається... Можливо перший варіант був кращим, хоча я не бачив... Думаю, якщо пишеться від душі, без тяготи і думання останньої строфи, то так правильніше видно , що та душа хоче сказати... А потім вже те редагування, "отак буде краще",то вже суха філологія...Кажіть так як каже душа!!! 6!!! Мирославо далі захоплююсь вашою поезією!!!

Назаре, дякую, що завітали! Та не зважайте Ви на коменти. Читайте тільки вірш, а не спираєтесь на висловлювання інших. Насправді нічого не обривається: героїні подобається вранішнє пробудження, але вона настільки сором'язлива, що хоче відмовитись від утіхи, якщо за нею підглядають; а от коханий у захваті від усього, тому просить приходити знову, аби прокидатися зарано і повторювати блаженну мить, знаючи, що кохана попри все таки не відмовить. ;)

А тепер кілька слів про суху філологію. Пан Кучер мене з*їсть, та то нічого:)
"Тоді давай підглядати" - не зовсім грамотно, як на мене. Слова "давай" в укр.мові нема у цьому значенні. Перевірю за словником, якщо є - вибачуся.
"Як в кімнатних просторах" - забагато приголосних підряд (к в к). Мені здається, треба поставити складовий аналог "в", хай навіть ціною втрати розміру.
І останнє - власне, про останній рядок. Мені здається, що він трохи з іншого культурного шару. Ні?
Я знаю, що ви пробачите мою прискіпливість, а п. Кучер може висловлювати мені своє фе на моїй сторінці. Завіжди радий!

Володимире, рада читати. :)
А можна я філологію розтлумачу по-своєму? ;) Згідно тлумачного словника - наказ. сп. давай з інфін., недок., неперех., розм. Уживається у знач.: почав, став енергійно робити що-небудь.
Щодо другого зауваження, то жертвувати розміром не буду, не надто це значуще, якщо прочитати з правильною інтонацією.
Та що це усі переймаються останнім рядком?! ;) От лише варто було одному не зрозуміти, так усі за це чіпляються. Та усе там підходить, асоціації можуть бути з будь-якого культурного шару. :)