ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Бойко
2026.03.09 22:56
Улюблені думи про себе
Закоханими у себе бувають не лише політики. Люби себе і хай тебе ревнують. Якщо любов нерозділена, розділи її із собою. Люби себе та не залюблюй. У любові до себе, коханого, він позбувся усіх конкурентів. Багато любові в одному тілі виявило

Ігор Павлюк
2026.03.09 22:03
Сповідь
Садки вишневі рідної Вкраїни
Такі прозорі, росяні, сумні.
А очі! очі! – ночі горобині...
Тому так завжди хочеться мені
Вдивлятись довше в їх тривожну вроду,
Яку тримає на одній нозі
Лелека, що живе побіля броду,
Й Чумацький Шлях, д

Олег Герман
2026.03.09 19:49
Tired with all these: 400 років потому
Не кличу смерть, хоч бачити заважко,
Як мудрий просить хліба у нездар,
Як істина — немов безмовна пташка,
А в мікрофонах — галас і обман.

Як правота стає простим товаром,
Де цінник ліпить вищий капітал.
Як ницість, обізвавшись чистим даром,

Артур Курдіновський
2026.03.09 16:25
Весняний вірш (тавтограма на літеру "в")
Весна - велика вільна витівниця!
Виблискує, всміхається вона...
Вигадує веселоньку, водицю...
Втрачає владу вогняна війна!

Веселі візеруночки вітражні...
Відродження... Вулкане, відпочинь!
Володарює вітерець відважний -

Юрко Бужанин
2026.03.09 15:59
***
Коротке наше літо промайнуло,
Відпестило спекотне і барвисте.
На квітниках побачень наших вулиць
Лежить фатальним шаром жовте листя.

Ні вітер, ані дощ змінить безсилі
Безрадісний пейзаж, тепер постійний.
Кохання наше знудил

Світлана Пирогова
2026.03.09 12:43
Він сьогодні живий
Він не просто поет, не лише малював олівцем,
Бо розірвану душу народу в рядки перелив
Із кріпацького стану, з обпеченим сонцем лицем,
Він для цілого світу глибинну Вкраїну відкрив.

І Тарасове слово гостріше, як лезо, - то сталь,
Що кайдани іржаві с

Ігор Шоха
2026.03.09 12:26
Ювілейні мандри
                І
Як би появитися мені
хоч би невидимкою у гості
до моєї ранньої рідні?
Заглядаючи із високості,
це можливо, певно, по війні
і не за столом, а на погості.

Юрій Гундарів
2026.03.09 11:54
Мій Шевченко
Шевченко - НАШ. І цей НАШ складається з мільйонів МІЙ. Присутність великого Кобзаря особливо відчутна сьогодні, коли наша багатостраждальна земля здригається під ракетними ударами московитських варварів… Тарас - поруч. Він, як і завжди, - на передовій

Борис Костиря
2026.03.09 10:07
Літо
Невже я цього літа не відчую
Й воно пролине, ніби буревій?
Я хочу зустрічати серце бурі
Та їздити на блискавці кривій.

Невже пролинуть пристрасті та струси
Удалині, як марево степів?
І упадуть, немов сміливі Стуси,

Олена Побийголод
2026.03.09 09:25
1939. Марш танкистів (в скороченні)
Борис Ласкін (1914-1983)

Броня міцна, і танки наші бистрі,
і наш народ готовий до борні:
стають у стрій Країни Рад танкісти –
своїй Вітчизні віддані сини!

        Із гуркотом, у лавах без прогалин,

Тетяна Левицька
2026.03.09 08:36
Березнева лірика
В небесній черемсі, така чепурна,
журавка кружляє над звивистим плаєм.
У світлу кватирку проникла весна —
із сонячним зайчиком в піжмурки грає.

Нарешті діждалися, милий, тепла —
у копанці зникли холодні крижини
і пісня чудова на вістрі стебла

Віктор Кучерук
2026.03.09 07:04
* * *
Серед лугу у копиці
Заховалася лисиця
І дрімала безтурботно
В ній красунечка самотня,
Поки ввечері з-за гаю
Не з'явивсь з візком хазяїн,
І відразу, ненароком
Наполохав лежебоку,

Ярослав Чорногуз
2026.03.08 16:08
Наснись мені, кохана мамо
Наснись мені, кохана мамо,
Хоча б словечком обізвись…
Уже лелеки за морями
Полинули в холодну вись.

Погомони зі мною, рідна,
І розкажи, як далі жить,
І що тобі із неба видно,

Євген Федчук
2026.03.08 15:58
Про сталінську індустріалізацію
Сидять діди, розмовляють, згадують минуле.
Як воно в молоді роки гарно жити було.
Старий Кіндрат про Союз той тільки і торочить,
Чи молодість, чи порядки повернути хоче,
Які були при Союзі. Отож не змовкає:
- А я, хлопці, уже в котрий раз сказати ма

Володимир Бойко
2026.03.08 14:49
Весна собача
Зима пішла, весна надходить,
Лайно з-під снігу дружно сходить
І радує неабиЯк
Палких любителів собак.

Радійте, песики і сучки –
На світ явились ваші «кучки».
Собаколюбам не до того…

Борис Костиря
2026.03.08 13:07
Молоде вино
Це молоде вино терпке, жагуче
Тече із горла пристрасних століть.
І після нього хоч стрибай із кручі.
Так прийде час молитв, немов політь.

Це молоде вино, таке незріле,
Тече вогнем непізнаних рядків.
Воно народить думку уцілілу
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Людмила Пуюл
2026.03.06

Ноктюрн Ноктюрн
2026.02.26

Богдан Райковський Райко
2026.02.25

Мілана Попова
2026.02.24

Стейсі Стейсі
2026.02.14

хома дідим
2026.02.11

Дарій Стрілецький
2026.02.05






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Юрій Лазірко / Вірші / З Обличчя

 Відхід
Загнеться час - загасну сам не свій,
По мідяку на око ляже спокій.
Живця вірветься дзвонів перебій
І стане лунко, де було глибоко.

Останні пригошні повітря, з губ
Життя збере притоптані суниці...
І по-клітинно просякнеться труп
Порожністю тілесної божниці.

У згустки пам`яті зіб`ється шлях,
Прославши подих з першого в останній.
Обітниця розшиє на губах
Симптоми потойбічного мовчання.

Труни торкнеться ближнього теплінь,
У спогад хусточка сльозу сховає.
Погрузне тлінь, де споконвічна тінь
Розстелиться в рядках "Тут спочиває..."

Зацвяхне серце в стуці молотка,
Два метри, яма, опуски, лопата.
І буде сипатись життя в грудках...
Так пригортають лиш земля та мати.

22 Лютого 2007

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2007-02-22 16:13:22
Переглядів сторінки твору 5422
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 4.549 / 5.5  (5.075 / 5.67)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.135 / 5.75)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.678
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2026.03.06 16:03
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ольга Свічка (Л.П./Л.П.) [ 2007-02-22 18:55:22 ]
Який жах....
Це перше, що прийшло в голову...
Так натуралістично - і в той же час дуже образно... Не хочу навіть про таке думати...Страааашно...
Привіт, Юрку!;))

PS.Отут от :Обітниця затає на губах....
Може, не ЗАТАЄ?
Може, розтопить?
Чи ще якось... Бо затає - то, мабуть, затаїть, але - не затає...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2007-02-22 19:06:04 ]
Олю - слушна заувага, вже виправив.
Дякую.
Як тепер?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Клименко (Л.П./М.К.) [ 2007-02-22 19:16:50 ]
Натуралістично - безперечно, прекрасно і жахливо - так. Одне лишень - "втрИмає" чи "втримАє"? Може "і хусточка вже сліз не витирає"? Хоч, звісно, Вам краще знати))) А вірш справді гарний...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2007-02-22 19:29:34 ]
Наталю,
щоби не було непевності, я подав "запасний варіант. :-)
Дякую - цього вірша є близнюк, але схожий з цим лишень за темою... :-)
Згодом я їх злучу...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ольга Свічка (Л.П./Л.П.) [ 2007-02-22 21:02:47 ]
Все одно - страшно;))
....І по-клітинно просякнеться труп
В порожності тілесної божниці........
Брррр...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Нечуйвітер (М.К./М.К.) [ 2007-02-22 21:32:11 ]
Привіт, ЮРКУ! Слухай, хто з нас комп`ютерщик, а хто патанатом, га? :))) Загалом - непоганий вірш, є парочка ЗНАХІДОК - "По мідяку на око ляже спокій",
"Зацвяхне серце в стуці молотка", є парочка речей, котрі я не дуже розумію. Зокрема:
В останніх ворохах легень зкоцюб,
Єство надійде ротом в сукровиці.
І по-клітинно просякнеться труп
В порожності тілесної божниці - просякнеться сукровицею (наголос на О), яка виллється з рота? То куди вона ллється - з рота - чи хтось заливає її для бальзамування поклітинно?
Прославший - прославши?
І часом безвіч до кісток всихати? (Не зрозумів, що буде всихати? Що таке безвіч?
І наостанок - вірш залишає якесь надто гнітюче враження, навіть як для лікаря. :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Нечуйвітер (М.К./М.К.) [ 2007-02-22 21:34:22 ]
І ще добре придивись до слова ВОРОХАХ, чи це не русизм? Наголос там на першій О?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2007-02-22 22:34:55 ]
Славцю,

Дякую за слушні поради:
***
змінив повністю 4 і 5 рядки...
***
"Прославши" - це вірно - випавив
***
"безвіч" - це синонім до слова "вічність"


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2007-02-23 16:39:27 ]
Славцю,
Замінив повністю останній рядок, думаю що вірш став теплішим від цього...:-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вячеслав Семенко (Л.П./М.К.) [ 2007-02-23 18:32:30 ]
Тільки добрався до кнопки,і зразу - цей вірш,
шкода,не встиг на початок, прочитав вже готовий.
Останній рядок надає такої теплоти,шо відчуття
приреченості і відчаю зникає.Кожен з нас про це думає, не всі так напишуть.Сподобалось !


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2007-02-23 19:00:42 ]
Дякую Вячеславе,
Добре що й не читали попереднього варіанту - бо було би дуже холодно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2007-06-19 11:41:00 ]
Що ж, наші колеги вже все добре оглянули, маєш Юрію їм вислати пива :)
Вірш видався дуже самобутнім.
Можливо є деякі зауваги тільки стосовно стилю?
Твір, як на мене знаходиться на межі різних напрямків (можливо модернізму, романтизму) :)

Цікаво поглянути на твір із різних стильових кутів. Ось спробую з кордонів постмодернізму (не іронічного модернізму, а правдивого постмодернізму):
Загнеться час - (я) (і?) згасну сам не свій,
і стане легко, де було глибоко. (стане легко - гарне рішення, але можливо є і ще якісь "лунко", "прозоро"...?)
(порожністю) тілесної божниці ?
і (в?) (пам'ять?) хусточка (з очей) сховає. (?)
Ще буде (теплитись?) життя в грудках. (?)

"Так пригортають лиш земля та мати" - дуже сильний рядок, ніби трохи відсторонений, що, може, й дуже добре? І потрібно трохи часу, так? аби відсторонено побачити твір точніше.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2007-06-19 20:46:40 ]
Знова вдячний за уважне око,
Вніс зміни. Прошу переглянути.
З пивом - нема проблем - при найближчій нагоді -
хоч відро. :-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Жорж Дикий (Л.П./Л.П.) [ 2007-07-10 18:43:41 ]
Цікавий вірш, найбільше мені приглянулась строфа:

Труни торкнеться ближнього теплінь,
У спогад хусточка сьозу сховає.
Погрузне тлінь, де споконвічна тінь
Розстелиться в рядках "Тут спочиває..."



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Весна (М.К./Л.П.) [ 2007-07-10 19:39:55 ]
Привіт, Юра! Якось пропустила я цього вірша. Справді жахливу тему ти обрав. Я не знаю який там був перший варіант, але і від цього мурашки по тілу. Пиши про веселе, про щастя, про кохання, про життя :). Не хочеться сумувати. Але цей вірш дуже сильний.