ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.09.25 13:45
Мить
Це так важливо - не проґавить час
Натхнень, прозрінь, осяянь і пророцтва,
Великий, ніби трепетний Тарас,
Не згаявши хвилини первородства.

Ця мить нечутно, тихо спалахне
І кане в час, мов крапля миготлива.
Не втопиш у озерах реноме,

Світлана Пирогова
2026.09.25 12:46
Осіння звабо
Красуне, знов нова і неповторна.
Твої тумани і дощі у час тривог,
А липа з кленом обіймаються удвох
Тоді, як вітер грає на валторні.

Глибинна? Так, тебе не осягнути,
Бо не спинити і не випити до дна.
Осіння звабо, ти така лише одна.

Ігор Шоха
2026.09.25 12:37
Доречно – про деякі речі
Війна дає шалені бариші
олігархії будь-якого краю,
де правду і свободу убивають,
а телеботи інтермережі,
буває, що від щирої душі
дияволу во плоті помагають.
Система влади має реноме
лукавого пройдисвіта і чорта.

Ірина Вовк
2026.09.25 07:54
"Помпеї: За мить до Вічності" (продовження 7)
VIІ. « РИМ ПОЧЕКАЄ! » Кімната молодого Плінія була завалена сувоями. Тут були вірші Вергілія, праці істориків і його власні начерки. Юнак гарячково пакував речі в шкіряну сумку. Завтра вранці в порту на нього чекав корабель до Остії. Пліній

Віктор Кучерук
2026.09.25 07:16
* * *
До сонця усміхається земля,
Діждавшись врешті просвіту в тумані, -
Вже росами вмиваються поля
І обсихають в теплому сіянні.
Усе навколо скинуло свій жаль,
Розвіялися сумніви й тривоги, -
Душа світліє, як прозора даль,
І стелиться життя нова дорога.

С М
2026.09.24 23:59
Ушкодження розуму (Pink Floyd)
Лунатик на траві, дивись
Лунатик на траві, дивись
Згадавши як сміявся й грав колись
Інші диваки за ним велись

Лунатик у передпокої
Лунатики в передпокої
В газеті їх обличчя звернуті додолу

хома дідим
2026.09.24 23:03
* 212 *
обережно акуратно
непоспішно
оминаючи закинуті кути
де чаїться бозна-що
пантрує нищить
залишає непривабливі
сліди
вийшовши нарешті

Тетяна Левицька
2026.09.24 22:13
У сквері
Ще краплі літа в осені барвистій
перлинами роси у падолисті,
та вже схиляють голови жоржини;
лоскоче оболок* вологий жовтень,
свавільний вітер бешкетує вкотре
прозорим привидом у журавлині.

Каштанів їжачки вп'ялися в землю,

Ольга Садкова
2026.09.24 20:58
Підкажи сонечку
Грались в піжмурки із сонцем,
якось, огірки.
Ув огудині сховались добре під листки.

Сонце тикається в листя:
як би зазирнуть?
Жодної нема шпарини ані там, ні тут.

Вячеслав Руденко
2026.09.24 18:34
Шерех часу невагомих
Підлога бажає зігрітись,
Юрба із бандурами зліва
Несе непорочне угору.
Фіналу не буде — диво.

Диво з червоної глини,
Мета його нам невідома.
Шерех ще чути з обійстя

Євген Федчук
2026.09.24 17:13
* * *
Жили чоловік і жінка на хуторі. Звісно
Двом на хуторі отому їм було не тісно.
Бо ж ніхто до них не їздив, щоб погостювати.
А вони гостей любили у себе приймати.
Щоб самим у гості з’їздить – того не любили.
Тож на хуторі своєму у нудьзі сиділи.
Якось

Юрко Бужанин
2026.09.24 16:43
***
Так схожий на старовинні,
Я замок повітряний звів.
В ясній мальовничій місцині,
Із хитросплетінням ходів.

Заходимо вдвох у замок. –
Тут гарно, лише придивись:
І стіни – дзеркальний спалах.

Борис Костиря
2026.09.24 14:26
Прощання
Колись доводиться прощатись
Із домом, книгами, людьми.
Не дочекаєшся пощади,
Хоч упади на дот грудьми.
Колись приходить час останній
І вирішальна дивна мить.
Всі непромовлені питання
Не можна в серці утопить.

Віктор Кучерук
2026.09.24 06:15
* * *
Предківські дороги нам дарують крила
І тримає міцно пращурів земля, -
Без того коріння, що дає всім сили,
Не злетить у небо молоде орля.
Пам'ятають стіни дорогої хати
Предків кожне слово, кроки і пісні,
Що з дитинства учать правду захищати
Від як

Ірина Вовк
2026.09.24 05:29
"Помпеї: За мить до Вічності" (продовження 6)
VІ. ТЯГАР СИНІВСЬКОГО ОБОВ'ЯЗКУ У задимленій майстерні коваля Квінта ранок почався з важкої розмови. За довгим дерев'яним столом сиділи двоє братів. Квінт, широкоплечий, із мозолястими від молота руками, та Марцелл – стрункий, загартований у боях ле

хома дідим
2026.09.24 00:00
* 211 *
вітер тихий і вітер злобний
понеділок а там четвер
чоловік зріс пішов із дому
зневірявся як міг помер
не того що хотів скандалу
чи хворів а чи впав у маразм
цих випадків буває чимало
а того що відбув свій час
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Юрій Лазірко / Вірші / З Обличчя

 Відхід
Загнеться час - загасну сам не свій,
По мідяку на око ляже спокій.
Живця вірветься дзвонів перебій
І стане лунко, де було глибоко.

Останні пригошні повітря, з губ
Життя збере притоптані суниці...
І по-клітинно просякнеться труп
Порожністю тілесної божниці.

У згустки пам`яті зіб`ється шлях,
Прославши подих з першого в останній.
Обітниця розшиє на губах
Симптоми потойбічного мовчання.

Труни торкнеться ближнього теплінь,
У спогад хусточка сльозу сховає.
Погрузне тлінь, де споконвічна тінь
Розстелиться в рядках "Тут спочиває..."

Зацвяхне серце в стуці молотка,
Два метри, яма, опуски, лопата.
І буде сипатись життя в грудках...
Так пригортають лиш земля та мати.

22 Лютого 2007

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2007-02-22 16:13:22
Переглядів сторінки твору 5804
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 4.549 / 5.5  (5.081 / 5.68)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.149 / 5.76)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.678
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2026.09.19 16:37
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ольга Свічка (Л.П./Л.П.) [ 2007-02-22 18:55:22 ]
Який жах....
Це перше, що прийшло в голову...
Так натуралістично - і в той же час дуже образно... Не хочу навіть про таке думати...Страааашно...
Привіт, Юрку!;))

PS.Отут от :Обітниця затає на губах....
Може, не ЗАТАЄ?
Може, розтопить?
Чи ще якось... Бо затає - то, мабуть, затаїть, але - не затає...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2007-02-22 19:06:04 ]
Олю - слушна заувага, вже виправив.
Дякую.
Як тепер?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Клименко (Л.П./М.К.) [ 2007-02-22 19:16:50 ]
Натуралістично - безперечно, прекрасно і жахливо - так. Одне лишень - "втрИмає" чи "втримАє"? Може "і хусточка вже сліз не витирає"? Хоч, звісно, Вам краще знати))) А вірш справді гарний...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2007-02-22 19:29:34 ]
Наталю,
щоби не було непевності, я подав "запасний варіант. :-)
Дякую - цього вірша є близнюк, але схожий з цим лишень за темою... :-)
Згодом я їх злучу...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ольга Свічка (Л.П./Л.П.) [ 2007-02-22 21:02:47 ]
Все одно - страшно;))
....І по-клітинно просякнеться труп
В порожності тілесної божниці........
Брррр...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Нечуйвітер (М.К./М.К.) [ 2007-02-22 21:32:11 ]
Привіт, ЮРКУ! Слухай, хто з нас комп`ютерщик, а хто патанатом, га? :))) Загалом - непоганий вірш, є парочка ЗНАХІДОК - "По мідяку на око ляже спокій",
"Зацвяхне серце в стуці молотка", є парочка речей, котрі я не дуже розумію. Зокрема:
В останніх ворохах легень зкоцюб,
Єство надійде ротом в сукровиці.
І по-клітинно просякнеться труп
В порожності тілесної божниці - просякнеться сукровицею (наголос на О), яка виллється з рота? То куди вона ллється - з рота - чи хтось заливає її для бальзамування поклітинно?
Прославший - прославши?
І часом безвіч до кісток всихати? (Не зрозумів, що буде всихати? Що таке безвіч?
І наостанок - вірш залишає якесь надто гнітюче враження, навіть як для лікаря. :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Нечуйвітер (М.К./М.К.) [ 2007-02-22 21:34:22 ]
І ще добре придивись до слова ВОРОХАХ, чи це не русизм? Наголос там на першій О?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2007-02-22 22:34:55 ]
Славцю,

Дякую за слушні поради:
***
змінив повністю 4 і 5 рядки...
***
"Прославши" - це вірно - випавив
***
"безвіч" - це синонім до слова "вічність"


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2007-02-23 16:39:27 ]
Славцю,
Замінив повністю останній рядок, думаю що вірш став теплішим від цього...:-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вячеслав Семенко (Л.П./М.К.) [ 2007-02-23 18:32:30 ]
Тільки добрався до кнопки,і зразу - цей вірш,
шкода,не встиг на початок, прочитав вже готовий.
Останній рядок надає такої теплоти,шо відчуття
приреченості і відчаю зникає.Кожен з нас про це думає, не всі так напишуть.Сподобалось !


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2007-02-23 19:00:42 ]
Дякую Вячеславе,
Добре що й не читали попереднього варіанту - бо було би дуже холодно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2007-06-19 11:41:00 ]
Що ж, наші колеги вже все добре оглянули, маєш Юрію їм вислати пива :)
Вірш видався дуже самобутнім.
Можливо є деякі зауваги тільки стосовно стилю?
Твір, як на мене знаходиться на межі різних напрямків (можливо модернізму, романтизму) :)

Цікаво поглянути на твір із різних стильових кутів. Ось спробую з кордонів постмодернізму (не іронічного модернізму, а правдивого постмодернізму):
Загнеться час - (я) (і?) згасну сам не свій,
і стане легко, де було глибоко. (стане легко - гарне рішення, але можливо є і ще якісь "лунко", "прозоро"...?)
(порожністю) тілесної божниці ?
і (в?) (пам'ять?) хусточка (з очей) сховає. (?)
Ще буде (теплитись?) життя в грудках. (?)

"Так пригортають лиш земля та мати" - дуже сильний рядок, ніби трохи відсторонений, що, може, й дуже добре? І потрібно трохи часу, так? аби відсторонено побачити твір точніше.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2007-06-19 20:46:40 ]
Знова вдячний за уважне око,
Вніс зміни. Прошу переглянути.
З пивом - нема проблем - при найближчій нагоді -
хоч відро. :-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Жорж Дикий (Л.П./Л.П.) [ 2007-07-10 18:43:41 ]
Цікавий вірш, найбільше мені приглянулась строфа:

Труни торкнеться ближнього теплінь,
У спогад хусточка сьозу сховає.
Погрузне тлінь, де споконвічна тінь
Розстелиться в рядках "Тут спочиває..."



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Весна (М.К./Л.П.) [ 2007-07-10 19:39:55 ]
Привіт, Юра! Якось пропустила я цього вірша. Справді жахливу тему ти обрав. Я не знаю який там був перший варіант, але і від цього мурашки по тілу. Пиши про веселе, про щастя, про кохання, про життя :). Не хочеться сумувати. Але цей вірш дуже сильний.