ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2025.07.19 02:25
Сумний полон смарагдової тиші
Читає гордовито свій вердикт.
Підходжу до судді свого все ближче,
Бо слухати про себе правду звик.

Він повністю правий. Йому видніше,
Для кого хто – безцінний рятівник.
Минуле стало чорним попелищем,

Борис Костиря
2025.07.18 22:16
Ця жінка погубить мене.
В подвір'я забуте й сумне

Прилине листок випадковий,
Зірвавши природи закови.

Ця жінка загрозу таїть.
У Богом призначену мить

М Менянин
2025.07.18 21:34
Встала думка українця
натерпівся вже по вінця:
скільки питиму цю чашу –
топче ж ворог землю нашу.

Нести смерть йому не вперше,
ще при цьому світу бреше –
всіх в оману ввести хоче,

С М
2025.07.18 17:00
Рештки волосся випадуть геть
Старість, все оце
Далі слатимеш мені валентинки
Ще вітання і грампластинки?
Як загуляю, прийду вночі
Ти мені одчиниш?
Будеш зі мною разом і поруч у
Шістдесят чотири?

Артур Сіренко
2025.07.18 16:08
Таїна дерев і повітря
Відома схимнику Сонце –
Відлюднику лісу Галактика,
Що вдягнув діряву свиту Ніщо,
Може він був кульгавим грішником?
А тепер світить у цій темряві,
Наче він запалив воскову свічку
Молитви першопочатку –

Іван Потьомкін
2025.07.18 13:17
Київ – не Сузи. Доки Майдан зализував невиліковні рани, Гаман-Янукович шибениці уник. Зібравши награбоване, вдосвіта із Межигір’я зник. Тепер він у гостиннім краї, куди злітаються злочинці звідусіль. Сказати б, у царстві Амалека. Міняються там претендент

Ігор Шоха
2025.07.18 10:02
А наші предки мали на Русі
все, що нащадки захищають нині
в усій красі,
бо живемо усі
не на московії, а в Україні.

***
А косолапе рижого не чує.

Віктор Кучерук
2025.07.18 05:15
Треба вірити в краще,
Бути мужнім і сильним, –
Не здаватись нізащо,
Щоби дихати вільно.
Бо не раз вже ставалось,
Що соромились вчинків,
Як шукали і жалість,
І просили підтримки.

Олександр Буй
2025.07.17 22:21
Моя спокуса і мої вериги.
Холодна лава і гаряча крига.
Яскравий місяць і пожухле сонце.
У світ ворота. Із душі віконце.

З тобою просто, а без тебе складно.
Ні відстані, ні часу не підвладна,
Ти владарюєш на землі й на небі,

Борис Костиря
2025.07.17 21:35
Місто-привид, в якому втонули серця,
Місто-привид, в якому втонули надії.
Місто-привид, в якому збагнеш до кінця
Смисл нездійсненності, втраченість мрії.

Місто-привид здіймається, ніби скелет,
І гуркоче в падінні у цеглу і глину.
І даремно шу

Євген Федчук
2025.07.17 20:44
Вже сонечко до заходу хилилось.
Позаду залишавсь буремний Понт.
Легенька хвиля билася у борт.
А люди із надією дивились
На Таврики високі береги,
Куди вони вже кілька тижнів прагли.
Губами, пересохлими від спраги,
Подяку шепотіли, бо ж боги

Ігор Герасименко
2025.07.17 18:25
Ні порічки, ні Марічки
спілі ягідки – не милі.
На плечі, на спині річки
чоловік долає милі.

Макрометри. Невеличкий,
та ні краплю не безумний.
На плечі, на спині річки

Вячеслав Руденко
2025.07.17 11:43
Серед стерні, що вицвіла в борні
Під час метафізичної атаки
В межах часу війни за білі маки
Рятують поле роси осяйні,
Де зла Солоха з лантухом в кутку,
На випадок нічної ескапади
Не мотивованого края зорепаду,
Усім готує схованку хитку,

Віктор Кучерук
2025.07.17 06:25
Перегріте сонцем літо
Пахне п’янко в’ялим цвітом
І пахтить, немов кадило,
З боку в бік гарячим пилом.
Душним робиться повітря
По обіді на безвітрі
І легені обпікає
Спекота оця безкрая.

Юрій Лазірко
2025.07.16 23:14
Ледь прозора нитка з поділкою між -
На багатих і може...
Може і не варто за ломаний гріш
Поклонятись вельможам.

Хто усе шукає де подіти час,
Хто за крихти роботу.
Та осиротіло дивляться на нас

Юрій Лазірко
2025.07.16 23:11
Згубило небо слід амеби в краплі
і дурняка мікроби лОвлять за язик.
По кінескОпі скаче Чарлі Чаплін -
в котлі готовиться трапезний черевик.

Приспів:
А там, у кума -
Стигне бараболя.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15

Валерія Коновал
2025.05.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Юрій Лазірко / Вірші / З Обличчя

 Відхід
Загнеться час - загасну сам не свій,
По мідяку на око ляже спокій.
Живця вірветься дзвонів перебій
І стане лунко, де було глибоко.

Останні пригошні повітря, з губ
Життя збере притоптані суниці...
І по-клітинно просякнеться труп
Порожністю тілесної божниці.

У згустки пам`яті зіб`ється шлях,
Прославши подих з першого в останній.
Обітниця розшиє на губах
Симптоми потойбічного мовчання.

Труни торкнеться ближнього теплінь,
У спогад хусточка сльозу сховає.
Погрузне тлінь, де споконвічна тінь
Розстелиться в рядках "Тут спочиває..."

Зацвяхне серце в стуці молотка,
Два метри, яма, опуски, лопата.
І буде сипатись життя в грудках...
Так пригортають лиш земля та мати.

22 Лютого 2007

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2007-02-22 16:13:22
Переглядів сторінки твору 5199
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 4.549 / 5.5  (5.069 / 5.67)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.127 / 5.75)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.678
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2025.07.16 23:14
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ольга Свічка (Л.П./Л.П.) [ 2007-02-22 18:55:22 ]
Який жах....
Це перше, що прийшло в голову...
Так натуралістично - і в той же час дуже образно... Не хочу навіть про таке думати...Страааашно...
Привіт, Юрку!;))

PS.Отут от :Обітниця затає на губах....
Може, не ЗАТАЄ?
Може, розтопить?
Чи ще якось... Бо затає - то, мабуть, затаїть, але - не затає...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2007-02-22 19:06:04 ]
Олю - слушна заувага, вже виправив.
Дякую.
Як тепер?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Клименко (Л.П./М.К.) [ 2007-02-22 19:16:50 ]
Натуралістично - безперечно, прекрасно і жахливо - так. Одне лишень - "втрИмає" чи "втримАє"? Може "і хусточка вже сліз не витирає"? Хоч, звісно, Вам краще знати))) А вірш справді гарний...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2007-02-22 19:29:34 ]
Наталю,
щоби не було непевності, я подав "запасний варіант. :-)
Дякую - цього вірша є близнюк, але схожий з цим лишень за темою... :-)
Згодом я їх злучу...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ольга Свічка (Л.П./Л.П.) [ 2007-02-22 21:02:47 ]
Все одно - страшно;))
....І по-клітинно просякнеться труп
В порожності тілесної божниці........
Брррр...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Нечуйвітер (М.К./М.К.) [ 2007-02-22 21:32:11 ]
Привіт, ЮРКУ! Слухай, хто з нас комп`ютерщик, а хто патанатом, га? :))) Загалом - непоганий вірш, є парочка ЗНАХІДОК - "По мідяку на око ляже спокій",
"Зацвяхне серце в стуці молотка", є парочка речей, котрі я не дуже розумію. Зокрема:
В останніх ворохах легень зкоцюб,
Єство надійде ротом в сукровиці.
І по-клітинно просякнеться труп
В порожності тілесної божниці - просякнеться сукровицею (наголос на О), яка виллється з рота? То куди вона ллється - з рота - чи хтось заливає її для бальзамування поклітинно?
Прославший - прославши?
І часом безвіч до кісток всихати? (Не зрозумів, що буде всихати? Що таке безвіч?
І наостанок - вірш залишає якесь надто гнітюче враження, навіть як для лікаря. :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Нечуйвітер (М.К./М.К.) [ 2007-02-22 21:34:22 ]
І ще добре придивись до слова ВОРОХАХ, чи це не русизм? Наголос там на першій О?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2007-02-22 22:34:55 ]
Славцю,

Дякую за слушні поради:
***
змінив повністю 4 і 5 рядки...
***
"Прославши" - це вірно - випавив
***
"безвіч" - це синонім до слова "вічність"


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2007-02-23 16:39:27 ]
Славцю,
Замінив повністю останній рядок, думаю що вірш став теплішим від цього...:-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вячеслав Семенко (Л.П./М.К.) [ 2007-02-23 18:32:30 ]
Тільки добрався до кнопки,і зразу - цей вірш,
шкода,не встиг на початок, прочитав вже готовий.
Останній рядок надає такої теплоти,шо відчуття
приреченості і відчаю зникає.Кожен з нас про це думає, не всі так напишуть.Сподобалось !


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2007-02-23 19:00:42 ]
Дякую Вячеславе,
Добре що й не читали попереднього варіанту - бо було би дуже холодно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2007-06-19 11:41:00 ]
Що ж, наші колеги вже все добре оглянули, маєш Юрію їм вислати пива :)
Вірш видався дуже самобутнім.
Можливо є деякі зауваги тільки стосовно стилю?
Твір, як на мене знаходиться на межі різних напрямків (можливо модернізму, романтизму) :)

Цікаво поглянути на твір із різних стильових кутів. Ось спробую з кордонів постмодернізму (не іронічного модернізму, а правдивого постмодернізму):
Загнеться час - (я) (і?) згасну сам не свій,
і стане легко, де було глибоко. (стане легко - гарне рішення, але можливо є і ще якісь "лунко", "прозоро"...?)
(порожністю) тілесної божниці ?
і (в?) (пам'ять?) хусточка (з очей) сховає. (?)
Ще буде (теплитись?) життя в грудках. (?)

"Так пригортають лиш земля та мати" - дуже сильний рядок, ніби трохи відсторонений, що, може, й дуже добре? І потрібно трохи часу, так? аби відсторонено побачити твір точніше.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2007-06-19 20:46:40 ]
Знова вдячний за уважне око,
Вніс зміни. Прошу переглянути.
З пивом - нема проблем - при найближчій нагоді -
хоч відро. :-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Жорж Дикий (Л.П./Л.П.) [ 2007-07-10 18:43:41 ]
Цікавий вірш, найбільше мені приглянулась строфа:

Труни торкнеться ближнього теплінь,
У спогад хусточка сьозу сховає.
Погрузне тлінь, де споконвічна тінь
Розстелиться в рядках "Тут спочиває..."



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Весна (М.К./Л.П.) [ 2007-07-10 19:39:55 ]
Привіт, Юра! Якось пропустила я цього вірша. Справді жахливу тему ти обрав. Я не знаю який там був перший варіант, але і від цього мурашки по тілу. Пиши про веселе, про щастя, про кохання, про життя :). Не хочеться сумувати. Але цей вірш дуже сильний.