Із Володимира Висоцького

Жив при мамі я, при таті, -
виріс видний, не зачах.
А тепер я - в медсанбаті,
весь сповитий, у бинтах.

Що нам слава, чи русява
найгарніша з медсестер!
Вмер сусіда мій, що справа,
той, що зліва, - ще не вмер.

І от якось серед ночі
той, що зліва, крадькома
враз мені промовив: «Хлопче,
в тебе ж - он, ноги нема!»

- Як же так! - кричу русявці. -
Він, мабуть, пожартував!
«Ми відріжем тільки пальці», -
лікар так мені казав...

Та сусіда мій, що зліва,
безупинно хихотів,
навіть марячи - глузливо
все про ногу говорив:

для калік, мовляв, недужих -
де і жіночку знайти?
Глянь на себе, хворий друже,
із здоровим глуздом ти!

Якби був я більш рухливий,
міг злізати з ліжка вниз -
я б сусідові, що зліва,
просто горло перегриз!

Умовляв сестру русяву
показати, чим я став...
Жаль, що вмер сусіда справа, -
правду б він мені сказав.

(2010)

*** ОРИГИНАЛ ***

Жил я с матерью и батей
на Арбате, - здесь бы так.
А теперь я в медсанбате
на кровати, весь в бинтах.

Что нам слава, что нам Клава -
медсестра и белый свет!
Помер мой сосед, что справа,
тот, что слева - еще нет.

И однажды, как в угаре,
тот сосед, что слева, мне
Вдруг сказал: «Послушай, парень,
у тебя ноги-то нет».

Как же так! Неправда, братцы!
Он, наверно, пошутил?
«Мы отрежем только пальцы», -
так мне доктор говорил.

Но сосед, который слева,
всё смеялся, всё шутил,
Даже если ночью бредил -
всё про ногу говорил.

Издевался, мол, не встанешь,
не увидишь, мол, жены!
Поглядел бы ты, товарищ,
на себя со стороны.

Если б был я не калека
и слезал с кровати вниз,
Я б тому, который слева,
просто горло перегрыз!

Умолял сестричку Клаву
показать, какой я стал...
Был бы жив сосед, что справа, -
он бы правду мне сказал.