Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.10.18
23:47
околиця бозна-яких років
дім на околиці
що переслідує вві сні
відвідувачі-тіні
їх розмови чудернацькі
і що насправді знаєш ти
і що потрібно знати
немов поет що твердить
дім на околиці
що переслідує вві сні
відвідувачі-тіні
їх розмови чудернацькі
і що насправді знаєш ти
і що потрібно знати
немов поет що твердить
2026.10.18
22:44
Хтось любить пити каву,
Хтось любить їсти суп,
Хтось полюбляє бутерброди,
А хтось без хліба ковбасу.
А я люблю з дитинства-
Ви тільки не впадіть-
З'їдаю я щоранку
Хтось любить їсти суп,
Хтось полюбляє бутерброди,
А хтось без хліба ковбасу.
А я люблю з дитинства-
Ви тільки не впадіть-
З'їдаю я щоранку
2026.10.18
20:15
Поезіє, сонце моє оранжове!
Щомиті якийсь хлопчисько
Відкриє тебе для себе,
Щоб стати навіки соняшником…
17 жовтня одному із найяскравіших поетів-шістдесятників, блискучому кіносценаристу і перекладачу, драматургу, громадському діячу й політику вип
2026.10.18
20:08
Йшла громадянська уже другий рік.
«Червоні», «білі», іноземні сили
Країну кров‘ю уже вщерть залили.
Схилялась перемога в один бік,
А потім в другий. Страшно в Україні.
Її всі хочуть під собою мать,
Бо ж хтось країну має годувать.
Хоч ми вже забажал
«Червоні», «білі», іноземні сили
Країну кров‘ю уже вщерть залили.
Схилялась перемога в один бік,
А потім в другий. Страшно в Україні.
Її всі хочуть під собою мать,
Бо ж хтось країну має годувать.
Хоч ми вже забажал
2026.10.18
17:35
Кроком перемітним,
Ніби вурдалаком
Оком непристрасним
За натальним знаком,
В гуркіт між коробок,
В тінь від слова «Щастя»,
Боком обік обік,
Як раптова трясця, —
Ніби вурдалаком
Оком непристрасним
За натальним знаком,
В гуркіт між коробок,
В тінь від слова «Щастя»,
Боком обік обік,
Як раптова трясця, —
2026.10.18
16:41
Такий посивилій юнак передчасно,
Самотній мислитель, творець і поет.
Так брили віків напосіли, мов гасло
Забутих, але невиправних прикмет.
Юнак молодий весь укрився снігами
Важезних страждань і глибоких думок.
Він жертву віддав перед злими богам
Самотній мислитель, творець і поет.
Так брили віків напосіли, мов гасло
Забутих, але невиправних прикмет.
Юнак молодий весь укрився снігами
Важезних страждань і глибоких думок.
Він жертву віддав перед злими богам
2026.10.18
12:12
Що це змінить?
Що це змінить?
Що це змінить?
Чому не змінить?
Чом за тобою йду
Куди ти ведеш?
Подібного не бачив ти ніколи у житті
Що це змінить?
Що це змінить?
Чому не змінить?
Чом за тобою йду
Куди ти ведеш?
Подібного не бачив ти ніколи у житті
2026.10.18
11:54
Там, де очi закритi вiд свiту,
Замурованi всi почуття,
Я iз сонцем могла говорити,
Як маленьке, наївне дитя.
Нiч i день зупинилися в часi,
На годиннику стрiлка стоїть.
Бились хмари i свiтло в екстазi,
Замурованi всi почуття,
Я iз сонцем могла говорити,
Як маленьке, наївне дитя.
Нiч i день зупинилися в часi,
На годиннику стрiлка стоїть.
Бились хмари i свiтло в екстазi,
2026.10.18
10:38
Всі пишуть, аж буває лячно
від перебору слів без ком
та інших очевидних норм...
не думаю, що мова вдячна
грамотіям за цей прийом.
Мабуть, гадають герострати,
що тільки так, а не інак
запобігають плагіату
від перебору слів без ком
та інших очевидних норм...
не думаю, що мова вдячна
грамотіям за цей прийом.
Мабуть, гадають герострати,
що тільки так, а не інак
запобігають плагіату
2026.10.18
10:33
Із літа в ще одну незнану осінь
Так сторожко, що забиває дух,
Ступаю крок. Іще один. Іду
Із відчуттям: оголена і боса
Душею, та із легкістю підношусь
Над переляком, що осів у фосі.
Знайду у втаємниченім сліду
Дорогу до старого віадука.
Так сторожко, що забиває дух,
Ступаю крок. Іще один. Іду
Із відчуттям: оголена і боса
Душею, та із легкістю підношусь
Над переляком, що осів у фосі.
Знайду у втаємниченім сліду
Дорогу до старого віадука.
2026.10.18
06:08
Печальна ніжність днів осінніх,
Кришталь повітря, синь без меж, -
І листопади жовтопінні,
І пурпурові бурі теж.
Повсюди - тиша і чекання,
І перших приморозків дим, -
І самота безперестанна,
І зігрівання від ходи.
Кришталь повітря, синь без меж, -
І листопади жовтопінні,
І пурпурові бурі теж.
Повсюди - тиша і чекання,
І перших приморозків дим, -
І самота безперестанна,
І зігрівання від ходи.
2026.10.18
01:30
Ті, що бралися збагатити людство, найперше збагачувалися самі.
Термін «братство» дискредитував каїн, термін «братскій народ» - путін.
Брехнею світ пройдеш... І хочеться повторити.
Дебіл не розрізняє, де біле, де чорне.
Державні службовці мают
2026.10.17
23:41
осінь що у неквапному свому процесі
між сецесією і каскадом процесій
прибирає за літом
мотлох його коштовний
і не проти яких фотосесій
все це звісне поетам
до їхньої честі
вечори розмальовані крайоном
між сецесією і каскадом процесій
прибирає за літом
мотлох його коштовний
і не проти яких фотосесій
все це звісне поетам
до їхньої честі
вечори розмальовані крайоном
2026.10.17
17:31
Це повітря на диво крихке, місяць посмішку шкірить.
Ох ви ж, пташки небесні, над баштами давніх Моголів,
Де Іона живе і у долю від Бога не вірить
Поміж хмар незлічених в полоні людських забобонів.
Пил на стінах млинів — шлях зерна в неприхований лан
Ох ви ж, пташки небесні, над баштами давніх Моголів,
Де Іона живе і у долю від Бога не вірить
Поміж хмар незлічених в полоні людських забобонів.
Пил на стінах млинів — шлях зерна в неприхований лан
2026.10.17
13:54
Спокійне кохання у зрілому віці
Тече, як ріка повноводна і тиха,
Без вибухів і катаклізмів сторіччя,
Ховаючи у позапросторі лихо.
Спокійне кохання прийнятне людині
Таке, як є. Не потрібні прикраси.
Пливуть, як човни, тихоплинні години
Тече, як ріка повноводна і тиха,
Без вибухів і катаклізмів сторіччя,
Ховаючи у позапросторі лихо.
Спокійне кохання прийнятне людині
Таке, як є. Не потрібні прикраси.
Пливуть, як човни, тихоплинні години
2026.10.17
06:43
Мерехтіли зорі в небі,
Тиша танула в пітьмі, -
Я збирався йти без тебе
Навстріч збудженій зимі.
Та лише подався з хати,
Як спинився за дверми,
Бо почав тепло втрачати
Задалеко до зими.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Тиша танула в пітьмі, -
Я збирався йти без тебе
Навстріч збудженій зимі.
Та лише подався з хати,
Як спинився за дверми,
Бо почав тепло втрачати
Задалеко до зими.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.18
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Наталя Чепурко (1964) /
Публіцистика
НЕУМЕНИЕ ВЫРАЖАТЬ ЧУВСТВА.
Мы стремимся если не к пониманию, то хотя бы быть понятыми. Существует немало полезных психологических текстов, объясняющих, что о своих чувствах и желаниях надо говорить: к сожалению, один из самых живучих социальных стереотипов – представление о том, что любящий человек - это тот, кто без слов знает, что тебе нужно и что ты чувствуешь. А если не понимает и не догадывается, значит, не любит.
Но проблема не только в умолчании, но и в адекватном выражении, как потребностей, так и чувств.
Если вы не умеете выражать чувства, вас не поймут. Трудно гармонично общаться с людьми, когда вместо боли мы демонстрируем злость, вместо уязвимости – гнев обличителя, вместо «я боюсь тебя потерять» говорим «давай, расстанемся». Стоит ли удивляться тому, что мы остаемся не понятыми в этих случаях? Что наши истинные чувства не достигают адресата?
Сохраняя такое положение дел, трудно строить счастливые отношения. Потому, что нас настоящих, с нашими истинными чувствами и искренними желаниями во взаимодействии просто нет. Кроме прочего, от этого страдают те, с кем мы взаимодействуем. Но даже если человек научился правильно доносить свои сегодняшние чувства до других, нередко остается проблема неотреагированных чувств, накопленных в течение жизни. Старые переживания превращаются в подтачивающие нас душевно аффекты: например, человек нередко испытывает либо слишком сильные чувства («обидели на копейку, а переживает на рубль»), либо его чувства неадекватны ситуации. Накопленная агрессия обычно порождает унизительную для наших близких и разрушительную для добрых отношений привычку срываться на невинных.
И даже если нам удается ни на кого не срываться, ни с кем не портить отношений накопленными негативными чувствами (впрочем, практика показывает, что это почти невозможно), всё равно они подтачивают физическое состояние человека, превращаясь в психосоматические заболевания: мышечные зажимы, головные боли, проблемы с весом.
Для работы с эмоциями можно порекомендовать тренинги выражения чувств.
Люди нередко бессознательно выбирают страдания еще и потому, что их детский опыт подсказывает: «только когда мне плохо, меня любят». Зачастую ребёнок получает от матери нежность и ласку только когда ему плохо. Это часто встречающаяся модель: поскольку мы обычно проецируем на собственных детей чувства к себе, то у нас и на «чрезмерно добрые и снисходительные» чувства к детям тоже существует запрет.
И этот запрет снимается, когда ребенку плохо. Ребёнка «становится можно» гладить, брать на руки, говорить ласковые слова ласковым голосом, только когда он болен или ушибся, например. Когда что-то плохое случилось. Фактически наша психологическая задача это быть родителями своему внутреннему ребёнку: той спонтанной, ранимой, творческой части нас, которая сохранила все детские черты. Но мы способны быть такими внутренними родителями себе в той степени, в какой наши родители были родителями нам. Вот наш внутренний ребёнок и получает дозу ласки и сочувствия только когда нам плохо. Мы не балуем себя в другое время, не смотрим на себя с приязнью или хотя бы состраданием, не думаем о своих потребностях. Это детский паттерн, возвращение в детство.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
НЕУМЕНИЕ ВЫРАЖАТЬ ЧУВСТВА.
Мы стремимся если не к пониманию, то хотя бы быть понятыми. Существует немало полезных психологических текстов, объясняющих, что о своих чувствах и желаниях надо говорить: к сожалению, один из самых живучих социальных стереотипов – представление о том, что любящий человек - это тот, кто без слов знает, что тебе нужно и что ты чувствуешь. А если не понимает и не догадывается, значит, не любит.
Но проблема не только в умолчании, но и в адекватном выражении, как потребностей, так и чувств.
Если вы не умеете выражать чувства, вас не поймут. Трудно гармонично общаться с людьми, когда вместо боли мы демонстрируем злость, вместо уязвимости – гнев обличителя, вместо «я боюсь тебя потерять» говорим «давай, расстанемся». Стоит ли удивляться тому, что мы остаемся не понятыми в этих случаях? Что наши истинные чувства не достигают адресата?
Сохраняя такое положение дел, трудно строить счастливые отношения. Потому, что нас настоящих, с нашими истинными чувствами и искренними желаниями во взаимодействии просто нет. Кроме прочего, от этого страдают те, с кем мы взаимодействуем. Но даже если человек научился правильно доносить свои сегодняшние чувства до других, нередко остается проблема неотреагированных чувств, накопленных в течение жизни. Старые переживания превращаются в подтачивающие нас душевно аффекты: например, человек нередко испытывает либо слишком сильные чувства («обидели на копейку, а переживает на рубль»), либо его чувства неадекватны ситуации. Накопленная агрессия обычно порождает унизительную для наших близких и разрушительную для добрых отношений привычку срываться на невинных.
И даже если нам удается ни на кого не срываться, ни с кем не портить отношений накопленными негативными чувствами (впрочем, практика показывает, что это почти невозможно), всё равно они подтачивают физическое состояние человека, превращаясь в психосоматические заболевания: мышечные зажимы, головные боли, проблемы с весом.
Для работы с эмоциями можно порекомендовать тренинги выражения чувств.
Люди нередко бессознательно выбирают страдания еще и потому, что их детский опыт подсказывает: «только когда мне плохо, меня любят». Зачастую ребёнок получает от матери нежность и ласку только когда ему плохо. Это часто встречающаяся модель: поскольку мы обычно проецируем на собственных детей чувства к себе, то у нас и на «чрезмерно добрые и снисходительные» чувства к детям тоже существует запрет.
И этот запрет снимается, когда ребенку плохо. Ребёнка «становится можно» гладить, брать на руки, говорить ласковые слова ласковым голосом, только когда он болен или ушибся, например. Когда что-то плохое случилось. Фактически наша психологическая задача это быть родителями своему внутреннему ребёнку: той спонтанной, ранимой, творческой части нас, которая сохранила все детские черты. Но мы способны быть такими внутренними родителями себе в той степени, в какой наши родители были родителями нам. Вот наш внутренний ребёнок и получает дозу ласки и сочувствия только когда нам плохо. Мы не балуем себя в другое время, не смотрим на себя с приязнью или хотя бы состраданием, не думаем о своих потребностях. Это детский паттерн, возвращение в детство.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
