Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.06.18
11:59
А кого я знайду на забутій стежині?
Може, Будду, а може, в лахмітті Христа.
Чи Конфуція в давній, старій одежині.
Ця стежина - пролог до нового хреста.
На зарослій і вкритій снігами стежині
Відшукаю забуті, затихлі слова,
Що сховались колись у зел
Може, Будду, а може, в лахмітті Христа.
Чи Конфуція в давній, старій одежині.
Ця стежина - пролог до нового хреста.
На зарослій і вкритій снігами стежині
Відшукаю забуті, затихлі слова,
Що сховались колись у зел
2026.06.18
10:15
Кінець! Я все колишнє перезрів.
Кольт у руці не виправить мій нрав,
та крапку покладе тому, як жив,
нехай і з тим, за що усе б віддав.
Моя душа неначе за дверми,
в яких немає клямки вороття
аби не повернути до юрми,
Кольт у руці не виправить мій нрав,
та крапку покладе тому, як жив,
нехай і з тим, за що усе б віддав.
Моя душа неначе за дверми,
в яких немає клямки вороття
аби не повернути до юрми,
2026.06.18
08:09
Вовк почув від Лиса вість,
Що разів, напевно, шість
У саду з'являвся гість,
Що кору і зелень їсть,
І від саду аж до гаю
Непокареним петляє,
Бо, не маючи утоми,
Відточив отак прийоми
Що разів, напевно, шість
У саду з'являвся гість,
Що кору і зелень їсть,
І від саду аж до гаю
Непокареним петляє,
Бо, не маючи утоми,
Відточив отак прийоми
2026.06.18
03:59
Поганий правнуче!
Ми, славний прадід твій,
не задля того це понаскладали,
щоб всяке падло,
опинившися в віддаленні,
про се ліпило, як йому намарено, й
грошву легку звивало у сувій
на сплату світла,
Ми, славний прадід твій,
не задля того це понаскладали,
щоб всяке падло,
опинившися в віддаленні,
про се ліпило, як йому намарено, й
грошву легку звивало у сувій
на сплату світла,
2026.06.17
22:45
Борис Скорбін (1904-1972; народився й провів молодість в Україні)
Ми діти тих, хто бій давав
самій Центральній Раді,
хто паровоз свій полишав,
йдучи на барикади.
Наш паровозе, мчи притьма,
Ми діти тих, хто бій давав
самій Центральній Раді,
хто паровоз свій полишав,
йдучи на барикади.
Наш паровозе, мчи притьма,
2026.06.17
21:35
неминучість намагається
влізти в душу ніби
їй мало того що вона і так
неминуча
мовби поганські боги
якім обов’язкова
маніфестація
неминучість ревно
влізти в душу ніби
їй мало того що вона і так
неминуча
мовби поганські боги
якім обов’язкова
маніфестація
неминучість ревно
2026.06.17
20:26
Я брав круті пороги без вагань,
Палив мости, не дбаючи про попіл.
Із безлічі безумних сподівань
Лишав собі лише гарячий клопіт.
Здавався світ підручним і малим,
Кохання — штормом, а невдачі — димом,
І кожен день у пошуках мети
Палив мости, не дбаючи про попіл.
Із безлічі безумних сподівань
Лишав собі лише гарячий клопіт.
Здавався світ підручним і малим,
Кохання — штормом, а невдачі — димом,
І кожен день у пошуках мети
2026.06.17
13:46
У день сонцестояння,
Коли Сонце дивувалось і завмирало
Споглядаючи людей і коней,
Ясени та просо,
І синиці й вивільги
Славили буяння зела,
Вчитель Досконалий з Північних Мурів
Запитав музику Жовтої Істини:
Коли Сонце дивувалось і завмирало
Споглядаючи людей і коней,
Ясени та просо,
І синиці й вивільги
Славили буяння зела,
Вчитель Досконалий з Північних Мурів
Запитав музику Жовтої Істини:
2026.06.17
12:04
Мені часу, напевно, ніколи не стане.
Я постійно біжу і не знаю куди.
У далеких полях чи лісах Індостану
Я шукаю розгойдані смисли годин.
Ніби відповідь на нерозв'язні питання,
Я шукаю у джунглях безумного дня.
А впіймаю у руки часи катування,
Я постійно біжу і не знаю куди.
У далеких полях чи лісах Індостану
Я шукаю розгойдані смисли годин.
Ніби відповідь на нерозв'язні питання,
Я шукаю у джунглях безумного дня.
А впіймаю у руки часи катування,
2026.06.17
09:34
Чумацький шлях як ніч ,як сон
Чумак завжди хороший,
Був в дивну сіль поверх кальсон
Він схований між грошей.
Модерн вовни давно відсох,
Вогонь в очах світився,
Зелених щічок світлий мох,
У кузні де дрімав Сварог,
Чумак завжди хороший,
Був в дивну сіль поверх кальсон
Він схований між грошей.
Модерн вовни давно відсох,
Вогонь в очах світився,
Зелених щічок світлий мох,
У кузні де дрімав Сварог,
2026.06.17
09:11
Безпорадний погляд,
Усмішка Мадонни.
Чорна кішка поряд,
Як думки бездонні.
На полиці образ —
Божа Діва плаче,
Поховала вчора
Господа, неначе.
Усмішка Мадонни.
Чорна кішка поряд,
Як думки бездонні.
На полиці образ —
Божа Діва плаче,
Поховала вчора
Господа, неначе.
2026.06.17
07:36
На столі смачний сніданок
Жде на Рому кожен ранок:
Трошки ситної вівсянки
І компоту з ягід склянка,
Чи вареників із сиром
Дух іде по тій квартирі,
Де онукові радіти
Бабця буде ціле літо.
Жде на Рому кожен ранок:
Трошки ситної вівсянки
І компоту з ягід склянка,
Чи вареників із сиром
Дух іде по тій квартирі,
Де онукові радіти
Бабця буде ціле літо.
2026.06.17
04:21
Учора на потьмареному небі
я колесо побачив і звізду.
Іх бін такий закоханий у тебе,
що слів, їй-богу, зразу не знайду.
П.П
Співає птічка пісню голосну
і від любові серце заміраєт.
я колесо побачив і звізду.
Іх бін такий закоханий у тебе,
що слів, їй-богу, зразу не знайду.
П.П
Співає птічка пісню голосну
і від любові серце заміраєт.
2026.06.17
01:55
Ці вечори лишаються моїми,
Я їх відчув, прийняв і пережив.
Душа моя - за чорними дверима,
Але від них давно нема ключів.
Дороги мовчазні до мене звикли,
Хоча багато бачили облич.
Ці вечори, заплакані й прогірклі,
Я їх відчув, прийняв і пережив.
Душа моя - за чорними дверима,
Але від них давно нема ключів.
Дороги мовчазні до мене звикли,
Хоча багато бачили облич.
Ці вечори, заплакані й прогірклі,
2026.06.17
00:09
Вусаті норовисті кентаври
Дегустують стиглі яблука
В саду патріарха Ноя:
У дітей Нефели був свій пліт
І свій нечемний човен*
Зроблений з бамбукових стовбурів.
Вони полюбляли кислі істини,
А Ной цінував хмільне і солодке,
Дегустують стиглі яблука
В саду патріарха Ноя:
У дітей Нефели був свій пліт
І свій нечемний човен*
Зроблений з бамбукових стовбурів.
Вони полюбляли кислі істини,
А Ной цінував хмільне і солодке,
2026.06.16
22:20
віє вітер, крізь холодну зливу
вгорі же сніг, вірогідно, сніг
те ж обличчя, на віконнім склі
неспішна ніч. та ж неспішна ніч
шум незнайомців, байдужий моїм думкам
ще один буремний день на порозі
я тим живу, щоб нам лежать удвох без тям
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...вгорі же сніг, вірогідно, сніг
те ж обличчя, на віконнім склі
неспішна ніч. та ж неспішна ніч
шум незнайомців, байдужий моїм думкам
ще один буремний день на порозі
я тим живу, щоб нам лежать удвох без тям
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Наталя Чепурко (1964) /
Публіцистика
НАУЧИТЬСЯ ПРОЩАТЬ.
Человек обижается тогда, когда поступки других людей не совпадают с его ожиданиями. Это, безусловно, детская модель поведения, взрослый человек понимает, что никто не должен соответствовать его представлениям о должном. Но, думается, не много найдется людей, у которых не хранятся в душе старые обиды. Легко простить того, кто раскаялся и понес заслуженное наказание. Простить человека, который после того, как ранил другого не пришел просить о прощении, а живет так, будто ничего не произошло, крайне сложно. Обида как червь разрушает не только отношения, но и жизнь самого человека. Груз прошлых обид мешает идти в будущее. Только свободный человек может выбирать то, что ему действительно нужно, а не то, что навязывает ему его прошлое.
Ниже предлагаю Вам одну из методик прощения обид:
1. Мысленно или лучше письменно выскажете свое несогласие с поступком другого. Подробно опишите, что Вы чувствуете в связи с этим.
2. В основе обиды лежит убежденность в том, что с Вами поступили несправедливо: нарушены Ваши границы или задето чувство собственного достоинства. Естественной реакцией на это будет гнев, который, зачастую, в ситуации обиды подавлен. Позвольте себе разозлиться на обидчика, представьте, что бы Вам хотелось в связи с этим сделать, мысленно сделайте это. Это поможет значительно снизить эмоциональную напряженность ситуации, разрядить аффект.
3. Обида не базовая эмоция, это эмоциональная реакция на то, как человек объяснил себе произошедшее. Значит, можно попытаться понять ситуацию как-то иначе. Встав на позицию обидчика, Вы можете решить для себя, была ли у него тогда возможность, обладая теми убеждениями и знаниями поступить иначе, если нет, то просто принять случившееся, если да, то понять почему он поступил именно так и какова в произошедшем Ваша роль?
4. Обида связана с чувством вины обычно, обижаясь, человек нарушает внутренние психические законы, что неизбежно приводит его к чувству вины. На бессознательном уровне человек понимает, что он так или иначе участвовал в произошедшем. Вам необходимо простить себя за свои обиды, поняв, что Вы имеете право эмоционально реагировать на то, что по Вашему мнению не справедливо.
5. После всего проделанного, думаю, Вы сможете понять и простить своего обидчика, преобразовав груз обиды в опыт.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
НАУЧИТЬСЯ ПРОЩАТЬ.
Человек обижается тогда, когда поступки других людей не совпадают с его ожиданиями. Это, безусловно, детская модель поведения, взрослый человек понимает, что никто не должен соответствовать его представлениям о должном. Но, думается, не много найдется людей, у которых не хранятся в душе старые обиды. Легко простить того, кто раскаялся и понес заслуженное наказание. Простить человека, который после того, как ранил другого не пришел просить о прощении, а живет так, будто ничего не произошло, крайне сложно. Обида как червь разрушает не только отношения, но и жизнь самого человека. Груз прошлых обид мешает идти в будущее. Только свободный человек может выбирать то, что ему действительно нужно, а не то, что навязывает ему его прошлое.
Ниже предлагаю Вам одну из методик прощения обид:
1. Мысленно или лучше письменно выскажете свое несогласие с поступком другого. Подробно опишите, что Вы чувствуете в связи с этим.
2. В основе обиды лежит убежденность в том, что с Вами поступили несправедливо: нарушены Ваши границы или задето чувство собственного достоинства. Естественной реакцией на это будет гнев, который, зачастую, в ситуации обиды подавлен. Позвольте себе разозлиться на обидчика, представьте, что бы Вам хотелось в связи с этим сделать, мысленно сделайте это. Это поможет значительно снизить эмоциональную напряженность ситуации, разрядить аффект.
3. Обида не базовая эмоция, это эмоциональная реакция на то, как человек объяснил себе произошедшее. Значит, можно попытаться понять ситуацию как-то иначе. Встав на позицию обидчика, Вы можете решить для себя, была ли у него тогда возможность, обладая теми убеждениями и знаниями поступить иначе, если нет, то просто принять случившееся, если да, то понять почему он поступил именно так и какова в произошедшем Ваша роль?
4. Обида связана с чувством вины обычно, обижаясь, человек нарушает внутренние психические законы, что неизбежно приводит его к чувству вины. На бессознательном уровне человек понимает, что он так или иначе участвовал в произошедшем. Вам необходимо простить себя за свои обиды, поняв, что Вы имеете право эмоционально реагировать на то, что по Вашему мнению не справедливо.
5. После всего проделанного, думаю, Вы сможете понять и простить своего обидчика, преобразовав груз обиды в опыт.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
