
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.10.19
00:31
Звинувачуєш… а кого?
І завбачуєш без "ого"
Черга виникне… зачекаєте
Страхокриками… ще пізнаєте
Відхрестилися, як ото…
Звідки й хто ви є… по можливості
Виє поштовх той без поживностей
Розірву…
І завбачуєш без "ого"
Черга виникне… зачекаєте
Страхокриками… ще пізнаєте
Відхрестилися, як ото…
Звідки й хто ви є… по можливості
Виє поштовх той без поживностей
Розірву…
2025.10.18
22:28
Світ знавіснілих торгашів
Я так ненавиджу страшенно.
Хіба в нім є щось для душі?
Все - для бездонної кишені.
Ти слухаєш музичний твір --
Сяйну Бетховена сонату...
Вривається реклами звір --
Я так ненавиджу страшенно.
Хіба в нім є щось для душі?
Все - для бездонної кишені.
Ти слухаєш музичний твір --
Сяйну Бетховена сонату...
Вривається реклами звір --
2025.10.18
22:14
Пара ніби єдина,
але між ними розверзлася
прірва. Голос потонув
у сплетінні чагарників,
тепло розтануло
у всесильному розпаді.
Пара ніби єдина,
але кожен - волаючий
але між ними розверзлася
прірва. Голос потонув
у сплетінні чагарників,
тепло розтануло
у всесильному розпаді.
Пара ніби єдина,
але кожен - волаючий
2025.10.18
21:53
Коли тебе шматують крадькома
І гнізда в’ють в душі твоїй надмірно
Ти, видно, цілувався з багатьма
До виснаження висновку покірно…
Коли тебе, не ти, гнівили тим,
Що між людьми живе ще й параноя —
Ти радужно плескався до тих Рим,
І гнізда в’ють в душі твоїй надмірно
Ти, видно, цілувався з багатьма
До виснаження висновку покірно…
Коли тебе, не ти, гнівили тим,
Що між людьми живе ще й параноя —
Ти радужно плескався до тих Рим,
2025.10.18
15:36
Всіх потворних істот видаляю з життя,
не з'ясовуючи в чому справа.
Вимітаю із серця токсичне сміття
й тих, у кого душа порохнява.
Підлість не визнаю, як у спину плювки,
зневажаю Іуд лицемірних.
Не подам психопату я більше руки —
не з'ясовуючи в чому справа.
Вимітаю із серця токсичне сміття
й тих, у кого душа порохнява.
Підлість не визнаю, як у спину плювки,
зневажаю Іуд лицемірних.
Не подам психопату я більше руки —
2025.10.18
04:38
Шановна Редакція Майстерень! Наш видатний покидьок (ой, вибачте) автор Самослав Желіба під черговим ніком продовжує робити гидоту авторам. На цей раз він образив нашу чудову поетесу Тетяну Левицьку. На її вірш "Щенячий" він написав таку рецензію (текст
2025.10.17
23:05
Вже ні чарів, ні спокуси,
Ні цілунку в темноті.
Навіть спогаду боюся,
Бо і спогади не ті.
А гулялось - так гулялось,
Наче буря - вглиб і вшир,
Нижче пояса дістало
Ні цілунку в темноті.
Навіть спогаду боюся,
Бо і спогади не ті.
А гулялось - так гулялось,
Наче буря - вглиб і вшир,
Нижче пояса дістало
2025.10.17
21:50
Із тиші комори,
набитій різним мотлохом,
лунає голос віків.
Він губиться в шумі,
як у брудних водах.
Його так легко заглушити.
Голос віків тендітний,
як шелест листя,
набитій різним мотлохом,
лунає голос віків.
Він губиться в шумі,
як у брудних водах.
Його так легко заглушити.
Голос віків тендітний,
як шелест листя,
2025.10.17
21:49
Так буває, вір не вір,
Я від щастя сам не свій.
Бо мені таки щастить:
Моя вдача – то є ти.
Приспів:
Круглий світ, як не крути,
Мов клубочок непростий.
Я від щастя сам не свій.
Бо мені таки щастить:
Моя вдача – то є ти.
Приспів:
Круглий світ, як не крути,
Мов клубочок непростий.
2025.10.17
16:29
Щоб не пускати дим у очі
Заради зниклої краси,
Які слова почути хочеш
У найсуворіші часи?
Куди нестерпну правду діти,
Аби від сліз уберегти, -
І як я маю говорити,
Щоб усміхалась звично ти?
Заради зниклої краси,
Які слова почути хочеш
У найсуворіші часи?
Куди нестерпну правду діти,
Аби від сліз уберегти, -
І як я маю говорити,
Щоб усміхалась звично ти?
2025.10.17
15:14
Коли тобі сняться рожеві сни,
Чи неймовірно яскрава картина,
Це мами молитва летить в небесах,
Бо ти завжди її люба дитина.
Коли на ранок усміхаєшся дню,
В душі плекаєш передчуття свята,
То це кружляє в височині
Чи неймовірно яскрава картина,
Це мами молитва летить в небесах,
Бо ти завжди її люба дитина.
Коли на ранок усміхаєшся дню,
В душі плекаєш передчуття свята,
То це кружляє в височині
2025.10.17
13:56
І велелюдно,
і пустельно -
у плетиві людських орбіт.
Шматує сни
гудок пекельний,
мов апокаліптичний біт, -
ламається у хату, душу:
і пустельно -
у плетиві людських орбіт.
Шматує сни
гудок пекельний,
мов апокаліптичний біт, -
ламається у хату, душу:
2025.10.17
12:29
На порозі волоцюга
Їсить без турбот
Метильований сендвіч
Сам – ходячий гардероб
Ось іде дочка єпископа
Із іншого кута
Йому так ніби заздрить
Її гнали все життя
Їсить без турбот
Метильований сендвіч
Сам – ходячий гардероб
Ось іде дочка єпископа
Із іншого кута
Йому так ніби заздрить
Її гнали все життя
2025.10.17
11:13
А косо-око-лапих не приймає
деінде неугноєна земля,
та удобряє
де-не-де, буває,
війна тілами їхніми поля.
***
А балом правлять люди-тріпачі
деінде неугноєна земля,
та удобряє
де-не-де, буває,
війна тілами їхніми поля.
***
А балом правлять люди-тріпачі
2025.10.17
10:44
Вийшов друком альманах сучасної жіночої поезії "Розсипані зорі", 50 поетес.
Примірники альманаху отримала. Зміст подаю на фейсбуці, дехто цікавився.
Видавництво "Терен", м. Луцьк. Вдячна видавцям та упоряднику за запрошення.
Ціна 300, для інформ
Примірники альманаху отримала. Зміст подаю на фейсбуці, дехто цікавився.
Видавництво "Терен", м. Луцьк. Вдячна видавцям та упоряднику за запрошення.
Ціна 300, для інформ
2025.10.16
22:36
Зникнути в невідомості,
розчинитися у просторі,
розпастися на частинки,
перетворитися на пил.
Пил стає господарем доріг,
найбільшим повелителем,
німим оракулом,
який віщує істини.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...розчинитися у просторі,
розпастися на частинки,
перетворитися на пил.
Пил стає господарем доріг,
найбільшим повелителем,
німим оракулом,
який віщує істини.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.10.01
2025.09.04
2025.08.31
2025.08.13
2025.08.04
2025.07.17
2025.06.27
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Наталя Чепурко (1964) /
Вірші
Милости- благости...
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Милости- благости...
Ты покидал мою обитель:
Шел дождь,гремели небеса.
Шлейф платья лужи бороздил...
Ушло...
теперь ты-небожитель...
Оттуда слышу голоса:
"Прости,родная,я любил..."
***
Руками раздвигая тучи,
Бредя по мокрому асфальту...-
Я вспоминаю дерзкий случай:
Ты с пируэтом сделал сальто!
Склонясь на левое колено,
Ты целовал фаланги пальцев,
Пытаясь вырваться из плена
Духовных призрачных скитальцев.
Ты уклонялся от прощаний:
Хотел продлить немую сцену.
Я в укоризне обещаний
Набить себе пыталась цену.
Срывались мокрые одежды
С почти безжизненного тела,
И посылая луч надежды,
Творились судьбы "без предела".
На паперти я не стояла...
Молилась молча- в ночь глухую.
Душе покоя не хватало:
Не спала ночь... потом-вторую...
И сердце рвалось за тобою,
Тоскою вымеряя мили...
Как было жить мне с этой болью?
Ведь мы по-взрослому любили...
Проснувшись утром в тяжком теле,
Училась двигаться в пространстве.
И шаг за шагом, еле-еле
Я оживала в мертвом царстве...
Хотела спать, не просыпаясь.
И видеть радужные сны,
От зова жизни отрешаясь,
Не чувствовать причуд весны.
ВОЙНА от спячки разбудила!
Дала мне в руки "пулемет"!
Я твердо для себя решила:
Меня разруха не возьмет!!!
Я ЖИТЬ ХОЧУ
в правдивом мире,
Где правда- символ красоты!
Где волны музыки в эфире!
Где в комментариях- цветы!
Я ЖИТЬ ХОЧУ
(не по-наслышке)
Среди счастливейших людей.
А все коварные людишки
Пусть канут в бездну прошлых дней!
Я ЖИТЬ ХОЧУ
святою верой,
Чтоб исцелился род людской.
Чтобы на смену жизни серой
Век опрокинулся благой!!!
Шел дождь,гремели небеса.
Шлейф платья лужи бороздил...
Ушло...
теперь ты-небожитель...
Оттуда слышу голоса:
"Прости,родная,я любил..."
***
Руками раздвигая тучи,
Бредя по мокрому асфальту...-
Я вспоминаю дерзкий случай:
Ты с пируэтом сделал сальто!
Склонясь на левое колено,
Ты целовал фаланги пальцев,
Пытаясь вырваться из плена
Духовных призрачных скитальцев.
Ты уклонялся от прощаний:
Хотел продлить немую сцену.
Я в укоризне обещаний
Набить себе пыталась цену.
Срывались мокрые одежды
С почти безжизненного тела,
И посылая луч надежды,
Творились судьбы "без предела".
На паперти я не стояла...
Молилась молча- в ночь глухую.
Душе покоя не хватало:
Не спала ночь... потом-вторую...
И сердце рвалось за тобою,
Тоскою вымеряя мили...
Как было жить мне с этой болью?
Ведь мы по-взрослому любили...
Проснувшись утром в тяжком теле,
Училась двигаться в пространстве.
И шаг за шагом, еле-еле
Я оживала в мертвом царстве...
Хотела спать, не просыпаясь.
И видеть радужные сны,
От зова жизни отрешаясь,
Не чувствовать причуд весны.
ВОЙНА от спячки разбудила!
Дала мне в руки "пулемет"!
Я твердо для себя решила:
Меня разруха не возьмет!!!
Я ЖИТЬ ХОЧУ
в правдивом мире,
Где правда- символ красоты!
Где волны музыки в эфире!
Где в комментариях- цветы!
Я ЖИТЬ ХОЧУ
(не по-наслышке)
Среди счастливейших людей.
А все коварные людишки
Пусть канут в бездну прошлых дней!
Я ЖИТЬ ХОЧУ
святою верой,
Чтоб исцелился род людской.
Чтобы на смену жизни серой
Век опрокинулся благой!!!
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію