
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2023.12.01
19:27
Я думав, Десно, не тутешня ти,
Бо ж так несешся-рвешся по рівнині,
Так безнастану крутиш течію свою
І береги нещадно крушиш.
Я думав, Десно, десь з далеких гір,
Коли ще на Землі дива вершились,
Ти вийшла якось на слов”янський слід,
Бо ж так несешся-рвешся по рівнині,
Так безнастану крутиш течію свою
І береги нещадно крушиш.
Я думав, Десно, десь з далеких гір,
Коли ще на Землі дива вершились,
Ти вийшла якось на слов”янський слід,
2023.12.01
13:09
Зриває лист з календаря,
Два дні до грудня, місяць вповні,
як паперовий срібний човник
пливе відчужена зоря
назустріч хмарочосам чорним.
Спиняє транспорт і людей
ця комендантська ніч жезлами,
Два дні до грудня, місяць вповні,
як паперовий срібний човник
пливе відчужена зоря
назустріч хмарочосам чорним.
Спиняє транспорт і людей
ця комендантська ніч жезлами,
2023.12.01
10:24
Лунниця, що колихається на грудях твоїх
Так пасує до глуму роздівиченого погляду,
Як вітер ковилі, коли буйно розчісує своїм гребенем
Прямуючи до гір.
Коли місяць яскраво відсвічує сонце
Покладаючи на личко тінь солом’яного павука
І хтонічні хвилі
Так пасує до глуму роздівиченого погляду,
Як вітер ковилі, коли буйно розчісує своїм гребенем
Прямуючи до гір.
Коли місяць яскраво відсвічує сонце
Покладаючи на личко тінь солом’яного павука
І хтонічні хвилі
2023.12.01
09:04
В надії - сила втомленого серця.
У ній пізнаєш світу промінь.
Підеш чи босий, а чи взутий в берцях,
Стрибнеш заради щастя в пломінь.
Надія вкаже шлях під час падіння.
Хоча й струмують перешкоди.
І свіжістю огорне випар пріння,
У ній пізнаєш світу промінь.
Підеш чи босий, а чи взутий в берцях,
Стрибнеш заради щастя в пломінь.
Надія вкаже шлях під час падіння.
Хоча й струмують перешкоди.
І свіжістю огорне випар пріння,
2023.12.01
08:31
Розійшлася, негодо, розпатланою завірюхою.
Наскладала повсюди заметів, тужила в жалобі.
І всю ніч у безсонні твої побивання я слухала,
Й обіймала у думці солдата в зимовім окопі.
Підніми мене з вітром, здійми білокрилою птахою,
Я полину туди, де на
Наскладала повсюди заметів, тужила в жалобі.
І всю ніч у безсонні твої побивання я слухала,
Й обіймала у думці солдата в зимовім окопі.
Підніми мене з вітром, здійми білокрилою птахою,
Я полину туди, де на
2023.12.01
08:09
Із Данила Хармса
Ви знаєте? Ви знаєте?
Ви знаєте? Ви знаєте?
Ну, звичайно, знаєте!
Певна річ, що знаєте!
Безсумнівно, безперечно,
безумовно, знаєте!
Ви знаєте? Ви знаєте?
Ви знаєте? Ви знаєте?
Ну, звичайно, знаєте!
Певна річ, що знаєте!
Безсумнівно, безперечно,
безумовно, знаєте!
2023.12.01
07:34
Зимове море,
лише далина…
лише далина…
2023.12.01
05:29
Чорна хмара затулила
Сонечко від нас, -
І вдалася в тугу мила
В неспокійний час.
Засмутила бідолашна
Серденько своє,
І мені за нього страшно
Повсякдень стає.
Сонечко від нас, -
І вдалася в тугу мила
В неспокійний час.
Засмутила бідолашна
Серденько своє,
І мені за нього страшно
Повсякдень стає.
2023.12.01
01:11
Чому тепер такі сумні
Передзимові сиві ранки?
Здається, що потоку днів
Я не учасниця, а бранка.
Не посміхаються мені,
Ні сонце, що тепер підранок,
Ні ці короткі вихідні,
Передзимові сиві ранки?
Здається, що потоку днів
Я не учасниця, а бранка.
Не посміхаються мені,
Ні сонце, що тепер підранок,
Ні ці короткі вихідні,
2023.11.30
22:39
Рік ходила, два ходила, да усе намарне.
Той так смалить самосад, що аж квіти в’януть.
Той марусин поясок знає тільки в чарці.
Той не слухає нікого. Той щодня у сварці.
Той незграбний. Той малий. А той голомозий...
Як дівчата заміж йдуть – второпать н
Той так смалить самосад, що аж квіти в’януть.
Той марусин поясок знає тільки в чарці.
Той не слухає нікого. Той щодня у сварці.
Той незграбний. Той малий. А той голомозий...
Як дівчата заміж йдуть – второпать н
2023.11.30
20:12
Сидять діди під плотом та згадують минуле,
Розказують молодшим, доки ще не забули,
Як були молодими, як весело гуляли,
Як то було Андрія святого відзначали.
Карпо старий жалівся: - Минулося, одначе,
Здрібнів народ, не те, що в часи було козачі!
Не в
Розказують молодшим, доки ще не забули,
Як були молодими, як весело гуляли,
Як то було Андрія святого відзначали.
Карпо старий жалівся: - Минулося, одначе,
Здрібнів народ, не те, що в часи було козачі!
Не в
2023.11.30
18:00
Усе минає,
вічний – лише час.
вічний – лише час.
2023.11.30
11:58
Хіба потрібна квіткова крамниця тобі,
Щоб упевнитись в красі троянд?
Кажу тобі,
Я стою за твоєю спиною, заки ти доглядаєш свій сад,
Заки ти перебігаєш з картини смутку
В розпростерті картини життя
Я знаходжу тебе в сухозлотім осонні
По затертих,
Щоб упевнитись в красі троянд?
Кажу тобі,
Я стою за твоєю спиною, заки ти доглядаєш свій сад,
Заки ти перебігаєш з картини смутку
В розпростерті картини життя
Я знаходжу тебе в сухозлотім осонні
По затертих,
2023.11.30
11:50
Картини Анатолія Криволапа - справді магнетичні.
Від них важко відірвати погляд. Небо, сонце, коні, хати,
озера ніби запрошують вас до духовного всесвіту.
Домінують два кольори: червоний - колір пристрасті
й фіолетовий - духу. Так, це фарби заходу
Від них важко відірвати погляд. Небо, сонце, коні, хати,
озера ніби запрошують вас до духовного всесвіту.
Домінують два кольори: червоний - колір пристрасті
й фіолетовий - духу. Так, це фарби заходу
2023.11.30
11:40
Як Ви в мою посміли душу зазирнути?
Тривожити всі закутки її вві сні.
По суті розумію, що паром Ваш вутлий,
Він плистиме рікою тільки навесні.
Як Ви в мою посміли зазирнути душу?
І залишитись спомином палким свічі.
Забути б мені все. Я потушити му
Тривожити всі закутки її вві сні.
По суті розумію, що паром Ваш вутлий,
Він плистиме рікою тільки навесні.
Як Ви в мою посміли зазирнути душу?
І залишитись спомином палким свічі.
Забути б мені все. Я потушити му
2023.11.30
11:07
Е, ні! Роки таки не опанча
і їх уже не скинути з плеча…
Хоч досвід за плечима не носити,
та ноша усе більше докуча!.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...і їх уже не скинути з плеча…
Хоч досвід за плечима не носити,
та ноша усе більше докуча!.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2021.07.17
2021.01.08
2020.12.05
2020.03.12
2020.01.18
2019.04.01
2019.01.16
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Галина Кожушко (1957) /
Критика | Аналітика
Порівняння притчі про сіяча в синоптичних Євангеліях
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Порівняння притчі про сіяча в синоптичних Євангеліях
2014 рік
Здається, немає жодної людини, яка б не знала притчі про сіяча. Вона присутня в усіх чотирьох Євангеліях, але я хотіла б порівняти цю притчу в Євангеліях від Матея, Марка і Луки. Отже, почну з початку.
Того дня Ісус вийшов з дому і сів край моря.
І зібралася коло нього така сила народу, що він увійшов у човен і сів у ньому, а весь народ стояв на березі.
Він говорив до них численними притчами, кажучи: «От вийшов сіяч сіяти»... (Матея, 13, 1-3)
Так починається ця притча в Євангелії від Матея. Євангелист Марко розповідає про це майже тими ж словами: «І знову почав навчати Ісус біля моря», описуючи далі, як Ісус увійшов у човен, а «... весь натовп був край моря на землі» (Марка, 4, 1). На відміну від перших двох Євангелистів, Лука говорить просто: «А коли зібралася сила народу, і з усіх міст приходили до нього, Ісус сказав їм у притчі» (Луки, 8, 4), не вказуючи місця, де розгортаються наступні події.
Чому Євангелист Лука не розповідає про ці деталі? Якщо глянути на обсяг притчі в цих трьох варіантах, то побачимо, що Лука виклав її найбільш стисло, але разом з тим, на мою думку, найбільш повно і точно, про що я скажу пізніше. Можливо саме тому ми не бачимо в нього всіх подробиць, якими він жертвує заради передачі основної думки.
Притча про сіяча виразно поділяється на дві частини, які присутні у всіх Євангеліях: спочатку Ісус розповідає притчу всьому натовпу, а потім роз’яснює її своїм учням на їхнє прохання. Зміст цих частин практично однаковий у Євангелистів Матея, Марка і Луки. Розглянемо першу частину:
«Слухайте: Ось вийшов сіяч сіяти.
Коли він сіяв, дещо з зерна впало при дорозі, та прилетіло птаство й видзьобало його.
Інше впало на ґрунт каменистий, де не було землі багато, і вмить зійшло, бо земля була не глибока.
Коли ж зійшло сонце, воно згоріло і, за браком коріння, висхло.
А інше впало між тернину, і зійшла тернина та його поглушила, тоді воно не дало плоду.
Ще ж інше впало на добру землю - і дало плід, що сходив і ріс; і принесли: те у тридцять, те у шістдесят, а те й у сто разів більше».
Для українців як жителів аграрної країни ця притча може бути зрозумілою. Але для землероба може бути дивним і нелогічним те, що зерна розсіваються на кам’янистий ґрунт чи при дорозі, а не на пухку ріллю, де б вони добре вродили. Однак не слід забувати, що притчі не можна розуміти дослівно, тому Ісус постійно нагадує: «Хто має вуха слухати, хай слухає!». Адже для Бога (сіяча) це завдання виглядає по-іншому, оскільки Він намагається засіяти зернами добра навіть ті душі, які вже закам’яніли чи в яких виросло терня гріха.
Звичайно, краще, коли людина сприймає Боже Слово, коли вона готова не лише почути Його, але й зрозуміти і виконувати Заповіді. Така душа за свої добрі вчинки отримає від Бога сторицею. До речі, тільки в Луки сказано саме так: «Врешті, інше впало на добру землю і, зійшовши, сторицею вродило» (Луки, 8, 8). У Матея і Марка читаємо, що ці зерна «принесли: те у тридцять, те у шістдесят, а те й у сто разів більше».
Чи дійсно зерно може зродити сторицею? Ні, буває врожай у 40-50 разів більший від засіяного, але сторицею ніколи не родить. Ця метафора чи, радше, гіпербола показує, що Бог може дати людині незрівнянно більше, ніж вона просить чи очікує, тому що Він міряє не людською, а Своєю міркою.
Перейдемо до другої частини притчі. Найбільш лаконічно оповідає її Євангелист Лука: «Учні його спитали, що б вона могла значити, оця притча. Він сказав їм: “Вам дано знати тайни Божого Царства; іншим же в притчах, щоб вони, дивлячись, не бачили, і слухаючи, не розуміли.» (Луки, 8, 9-10). І роз’яснює їм: «Зерно це слово Боже» (Луки, 8, 11).
Матей натомість описує це більш розлого:
«І приступили його учні й сказали до нього: “Чому ти притчами до них говориш?”
А він у відповідь сказав їм: “Тому, бо вам дано знати тайни Небесного Царства, а он тим не дано.
Бо хто має, тому дасться, і він надто буде мати; а в того, хто не має, заберуть і те, що має.
Я тому говорю до них притчами, що вони, дивлячись, не бачать, і слухаючи, не чують і не розуміють.
На них збувається пророцтво Ісаї, що каже: Слухом почуєте, та не зрозумієте, і дивлячись, не побачите, –
бо серце в цього народу затовстіло. Вони на вуха тяжко чують і зажмурили свої очі, щоб не бачити очима, і вухами не чути, і не зрозуміти серцем, та не навернутись, –щоб я зцілив їх.
Ваші ж очі щасливі, бо бачать; та й ваші вуха, – бо чують.
Істинно кажу вам: Багато пророків і праведних хотіли бачити, що ви бачите, і не бачили, і чути, що ви чуєте, і не чули». (Матея, 13, 10-17)
Марко, подібно до Матея, пише про те, як Ісус протиставляє своїх учнів натовпу, але потім присоромлює їх за невторопність:
«І він сказав їм: "Вам дана тайна Божого Царства; для тих же, що осторонь, усе стається притчами,
щоб вони дивлячись, не бачили, слухаючи, не зрозуміли, щоб, бува, не навернулись, і щоб їм не простилось."
І сказав їм: "Не розумієте цієї притчі? Як же тоді вам розуміти всі притчі?» (Марка, 4, 11-13)
І додає: «Сіяч сіє слово» (Марка, 4, 14), що перегукується зі словами Євангелія від Луки («Зерно це слово Боже»).
Після цього йде роз’яснення притчі про сіяча, яке схоже в усіх трьох Євангелистів, за винятком того, що Лука викладає це найбільш стисло:
«Тії, що край дороги, це ті, що слухають, та потім приходить диявол і вириває геть з їх серця слово, щоб вони не увірували та й не спаслися.
Ті ж, що на камені, це тії, що, почувши, з радістю приймають слово, але не маючи коріння, вірують дочасу й під час спокуси відпадають.
А те, що впало між тернину, це ті, що вислухавши, ідуть, та клопоти, багатства і життєві розкоші їх душать, і вони не дають плоду.
Нарешті, те, що на землі добрій, це ті, що чувши слово серцем щирим, добрим, його держать і дають плід у терпінні». (Луки, 8, 12-15)
Як бачимо, Бог не дотримується логіки землероба, а діє за Своїми законами. Він хоче привернути до Себе душі грішників Своїм Словом, тому розсіває зерна не лише на родючу землю, а й на камінь, терня чи при дорозі, даючи цим грішникам шанс на спасіння. Тим же, «що чувши слово серцем щирим, добрим, його держать і дають плід у терпінні», Господь віддячує сторицею.
У зв’язку з цим мені пригадалися слова апостола Павла про те, що Бог має для нас набагато більше, ніж ми можемо просити чи розуміти. Подібні висновки робить Бруно Ферреро в оповіданні «Рука», де він пише про хлопчика, який просить у крамаря відміряти цукерки його долонею, тому що вона більша. Ось цей вражаючий висновок: «Коли щось просимо в молитві, не відмірюймо прохань своїм маловірством. Пам’ятаймо, що Божа долоня набагато більша від нашої».
«Вважайте, отже, як слухаєте: бо хто має, тому дасться; а хто не має, заберуть і те, що йому здається, нібито має». (Луки, 8, 18)
Тому просімо Бога, щоб давав нам щоразу ясніше і повніше розуміння Його Слова, щоб викинувши каміння зневіри зі своєї душі, виполовши бур’ян і терня гріхів, ми могли з чистим сумлінням дедалі глибше сприймати Слово Боже і жити за Його Законом. І нехай це засіяне Богом зерно принесе багатий урожай істинної віри!
Здається, немає жодної людини, яка б не знала притчі про сіяча. Вона присутня в усіх чотирьох Євангеліях, але я хотіла б порівняти цю притчу в Євангеліях від Матея, Марка і Луки. Отже, почну з початку.
Того дня Ісус вийшов з дому і сів край моря.
І зібралася коло нього така сила народу, що він увійшов у човен і сів у ньому, а весь народ стояв на березі.
Він говорив до них численними притчами, кажучи: «От вийшов сіяч сіяти»... (Матея, 13, 1-3)
Так починається ця притча в Євангелії від Матея. Євангелист Марко розповідає про це майже тими ж словами: «І знову почав навчати Ісус біля моря», описуючи далі, як Ісус увійшов у човен, а «... весь натовп був край моря на землі» (Марка, 4, 1). На відміну від перших двох Євангелистів, Лука говорить просто: «А коли зібралася сила народу, і з усіх міст приходили до нього, Ісус сказав їм у притчі» (Луки, 8, 4), не вказуючи місця, де розгортаються наступні події.
Чому Євангелист Лука не розповідає про ці деталі? Якщо глянути на обсяг притчі в цих трьох варіантах, то побачимо, що Лука виклав її найбільш стисло, але разом з тим, на мою думку, найбільш повно і точно, про що я скажу пізніше. Можливо саме тому ми не бачимо в нього всіх подробиць, якими він жертвує заради передачі основної думки.
Притча про сіяча виразно поділяється на дві частини, які присутні у всіх Євангеліях: спочатку Ісус розповідає притчу всьому натовпу, а потім роз’яснює її своїм учням на їхнє прохання. Зміст цих частин практично однаковий у Євангелистів Матея, Марка і Луки. Розглянемо першу частину:
«Слухайте: Ось вийшов сіяч сіяти.
Коли він сіяв, дещо з зерна впало при дорозі, та прилетіло птаство й видзьобало його.
Інше впало на ґрунт каменистий, де не було землі багато, і вмить зійшло, бо земля була не глибока.
Коли ж зійшло сонце, воно згоріло і, за браком коріння, висхло.
А інше впало між тернину, і зійшла тернина та його поглушила, тоді воно не дало плоду.
Ще ж інше впало на добру землю - і дало плід, що сходив і ріс; і принесли: те у тридцять, те у шістдесят, а те й у сто разів більше».
Для українців як жителів аграрної країни ця притча може бути зрозумілою. Але для землероба може бути дивним і нелогічним те, що зерна розсіваються на кам’янистий ґрунт чи при дорозі, а не на пухку ріллю, де б вони добре вродили. Однак не слід забувати, що притчі не можна розуміти дослівно, тому Ісус постійно нагадує: «Хто має вуха слухати, хай слухає!». Адже для Бога (сіяча) це завдання виглядає по-іншому, оскільки Він намагається засіяти зернами добра навіть ті душі, які вже закам’яніли чи в яких виросло терня гріха.
Звичайно, краще, коли людина сприймає Боже Слово, коли вона готова не лише почути Його, але й зрозуміти і виконувати Заповіді. Така душа за свої добрі вчинки отримає від Бога сторицею. До речі, тільки в Луки сказано саме так: «Врешті, інше впало на добру землю і, зійшовши, сторицею вродило» (Луки, 8, 8). У Матея і Марка читаємо, що ці зерна «принесли: те у тридцять, те у шістдесят, а те й у сто разів більше».
Чи дійсно зерно може зродити сторицею? Ні, буває врожай у 40-50 разів більший від засіяного, але сторицею ніколи не родить. Ця метафора чи, радше, гіпербола показує, що Бог може дати людині незрівнянно більше, ніж вона просить чи очікує, тому що Він міряє не людською, а Своєю міркою.
Перейдемо до другої частини притчі. Найбільш лаконічно оповідає її Євангелист Лука: «Учні його спитали, що б вона могла значити, оця притча. Він сказав їм: “Вам дано знати тайни Божого Царства; іншим же в притчах, щоб вони, дивлячись, не бачили, і слухаючи, не розуміли.» (Луки, 8, 9-10). І роз’яснює їм: «Зерно це слово Боже» (Луки, 8, 11).
Матей натомість описує це більш розлого:
«І приступили його учні й сказали до нього: “Чому ти притчами до них говориш?”
А він у відповідь сказав їм: “Тому, бо вам дано знати тайни Небесного Царства, а он тим не дано.
Бо хто має, тому дасться, і він надто буде мати; а в того, хто не має, заберуть і те, що має.
Я тому говорю до них притчами, що вони, дивлячись, не бачать, і слухаючи, не чують і не розуміють.
На них збувається пророцтво Ісаї, що каже: Слухом почуєте, та не зрозумієте, і дивлячись, не побачите, –
бо серце в цього народу затовстіло. Вони на вуха тяжко чують і зажмурили свої очі, щоб не бачити очима, і вухами не чути, і не зрозуміти серцем, та не навернутись, –щоб я зцілив їх.
Ваші ж очі щасливі, бо бачать; та й ваші вуха, – бо чують.
Істинно кажу вам: Багато пророків і праведних хотіли бачити, що ви бачите, і не бачили, і чути, що ви чуєте, і не чули». (Матея, 13, 10-17)
Марко, подібно до Матея, пише про те, як Ісус протиставляє своїх учнів натовпу, але потім присоромлює їх за невторопність:
«І він сказав їм: "Вам дана тайна Божого Царства; для тих же, що осторонь, усе стається притчами,
щоб вони дивлячись, не бачили, слухаючи, не зрозуміли, щоб, бува, не навернулись, і щоб їм не простилось."
І сказав їм: "Не розумієте цієї притчі? Як же тоді вам розуміти всі притчі?» (Марка, 4, 11-13)
І додає: «Сіяч сіє слово» (Марка, 4, 14), що перегукується зі словами Євангелія від Луки («Зерно це слово Боже»).
Після цього йде роз’яснення притчі про сіяча, яке схоже в усіх трьох Євангелистів, за винятком того, що Лука викладає це найбільш стисло:
«Тії, що край дороги, це ті, що слухають, та потім приходить диявол і вириває геть з їх серця слово, щоб вони не увірували та й не спаслися.
Ті ж, що на камені, це тії, що, почувши, з радістю приймають слово, але не маючи коріння, вірують дочасу й під час спокуси відпадають.
А те, що впало між тернину, це ті, що вислухавши, ідуть, та клопоти, багатства і життєві розкоші їх душать, і вони не дають плоду.
Нарешті, те, що на землі добрій, це ті, що чувши слово серцем щирим, добрим, його держать і дають плід у терпінні». (Луки, 8, 12-15)
Як бачимо, Бог не дотримується логіки землероба, а діє за Своїми законами. Він хоче привернути до Себе душі грішників Своїм Словом, тому розсіває зерна не лише на родючу землю, а й на камінь, терня чи при дорозі, даючи цим грішникам шанс на спасіння. Тим же, «що чувши слово серцем щирим, добрим, його держать і дають плід у терпінні», Господь віддячує сторицею.
У зв’язку з цим мені пригадалися слова апостола Павла про те, що Бог має для нас набагато більше, ніж ми можемо просити чи розуміти. Подібні висновки робить Бруно Ферреро в оповіданні «Рука», де він пише про хлопчика, який просить у крамаря відміряти цукерки його долонею, тому що вона більша. Ось цей вражаючий висновок: «Коли щось просимо в молитві, не відмірюймо прохань своїм маловірством. Пам’ятаймо, що Божа долоня набагато більша від нашої».
«Вважайте, отже, як слухаєте: бо хто має, тому дасться; а хто не має, заберуть і те, що йому здається, нібито має». (Луки, 8, 18)
Тому просімо Бога, щоб давав нам щоразу ясніше і повніше розуміння Його Слова, щоб викинувши каміння зневіри зі своєї душі, виполовши бур’ян і терня гріхів, ми могли з чистим сумлінням дедалі глибше сприймати Слово Боже і жити за Його Законом. І нехай це засіяне Богом зерно принесе багатий урожай істинної віри!
Вік живи - вік учись. В якийсь момент вирішила, що мені треба поглибити знання з філософії, історії релігії, катехизму, тому вступила до Українського Католицького Універститету. Тут подаю свій порівняльний аналіз притчі про сіяча від Матея, Марка та Луки.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Враження II. La Fuite De La Lune"
• Перейти на сторінку •
"Англо-саксонський король Альфред Великий"
• Перейти на сторінку •
"Англо-саксонський король Альфред Великий"
Про публікацію