ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2024.10.17 15:51
Скинувши Сатанаїла на землю із кодлом,
Янголів Господь на небі сотворив для себе,
Бо ж помічників багато для роботи треба.
Літали вони по небу, як пташки навколо.
Та найбільше приглядівся Йому ангел Миха.
Такий уже він проворний, за всім устигає.
От

Сонце Місяць
2024.10.17 11:56
пів біди визира із вікна
от цікаво —
а мож нецікаво
добрий ранок вьєт нам
якщо газ є зваримо каву

в конволюції мозковій
не притрушеній обстрілом поки

Пиріжкарня Асорті
2024.10.17 10:07
маяк!
працює без лімітів
і дня нема без маячні
маячник навіть і не мріє
про сни нічні

2024

Микола Дудар
2024.10.17 09:27
Не так швидко, але вперто…
Не так довго, але щільно…
Щось між ой-ком і лібретто —
Напів тісно, напів вільно

Не природнє, виробниче…
Крізь щілиничку, крізь око…
Ти благаєш, воно тиче…

Іван Потьомкін
2024.10.17 08:56
Щоразу, як заходить мова
Про стосунки між людьми,
Звертаюсь подумки у машинове царство.
Для бідних і багатих, слабких і сильних
Права одні і ті ж.
Ваговоз дає малолітражці путь.
Надшвидкісні терпляче чекають повільних.
Світлофор – суддя для всіх.

Микола Соболь
2024.10.17 07:31
Вишенько-черешенько, дай-но свою ягідку,
вже червленим сонечком червень майорить,
він до мене, вишенько, завжди буде лагідним,
сповиватиме теплом літа кожну мить.
Під ногами оболонь травами застелиться,
над рікою і в ріці неосяжна синь,
тче павук на

Віктор Кучерук
2024.10.17 06:18
Негативні думки навернулися
І душа знемагає в журбі, –
Закохатись у когось, як в юності,
Більше сил не знаходжу в собі.
Стала ношею досить вагомою
Оця слабкість, раз важко стає, –
Як боротися з ранньою втомою,
Що проникла у серце моє?

Володимир Каразуб
2024.10.16 20:50
Коли я згадую літо дві тисячі дванадцятого
На думку приходить теплий басейн неба
Із золотистим відблиском хвилястих прожилок,
Що міниться з тихим хлюпотом по дорозі до провінційного містечка.
Її карамельний голос тоді кликав в обійми тепла,
А с

Редакція Майстерень
2024.10.16 13:13
В чому причина нинішнього страждання українського народу? Звісно, було 30 років "розбудови" країни по лекалах всенародної мудрості. Аж поки не стався останній всемудрий масовий вибір недопартії "слуг народу", що зламав усе і вся у внутрішніх механізма

Світлана Пирогова
2024.10.16 10:24
Хіба забудеш?
Слова, що говорив
Проникли в душу
Непомітно так.
Яскраві будні,
Бадьорості порив
Влягався плюшем,
відчувався смак.

Тетяна Левицька
2024.10.16 09:52
У серці відлунює пісня чаклунки —
струна обірвалася... тиша німа...
Коли наступає завія в стосунках,
то правду під снігом ховати дарма.

Любов це не рай на дубовім ослінці,
що душу бентежить ліричним дощем,
а ніжність й тепло подароване жінці,

Микола Дудар
2024.10.16 07:36
Жодних шансів… озирнулись…
Що б там хто не говорив,
І привабливо зімкнулись —
Бо повелено згори…
Темінь в темі… не цікаво
Ну і справи, ти диви
В сотий раз підносять каву…
Зупинися… не гніви…

Віктор Кучерук
2024.10.16 07:31
Я давно не торкався цих стебел,
Із яких ми, зробивши постіль,
Мрійно зводили очі до неба,
Наче манну чекали звідтіль.
Сподівався – і врешті потрапив
До цих місць, де й тепер наяву
Твого тіла привабливий запах
Освіжає високу траву.

Микола Соболь
2024.10.16 06:19
Здичавілі грона винограду
в безнадії дивляться у світ,
на задвірках кинутого саду
він плодив людині стільки літ,
а тепер самотньо помирає
геть забутий, наче не годив,
прилітають ще пташині зграї,
доїдати із лози плоди.

Микола Дудар
2024.10.15 22:16
Замісила бабця тісто
Дід замовив пирогів
І поперлися за місто…
До природи на прогін…

Розстелили скатертину
Всілись чемно на траві
Чарка витекла в чарчину

Іван Потьомкін
2024.10.15 20:23
Три діди, три діди, як бува нап’ються,
Деркачами й рогачами старенькую луплять:
«Оце тобі за любов, а оце – за дулі!»
Баба в крик, бо болить, а діди трикляті:
«Більш не будем тебе бить!»
Та й мерщій тікати.
І тоді на бабин крик виліза з-під печі
Че
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Джура Заморочник
2024.09.28

Фоміч Валерій Андрійович Пожежник
2024.09.25

Васка Почеркушка
2024.09.16

Антон Мог
2024.08.20

Ілля Шевченко
2024.08.17

Юлія Рябченко
2024.08.04

Мирослав ЕкманКременецький
2024.07.25






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Мирослав Артимович (1949) / Вірші

 ***
Мовлено-написано немало…
Чи від цього збагатився світ?
Чи слова, як гостросічне рало,
в аркушах життя лишають слід?

Чи до вуха гниди-адресата
долітає аксіома слів?..
Мовлено-написано багато…
Для того, хто, власне, при умі…

23.09.2014




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2014-09-23 16:56:28
Переглядів сторінки твору 2408
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.207 / 5.63)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.176 / 5.7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.784
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2019.03.27 06:50
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Брат Ліо (Л.П./Л.П.) [ 2014-09-23 19:58:13 ]
безперечно, маєте рацію, Мирославе

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2014-09-23 23:22:14 ]
Мабуть, не тільки я...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2014-09-23 22:57:12 ]
Мудро, афористично! Чи слова, як гостросічне рало, в аркушах життя лишаЮТЬ слід - бо мова про слова. Як варіант - чи словесне гостросічне рало в аркушах життя лишає слід...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2014-09-23 23:23:12 ]
Звісно, Богдане, технічна помилка. Дякую за гостре око!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Інна Ковальчук (М.К./М.К.) [ 2014-09-24 10:27:54 ]
Збагатився, Мирославе!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2014-09-24 23:07:31 ]
коли слова лишають слід...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2014-09-24 10:41:38 ]
Епітет до адресата якось дуже ріже вухо.

А кожне слово, думка, випущені у ноосферу - реалізовуються - це стосовно поставленого у вірші запитання.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2014-09-24 23:15:17 ]
Згода - ріже вухо. Але саме таким адресатам, до яких звертається слово правди (не моє, а на загал), а вони біле визнають за чорне (і навпаки), адресоване це посилання. Насправді у цьому епітеті скомпільовано узагальнений образ нашого теперішнього (?) лютого ворога, і він (епітет), як на мене, ще занадто лагідний.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2014-09-24 19:35:12 ]
Збагачуються Душі, що потребують...)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2014-09-24 23:19:31 ]
Саме так, Аделе...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марися Лавра (Л.П./Л.П.) [ 2014-09-24 23:21:02 ]
Знаєте, дане творіння, як жало, має двояку дію - зцілює свідомих, і знешкоджує недолугих..хвала Вам за це!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2014-09-25 00:01:34 ]
Ви відчули...Дякую!
Радий знайомству, Марино!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2014-09-25 07:46:23 ]
...І попри все писати мусимо...