ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.04
08:19
Так забракло мені того променю, що поза хмарами
Заховався у мить, коли падало сонце в сосняк.
Так забракло вишневого білого цвіту, що балував,
І в незвично спекотному квітні у поспіху збляк.
Так забракло хвилини, щоб вгледіти зграю лебедячу.
Так за
Заховався у мить, коли падало сонце в сосняк.
Так забракло вишневого білого цвіту, що балував,
І в незвично спекотному квітні у поспіху збляк.
Так забракло хвилини, щоб вгледіти зграю лебедячу.
Так за
2024.05.04
05:54
В хаті порожньо й надворі
Анічого, крім імли, –
Де ті друзі, що учора
За моїм столом були?
Ані зір на небосхилі,
Ані гаму між садиб, –
Де ті друзі, що твердили
Бути дружніми завжди?
Анічого, крім імли, –
Де ті друзі, що учора
За моїм столом були?
Ані зір на небосхилі,
Ані гаму між садиб, –
Де ті друзі, що твердили
Бути дружніми завжди?
2024.05.03
10:49
Молитва - і подяка, і благання,
В ній розум і сердечні відчуття,
На Божу поміч щире сподівання.
Молитва - і подяка, і благання,
Очищення душі із завмиранням,
В один потік - духовності злиття.
Молитва - і подяка, і благання,
В ній розум і сердечні в
В ній розум і сердечні відчуття,
На Божу поміч щире сподівання.
Молитва - і подяка, і благання,
Очищення душі із завмиранням,
В один потік - духовності злиття.
Молитва - і подяка, і благання,
В ній розум і сердечні в
2024.05.03
08:07
Зайду і трепетно відкрию скриню.
Зчорнілий дуб вже шашлем поточило.
Відчую там прозорі світлі тіні
Всіх тих, кому вона давно служила.
Уже й шафИ блищали поліроллю,
Сучасні меблі зваблювали хату.
Та мабуть не хватало сили волі
Зчорнілий дуб вже шашлем поточило.
Відчую там прозорі світлі тіні
Всіх тих, кому вона давно служила.
Уже й шафИ блищали поліроллю,
Сучасні меблі зваблювали хату.
Та мабуть не хватало сили волі
2024.05.03
06:09
Послухай, враже! Твій огидний дотик
Відбитий міццю наших контратак.
Ти думав, Харків мій - слухняний котик?
Запам'ятай: мій Харків - це їжак,
Злопам'ятний та дуже небезпечний!
Серця здолати наші ти не зміг.
Всі балачки про дружбу - недоречні!
Відбитий міццю наших контратак.
Ти думав, Харків мій - слухняний котик?
Запам'ятай: мій Харків - це їжак,
Злопам'ятний та дуже небезпечний!
Серця здолати наші ти не зміг.
Всі балачки про дружбу - недоречні!
2024.05.03
05:47
Вже не біліє снігом хата
І бур’янами поросло
Оце подвір’я довгувате,
Де найзатишніше було.
Покриті шаром пилу вікна
Теж не блищать ні вдаль, ні ввись, –
І півень той не кукурікне,
Що навстріч біг мені колись.
І бур’янами поросло
Оце подвір’я довгувате,
Де найзатишніше було.
Покриті шаром пилу вікна
Теж не блищать ні вдаль, ні ввись, –
І півень той не кукурікне,
Що навстріч біг мені колись.
2024.05.03
01:37
І доки в’ється життєва пряжа, і робить оберт веретено, а кров у жилах така гаряча – мені далеко не все одно: чи в добрім гуморі будеш зранку? І що наснилось тобі вночі? Без слів відчути б і забаганку, і все, про що ти чомусь мовчиш… Не дати сісти бодай п
2024.05.02
22:35
В світі все невипадково
Було, буде, є…
То й співає колискову
Серденько моє.
Всі думки такі прозорі,
Світлі та легкі.
Місяць впав і згасли зорі.
Бо ж твої такі
Було, буде, є…
То й співає колискову
Серденько моє.
Всі думки такі прозорі,
Світлі та легкі.
Місяць впав і згасли зорі.
Бо ж твої такі
2024.05.02
19:57
Було то все за давніх тих часів,
Коли ще старі боги правували.
І люди їх богами визнавали,
І не жаліли величальних слів.
Жилося людям сутужно тоді,
Хоч боги, наче, їм допомагали,
Своїми все ж руками здобували.
А, як бувало, рід не углядів
Коли ще старі боги правували.
І люди їх богами визнавали,
І не жаліли величальних слів.
Жилося людям сутужно тоді,
Хоч боги, наче, їм допомагали,
Своїми все ж руками здобували.
А, як бувало, рід не углядів
2024.05.02
12:35
Велике пошанування до батька й матері,
бо Господь Пресвятий ставить його вище пошанування до Себе Самого…
Є в тебе майно чи нема - шануй батька твого і матір твою,
навіть якщо живеш милостинею"
Раббі Шимон бар Йохай
Давно це сталось. Тоді, як в І
2024.05.02
11:03
Четвер Великий. Таїнство вечері.
Ісус омив всім учням ноги
У знак покори. Чиста атмосфера.
Благословення людям Богом.
І кожному із учнів дав він хліба.
За всіх страждав Ісус у муках,
Бо розіп*яли його згодом тіло.
Ісус омив всім учням ноги
У знак покори. Чиста атмосфера.
Благословення людям Богом.
І кожному із учнів дав він хліба.
За всіх страждав Ісус у муках,
Бо розіп*яли його згодом тіло.
2024.05.02
10:26
Літери
Я отримав букву R,
відтепер я - Шарль Бодлер!
Літера казкова:
раз! - і все готово.
Я отримав букву R,
відтепер я - Шарль Бодлер!
Літера казкова:
раз! - і все готово.
2024.05.02
10:19
Нотатки дружини письменника
Скажу відверто: мені особисто подобаються оповідання мого чоловіка - короткі, але дуже зворушливі. І нехай він досі не лауреат премій, як дехто з його однокурсників, не входить до правління творчих спілок, не видає щорічно ч
2024.05.02
08:59
Не розказуй мені про любов —
бо блаженство злетіло раптово,
ніби в небо пташина казкова,
що покинула рідний альков.
Не розказуй мені про любов!
Не торкайся моєї руки,
струмом доторк холодний на шкірі,
бо блаженство злетіло раптово,
ніби в небо пташина казкова,
що покинула рідний альков.
Не розказуй мені про любов!
Не торкайся моєї руки,
струмом доторк холодний на шкірі,
2024.05.02
08:05
Голубі троянди
Я у вІрші ховаюся, ніби в дитинстві за штору.
Між рядками ховаю себе від тривог і жахіть.
Але схованка ця ненадійна і зовсім прозора.
То колись під вікном було затишно й тепло сидіть.
Той куточок наснився мені: із тканини м'якої
Я у вІрші ховаюся, ніби в дитинстві за штору.
Між рядками ховаю себе від тривог і жахіть.
Але схованка ця ненадійна і зовсім прозора.
То колись під вікном було затишно й тепло сидіть.
Той куточок наснився мені: із тканини м'якої
2024.05.02
05:59
У старомодній та незграбній шафі
Знайшов я дещо. Зовсім не чекав.
Знайшов свого дитинства нотний зошит,
Який не бачив новомодних шаф.
Серед старих блокнотів та конспектів
Мені засяяв, наче діамант,
Дешевий та простенький нотний зошит,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Знайшов я дещо. Зовсім не чекав.
Знайшов свого дитинства нотний зошит,
Який не бачив новомодних шаф.
Серед старих блокнотів та конспектів
Мені засяяв, наче діамант,
Дешевий та простенький нотний зошит,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юрій Кондратюк /
Проза
Булочки.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Булочки.
Стою в Центральному гастрономі... Він давно вже не Центральний, але мені так звичніше... Ностальгічніше! Там де колись була кав’ярня і щодня можна було побачити Василя чи Юрка, чи Валєрку, чи Вовчика... Молодих-веселих-патлатих… Щодня з новими ідеями зміни Всесвіту.
Нині тут ж - "Гарячі булочки"... Хоча вони давно вже й не гарячі... Заганявся я! Аби трохи спочити і «перекусити кави», стою в черзі за булочками... А в вікні, що виглядає на Михайлівську - «Містєцка Олєя»... Вона завжди викликає у мене жахливі агресивні емоції... Так само як звертання «Гаспада!»!!! Саме не «Панове!» чи російською «Ґоспода!», а «на жітомірском ізікє» - «Гаспада!»…. З пафосом, нездоланно-безграмотною провінційністю і мяким «Г»! «Містєцка Олєя» до Мистецтва... Ну, сказати б, то просто не мистецтво... Просто - алея...
Отож від тих емоцій, шукаючи собі рятівних картинок... Помічаю, крізь вікно, гарненьку жіночку... Добра знайома... Гарненька ... Зваблива... Смаглява... Рухлива... Груденята - так і хочуть грайливо вискочити... А ягодички, литочки, стегенця - ну просто - булочки!!!... Одне слово - гарнюня... Отож думаю і підніме настрій...
А поряд якийсь не імпозантний кругловидий, «ретельно» розмахує руками... Вона уважно слухає... Начебто уважно...
А третім - Юрко, «далеко далекий» знайомий, затятий «герой місцевих революцій», котрий відразу всіх «не наших» на гілляку... Черга д-о-в-г-а і чекати д-о-в-г-о...
От і згадавши колись вичитане про «боковий чуттєвий» зір, дивлюсь на жіночку, на усі її принади... М'о побачить і я помахаю рукою... Вона починає крутитися... Чи то розмова не цікава, чи... Оглядається... Знову...
Але... Та занадто вже активно і дивно починає крутитися Юрко... Та не дивлюся я на нього... Це потім я подивився з вулиці на вікно і зрозумів, що бачити мене він не міг, бо сонце грало в вікнах... Але... Сталася якась дивина...
Я дивився не Неї... А крутися він... І чим більше я вглядався на Неї, тим більше крутився Він...
Отака вона - спадковість і рефлексія КаГеБіських часів!!! Навіть коли слідкують не за тобою - ти оглядаєшся!!!
…
Підійшла черга!
Булочки!
2014р.
Нині тут ж - "Гарячі булочки"... Хоча вони давно вже й не гарячі... Заганявся я! Аби трохи спочити і «перекусити кави», стою в черзі за булочками... А в вікні, що виглядає на Михайлівську - «Містєцка Олєя»... Вона завжди викликає у мене жахливі агресивні емоції... Так само як звертання «Гаспада!»!!! Саме не «Панове!» чи російською «Ґоспода!», а «на жітомірском ізікє» - «Гаспада!»…. З пафосом, нездоланно-безграмотною провінційністю і мяким «Г»! «Містєцка Олєя» до Мистецтва... Ну, сказати б, то просто не мистецтво... Просто - алея...
Отож від тих емоцій, шукаючи собі рятівних картинок... Помічаю, крізь вікно, гарненьку жіночку... Добра знайома... Гарненька ... Зваблива... Смаглява... Рухлива... Груденята - так і хочуть грайливо вискочити... А ягодички, литочки, стегенця - ну просто - булочки!!!... Одне слово - гарнюня... Отож думаю і підніме настрій...
А поряд якийсь не імпозантний кругловидий, «ретельно» розмахує руками... Вона уважно слухає... Начебто уважно...
А третім - Юрко, «далеко далекий» знайомий, затятий «герой місцевих революцій», котрий відразу всіх «не наших» на гілляку... Черга д-о-в-г-а і чекати д-о-в-г-о...
От і згадавши колись вичитане про «боковий чуттєвий» зір, дивлюсь на жіночку, на усі її принади... М'о побачить і я помахаю рукою... Вона починає крутитися... Чи то розмова не цікава, чи... Оглядається... Знову...
Але... Та занадто вже активно і дивно починає крутитися Юрко... Та не дивлюся я на нього... Це потім я подивився з вулиці на вікно і зрозумів, що бачити мене він не міг, бо сонце грало в вікнах... Але... Сталася якась дивина...
Я дивився не Неї... А крутися він... І чим більше я вглядався на Неї, тим більше крутився Він...
Отака вона - спадковість і рефлексія КаГеБіських часів!!! Навіть коли слідкують не за тобою - ти оглядаєшся!!!
…
Підійшла черга!
Булочки!
2014р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію