Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.10.15
12:37
Бра над софою схилилось уклінно...
Ніч підглядає в зашторені вікна...
В тиші блукають розгублені тіні,
книга тремтить у руках непомітно,
як пелюстки білорунних гортензій.
Слово до слова, складаються в пазли,
ллється мелодія дивних поезій —
образи с
Ніч підглядає в зашторені вікна...
В тиші блукають розгублені тіні,
книга тремтить у руках непомітно,
як пелюстки білорунних гортензій.
Слово до слова, складаються в пазли,
ллється мелодія дивних поезій —
образи с
2026.10.15
10:24
Військовослужбовець, хореограф і танцівник.
До війни він співпрацював із відомими українськими артистами, зокрема Іриною Білик. Після війни мріяв навчати дітей…
Антон втратив ногу, підірвавшись на російській міні. Але після реабілітації повернувся до св
До війни він співпрацював із відомими українськими артистами, зокрема Іриною Білик. Після війни мріяв навчати дітей…
Антон втратив ногу, підірвавшись на російській міні. Але після реабілітації повернувся до св
2026.10.15
06:04
Пригадую часто сипучі піски
На березі річки стрімкої,
І дотики ніжні тремкої руки
У лозах порою нічною.
Тьмяніли і знов яскравіли зірки,
І шурхоти в тиші тонули, -
Донині вертаю крізь довгі роки
Туди, де дрімає минуле.
На березі річки стрімкої,
І дотики ніжні тремкої руки
У лозах порою нічною.
Тьмяніли і знов яскравіли зірки,
І шурхоти в тиші тонули, -
Донині вертаю крізь довгі роки
Туди, де дрімає минуле.
2026.10.14
23:17
“Ей, уваж мою чарку, бармене
Це мій дрінк, еге, це мій дрінк, гаразд
Доливай, до верху
Хтось має співати
Чи хто співатиме?
Хтось має співати, вірно?
Ну а що”
Це мій дрінк, еге, це мій дрінк, гаразд
Доливай, до верху
Хтось має співати
Чи хто співатиме?
Хтось має співати, вірно?
Ну а що”
2026.10.14
20:43
Ще ловить сонце хитрим неводом своїм
В’юнкі мальки облич ледь-ледь осінніх.
А риби хмар шубовсь у неба течії,
Вітри плетуть із трав човни старинні.
І птахи швидко літо бабине крадуть.
Полюють нас журба, страхи та холод.
А жовтень днів листки жене,
В’юнкі мальки облич ледь-ледь осінніх.
А риби хмар шубовсь у неба течії,
Вітри плетуть із трав човни старинні.
І птахи швидко літо бабине крадуть.
Полюють нас журба, страхи та холод.
А жовтень днів листки жене,
2026.10.14
19:35
Коли б то можна утаїть
В найглибшім серця сховку
І навіть ти не здогадалась,
Що стискує в один тугий пучок,
Від чого ні на мить позбутися не можу,
І кожне твоє слово, усміх, ласку,
І кожну мить буття твойого
Неподільно хочу взять собі...
В найглибшім серця сховку
І навіть ти не здогадалась,
Що стискує в один тугий пучок,
Від чого ні на мить позбутися не можу,
І кожне твоє слово, усміх, ласку,
І кожну мить буття твойого
Неподільно хочу взять собі...
2026.10.14
14:20
Не спіши у час важких прозрінь,
Як хвилина переплавить вічність.
Крізь важезну кригу сновидінь
Проривається забута вірність.
Не спіши. Впіймай за хвіст момент,
Феєрверк палкий і незабутній.
Не сльозливий, ніжний сентимент,
Як хвилина переплавить вічність.
Крізь важезну кригу сновидінь
Проривається забута вірність.
Не спіши. Впіймай за хвіст момент,
Феєрверк палкий і незабутній.
Не сльозливий, ніжний сентимент,
2026.10.14
12:08
щось написати я хотів
прийшла сусідка інна
і настрій елегійний мій
став радше мізогінним
феміна вжеж незгірша так
напевне це важливо
лібідо тут не при ділах
її цікавить пиво
прийшла сусідка інна
і настрій елегійний мій
став радше мізогінним
феміна вжеж незгірша так
напевне це важливо
лібідо тут не при ділах
її цікавить пиво
2026.10.14
11:19
Вірш «Кукувала зозуленька» Володимира Мацюцького (Мацуцького) — це сучасна патріотична поезія, написана в червні 2025 року та присвячена полеглим українським воїнам і пам'яті героїв. У творі переплітаються мотиви трагічної втрати, незламності та відсилки
2026.10.14
06:43
Не думав я, що чутиму колись
Виття сирен і вибухи "шахедів", -
Ще й дні з ночами так переплелись,
Що радощів прийдешніх не розгледіть.
Повсюди морок, втома і обман,
Який уперто убиває віру
У те, що здохне прОклятий тиран,
Або собі учинить харакір
Виття сирен і вибухи "шахедів", -
Ще й дні з ночами так переплелись,
Що радощів прийдешніх не розгледіть.
Повсюди морок, втома і обман,
Який уперто убиває віру
У те, що здохне прОклятий тиран,
Або собі учинить харакір
2026.10.13
20:55
Я розчинюсь у вечері осіннім -
Така вже доля мрійників самотніх.
В моїх розчаруваннях незворотних
І натяку нема на воскресіння.
Всі "вчора" й "завтра" - тьмяне мерехтіння.
Лишається загрозливе "сьогодні".
Я розчинюсь у вечері осіннім -
Така вже доля мрійників самотніх.
В моїх розчаруваннях незворотних
І натяку нема на воскресіння.
Всі "вчора" й "завтра" - тьмяне мерехтіння.
Лишається загрозливе "сьогодні".
Я розчинюсь у вечері осіннім -
2026.10.13
19:53
Христосових молитва лине
бо разом ми будь-де й коли.
Тебе цей вірус* не поглине
покайся й Господа моли.
Щоб мати участь у молитві,
зручним щоб був для тебе час –
твій стогін хай звучить у битві
бо разом ми будь-де й коли.
Тебе цей вірус* не поглине
покайся й Господа моли.
Щоб мати участь у молитві,
зручним щоб був для тебе час –
твій стогін хай звучить у битві
2026.10.13
15:12
Що відбувається у світі?
І виворіт реальності, і зовні
пронизує шалений вітер,
на жаль, багато розвелося довбнів.
Зійшли із розуму від принди
і сліпої влади. Злочинна дія:
встромили ніж у тишу. Кривда
розгулює кривавим буревієм.
І виворіт реальності, і зовні
пронизує шалений вітер,
на жаль, багато розвелося довбнів.
Зійшли із розуму від принди
і сліпої влади. Злочинна дія:
встромили ніж у тишу. Кривда
розгулює кривавим буревієм.
2026.10.13
14:44
Він прокидався в лісі,
у покинутому будинку
і дивився у туманну даль,
виглядаючи майбутнє
чи нових, небачених потвор
і привидів минулого.
Він жив у своєму
гармонійному світі.
у покинутому будинку
і дивився у туманну даль,
виглядаючи майбутнє
чи нових, небачених потвор
і привидів минулого.
Він жив у своєму
гармонійному світі.
2026.10.13
10:46
Де ви, герої діорами
і показухи у бою
шкільної давньої програми,
кого немає у строю
із тими, що ідуть за нами?
Нехай поетам ріже слух
така метафора, незвична
на звук для музикальних вух.
і показухи у бою
шкільної давньої програми,
кого немає у строю
із тими, що ідуть за нами?
Нехай поетам ріже слух
така метафора, незвична
на звук для музикальних вух.
2026.10.13
10:06
У Баден-Бадені москалики* й цикади,
Та я про те не знаю до пуття,
Шукаю гуглом світові принади,
Для бестіарію надземного життя.
Уважні ще чорніючі зіниці,
Що не лякаються осінньої сльоти -
Гасають ровери, літають повз синиці,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Та я про те не знаю до пуття,
Шукаю гуглом світові принади,
Для бестіарію надземного життя.
Уважні ще чорніючі зіниці,
Що не лякаються осінньої сльоти -
Гасають ровери, літають повз синиці,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юрій Кондратюк /
Проза
Булочки.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Булочки.
Стою в Центральному гастрономі... Він давно вже не Центральний, але мені так звичніше... Ностальгічніше! Там де колись була кав’ярня і щодня можна було побачити Василя чи Юрка, чи Валєрку, чи Вовчика... Молодих-веселих-патлатих… Щодня з новими ідеями зміни Всесвіту.
Нині тут ж - "Гарячі булочки"... Хоча вони давно вже й не гарячі... Заганявся я! Аби трохи спочити і «перекусити кави», стою в черзі за булочками... А в вікні, що виглядає на Михайлівську - «Містєцка Олєя»... Вона завжди викликає у мене жахливі агресивні емоції... Так само як звертання «Гаспада!»!!! Саме не «Панове!» чи російською «Ґоспода!», а «на жітомірском ізікє» - «Гаспада!»…. З пафосом, нездоланно-безграмотною провінційністю і мяким «Г»! «Містєцка Олєя» до Мистецтва... Ну, сказати б, то просто не мистецтво... Просто - алея...
Отож від тих емоцій, шукаючи собі рятівних картинок... Помічаю, крізь вікно, гарненьку жіночку... Добра знайома... Гарненька ... Зваблива... Смаглява... Рухлива... Груденята - так і хочуть грайливо вискочити... А ягодички, литочки, стегенця - ну просто - булочки!!!... Одне слово - гарнюня... Отож думаю і підніме настрій...
А поряд якийсь не імпозантний кругловидий, «ретельно» розмахує руками... Вона уважно слухає... Начебто уважно...
А третім - Юрко, «далеко далекий» знайомий, затятий «герой місцевих революцій», котрий відразу всіх «не наших» на гілляку... Черга д-о-в-г-а і чекати д-о-в-г-о...
От і згадавши колись вичитане про «боковий чуттєвий» зір, дивлюсь на жіночку, на усі її принади... М'о побачить і я помахаю рукою... Вона починає крутитися... Чи то розмова не цікава, чи... Оглядається... Знову...
Але... Та занадто вже активно і дивно починає крутитися Юрко... Та не дивлюся я на нього... Це потім я подивився з вулиці на вікно і зрозумів, що бачити мене він не міг, бо сонце грало в вікнах... Але... Сталася якась дивина...
Я дивився не Неї... А крутися він... І чим більше я вглядався на Неї, тим більше крутився Він...
Отака вона - спадковість і рефлексія КаГеБіських часів!!! Навіть коли слідкують не за тобою - ти оглядаєшся!!!
…
Підійшла черга!
Булочки!
2014р.
Нині тут ж - "Гарячі булочки"... Хоча вони давно вже й не гарячі... Заганявся я! Аби трохи спочити і «перекусити кави», стою в черзі за булочками... А в вікні, що виглядає на Михайлівську - «Містєцка Олєя»... Вона завжди викликає у мене жахливі агресивні емоції... Так само як звертання «Гаспада!»!!! Саме не «Панове!» чи російською «Ґоспода!», а «на жітомірском ізікє» - «Гаспада!»…. З пафосом, нездоланно-безграмотною провінційністю і мяким «Г»! «Містєцка Олєя» до Мистецтва... Ну, сказати б, то просто не мистецтво... Просто - алея...
Отож від тих емоцій, шукаючи собі рятівних картинок... Помічаю, крізь вікно, гарненьку жіночку... Добра знайома... Гарненька ... Зваблива... Смаглява... Рухлива... Груденята - так і хочуть грайливо вискочити... А ягодички, литочки, стегенця - ну просто - булочки!!!... Одне слово - гарнюня... Отож думаю і підніме настрій...
А поряд якийсь не імпозантний кругловидий, «ретельно» розмахує руками... Вона уважно слухає... Начебто уважно...
А третім - Юрко, «далеко далекий» знайомий, затятий «герой місцевих революцій», котрий відразу всіх «не наших» на гілляку... Черга д-о-в-г-а і чекати д-о-в-г-о...
От і згадавши колись вичитане про «боковий чуттєвий» зір, дивлюсь на жіночку, на усі її принади... М'о побачить і я помахаю рукою... Вона починає крутитися... Чи то розмова не цікава, чи... Оглядається... Знову...
Але... Та занадто вже активно і дивно починає крутитися Юрко... Та не дивлюся я на нього... Це потім я подивився з вулиці на вікно і зрозумів, що бачити мене він не міг, бо сонце грало в вікнах... Але... Сталася якась дивина...
Я дивився не Неї... А крутися він... І чим більше я вглядався на Неї, тим більше крутився Він...
Отака вона - спадковість і рефлексія КаГеБіських часів!!! Навіть коли слідкують не за тобою - ти оглядаєшся!!!
…
Підійшла черга!
Булочки!
2014р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
