На газоні…
…ну по тій вулиці, що вже, слава Богу, не Московська…
…ну, що біля Житнього Ринку…
Лежав «нічейний мужчінка»!..
Мені, доки чекав дружину з покупками і спостерігав за перехожими, згадався старий «з бородою» анекдот: «Жіночка. Самотня. Три роки як розлучилась з чоловіком. Йде собі під вечір в гастроном за хлібом. А тут на газоні… Чоловік лежить. Спить. «Нічейний мужчінка» - подумалось… Потім, йдучи далі, подумалось-помріялось: от узяти, відмити, пригріти, притулити… Йдучи далі подумалось: зараз швиденько куплю хліба і так і зроблю! Купила хліба, прибігла… А його – нема!!! « - Як то три роки хліба не їла!!!»
…
За спостереженнями, за згадками про анекдот…
Зацікавився, зрозумівши що він живий-здоровий, просто спить собі, більше реакцією перехожих.
А вони…
Давали привід для роздумів!
Йшла собі стороною знайома журналістка. Давня (та й здається досить агресивна) прихильниця боротьби з пиятиками і вживанням алкоголю. В її вчинках, в її словах давно проглядалась якась, незрозуміла іншим, відраза. Вона була затятим бійцем, хоча і не зрозуміло невмотивованим. Треба було бачити, з якою відразою, зверхністю чи, навіть, ненавистю дивилась вона на «мужчінку». Хоча якої статі він був – їй було не «до того»! Вона очима спепелила його ще здалеку і тільки високі підбори відцокували хвилину мовчання за «смертним ворогом»!!!
Пройшла!
І довго – нікого! Можливо перехожі остерігалися попасти у шлейф отої «смертоносної» ненависти?..
Студент! Плеєр, навушники, кулко у вусі, штани з матнею до колін… Явно, в ритм музики розхитує головою… Р-а-з!!! Побачив! Похапцем витягнув навушники… І у-в-а-ж-н-о так придивився. Оглянувся навколо чи ніхто не бачить, штурхнув ногою в черевик «мужчінки» - чи живий!
…і задоволений життєстійкістю «мужчінки», а більше своїм «ісполнєним долгом», ввіткнув на постійне місце навушники. Розхитуючись почимчикував далі.
Мамка вела двоє діточок. Дітям було цікаво-цікаво! Ну прямо – ґвалт – як цікаво! А мамі?..
Навіть вдвоє прискорена швидкість, цікавості дітей не зменшувала, а збільшувала! Мама зменшила швидкість і видихнуна повітря аж за метрів зо двадцять!..
Циганку, у котрої неподалік було «робоче місце» якось… Не зацікавив її такий клієнт!
Йшла старенька бабуся… «Сину-сину! Боже-Боже!» …і скільки горя-болю-сліз у тих словах!
Гопник виліз з «машінкі» вартістю у пів-Житомира!.. Ну він звичайно і живих-здорових перехожих «в упор не бачив», а тут… Війнуло запахом несправжнього Хенессі. Майнула справжня, від лінощів, неголеність. Ну така, як модно у нинішніх гопників: череп вузесенький зате щоки висять не голені, на відміну від стилізованої під неголеність, борідки Шона Коннері. І зависла ненависть до усього на світі!..
Пройшов Начальнік! Це було видно з усього в його зовнішності і поведінці. Дивився? Дивився! Наче на квіти, чи стовп електричний…
Учителька в окулярах і з пакою підручників, зупинилась і невпевнено придивлялась чи не погано бува людині…
Пробігла собака. З жовтою кліпсою в вусі! Серйозна значить собака! Бродяча, але… Вакцинована! Тобто інтелігентна! Майже!.. Хоча звичайної собачої агресії це не знімає і треба оглядатись на таких собак на вулиці! Але – ні! Нічого поганого вона не зробила! Не вкусила! Територію – не мітила! Просто – обнюхала, лизнувши, видно у знайомий писок язиком…
…і тільки він! Тільки він дивився на «мужчінку» з заздрістю! Схожий, наче рідні брати, чоловік дивився, не відводячи погляд з невимовною споконвічною чоловічою солідарно-заздрістю!..

2014р.