
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.08.08
16:46
О, скрипко!
Скрип...
Смичок на витягах.
Заскрипотіло у душі,
мінялося на лицях -
заголосила, помирала
одиноко скрипка.
Позавмирали відчуття
Скрип...
Смичок на витягах.
Заскрипотіло у душі,
мінялося на лицях -
заголосила, помирала
одиноко скрипка.
Позавмирали відчуття
2025.08.08
14:42
Кукурудзяний чути шелест,
ніби спеці наперекір.
Не самотньо і не пустельно,
ще й в садку непокірна зелень.
Рими просяться на папір,
струм ліричний через пастелі.
Портулак обіймає землю,
ніби спеці наперекір.
Не самотньо і не пустельно,
ще й в садку непокірна зелень.
Рими просяться на папір,
струм ліричний через пастелі.
Портулак обіймає землю,
2025.08.08
11:22
раз я підійшов до скелі
і ребром долоні зрубав її
раз я підійшов до скелі
і ребром долоні зрубав її
тоді згорнув уламки і виник острів
хай каменів є більш аніж пісків
знай-бо я відьмача
бігме я відьмача бейбі
і ребром долоні зрубав її
раз я підійшов до скелі
і ребром долоні зрубав її
тоді згорнув уламки і виник острів
хай каменів є більш аніж пісків
знай-бо я відьмача
бігме я відьмача бейбі
2025.08.07
21:55
Я розгубив 175 см
твоєї краси і чарівності
яругами і пагорбами.
Я тепер від них
нічого не знайду,
бо від них залишилася
тільки хмара.
Кожна розгублена
твоєї краси і чарівності
яругами і пагорбами.
Я тепер від них
нічого не знайду,
бо від них залишилася
тільки хмара.
Кожна розгублена
2025.08.07
19:20
Здавалось, - відбуяло, одболіло
Лишило тіні, пристрасні й хмільні,
Вітрилом в дальні хвилі одбіліло
Чи вклякло десь в мені у глибині
Не загримить, не зойкне понад хмари,
Не спотикне на рівній рівнині
Не полосне по гоєному марно
Лишило тіні, пристрасні й хмільні,
Вітрилом в дальні хвилі одбіліло
Чи вклякло десь в мені у глибині
Не загримить, не зойкне понад хмари,
Не спотикне на рівній рівнині
Не полосне по гоєному марно
2025.08.07
19:04
Москалі були брехливі завжди і зрадливі.
Домовлялися та слова свого не тримали,
Навіть, коли між собою часто воювали.
Коли кого так обдурять, то уже й щасливі.
Про іще одного князя хочеться згадати
З москалів, які потвору оту піднімали.
Василем його
Домовлялися та слова свого не тримали,
Навіть, коли між собою часто воювали.
Коли кого так обдурять, то уже й щасливі.
Про іще одного князя хочеться згадати
З москалів, які потвору оту піднімали.
Василем його
2025.08.07
16:29
Із Бориса Заходера
– Ей, привіт!
– Добридень, друже...
– Ти уроки вчив?
– Не дуже...
Бо мені завадив кіт!
(Навіть звуть його – Бандит...)
– Ей, привіт!
– Добридень, друже...
– Ти уроки вчив?
– Не дуже...
Бо мені завадив кіт!
(Навіть звуть його – Бандит...)
2025.08.07
02:13
Мої палкі, згорьовані присвяти
Лишилися тепер без адресата.
Моя Єдина - ще не народилась.
Чужих у злій строкатості - багато.
Не помічав Ту справжню, що любила.
Її нема. Смердить юрба строката.
Лишилися тепер без адресата.
Моя Єдина - ще не народилась.
Чужих у злій строкатості - багато.
Не помічав Ту справжню, що любила.
Її нема. Смердить юрба строката.
2025.08.06
22:01
Пошуки себе тривають
у розливному морі
масок і облич,
ролей і личин,
іміджів і самовикриттів.
Із тебе говорять
десятки особистостей.
Це розпад власного "я".
у розливному морі
масок і облич,
ролей і личин,
іміджів і самовикриттів.
Із тебе говорять
десятки особистостей.
Це розпад власного "я".
2025.08.06
21:25
Великі провидці, які збиралися провіщати долю людства, не годні зі своєю долею розібратися.
Кількість людей, які все знають, на порядок перевищує кількість людей, які все вміють.
На великі обіцянки клюють навіть краще, ніж на великі гроші.
Колиш
2025.08.06
11:19
Із Бориса Заходера
Жила-була собачка –
Свій-Ніс-Усюди-Пхачка:
усюди пхала носа
(такий у неї хист).
Її попереджали:
«Дала б ти звідси драла!
Жила-була собачка –
Свій-Ніс-Усюди-Пхачка:
усюди пхала носа
(такий у неї хист).
Її попереджали:
«Дала б ти звідси драла!
2025.08.06
00:36
Життя – коротка мить свідома,
Опісля – тільки темнота,
Глибокий сон, довічна кома.
Даремно думає спроста
Людська наївна глупота,
Що порятунок за порогом,
Чи судище суворе Бога.
Опісля – тільки темнота,
Глибокий сон, довічна кома.
Даремно думає спроста
Людська наївна глупота,
Що порятунок за порогом,
Чи судище суворе Бога.
2025.08.05
23:17
Домовина - не дім, а притулок
перед переселенням у засвіти
та ще -наочний доказ для археолога
про ту чи іншу епоху,
в яку небіжчику довелося жить.
Хрещений в дитинстві на Канівщині,
гріхи відмолюю і захисту прошу
у Всевишнього уже в Єрусалимі.
перед переселенням у засвіти
та ще -наочний доказ для археолога
про ту чи іншу епоху,
в яку небіжчику довелося жить.
Хрещений в дитинстві на Канівщині,
гріхи відмолюю і захисту прошу
у Всевишнього уже в Єрусалимі.
2025.08.05
21:25
Зниклої колишньої дівчини
немає в соціальних мережах,
про неї нічого немає в Інтернеті,
вона ніби випарувалася,
пропала в безмежних водах
світобудови і невідомості,
повернулася до першосутностей,
у первісне яйце,
немає в соціальних мережах,
про неї нічого немає в Інтернеті,
вона ніби випарувалася,
пропала в безмежних водах
світобудови і невідомості,
повернулася до першосутностей,
у первісне яйце,
2025.08.05
20:32
На Ярославовім Валу
Я п’ю свою обідню каву.
Пірнає в київську імлу
Моя натомлена уява.
В уяві тій далеко я
Від Золотих Воріт столичних:
То ніби пісню солов’я
Я п’ю свою обідню каву.
Пірнає в київську імлу
Моя натомлена уява.
В уяві тій далеко я
Від Золотих Воріт столичних:
То ніби пісню солов’я
2025.08.05
16:04
по полю-овиду без краю
прошкує серпень навмання
у небі серце-птах літає
хрустить під стопами стерня
у чубі ще сюркоче літо
а в оці сонячний садок
все манить з піль перелетіти
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...прошкує серпень навмання
у небі серце-птах літає
хрустить під стопами стерня
у чубі ще сюркоче літо
а в оці сонячний садок
все манить з піль перелетіти
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
2024.12.24
2024.10.17
2024.08.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Юрій Кондратюк /
Проза
«Нічейний мужчінка».
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
«Нічейний мужчінка».
На газоні…
…ну по тій вулиці, що вже, слава Богу, не Московська…
…ну, що біля Житнього Ринку…
Лежав «нічейний мужчінка»!..
Мені, доки чекав дружину з покупками і спостерігав за перехожими, згадався старий «з бородою» анекдот: «Жіночка. Самотня. Три роки як розлучилась з чоловіком. Йде собі під вечір в гастроном за хлібом. А тут на газоні… Чоловік лежить. Спить. «Нічейний мужчінка» - подумалось… Потім, йдучи далі, подумалось-помріялось: от узяти, відмити, пригріти, притулити… Йдучи далі подумалось: зараз швиденько куплю хліба і так і зроблю! Купила хліба, прибігла… А його – нема!!! « - Як то три роки хліба не їла!!!»
…
За спостереженнями, за згадками про анекдот…
Зацікавився, зрозумівши що він живий-здоровий, просто спить собі, більше реакцією перехожих.
А вони…
Давали привід для роздумів!
Йшла собі стороною знайома журналістка. Давня (та й здається досить агресивна) прихильниця боротьби з пиятиками і вживанням алкоголю. В її вчинках, в її словах давно проглядалась якась, незрозуміла іншим, відраза. Вона була затятим бійцем, хоча і не зрозуміло невмотивованим. Треба було бачити, з якою відразою, зверхністю чи, навіть, ненавистю дивилась вона на «мужчінку». Хоча якої статі він був – їй було не «до того»! Вона очима спепелила його ще здалеку і тільки високі підбори відцокували хвилину мовчання за «смертним ворогом»!!!
Пройшла!
І довго – нікого! Можливо перехожі остерігалися попасти у шлейф отої «смертоносної» ненависти?..
Студент! Плеєр, навушники, кулко у вусі, штани з матнею до колін… Явно, в ритм музики розхитує головою… Р-а-з!!! Побачив! Похапцем витягнув навушники… І у-в-а-ж-н-о так придивився. Оглянувся навколо чи ніхто не бачить, штурхнув ногою в черевик «мужчінки» - чи живий!
…і задоволений життєстійкістю «мужчінки», а більше своїм «ісполнєним долгом», ввіткнув на постійне місце навушники. Розхитуючись почимчикував далі.
Мамка вела двоє діточок. Дітям було цікаво-цікаво! Ну прямо – ґвалт – як цікаво! А мамі?..
Навіть вдвоє прискорена швидкість, цікавості дітей не зменшувала, а збільшувала! Мама зменшила швидкість і видихнуна повітря аж за метрів зо двадцять!..
Циганку, у котрої неподалік було «робоче місце» якось… Не зацікавив її такий клієнт!
Йшла старенька бабуся… «Сину-сину! Боже-Боже!» …і скільки горя-болю-сліз у тих словах!
Гопник виліз з «машінкі» вартістю у пів-Житомира!.. Ну він звичайно і живих-здорових перехожих «в упор не бачив», а тут… Війнуло запахом несправжнього Хенессі. Майнула справжня, від лінощів, неголеність. Ну така, як модно у нинішніх гопників: череп вузесенький зате щоки висять не голені, на відміну від стилізованої під неголеність, борідки Шона Коннері. І зависла ненависть до усього на світі!..
Пройшов Начальнік! Це було видно з усього в його зовнішності і поведінці. Дивився? Дивився! Наче на квіти, чи стовп електричний…
Учителька в окулярах і з пакою підручників, зупинилась і невпевнено придивлялась чи не погано бува людині…
Пробігла собака. З жовтою кліпсою в вусі! Серйозна значить собака! Бродяча, але… Вакцинована! Тобто інтелігентна! Майже!.. Хоча звичайної собачої агресії це не знімає і треба оглядатись на таких собак на вулиці! Але – ні! Нічого поганого вона не зробила! Не вкусила! Територію – не мітила! Просто – обнюхала, лизнувши, видно у знайомий писок язиком…
…і тільки він! Тільки він дивився на «мужчінку» з заздрістю! Схожий, наче рідні брати, чоловік дивився, не відводячи погляд з невимовною споконвічною чоловічою солідарно-заздрістю!..
2014р.
…ну по тій вулиці, що вже, слава Богу, не Московська…
…ну, що біля Житнього Ринку…
Лежав «нічейний мужчінка»!..
Мені, доки чекав дружину з покупками і спостерігав за перехожими, згадався старий «з бородою» анекдот: «Жіночка. Самотня. Три роки як розлучилась з чоловіком. Йде собі під вечір в гастроном за хлібом. А тут на газоні… Чоловік лежить. Спить. «Нічейний мужчінка» - подумалось… Потім, йдучи далі, подумалось-помріялось: от узяти, відмити, пригріти, притулити… Йдучи далі подумалось: зараз швиденько куплю хліба і так і зроблю! Купила хліба, прибігла… А його – нема!!! « - Як то три роки хліба не їла!!!»
…
За спостереженнями, за згадками про анекдот…
Зацікавився, зрозумівши що він живий-здоровий, просто спить собі, більше реакцією перехожих.
А вони…
Давали привід для роздумів!
Йшла собі стороною знайома журналістка. Давня (та й здається досить агресивна) прихильниця боротьби з пиятиками і вживанням алкоголю. В її вчинках, в її словах давно проглядалась якась, незрозуміла іншим, відраза. Вона була затятим бійцем, хоча і не зрозуміло невмотивованим. Треба було бачити, з якою відразою, зверхністю чи, навіть, ненавистю дивилась вона на «мужчінку». Хоча якої статі він був – їй було не «до того»! Вона очима спепелила його ще здалеку і тільки високі підбори відцокували хвилину мовчання за «смертним ворогом»!!!
Пройшла!
І довго – нікого! Можливо перехожі остерігалися попасти у шлейф отої «смертоносної» ненависти?..
Студент! Плеєр, навушники, кулко у вусі, штани з матнею до колін… Явно, в ритм музики розхитує головою… Р-а-з!!! Побачив! Похапцем витягнув навушники… І у-в-а-ж-н-о так придивився. Оглянувся навколо чи ніхто не бачить, штурхнув ногою в черевик «мужчінки» - чи живий!
…і задоволений життєстійкістю «мужчінки», а більше своїм «ісполнєним долгом», ввіткнув на постійне місце навушники. Розхитуючись почимчикував далі.
Мамка вела двоє діточок. Дітям було цікаво-цікаво! Ну прямо – ґвалт – як цікаво! А мамі?..
Навіть вдвоє прискорена швидкість, цікавості дітей не зменшувала, а збільшувала! Мама зменшила швидкість і видихнуна повітря аж за метрів зо двадцять!..
Циганку, у котрої неподалік було «робоче місце» якось… Не зацікавив її такий клієнт!
Йшла старенька бабуся… «Сину-сину! Боже-Боже!» …і скільки горя-болю-сліз у тих словах!
Гопник виліз з «машінкі» вартістю у пів-Житомира!.. Ну він звичайно і живих-здорових перехожих «в упор не бачив», а тут… Війнуло запахом несправжнього Хенессі. Майнула справжня, від лінощів, неголеність. Ну така, як модно у нинішніх гопників: череп вузесенький зате щоки висять не голені, на відміну від стилізованої під неголеність, борідки Шона Коннері. І зависла ненависть до усього на світі!..
Пройшов Начальнік! Це було видно з усього в його зовнішності і поведінці. Дивився? Дивився! Наче на квіти, чи стовп електричний…
Учителька в окулярах і з пакою підручників, зупинилась і невпевнено придивлялась чи не погано бува людині…
Пробігла собака. З жовтою кліпсою в вусі! Серйозна значить собака! Бродяча, але… Вакцинована! Тобто інтелігентна! Майже!.. Хоча звичайної собачої агресії це не знімає і треба оглядатись на таких собак на вулиці! Але – ні! Нічого поганого вона не зробила! Не вкусила! Територію – не мітила! Просто – обнюхала, лизнувши, видно у знайомий писок язиком…
…і тільки він! Тільки він дивився на «мужчінку» з заздрістю! Схожий, наче рідні брати, чоловік дивився, не відводячи погляд з невимовною споконвічною чоловічою солідарно-заздрістю!..
2014р.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію