ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Світлана Пирогова
2026.11.20 21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поеми):

Василь Кузів
2026.06.11

всеволод паталаха
2026.04.09

хома дідим
2026.02.11

Павло Інкаєв
2025.11.29

Пекун Олексій
2025.04.24

С М
2025.01.25

Полікарп Смиренник
2024.08.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Валентина Попелюшка (1967) / Поеми

 Вікно і дуб (лікарняні хроніки)
За змарновані дні і бажання безкарні
За раптовим рахуноком оплатиш усе...
В паралельному світі, що зветься лікарня,
Зупиняється час. Не летить, а повзе.

Тільки тут усвідомиш, які ж вони гарні -
Кольорові штрихи завіконних довкіль...
В паралельному світі, що зветься лікарня,
Є щось трохи від пекла - самотність і біль.

1

І цілий світ – в однім вікні:
Похмуре небо, гілка дуба…
На білім тлі – картина люба,
Коли в полон узяті дні.

І ночі взяті у полон…
Вікно та дуб – одна утіха.
Самотньо, порожньо і тихо,
І забуття коротке – сон.

Підкрався жовтень кошеням,
Руденьким, лагідним і мокрим,
Його сліди – краплинки охри.
І дуб світлішає щодня.

І стільки радісних картин
Уява прагне малювати
У межах білих стін палати.
І лиш вікно… і дуб один.

2

Хмаринко, не торкайся мого дуба.
Чи я ревную? От іще дива!
Боюся, щоб скуйовдженого чуба
Не прорідила осінь дощова.

Щоб він аж до весни такий розлогий
Свої розкішні кучері зберіг.
Мене вже тут не буде, та нічого,
Хай ще когось розрадить на порі.

І ти його минай, осінній вітре,
Вже вирвав золотинку не одну.
Бо взимку ще збіднішає палітра,
Нехай хоч він розбавить білизну,

Аби у стінах білої палати,
Когось, як і мене, розрадив дуб,
Щоб за вікном картину споглядати,
Яскраву, кольорову – не бліду.

3

Заглянув місяць у вікно,
Сумний і кругловидий.
Біліють щоки, як вапно.
Привіт, не бачились давно,
Давай зірки ловити.

А він зажурений такий,
Неначе маска міма:
«Покрали хмари всі зірки,
Й мене забрали б залюбки –
Не панькався із ними.

Скривив гримасу, налякав,
Вони і розповзлися.
Та не пробитися зіркам,
Лиш де-не-де, то тут, то там –
Уважно придивися.»

І я вдивляюся у даль,
Шукаю в небі зорі,
Та тільки місяць, як медаль…
Плаксива осінь молода
Розприндилась надворі.

4

На небі прояснилося, і дуб
До мене посміхнувся золотаво.
Пережили і дощ ми, і біду,
І наче не такі вже кепські справи.

І в мене прояснилося в душі,
У тому, дубе, є й твоя заслуга.
Коли була у болю на межі,
Ти був мені за лікаря і друга.

Тобі я сповідалася вночі,
Коли і не писалося й не спалось.
Це ти виймав легесенько мечі
Невидимі, що в мене повпивались.

Ти стійкості і мужності навчив
Своєю непорушністю святою.
Зачинену в неволі без ключів
У ката довгокосого відстояв.

… Дерева в лікарняному саду –
Здається, я й не бачила гарніших.
Ти знаєш, дубе, завтра я піду,
А ти тут стій розрадою для інших.


5

Дивлюся, як народжується сонце…
Попереду спішать його гінці –
Ще заспані рожеві промінці.
Все міниться і грає, ніби сон це.

У час, як сонця визирне окраєць,
У неба є багато кольорів
Ще очі не сліпить о цій порі
В рожево-фіолетовім багрянець.

І листя дуба барвами заграє,
Коли на нього промінь упаде,
Вже золотом умите де-не-де.
А сонце вже висить над небокраєм.

І горде, і величне, наче витязь,
Гінців своїх угору поведе…
Якщо проспав це таїнство, то вдень
Не дасть на себе сонце подивитись.

6

У всього свій кінець і свій початок,
Завжди світанок змінює пітьму…
Ну що, мій дубе, будемо прощатись,
Тебе я на прощання обійму.

Мені вже час, та я ще повернуся,
Дороги, кажуть, іншої нема.
До тебе знов душею пригорнуся,
А ти тримай мене, як і тримав.

Ти допоможеш впоратися з болем,
А потім на прощання обіймеш.
Такі як ти, не зраджують ніколи,
І вдячності моїй немає меж…






    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2014-10-09 19:08:48
Переглядів сторінки твору 5000
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.126 / 5.5  (5.039 / 5.52)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.961 / 5.54)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.786
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2017.11.02 20:23
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Костюк (М.К./М.К.) [ 2014-10-09 19:36:11 ]
щемно так...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2014-10-10 12:13:11 ]
дуже ососбисте, пережите...
Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марися Лавра (Л.П./Л.П.) [ 2014-10-09 20:49:12 ]
Отак життя не панькається з нами, лишаючи одне вікно на всіх.... бентежать Ваші рядки душу, торкають струни серця гілки дуба...вдячна

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2014-10-10 12:15:29 ]
Дякую, Марино, за співпереживання. Іноді все отак сходиться клином на одному вікні і гілці дуба, що за тим вікном. І за ту гілку і чіпляєшся, як за соломинку... і повертаєшся до повноцінного життя, тільки дивишся вже на багато речей по-іншому...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Опанас Драпан (Л.П./Л.П.) [ 2014-10-10 00:02:04 ]
можливо, "штрихи". "мазки" в лікарні... величний твір, серйозна поема. наскоком не одолаю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2014-10-10 14:48:53 ]
А я й не подумала про подвійний зміст цього слова :) Мабуть тому, що у нашому відділенні таких аналізів не роблять. І хоча кольорові плями за віккном лікарняної палати більше мазки, ніж штрихи, таки прислухаюся до поради. Дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Опанас Драпан (Л.П./Л.П.) [ 2014-10-10 15:18:50 ]
мазки і з носа беруть. де слизова оболонка - там і мазки для лікарів.
мені здається, що "щось трохи від пекла" могло б бути чимось пекельним.
може, "є дещиця пекельна". або якийсь інший іменник.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Опанас Драпан (Л.П./Л.П.) [ 2014-10-10 15:23:12 ]
бо у "дещиці" наголос інший.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2014-10-10 16:04:55 ]
добре, подумаю. Бо той вступ придумався в такі тяжкі хвилини, коли буття і справдя нагадувало пекло. Зараз описане бачиться трішки по-іншому...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2014-10-10 00:47:52 ]
2-й вірш 3-тя строфа - в зимку = взимку
4-й вірш 3-тя строфа - в ночі = вночі

жовтень - кошеня мокре зі слідами кольору охри - так заторкнуло!..
дуб - символ здоров'я і довголіття. Отож недаремно він присутній і в житті, і у вірші...
Здоров'я і натхнення!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентина Попелюшка (Л.П./М.К.) [ 2014-10-10 14:49:31 ]
Дякую, Галино!
Така неуважна я останнім часом! :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мішель Платіні (Л.П./Л.П.) [ 2014-12-07 15:54:43 ]
За змарновані дні і бажання безкарні
За раптовим рахуноком оплатиш усе...
Як про мене...
Вийшла гарна в Вас поема.
Вчуся завжди у Ваших творах мудрості...
Вона в Вас легко і красиво подана.
Щастя Вам!
І Вшій родині!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мішель Платіні (Л.П./Л.П.) [ 2014-12-07 16:28:16 ]
І я став дуже неуважним...
Щастя Вам!
І Вашій родині!