Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.04.02
19:59
Такі уже «трудяги» москалі,
Що ще таких по світу пошукати.
Хотілось би історію згадати.
Колись в однім москальському селі
(Це все тоді, ще за царя було)
Селяни лиш один прибуток мали –
Косили сіно та і продавали.
Нічого ж на городі не росло.
Що ще таких по світу пошукати.
Хотілось би історію згадати.
Колись в однім москальському селі
(Це все тоді, ще за царя було)
Селяни лиш один прибуток мали –
Косили сіно та і продавали.
Нічого ж на городі не росло.
2026.04.02
16:17
Коли квітень тільки почався і дні неочікувано стали холодними і дощавими мене запросив у свою самотню хижку старий хайдзін, що підписує свої прозорі хоку іменем Ейєн-но Котокутобіто () і вирощує в своєму саду ожину. Ми пили чай, заварюючи заміть традиційн
2026.04.02
13:27
Відтисками, схожими на зліпки,
Сходяться й розходяться сліди.
Тягнуться вони і вийшли звідки,
І які ознаки у ходи,
Про поспішно кинуті осідки,
І про те, хто як веде й куди,
Знає тільки Він, Отець Верховний,
З вершниками гиблої біди.
Сходяться й розходяться сліди.
Тягнуться вони і вийшли звідки,
І які ознаки у ходи,
Про поспішно кинуті осідки,
І про те, хто як веде й куди,
Знає тільки Він, Отець Верховний,
З вершниками гиблої біди.
2026.04.02
13:10
Пожовкле листя опадає,
Як невблаганності потік.
Пожовклий смуток небокраю.
Схилився ніжний базилік.
Пожовкле листя промовляє
До совісті і глибини.
На місце радості розмаю
Як невблаганності потік.
Пожовклий смуток небокраю.
Схилився ніжний базилік.
Пожовкле листя промовляє
До совісті і глибини.
На місце радості розмаю
2026.04.02
09:43
У Житомирі незабаром з’явиться вулиця братів Шевчуків – Валерія та Анатолія, видатних письменників і видатних патріотів. Коли старший брат Анатолій був засуджений до п’яти років мордовських таборів, молодший брат Валерій не побоявся його провідати…
Бра
Бра
2026.04.02
05:50
До психолога звернулась
Скромна молодичка:
Подивіться на ці гулі
На померхлім личці.
Ці опухлості з'явились
Від неспання й страху,
Що потрапити в немилість
Можу, бідолаха.
Скромна молодичка:
Подивіться на ці гулі
На померхлім личці.
Ці опухлості з'явились
Від неспання й страху,
Що потрапити в немилість
Можу, бідолаха.
2026.04.02
05:34
Не можу я ніяк запам'ятати
Мелодію, що снилась навесні.
А загадкові звуки голосні
Лунають вокалізом від сонати.
Оновлень час, жаги пора строката
Дарує наяву свої пісні.
Не можу я ніяк запам'ятати
Мелодію, що снилась навесні.
А загадкові звуки голосні
Лунають вокалізом від сонати.
Оновлень час, жаги пора строката
Дарує наяву свої пісні.
Не можу я ніяк запам'ятати
2026.04.01
21:50
Думав про поїздки наші, в мустангу
Мабуть, завіз тебе я далеко занадто
І я думав про любов, що поклали на мій стіл
Казав тобі, в пітьмі не ходити без пари
Про лебедів іще, котрі жили у парку
І про нашого сина, з Мейбел він одружився
Мабуть, завіз тебе я далеко занадто
І я думав про любов, що поклали на мій стіл
Казав тобі, в пітьмі не ходити без пари
Про лебедів іще, котрі жили у парку
І про нашого сина, з Мейбел він одружився
2026.04.01
20:47
Не шкодуй для радості
Ні часу, ні коштів.
Не відкладай радість
На завтра, на потім,
Бо, як сонце взимку
Визирне і щезне,
Так і радість нинішня
Завтра вже не верне.
Ні часу, ні коштів.
Не відкладай радість
На завтра, на потім,
Бо, як сонце взимку
Визирне і щезне,
Так і радість нинішня
Завтра вже не верне.
2026.04.01
19:54
мені радісно терпко
отже побудьте зі мною
не треба про сумніви
про все підозріле
говорімо про спокій
про світло що завжди
поруч
не про рейтинги
отже побудьте зі мною
не треба про сумніви
про все підозріле
говорімо про спокій
про світло що завжди
поруч
не про рейтинги
2026.04.01
13:53
Емігранту в далекій країні
Сняться в цвіті тендентні гаї,
Сняться сни йому тополині,
Неповторні і рідні краї.
Так війна усіх розштовхала.
Не зібрати розбите село.
Цей рубіж, ніби плинна Каяла,
Сняться в цвіті тендентні гаї,
Сняться сни йому тополині,
Неповторні і рідні краї.
Так війна усіх розштовхала.
Не зібрати розбите село.
Цей рубіж, ніби плинна Каяла,
2026.04.01
13:52
Над тим хто суд чинити буде,
котрий в молитві за народ,
кому життя простого люду
як лебедям простори вод?
Молитва хоч на грецькій мові* –
на часі ж Київський ізвод,
тож маєм бути вже готові
котрий в молитві за народ,
кому життя простого люду
як лебедям простори вод?
Молитва хоч на грецькій мові* –
на часі ж Київський ізвод,
тож маєм бути вже готові
2026.04.01
11:32
Схоже на те, що Ви спробували піднести читача одразу до "небесних шкіл", де пророки викладають щось середнє між метафізикою й профілактикою паніки. Вірш відкривається настільки урочисто, що хочеться зняти взуття і говорити пошепки. Але вже у другій ст
2026.03.31
21:55
Триноги поставили серед пустки*:
Порожнечі весняного саду,
Де лише неспокій –
Тривога передчуття:
Триноги принесли для офіри
Чотири зеленооких філософи**:
Зрозуміли, що душі людей
Епохи білих колібрі***,
Порожнечі весняного саду,
Де лише неспокій –
Тривога передчуття:
Триноги принесли для офіри
Чотири зеленооких філософи**:
Зрозуміли, що душі людей
Епохи білих колібрі***,
2026.03.31
21:40
Пірнув алконавт у глибезну пляшину.
Вивчає підводочний світ.
Усе пропливає: квартиру, машину…
і шле нам сердечний привіт.
Його шифроґрами без жодного SOSа.
Детально заплутаний зміст:
від Діда Мороза – до синього носа –
Вивчає підводочний світ.
Усе пропливає: квартиру, машину…
і шле нам сердечний привіт.
Його шифроґрами без жодного SOSа.
Детально заплутаний зміст:
від Діда Мороза – до синього носа –
2026.03.31
19:24
Не дивуюсь видиву нічному,
наче, вітер в гості прилетів
і навіяв новину із дому.
Згадую своїх товаришів,
про яких нічого невідомо.
І звичайно, найчастіше тих,
що бували іноді за брата,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...наче, вітер в гості прилетів
і навіяв новину із дому.
Згадую своїх товаришів,
про яких нічого невідомо.
І звичайно, найчастіше тих,
що бували іноді за брата,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.03.31
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Нінель Новікова (1949) /
Проза
История одного анекдота
Знойное утро. Несмолкающий гвалт и толкотня знаменитого одесского "Привоза". Глаза разбегаются от пестрого богатства зелени, овощей и фруктов! Возле отборных, сияющих янтарем на солнце, оранжевых помидоров торгуются по-одесски:
-Ше Ви хотите иметь за эту мелочевку?
-Двадцать гривнов!
-Ше, за стакан?
Абраша, худощавый мужчина лет пятидесяти, не отвлекается на всякие мелочи. Он важно шествует, по ответственному поручению жены, в рыбные ряды, где его встречает и обволакивает головокружительный запах моря, водорослей, свежей рыбы.
Везде бесчисленные связки сушеных бычков. В ведрах устрашающе шевелят клешнями крабы, краснеют и розовеют кучи вареных раков и креветок, пряно пахнут сереб-ристые кильки домашнего посола, не оторвать глаз от великолепной, перламутровой кефали! Чего здесь только нет!
Но сперва, Абраша битые полчаса выбирает… продавщицу, пока наконец, найдя по своему вкусу, надолго застывает, любуясь дебелой молодицей, с первого взгляда поразившей его воображение.
На шикарных бедрах буквально трещат розовые шорты, яично-желтую футболку распирают необъятные груди, белоснежное лицо, с плутоватыми черными глазками и сочным алым ртом, голову венчает зеленая бейсболка.
Все это великолепие подпирают, словно две мощные, мраморные колонны, белоснежные полные ноги. Следует сказать, что белая кожа летом – предмет особой гордости южных женщин.
Налюбовавшись вдоволь, Абраша начинает тщательно выбирать рыбу, заглядывая ей в глаза и под жабры, близоруко наклоняясь к самому лотку.
Рыба панически бъет хвостами, отчего на породистом носу Абраши уже потешно поблескивает крупная чешуя.
Продавщица медленно закипает. Белоснежное лицо ее багровеет. Наконец, не выдержав, кричит визгливым голосом:
- И ше Ви* суете свой шнобиль прамо у мой товар?
Ви таки распугаете мне усю рибу! Она уже у шоке!
Абраша вытирает вспотевшую лысину платком, не первой свежести, приглаживает кудрявые, седеющие пейсы и убийственно спокойно спрашивает:
- Дико извиняюсь, мадам, а ше, ета риба у Вас без запаха?
Продавщица "взрывается":
-Антересный Ви чудак! Видите, ше она таки живая?
Но Абрашу не так легко вывести из равновесия.
Он еще некоторое время любуется разъяренной фурией и спокойно заявляет:
- Таки слишу! Но моя Сара тоже живая! А Ви би ее понюхали!
Продавщица не выдерживает марку и раскатисто хохочет, запрокинув голову и обнажая два ряда прекрасных, слегка желтоватых, зубов!
- Ох! Перестаньте сказать! Шоб Ви так жили!- с трудом выкрикивает она. При этом все ее прелести так соблазнительно сотрясаются, что Абраша скромно отводит глаза.
Вот так и рождается один из неподражаемых одесских анекдотов.
Примечание автора:
• В одесском разговорном языке напрочь отсутствует буква «Ы»
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
История одного анекдота
Знойное утро. Несмолкающий гвалт и толкотня знаменитого одесского "Привоза". Глаза разбегаются от пестрого богатства зелени, овощей и фруктов! Возле отборных, сияющих янтарем на солнце, оранжевых помидоров торгуются по-одесски:-Ше Ви хотите иметь за эту мелочевку?
-Двадцать гривнов!
-Ше, за стакан?
Абраша, худощавый мужчина лет пятидесяти, не отвлекается на всякие мелочи. Он важно шествует, по ответственному поручению жены, в рыбные ряды, где его встречает и обволакивает головокружительный запах моря, водорослей, свежей рыбы.
Везде бесчисленные связки сушеных бычков. В ведрах устрашающе шевелят клешнями крабы, краснеют и розовеют кучи вареных раков и креветок, пряно пахнут сереб-ристые кильки домашнего посола, не оторвать глаз от великолепной, перламутровой кефали! Чего здесь только нет!
Но сперва, Абраша битые полчаса выбирает… продавщицу, пока наконец, найдя по своему вкусу, надолго застывает, любуясь дебелой молодицей, с первого взгляда поразившей его воображение.
На шикарных бедрах буквально трещат розовые шорты, яично-желтую футболку распирают необъятные груди, белоснежное лицо, с плутоватыми черными глазками и сочным алым ртом, голову венчает зеленая бейсболка.
Все это великолепие подпирают, словно две мощные, мраморные колонны, белоснежные полные ноги. Следует сказать, что белая кожа летом – предмет особой гордости южных женщин.
Налюбовавшись вдоволь, Абраша начинает тщательно выбирать рыбу, заглядывая ей в глаза и под жабры, близоруко наклоняясь к самому лотку.
Рыба панически бъет хвостами, отчего на породистом носу Абраши уже потешно поблескивает крупная чешуя.
Продавщица медленно закипает. Белоснежное лицо ее багровеет. Наконец, не выдержав, кричит визгливым голосом:
- И ше Ви* суете свой шнобиль прамо у мой товар?
Ви таки распугаете мне усю рибу! Она уже у шоке!
Абраша вытирает вспотевшую лысину платком, не первой свежести, приглаживает кудрявые, седеющие пейсы и убийственно спокойно спрашивает:
- Дико извиняюсь, мадам, а ше, ета риба у Вас без запаха?
Продавщица "взрывается":
-Антересный Ви чудак! Видите, ше она таки живая?
Но Абрашу не так легко вывести из равновесия.
Он еще некоторое время любуется разъяренной фурией и спокойно заявляет:
- Таки слишу! Но моя Сара тоже живая! А Ви би ее понюхали!
Продавщица не выдерживает марку и раскатисто хохочет, запрокинув голову и обнажая два ряда прекрасных, слегка желтоватых, зубов!
- Ох! Перестаньте сказать! Шоб Ви так жили!- с трудом выкрикивает она. При этом все ее прелести так соблазнительно сотрясаются, что Абраша скромно отводит глаза.
Вот так и рождается один из неподражаемых одесских анекдотов.
Примечание автора:
• В одесском разговорном языке напрочь отсутствует буква «Ы»
Расслабьтесь и посмейтесь на здоровье!
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
