ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.10.27 23:18
* 241 *
про що було воно тоді
коли життя світліш одверте
із відчуттями холодів
ставало загадково стерпним
відбитком на віконній шибці
у місті наче іншим ледь
з його скарбами у крамницях
в очах доросліших дітей

Світлана Пирогова
2026.10.27 21:29
Сокровенності слово
Шарудить ще...знеможене листя кленове,
Хоч ввібрало у собі іржавість буття.
Лиш почути б твоє сокровенності слово,
Що дозріє глибинно з саков почуття.

Певно, тихо з дощем над оголеним кленом,
Де розхристана правда бентежних років,
Віднайдеш для св

Вячеслав Руденко
2026.10.27 17:19
В кураю вирують перші квіти
Сни стрімкі, недавні, полохливі,
Степові, між вогкого піску, —
Баби вапнякові пустотливі,
Коники руді на колоску.

Кураю вирують перші квіти,
Ночви начиняють для добра,
Погляди грайливі, ніби діти,

Ігор Шоха
2026.10.27 15:53
Бумеранги апокаліпсису
Кебеті можна дорікнути
не раз на нашому віку,
що важко ув’язати сутні
причини й наслідки майбутні,
«та ясно, навіть, їжаку» –
організатори кориди
це «їхні воші й наші гниди»
у божевільному краю,

Борис Костиря
2026.10.27 13:24
Самотня вишня
Самотня вишня край паркану
Цвіте, та цвіт її новий.
Мов наречену з-за туману,
Її украв неситий змій.

Краса беззахисна, могутня
І пробиває мур тюрми.
Самі криваві, люті гуни

Віктор Кучерук
2026.10.27 06:09
* * *
Прибоєм днів утомлені роки
В минулому осіли, наче в мулі
Піску дрібні крупини затонулі
Чи в голові старі якісь думки.
Завжди шліфує грані самоти
Ріка життя, яка не знає спину
І вимиває кожної хвилини
Усе, що зміг чомусь уберегти.

Артур Сіренко
2026.10.26 23:08
Забути про квіти
Ніщо не намарне.
Я здогадався про це,
Але мовчав,
Бо осінь надто відверта,
Бо бронзовий ніж жовтня
Розтинає хлібину парадоксів,
Шал теплих днів
Холоне скипілим чайником

Іван Потьомкін
2026.10.26 19:16
Ципріан Каміль Норвід
Як плинуть сльози, хустинкою їх витирають,
Як кров тече, з губками поспішають,
Але як дух сочиться під тиском,
Не біжать одразу з рукою щирою,
Допоки Господь сам не витре
Блискавки блиском.
-Тоді лиш допіру.

хома дідим
2026.10.26 19:13
* 240 *
що ви читаєте
мій принце
слова слова слова
а зрештою чому би
не читати
звичайніші
чи зовсім непрості
пригоди слів

Борис Костиря
2026.10.26 18:21
Від'їзд
Коли поїду я із цих країв,
Залишу три сльозини в чистім полі,
Залишу смуток луків і роїв,
Рубці і шрами довгої неволі.
Поїду в невідомість назавжди.
Від спогадів розірвані валізи.
Поїду від руйновища, біди,
Від жесту неповторної маркізи.

Артур Курдіновський
2026.10.26 16:51
Повішений
Перетвори мій вірш на попіл чорний,
Розвій рядки над містом кам'яним.
Нехай і далі резонують горни
Зі скрипками тонкими. Псевдонім
Здається недоречним і потворним
У порівнянні з іменем моїм.

Плювати на часи важкі, буремні!

Борис Костиря
2026.10.26 13:45
Лик безсоння
Лягаючи о третій ночі,
Уже не виспишся ніяк,
Вдивляючись у сни пророчі,
Шукаючи чужий маяк.

Подивишся у лик безсоння,
В його пропечене чоло,
Шукаючи в гаю осоння

Ігор Шоха
2026.10.26 08:57
Розкладене по поличках
Коли народ очолюють балбеси,
то владі і народу гріш ціна,
не буде ні зростання, ні прогресу
і не питай-те, – а чия вина...
а згадуй-те, що «раяв сатана
на лісапеті» і віщала преса,
яким баригам вигідна війна.
А в кого меркантильні інтерес

Віктор Кучерук
2026.10.26 06:35
* * *
Мете по вулиці безлюдній
Опале листя вітровій,
А те лише шурхоче нудно,
В сумній покірності своїй.
І так від рання до смеркання
Кружляє, шурхає, мигтить, -
Не рветься в сутінках туманних
Осіннього прощання мить.

Володимир Бойко
2026.10.25 23:51
Лімерики G 1
У російському місті Коврові
Є фанати сергія лаврова.
Там виводять щодня
В сквер сумного коня
І корову у місті Коврові.

Монумент спорудили в Ростові,
Президенту московському вові.

Віктор Насипаний
2026.10.25 23:05
* * *
Хапає знов мене дорога, наче здобич.
Кудись штовхає час - думок сліпий погонич.
Хоч вороння пророчить нині зимну днину,
Ховаю острах, наче спійману рибину.
Ялин зелені дзвони сум хитають в серці,
А шлях, як сильна течія, мов нервів скерцо.
Гойдає не
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Микола Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17

Єгор Мельниченко
2026.10.12

Олег Гелолев
2026.10.08

Михайло Укран
2026.10.08

Ольга Береза
2026.09.08






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Олександр Олехо (1954) / Вірші / Переклади

 Сон мне - переклад В.С.Висоцького
В жовтім сні – печуть вогні,
І хриплю у сні я:
- Даруй мені, пошли мені,
Рання, розуміння!
Та уранці також зле
І туманить зілля:
Або палиш так, натще,
Або п’єш з похмілля.

В кабаках – зелений штоф,
Біла скатертина.
Рай для блазнів і сіром,
А мені – трутина.
В церкві – сморід та імла,
Дяки курять ладан,
Ні, і в церкві все не так,
В церкві теж омана.

Я угору що є сил,
Щоб чого не вийшло.
На горі – кістяк могил,
Під горою вишня.
Хоч би схил заріс плющем,
Й те мені розрада.
І що-небудь би іще,
Але все неправда.

А я полем вздовж ріки.
Сяйво тьми чи Бога?!
А в чистім полі волошкИ
І у даль дорога.
Вздовж дороги – ліс густий,
З бабами-ягами,
А в кінці – кінець земний,
Плаха з колунами.

А десь коні скачуть в такт,
Плавно і неквапно.
Вздовж дороги все не так,
А в кінці аж надто.
І ні церква, ні кабак –
Вже ніщо не свято!
Ні, народе, все не так,
Все не так, мій брате.

2014

В сон мне - желтые огни,
И хриплю во сне я:
- Повремени, повремени,-
Утро мудренее!
Но и утром всё не так,
Нет того веселья:
Или куришь натощак,
Или пьешь с похмелья.

В кабаках - зеленый штоф,
Белые салфетки.
Рай для нищих и шутов,
Мне ж - как птице в клетке!
В церкви смрад и полумрак,
Дьяки курят ладан.
Нет! И в церкви все не так,
Все не так, как надо.

Я - на гору впопыхах,
Чтоб чего не вышло.
А на горе стоит ольха,
А под горою вишня.
Хоть бы склон увить плющом,
Мне б и то отрада,
Хоть бы что-нибудь еще...
Все не так, как надо!

Я тогда по полю, вдоль реки.
Света - тьма, нет бога!
А в чистом поле васильки,
Дальняя дорога.
Вдоль дороги - лес густой
С Бабами-Ягами,
А в конце дороги той -
Плаха с топорами.

Где-то кони пляшут в такт,
Нехотя и плавно.
Вдоль дороги все не так,
А в конце - подавно.
И ни церковь, ни кабак -
Ничего не свято!
Нет, ребята, все не так,
Все не так, ребята!


• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2014-10-27 08:13:39
Переглядів сторінки твору 4532
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.265 / 5.51)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.319 / 5.61)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.716
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ПЕРЕКЛАДИ
Автор востаннє на сайті 2026.01.16 14:45
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анна Віталія Палій (М.К./М.К.) [ 2014-10-27 09:04:29 ]
Дуже змістовний текст, як і автор Висоцький. Саме час його перекладати. Він по духу наш - світлий...
Ріки - волошки - не рима, але у пісні воно згладжується...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2014-10-27 12:44:23 ]
То що робити? Васильки - однозначно волошки. Авторський наголос, чи може "будяки" - теж синім цвітуть. Це я так, вибачте, жартую. Дякую вам.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Інна Ковальчук (М.К./М.К.) [ 2014-10-27 12:11:50 ]
Справді, люблю ВС. Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2014-10-27 12:48:54 ]
У другій половині 80-х Висоцький пішов у маси масовими тиражами грамплатівок. У мене і до цих пір є їх колекція, біля 30 шт. Уже і слухати нема на чому. Дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2014-10-27 12:29:15 ]
а чому не "і хриплю у сні я" ?
Висоцький не може просто просити...
Складна справа - переклад... Багато втрат...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2014-10-27 13:05:21 ]
Так, звичайно, багато втрат. А чому не "хриплю"? Мабуть тому, що "повремени, повремени - утро мудреннее!" дуже складно перевести. Можна і: хриплю, кричу, молю. Але "прошу", бо трохи відійшов від тексту і його смислу. Там - ЛГ звертається до себе в сенсі набратися терпіння, тут - до світанку в сенсі розсуду, здорового глузду. Можна хрипіти до самого себе у стані напівсну, напівмарення, але хрипіти прохання, мабуть, недоречно. Але це моє бачення. Скільки людей - стільки думок. Дякую, Любо.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2014-10-27 13:33:51 ]
Скільки людей - стільки думок. - слушно. Але на мою думку у перекладі головне зберегти дух твору, авторську експресію. Слово "прошу" знижує градус експресії. Хрипіти у сні можна і до якогось персонажу кошмару, до смерті і т.д. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2014-10-27 13:30:01 ]
Погоджуюсь з пані Любою.

Спробувала уявити себе Висоцьким, який співає українською, і ось який початок пісні:

В жовтім сні – печуть вогні, (Ваша редакція цього рядка - мені сподобалась!)
І ХРИПЛЮ у сні я:
- ПОЩАДИ! ЗАЖДИ! ЩЕ НІ!...
Рання - розуміння!

Сяйво тьми чи Бога?! - як на мене у авторському "Света - тьма, нет бога!" "тьма" може означати не темряву, а велику кількість. "Сяйво тьми" - оксюморон хоч і образний, але нмсд варто цей місце ще пропрацювати у сенсі, що багато світла, але немає Бога, не все золото, що блищить і т.д.

МЕні й те розрада.= Й ТЕ менІ розрада

Щодо волошОк, то як на мене це не великий огріх, бо у українських піснях зустрічається "Ой волошкИ, волошкИ чом ви не жовті а сині..." Взагалі щодо волошок цікаво, бо у цитованій мною пісні йдеться про збирання дівчиною "волошОк" навесні, отже можливо йдеться про квіти, які ми звично звемо "незабудками", бо як відповідник рос."васильки" на Західній Україні вживають слово "блавАти"...

І ще: благородну справу перекладу творів Висоцького на українську мову за моєї пам'яті на ПМ робив пан Іван Редчиць. (Зараз він творить у жанрі "Рубаї" і публікується на ФБ.) Гадаю, Вам цікаво буде ознайомитися з його доробком у царині перекладів Висоцького (див.його публікації січня-лютого 2013 року, і ще одній з найперших його публікацій на ПМ на його сторінці)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2014-10-27 14:27:28 ]
- ПОЩАДИ! ЗАЖДИ! ЩЕ НІ!... - це до кого він звертається? Крім того, складів на один менше, а отже і ритм не той.
Света - тьма, нет бога! - саме так я і розумію. Там, де занадто "світла", вірніше, його сурогату, нема божественного. Тільки в голову щось нічого не приходило. Може: Сяйво тьми без Бога?
Й ТЕ менІ розрада - дійсно, поміч. Дякую.
Івана Редчиця з вашої поради почитаю. Цікаво, на інші переклади подивитися і свої оцінити на їх тлі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2014-10-27 15:54:37 ]
Додати один склад - не проблема ( хоча у 2-й і останній строфі у Висоцького треті рядки мають по 7 складів) :)

О, пощади! Зажди! Ще ні! або
Пощади і зажди! Ще ні! (ну і маса інших варіацій на тему: Повремени=зачекай :)
Прочитання того, до кого звертається ЛГ можуть бути різні: 1) до "Утро мудренее" - так як Ви трактуєте; 2) до когось/чогось, що мучить-пече ЛГ у сні жовтими вогнями (якогось жаху, смерті, тощо).
Але, якщо сон такий пекучий, то навіщо його продовжувати, звертаючись "повремени" до "Утро мудренее"? Логічніше звертатися до чогось, що мучить ЛГ, щоб дожити до ранку і знайти рішення на свої пошуки істини, справжності.
Натхнення!
:))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2014-10-27 17:20:17 ]
Галино Михайлівна, чи я чогось не зрозумів у вірші, чи ви по іншому його трактуєте. "Повремени, повремени" - це звертання-прохання до чогось чи когось, а, може, в першу чергу до себе, як застереження від якоїсь фатальності. "Утро мудреннее" - це не об'єкт звернення(в оригіналі), а констатація факту, що зранку голова краще міркує. У перекладі, це "утро", тобто "рання" уже дійсно є тим, до чого звертається ЛГ, без варіантів. Це ослаблює переклад, але що робити? Якщо взяти вашу пропозицію "О, пощади! Зажди! Ще ні!" - то у випадку, якщо це звернення до чогось чи когось, то наступний рядок має бути: "Рання розумніше!", але не "Рання - розуміння!". Сон не стільки пекучий, як гибельний для ЛГ(що взвгалі характерно для творчості Висоцького), що ви і підмітили. Тому і прохання "Повремени,..." до того, від кого це залежить. Не думав, що два рядка викличуть у нас з вами таку дискусію. Але це добре. Дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2014-10-27 21:18:45 ]
Взагалі, рядки - усе поспіхом.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2014-10-28 12:17:24 ]
Дискусія чи просто обмін думками - як Вам більше подобається :)
Ваше прочитання, розуміння - Ваш переклад. Якщо я візьмусь колись за цей твір - буде дещо інше прочитання, розуміння і, відповідно, переклад чи переспів.
В словниках українських прислів'їв ключова фраза першої строфи звучить як "Ранок вечора мудріший". Можливо, я б відштовхувалася від цього. Але то, що кому ближче до душі.
І Вам дякую! :)