* * *
Я кричав: «Ви що там, очманіли?
Загубили шаховий престиж!»
Тут гуртом на мене налетіли:
«Дуже добре – ти і захистиш!

Тільки знай, що Фішер мізкуватий.
Спить на шахівниці – що то є!
Вміє без упущень, чисто, грати…»
Хай би що, мене так не узяти.
Хід конем в запасі – ось моє.

Ох, ви мускули зі сталі,
Пальці навчені до гри!
Гонорові дерев’яні
Дві фарбовані турИ!

Друг мій, футболіст, повчав: «Тримайся!
Гарантую, тут йому – облом.
За тили і центр не переймайся.
Атакуй по краю – напролом!...»

Я наліг на біг, на стометрівки,
В бані употів і добре сплю,
Ковзани узув, а ще кросівки…
Після отакої перевірки –
Я його без мату удавлю.

Ох, натруджені долоні,
М’яз широкої спини!
Гей ви, коні, мої коні!
Ох, треновані слони!

«Не спіши, а головне, не горбся –
Так боксер пояснював мені –
Ближче не підходь, а бий у корпус.
Пам’ятай, що козир твій – прямі».

Ось корона шахова – на карті.
Хай лише до неї підійдЕ!
Ми зіграли з Талем десять партій –
В преферанс, в очко і на більярді.
Таль сказав: «Такий не підведе!»

Ох, рельєф мускулатури!
Дельтовидні – кавуни!
Що мені його легкі фігури,
Ті конячки і слони!

І в буфеті, для чужих закритім,
Кухар заспокоїв: «Все окей!
Із таким чудовим апетитом
Ти ковтнеш усіх його конЕй!

І сідай, бо путь чекає дальній,
Їжею наповни ще рюкзак.
Ось тобі на двох пиріг пасхальний:
Хай цей Шіфер, кажуть, геніальний –
Та поїсти, певно, не дурак!»

Ох, затяті ми горішки!
Ми корону привезем!
Пішаком туди я пішки,
А назад уже ферзем!

* * *
Тільки прилетіли – зразу сіли.
Фішки підготовлені стоять.
Фоторепортери налетіли,
І снують, і лейками мигтять.

А мене і дома – хто здолає?
Від нахаб я маю оберіг!
Ще мені невміння посприяє:
Нізащо той Фішер не узнає,
Що за хід йому я приберіг.

От задьорі випало ходити.
Кажуть, що він білими мастак.
Походив "є два" на "є чотири",
Щось мені знайоме…чи не так!

Хід за мною. Лячно. Нумо, Сєва!
Уночі тайгою – еге-ге!
Пам’ятаю – старша королева:
Ходить як захоче, от холера,
Ну а коні – літерою Ге.

Добрим словом згадую друзяку –
Показав, як ходять, як здають…
З’ясувалось потім – з переляку
Я класичний розіграв дебют!

Бачу, він лаштує їсти вилку.
Я би з’їв. Найліпше – то ферзя…
Під таку закуску четвертинку,
Тільки пити, знаєте: «Ніз-зя».

Я голодний майже до нетями:
Тут у них лиш кава і омлет.
Вже клітинки маряться кругами,
Королів я плутаю з тузами
І з дебютом плутаю дуплет.

Є прикмета – я і ризикую.
Ще й удача зманює: ходи!
Я його замучу, зашахую!
Лиш би тільки дамку провести.

Стежу я, щоб не було промашки ,
Кухаря пригадую в журі.
Пішу рать змінив би на «рюмашки»,
Враз би прояснилось в голові!

А у нього – ще оті фігури!
Небезпечні ферзі і слони.
А мої фігури – суто дури.
Королеви тільки є і тури,
Офіцери, ясно – не слони.

Ні му-му, розм’якнув, наче вата.
Щось би з’їсти? Певно, що пора.
Бити чим? Турою страшнувато.
Справа у щелепу?.. – ранувато,
Бо незручно якось – це лиш перша гра.

…Оборону він мою ламає
Давнішню індійську у момент.
В пам’яті нав’язливо зринає
Індо-пакистанський інцидент.

Та дарма він так із нашим братом,
Відповідь я маю, навіть дві:
Щойно він мене дістане матом,
Я його через стегно захватом,
Або хід – конем по голові!

Я додав у мислях трохи руху –
Дещо просвітліло на лиці.
Як умієш, стане сил і духу
З пішака прорватись у ферзі!

Фішер став до хитрощів вдаватись,
Встане, пробіжиться і назад.
Баламутив турами мінятись –
Ще б йому мене і не боятись,
Лежачи я жму сто п'ятдесят!

Краєм пре, по центру також тисне
І коли він зважився на шах,
Оголив я біцепс ненавмисне,
Знявши для вагомості піджак.

І у залі стало враз тихіше.
Він помітив, що я устаю…
Мабуть, йому стало не до фішок
І хвалебний, одіозний Фішер
У ту ж мить пристав на нічию.

2014

* * *
Я кричал: "Вы что там, обалдели? -
Уронили шахматный престиж!"
Мне сказали в нашем спортотделе:
"Ага, прекрасно - ты и защитишь!

Но учти, что Фишер очень ярок,-
Даже спит с доскою - сила в ем,
Он играет чисто, без помарок..."
Ничего, я тоже не подарок,-
У меня в запасе - ход конем.

Ох вы мускулы стальные,
Пальцы цепкие мои!
Эх, резные, расписные
Деревянные ладьи!

Друг мой, футболист, учил: "Не бойся,-
Он к таким партнерам не привык.
За тылы и центр не беспокойся,
А играй по краю - напрямик!.."

Я налег на бег, на стометровки,
В бане вес согнал, отлично сплю,
Были по хоккею тренировки...
В общем, после этой подготовки -
Я его без мата задавлю!

Ох, вы сильные ладони,
Мышцы крепкие спины!
Эх вы кони мои, кони,
Ох, вы милые слоны!

"Не спеши и, главное, не горбись,-
Так боксер беседовал со мной.-
В ближний бой не лезь, работай в корпус,
Помни, что коронный твой - прямой".

Честь короны шахматной - на карте,-
Он от пораженья не уйдет:
Мы сыграли с Талем десять партий -
В преферанс, в очко и на биллиарде,-
Таль сказал: "Такой не подведет!"

Ох, рельеф мускулатуры!
Дельтовидные - сильны!
Что мне его легкие фигуры,
Эти кони да слоны!

И в буфете, для других закрытом,
Повар успокоил: "Не робей!
Ты с таким прекрасным аппетитом -
Враз проглотишь всех его коней!

Ты присядь перед дорогой дальней -
И бери с питанием рюкзак.
На двоих готовь пирог пасхальный:
Этот Шифер - хоть и гениальный,-
А небось покушать не дурак!"

Ох мы - крепкие орешки!
Мы корону - привезем!
Спать ложусь я - вроде пешки,
Просыпаюся - ферзем!

* * *
Только прилетели - сразу сели.
Фишки все заранее стоят.
Фоторепортеры налетели,
И слепят, и с толку сбить хотят.

Но меня и дома - кто положит?
Репортерам с ног меня не сбить!..
Мне же неумение поможет:
Этот Фишер ни за что не сможет
Угадать, чем буду я ходить.

Выпало ходить ему, задире.
Говорят, он белыми мастак.
Сделал ход с Е-2 на Е-4,
Что-то мне знакомое... так-так!...

Ход за мной. Что делать? Надо, Сева!
Наугад, как ночью по тайге...
Помню - всех главнее королева:
Ходит взад-вперед и вправо-влево,
Ну а кони только буквой "Г".

Эх, спасибо заводскому другу -
Научил, как ходят, как сдают...
Выяснилось позже - я с испугу
Разыграл классический дебют!

Вижу, он нацеливает вилку,
Хочет есть. И я бы съел ферзя...
Эх, под эту закусь да бутылку!
Но во время матча пить нельзя.

Я голодный, посудите сами:
Здесь у них лишь кофе да омлет.
Клетки, как круги перед глазами,
Королей я путаю с тузами
И с дебютом путаю дуплет.

Есть примета - вот я и рискую:
В первый раз должно мне повезти.
Я ж его замучу, зашахую!
Мне бы только дамку провести.

Все слежу, чтоб не было промашки,
Вспоминаю повара в тоске.
Эх, сменить бы пешки на рюмашки,
Сразу б прояснилось на доске!

У него ферзи, ладьи - фигуры! -
И слоны опасны и сильны.
У меня же все фигуры - дуры,
Королевы у меня и туры,
Офицеры - это ж не слоны.

Не мычу, не телюсь, - весь, как вата.
Надо что-то есть. Уже пора.
Чем же бить? ладьею?.. страшновато.
Справа в челюсть?.. - вроде рановато,
Неудобно как-то - первая игра.

...Он мою защиту разрушает
Старую индийскую в момент.
Это смутно мне напоминает
Индо-пакистанский инцидент.

Только зря он шутит с нашим братом,
У меня есть мера, даже две:
Если он меня прикончит матом,
Я его - через бедро с захватом,
Или ход - конем по голове!

Я еще чуток добавил прыти -
Все не так уж сумрачно вблизи.
В мире шахмат пешка может выйти
(Если тренируется) в ферзи!

Фишер стал на хитрости пускаться,
Встанет, пробежится и назад,
Предложил турами поменяться -
Ну еще б ему не опасаться,
Я же лежа жму сто пятьдесят!

Я его фигурку смерил оком,
И, когда он объявил мне шах,
Обнажил я бицепс ненароком,
Даже снял для верности пиджак.

И мгновенно в зале стало тише,
Он заметил, как я привстаю...
Видно, ему стало не до фишек
И хваленый, пресловутый Фишер
Тут же согласился на ничью.