Дякую, Галино Михайлівно. Вас єдину по-батькові кличу, бо маю відчуття школярика, що стоїть перед вчителькою з незробленим домашнім завданням."аби як" виправив, дяка вам, а "фас-мажор", аж самому смішно стало - це трагікомічне продовження моєї невиліковної хвороби: довірятися внутрішній автоматиці, не вчитуватись уважно(бо не можу сказати, що зовсім не перечитую), не осмислювати кожне слово і тим самим спотворювати відомі речі. Мабуть, я цього ніколи не позбудусь, ну хіба що не спішитиму опубліковувати тільки-що написане. Встав зранку - на дворі сніг, а післязавтра вибори. От і написав на злобу дня і, як завжди, з "ляпами". Але якщо ви читали моє кредо на головній сторінці, то сприймете такі казуси із розумінням. Ви як ангел, що відповідає за чистоту мови - поможете, підкажете, порадите. Дякую.

:))) О, я вже відчуваю, як ноги відриваються від землі, а над головою сяє німб "Михайлівна!" :) Дякую за позитив! :)

Дякую, Нінель. Завжди радий вашим коментарям, бо видивляєте сутність віршів. З повагою

Дякую, Опанасе, за обмін думками. У мене таке враження, що у вас склалося враження, начебто я не сприймаю критику. Це зовсім не так. Приклад тому - Галина Михайлик. За її конструктивні, тактовні поради-зауваження я щиро вдячний. Але коли в коментарях відчувається якась нотка зверхності, мене це спонукає до адекватної реакції. Є Поети і є Графомани, а між ними - більшість віршувальників, на межі між вдалою поезією і провальними опусами. Але праця їх творча завжди заслуговує поваги; поради, а не скептицизму. Бо хіба можна нехтувати душевними поривами людини, що намагається донести своє бачення світу поетичним словом. Не було би цієї більшості, не було б і Поетів, бо це як піраміда, на вершині якої справжні Митці, а підпирають їх багаточисленна армія ЛП.

до графоманів, скоріше за всіх або напередусім, я зарахував би тих авторів, які вже категорично увірували у мало не святу непогрішимість їхніх публікацій.
але краще про себе: я за прикладом інших продовжую роботу над віршем, якщо бачу ймовірні ґанджі. водночас, усвідомлюю, що не всі поділяють такі підходи, і тому намагаюсь якось упередити можливі образи, пояснюючи свої погляди на ті чи інші, звичайно, другорядні речі, бо головною є таки поезія сердець, прагнень тощо. можливо, не завжди треба пояснювати, але тоді виникає помилкове враження про якусь мою авторитарність, чиюсь зверхність (чиюсь - бо я усіляко намагаюсь сторонитися неї).
розпізнати графомана доволі легко. складніше довести йому, що ознаки цього є, якщо не притаманна сама властивість. і ми самі сприяємо - і доволі часто розвитку цього явища. та я не любитель переходів на особистості. жодних прізвищ, жодних перстів, які вказували б.

Тепер про ваші зауваження. Як на мене, то вибори і обрання трохи різняться між собою. Ось ви йдете на вибори: із багатьох вибираєте щось одне(людину, партію) і голосуєте "за". Але чи ви його обрали? Не обов'язково, потрібен підсумок виборів, де важливі всі голоси, а не тільки ваш. За часів Союзу дійсно вибори були абсолютним синонімом обрання, бо як вибору такого і не було. Ось чому я написав "вибирати", хоча "обирати" - більш розповсюджений штамп, та й звучить поетичніше(менше приголосних). Далі: Частка "не" міняє смисл на протилежний, тому - ні. Можливо, фаворит потрібно замінити? Подумаю. А що до дороги, то нова магістраль означатиме, що у нас уже були у минулому магістральні дороги. Але хіба так? Стежки-дорожки, тупцювання на місці, і вашим і нашим - ось і маємо сьогодення. Магістралей ще не було, а хочеться. Дякую за коментар.