Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.07.16
00:05
Лiто пасма свої розпустило,
I босонiж по скелi пройшло.
Рiзнотрав'ям думки закрутило
I мене ненароком знайшло.
Вiкна й дверi вiдкритi навколо,
Пробiгають хвилини тепла.
Мiсяць дивиться ввечерi кволо
I босонiж по скелi пройшло.
Рiзнотрав'ям думки закрутило
I мене ненароком знайшло.
Вiкна й дверi вiдкритi навколо,
Пробiгають хвилини тепла.
Мiсяць дивиться ввечерi кволо
2026.07.15
23:19
Вони здравствують за цією веб-адресою, поки автором формується або редагується (хз) сама його сторінка. Він радив і мені натискать на підкреслене, і воно піддається цій нескладній дії ©
2026.07.15
16:52
ліжко те ж, і оцей лазарет
кажи, сестро морфін, що я дочікуюся тебе
бо я не певний, чи дотягну знов
о, пробач, я слабий, давно
і крики сирени усе лунають межи скронь
кажи, сестро морфін, коли почався цей полон
як же я потрапив до цих місць
кажи, сестро морфін, що я дочікуюся тебе
бо я не певний, чи дотягну знов
о, пробач, я слабий, давно
і крики сирени усе лунають межи скронь
кажи, сестро морфін, коли почався цей полон
як же я потрапив до цих місць
2026.07.15
13:15
шерехи шашелю чує горище крізь сон
білого павутиння гойдалки в просвіт сонця
труситься потерттю висхлий тютюн над склом
листя його почорніле наче ложа масонська
дах що над головою як піраміда де
є ще можливість стати ступою чи косою
мотлох забут
білого павутиння гойдалки в просвіт сонця
труситься потерттю висхлий тютюн над склом
листя його почорніле наче ложа масонська
дах що над головою як піраміда де
є ще можливість стати ступою чи косою
мотлох забут
2026.07.15
12:58
Хай ліпше я не висплюсь і змарнілий
Прокинуся у променях зорі.
Цей світ, такий такий побитий, зубожілий,
Всміхнеться у пробудженій порі.
Такий напівсліпий, заціпенілий
Відтоді, як злетіли журавлі.
Прокинусь я розбитий, занімілий
В пустелі серця н
Прокинуся у променях зорі.
Цей світ, такий такий побитий, зубожілий,
Всміхнеться у пробудженій порі.
Такий напівсліпий, заціпенілий
Відтоді, як злетіли журавлі.
Прокинусь я розбитий, занімілий
В пустелі серця н
2026.07.15
12:58
Сідає сонце і у полі тоне,
У житі молодому, що цвіте:
Стебла тонкого не зігнула втома,
Пилку стоїть сіяння золоте.
А стежку мітять де-не-де блавати -
Небесні бризки із високих хмар.
Як дав Ти, Боже, день цей відчувати,
У житі молодому, що цвіте:
Стебла тонкого не зігнула втома,
Пилку стоїть сіяння золоте.
А стежку мітять де-не-де блавати -
Небесні бризки із високих хмар.
Як дав Ти, Боже, день цей відчувати,
2026.07.15
12:40
найбільш морочить саме те
чого немає поки
й чи буде невідомо теж
й наскільки все це пофіг
у дзеркалі чи просто склі
відбите щось минуле
за чим жалітимеш собі
а всі давно забули
чого немає поки
й чи буде невідомо теж
й наскільки все це пофіг
у дзеркалі чи просто склі
відбите щось минуле
за чим жалітимеш собі
а всі давно забули
2026.07.15
12:06
Як поєднали їх в один святковий день?
Не були ж друзями вони.
Ба! Найчастіше – сперечались.
Хоча б і тоді, як Павло загостював
В Петра на два тижні в Єрусалимі.
Тай лінію Ісусову врізнобіч повели.
Як і Вчитель, Петро хоч і спокушав
Всевишнього обра
Не були ж друзями вони.
Ба! Найчастіше – сперечались.
Хоча б і тоді, як Павло загостював
В Петра на два тижні в Єрусалимі.
Тай лінію Ісусову врізнобіч повели.
Як і Вчитель, Петро хоч і спокушав
Всевишнього обра
2026.07.15
11:12
Це ще не все, мій милосердний?
У дзиґарі крихкому — час
На те, щоб вийняти з осердя
Душі: скалки, голки образ?
Здійснити мрії кольорові,
У вірші розчинити сум,
Допоки в пелюстках любові
Я не відчую серця струм.
У дзиґарі крихкому — час
На те, щоб вийняти з осердя
Душі: скалки, голки образ?
Здійснити мрії кольорові,
У вірші розчинити сум,
Допоки в пелюстках любові
Я не відчую серця струм.
2026.07.15
07:17
Дивуюся, а може й не дивуюсь,
що є між гару бомбових жахів
сессерівські, потріскані статуї,
що з них ще кракелюр не облетів.
Що межи тих - війни - страшних розіскрень
іще їх видратовує просте -
калинове осердя українське,
що є між гару бомбових жахів
сессерівські, потріскані статуї,
що з них ще кракелюр не облетів.
Що межи тих - війни - страшних розіскрень
іще їх видратовує просте -
калинове осердя українське,
2026.07.15
06:49
Хоч малорухомий
І втомлює в'ялість -
Ні думки про втому,
Ні скарги на старість.
Ні слова про хворість,
Ні зойку від болю,
Хоча про бадьорість
До Бога вже молиш...
І втомлює в'ялість -
Ні думки про втому,
Ні скарги на старість.
Ні слова про хворість,
Ні зойку від болю,
Хоча про бадьорість
До Бога вже молиш...
2026.07.15
05:49
СПАЛАХ П’ЯТИЙ. ПОВЕРНЕННЯ ЛАСТІВКИ
За вікном-бійницею завірюха раптом почала вщухати. Дике завивання вітру змінилося на глибоку, заворожуючу тишу різдвяних зимових Альп. Останні зерна піску в годиннику її життя стрімко падали донизу.
Боян підвівся з
2026.07.14
21:46
Громаддя
гнівне
грозить
громами!
Горить грімниці блиск – палючий жар!
Здається, мить, і встояти ніщо не зможе!
Здається, мить, і все на світі переможе
сліпа озлоба піднебесних кар!
гнівне
грозить
громами!
Горить грімниці блиск – палючий жар!
Здається, мить, і встояти ніщо не зможе!
Здається, мить, і все на світі переможе
сліпа озлоба піднебесних кар!
2026.07.14
15:09
Осердна Суть моя - не вперше в тілі -
не вдруге одягаю плоті бран.
Струмую руслом Лади і Сивілли,
непоцуравшись тихого добра.
Земне моє й високе гостювання
між цих людей - межи стрімких дерев -
долиє сили небу, вчине ставні,
не вдруге одягаю плоті бран.
Струмую руслом Лади і Сивілли,
непоцуравшись тихого добра.
Земне моє й високе гостювання
між цих людей - межи стрімких дерев -
долиє сили небу, вчине ставні,
2026.07.14
13:19
Прибрали ялинку з центральної площі.
Так смисл оголився безглуздих понять.
Прибрали ялинку, як висохлі мощі,
Як відгомін грізних, запеклих заклять.
Прибрали ялинку... Усе проминає
В потоці ненатлих і згорблених днів.
Я хочу напитись води із Дунаю
Так смисл оголився безглуздих понять.
Прибрали ялинку, як висохлі мощі,
Як відгомін грізних, запеклих заклять.
Прибрали ялинку... Усе проминає
В потоці ненатлих і згорблених днів.
Я хочу напитись води із Дунаю
2026.07.14
13:08
По ограді плющ плететься,
Свічка ладаном чадить.
Стугонить розбите серце,
Не спиняється на мить.
Скрапує сльота рахманно
На скорботний обеліск.
Хрест залізний невблаганно
По коліна в землю вріс.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Свічка ладаном чадить.
Стугонить розбите серце,
Не спиняється на мить.
Скрапує сльота рахманно
На скорботний обеліск.
Хрест залізний невблаганно
По коліна в землю вріс.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Анатолій Тосік (1989) /
Проза
Техробітниця
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Техробітниця
Короче продовжуємо епопею про супер мега техробітницю... Ну, літають ці дивні створіння, як я вже говорив, на скейтбордах... Таких "добрячих" (ну мало шо, може не витримати), з різнокольоровим гравіруванням та авторськими візеруночками. Як у кращих фешенебельних "домах" Лондона... Тягають хребет виключно у Дніпропетровському взутті з шипами, майже як військові. Шоб сука всі боялись і не насміхались! Вище на ніжках представники цього елітного спецпідрозділу "Дика качка" носять до біса сексуальні колготки, що так же запоморочливо кріпляться до... ну до... Юпочка коротенька з прорізом. На ній серебрянкою п'яною рукою охоронця нанесено: "Курям на смех". Вище у кого дозволяє фігура спортивна обтягуюча футболка з прорізом на пупі або всьому животі. А на самому животику маркером намальована величезна і така смачна дуля. - "На тобі. Викуси і закуси! Отак!" На спині червною фарбою як кров'ю написано "Чупакабра" та намальована раніше невідома пащека. На шиї - вершина крутості і понтів - кремезний відполірований і блискучий собачий цеп... Бідний Тузік... Не дуже товстий, але й не тоненький. На цепові висить хрестяра, та такий, що можна і лоб розбити. На ньому вирізано по металу: "Буш гадить - уб'ю." Макіяж на обличчі дуже епатажний, убиваючий наповал. Тобто більше двох хвилин розмови ніхто не витримує. Падає на підлогу і качається від сміху. Очечки як у сноубордиста, різнокольорові і крутезні. У одному вусі стирчить наушник і звідти на всю кричить рок. Аааа! Шевелюра як у обкуреного Елвіса Преслі. Там стирчить, там хвостик, там "мости" стоять. Але це все квіточки. Переходимо до знарядь праці. Супер скейтборд. Має максимальну швидкість 30-40 км за год., управляється нахилом тулуба у сторони з майже повним відром у одній руці і шваброю у іншій. Має гучну сирену, турбоприскорювач у вигляді енергійних відштовхувань від стіни, 4 колеса, повний привід, кондиціонер з клімат контролем, аудіо стерео систему і GPS навігацію... Відро. На вигляд звичайне. Металічне з порядковим номером, ємкістю 10 л. Збалансоване, з рук не випадає, має світлодіодну підсвітку дна синього кольору, вібрує при повному наповненні, кричить якшо техробітниця задрімала, бурчить шось собі під носа, коли несеш, має звичку битись об ноги і виливати воду... Швабра... Наймогутніша зброя сучасної продвинутої і швабронутої техробітниці. Дальність польоту досягає 20-30 м, прицільна дальність пострілу не обмежена, точність попадання 99 %. Ручка дерев'яна з вирізами аля Джеймс Бонд, на кінці ручки гламурний металевий наконечник з одного боку адаптований під миттєве підточування кигтів, а з іншого кнопка аварійного запуску пропелера. Робоча частина швабри дерев'яна, але покрита листом нержавіючої сталі, по боках стирчать маленькі пучки прив'язаних зубочисток (ну, шоб штрикати галасливих і непосидючих дітлахів). При натисканні кнопки аварійного запуску з центра швабри виїжає пропелер і здуває всіх нафіг! Сила вітру така, шо приходиться повзти рачки і кланатися. Вона може розкладатися до 5 метрів у довжину як зонтик, і тоді вже точно хтось по сраці получить. А вона зловісно римигаючи крутезно, однією ногою стоячи на скейті, а іншою придавлюючи порушника до підлоги каже: "Стули писок щеня! Я тут цариця. Да буде воля моя!" І гучно, щоб було чути на весь коридор гепає швабренцією по полу, дивом оминаючи праве вухо затриманого... А коли вона нахиляється до відра, щоб вимочити тряпку або миє шваброю підлогу, то звичайно уся ця трахомудія ій заважає і вона біситься, аж пританцьовує від злості і різко зриває цеп з шиї і лупить відро, аж іскри йдуть... "Матері твоїй цицьку два пальці в пуп!", - аж шипить, а не говорить. І все це, "замєтьтє" у приміщенні коридору звичайної школи... Отакі вони сірі будні звичайних сільських необузданих чи обузданих чупакабр... А як не попадеш папірцем в урну, то можеш уже й не розгибати спину... Летить уже зброя... Дальність польоту 20-30 метрів, прицільна дальність...
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
