ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.04.02
16:17
Коли квітень тільки почався і дні неочікувано стали холодними і дощавими мене запросив у свою самотню хижку старий хайдзін, що підписує свої прозорі хоку іменем Ейєн-но Котокутобіто () і вирощує в своєму саду ожину. Ми пили чай, заварюючи заміть традиційн
2026.04.02
13:27
Відтисками, схожими на зліпки,
Сходяться й розходяться сліди.
Тягнуться вони і вийшли звідки,
І які ознаки у ходи,
Про поспішно кинуті осідки,
І про те, хто як веде й куди,
Знає тільки Він, Отець Верховний,
З вершниками гиблої біди.
Сходяться й розходяться сліди.
Тягнуться вони і вийшли звідки,
І які ознаки у ходи,
Про поспішно кинуті осідки,
І про те, хто як веде й куди,
Знає тільки Він, Отець Верховний,
З вершниками гиблої біди.
2026.04.02
13:10
Пожовкле листя опадає,
Як невблаганності потік.
Пожовклий смуток небокраю.
Схилився ніжний базилік.
Пожовкле листя промовляє
До совісті і глибини.
На місце радості розмаю
Як невблаганності потік.
Пожовклий смуток небокраю.
Схилився ніжний базилік.
Пожовкле листя промовляє
До совісті і глибини.
На місце радості розмаю
2026.04.02
09:43
У Житомирі незабаром з’явиться вулиця братів Шевчуків – Валерія та Анатолія, видатних письменників і видатних патріотів. Коли старший брат Анатолій був засуджений до п’яти років мордовських таборів, молодший брат Валерій не побоявся його провідати…
Бра
Бра
2026.04.02
05:50
До психолога звернулась
Скромна молодичка:
Подивіться на ці гулі
На померхлім личці.
Ці опухлості з'явились
Від неспання й страху,
Що потрапити в немилість
Можу, бідолаха.
Скромна молодичка:
Подивіться на ці гулі
На померхлім личці.
Ці опухлості з'явились
Від неспання й страху,
Що потрапити в немилість
Можу, бідолаха.
2026.04.02
05:34
Не можу я ніяк запам'ятати
Мелодію, що снилась навесні.
А загадкові звуки голосні
Лунають вокалізом від сонати.
Оновлень час, жаги пора строката
Дарує наяву свої пісні.
Не можу я ніяк запам'ятати
Мелодію, що снилась навесні.
А загадкові звуки голосні
Лунають вокалізом від сонати.
Оновлень час, жаги пора строката
Дарує наяву свої пісні.
Не можу я ніяк запам'ятати
2026.04.01
21:50
Думав про поїздки наші, в мустангу
Мабуть, завіз тебе я далеко занадто
І я думав про любов, що поклали на мій стіл
Казав тобі, в пітьмі не ходити без пари
Про лебедів іще, котрі жили у парку
І про нашого сина, з Мейбел він одружився
Мабуть, завіз тебе я далеко занадто
І я думав про любов, що поклали на мій стіл
Казав тобі, в пітьмі не ходити без пари
Про лебедів іще, котрі жили у парку
І про нашого сина, з Мейбел він одружився
2026.04.01
20:47
Не шкодуй для радості
Ні часу, ні коштів.
Не відкладай радість
На завтра, на потім,
Бо, як сонце взимку
Визирне і щезне,
Так і радість нинішня
Завтра вже не верне.
Ні часу, ні коштів.
Не відкладай радість
На завтра, на потім,
Бо, як сонце взимку
Визирне і щезне,
Так і радість нинішня
Завтра вже не верне.
2026.04.01
19:54
мені радісно терпко
отже побудьте зі мною
не треба про сумніви
про все підозріле
говорімо про спокій
про світло що завжди
поруч
не про рейтинги
отже побудьте зі мною
не треба про сумніви
про все підозріле
говорімо про спокій
про світло що завжди
поруч
не про рейтинги
2026.04.01
13:53
Емігранту в далекій країні
Сняться в цвіті тендентні гаї,
Сняться сни йому тополині,
Неповторні і рідні краї.
Так війна усіх розштовхала.
Не зібрати розбите село.
Цей рубіж, ніби плинна Каяла,
Сняться в цвіті тендентні гаї,
Сняться сни йому тополині,
Неповторні і рідні краї.
Так війна усіх розштовхала.
Не зібрати розбите село.
Цей рубіж, ніби плинна Каяла,
2026.04.01
13:52
Над тим хто суд чинити буде,
котрий в молитві за народ,
кому життя простого люду
як лебедям простори вод?
Молитва хоч на грецькій мові* –
на часі ж Київський ізвод,
тож маєм бути вже готові
котрий в молитві за народ,
кому життя простого люду
як лебедям простори вод?
Молитва хоч на грецькій мові* –
на часі ж Київський ізвод,
тож маєм бути вже готові
2026.04.01
11:32
Схоже на те, що Ви спробували піднести читача одразу до "небесних шкіл", де пророки викладають щось середнє між метафізикою й профілактикою паніки. Вірш відкривається настільки урочисто, що хочеться зняти взуття і говорити пошепки. Але вже у другій ст
2026.03.31
21:55
Триноги поставили серед пустки*:
Порожнечі весняного саду,
Де лише неспокій –
Тривога передчуття:
Триноги принесли для офіри
Чотири зеленооких філософи**:
Зрозуміли, що душі людей
Епохи білих колібрі***,
Порожнечі весняного саду,
Де лише неспокій –
Тривога передчуття:
Триноги принесли для офіри
Чотири зеленооких філософи**:
Зрозуміли, що душі людей
Епохи білих колібрі***,
2026.03.31
21:40
Пірнув алконавт у глибезну пляшину.
Вивчає підводочний світ.
Усе пропливає: квартиру, машину…
і шле нам сердечний привіт.
Його шифроґрами без жодного SOSа.
Детально заплутаний зміст:
від Діда Мороза – до синього носа –
Вивчає підводочний світ.
Усе пропливає: квартиру, машину…
і шле нам сердечний привіт.
Його шифроґрами без жодного SOSа.
Детально заплутаний зміст:
від Діда Мороза – до синього носа –
2026.03.31
19:24
Не дивуюсь видиву нічному,
наче, вітер в гості прилетів
і навіяв новину із дому.
Згадую своїх товаришів,
про яких нічого невідомо.
І звичайно, найчастіше тих,
що бували іноді за брата,
наче, вітер в гості прилетів
і навіяв новину із дому.
Згадую своїх товаришів,
про яких нічого невідомо.
І звичайно, найчастіше тих,
що бували іноді за брата,
2026.03.31
16:16
мене огудять
і засудять
не тема це щоб
ґуґлити з нужди
допитувати ші
наскільки ші у змозі
за думкою
спам усякчасний чи
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...і засудять
не тема це щоб
ґуґлити з нужди
допитувати ші
наскільки ші у змозі
за думкою
спам усякчасний чи
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2026.04.02
2026.03.31
2026.03.29
2026.03.28
2026.03.27
2026.03.19
2026.03.13
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Редьярда Кіплінга
Із Редьярда Кіплінга
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Із Редьярда Кіплінга
ГІМН ЗАКОХАНИХ
Сірі очі -- знов згадав:
Мряка, сіра мла світання;
Проводжають пароплав;
Сльози і слова прощання.
На плечі твоя рука,
Й нас розлука не ляка.
Гімн закоханих співаймо:
"Не вмира любов така!"
Чорні очі -- ніч настала
Й вже не мучить спеки гніт;
Шепіт чуть біля штурвала;
За бортом пінистий слід.
Хрест Південний -- в маяка
Сяйві зоряна ріка.
В гімн закоханих вслухаймось:
"Не вмира любов така!"
Карі очі -- далина,
Степ; як вітер, мчаться коні;
Й древній наспів долина,
Й стук сердець -- в однім з ним тоні.
Й смуга обрію вузька
То далека, то близька;
Й гімн закоханих, мов ехо:
"Не вмира любов така!"
Сині очі -- в пітьмі зринуть
В сяйві місяця горби;
Й звуки вальсу знов долинуть
Серед відчаю й журби.
"Мейбл, за тебе!" -- "Ніч яка!"
Вино, чари, спів струмка
Гімн закоханих повторять:
"Не вмира любов така!"
Я ж, дівчата, безпорадним
Був -- й Амуру з-за образ
Боржником чотирикратним
Став, й банкрутом стільки ж раз.
О, якби ж знов хоч яка
Пожаліла боржника! --
Я б разів до сорока
Гімн закоханих співав би:
"Не вмира любов така!"
НАЙДАВНІША ПІСНЯ
"Бо до Єви була Ліліт" (Повір'я)
"Цих очей не любив ти ніколи;
Що ж вдаєш, що лиш ними ти жив? --
Й що за брови ці теж вдячний долі,
За якими роки всі тужив?
Й цього голосу ти не любив;
Що ж тремтиш, його чуючи звуки?
Хіба ж ти до кінця ще не вбив
Чар його за дні довгі розлуки?
Не любив ти й волосся цього,
Якщо серце твоє забувало
Клятви й стид -- і з-під сховку його
Йти під покриви інші жадало."
"Знаю, знаю все! Й серце моє
Тому й стало у грудях так биться!"
"Нащо ж це загравання твоє?"
"Радий я -- знов та рана ятриться."
ЛЮБОВНА ПІСНЯ ХАР ДАЄЛ
Одна тут на даху я, обернувшись
На північ, у зірниць вдивляюсь гру:
То слід твій сяє, в зблисках цих вернувшись...
Вернись, коханий, -- або я помру.
Базар затих вже після юрб народу,
Лежать верблюди втомлені -- їх зрю
Крізь даль -- і бранців: дань твого походу...
Вернись, коханий, -- або я помру.
Зліш мачуха й неволить до роботи
Вночі і вдень, у холод і в жару;
Сльозами запиваю хліб скорботи...
Вернись, коханий, -- або я помру.
Сірі очі -- знов згадав:
Мряка, сіра мла світання;
Проводжають пароплав;
Сльози і слова прощання.
На плечі твоя рука,
Й нас розлука не ляка.
Гімн закоханих співаймо:
"Не вмира любов така!"
Чорні очі -- ніч настала
Й вже не мучить спеки гніт;
Шепіт чуть біля штурвала;
За бортом пінистий слід.
Хрест Південний -- в маяка
Сяйві зоряна ріка.
В гімн закоханих вслухаймось:
"Не вмира любов така!"
Карі очі -- далина,
Степ; як вітер, мчаться коні;
Й древній наспів долина,
Й стук сердець -- в однім з ним тоні.
Й смуга обрію вузька
То далека, то близька;
Й гімн закоханих, мов ехо:
"Не вмира любов така!"
Сині очі -- в пітьмі зринуть
В сяйві місяця горби;
Й звуки вальсу знов долинуть
Серед відчаю й журби.
"Мейбл, за тебе!" -- "Ніч яка!"
Вино, чари, спів струмка
Гімн закоханих повторять:
"Не вмира любов така!"
Я ж, дівчата, безпорадним
Був -- й Амуру з-за образ
Боржником чотирикратним
Став, й банкрутом стільки ж раз.
О, якби ж знов хоч яка
Пожаліла боржника! --
Я б разів до сорока
Гімн закоханих співав би:
"Не вмира любов така!"
НАЙДАВНІША ПІСНЯ
"Бо до Єви була Ліліт" (Повір'я)
"Цих очей не любив ти ніколи;
Що ж вдаєш, що лиш ними ти жив? --
Й що за брови ці теж вдячний долі,
За якими роки всі тужив?
Й цього голосу ти не любив;
Що ж тремтиш, його чуючи звуки?
Хіба ж ти до кінця ще не вбив
Чар його за дні довгі розлуки?
Не любив ти й волосся цього,
Якщо серце твоє забувало
Клятви й стид -- і з-під сховку його
Йти під покриви інші жадало."
"Знаю, знаю все! Й серце моє
Тому й стало у грудях так биться!"
"Нащо ж це загравання твоє?"
"Радий я -- знов та рана ятриться."
ЛЮБОВНА ПІСНЯ ХАР ДАЄЛ
Одна тут на даху я, обернувшись
На північ, у зірниць вдивляюсь гру:
То слід твій сяє, в зблисках цих вернувшись...
Вернись, коханий, -- або я помру.
Базар затих вже після юрб народу,
Лежать верблюди втомлені -- їх зрю
Крізь даль -- і бранців: дань твого походу...
Вернись, коханий, -- або я помру.
Зліш мачуха й неволить до роботи
Вночі і вдень, у холод і в жару;
Сльозами запиваю хліб скорботи...
Вернись, коханий, -- або я помру.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.2438 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.2438 seconds