Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.09.30
13:39
Був я принижений вщент
Розумом гострим своїм,
Бігав за ним по п'ятах,
Та не сягав повноти.
Справжнього змісту момент
Нишком ховав у хатах,
Наче мураха шматки
Розумом гострим своїм,
Бігав за ним по п'ятах,
Та не сягав повноти.
Справжнього змісту момент
Нишком ховав у хатах,
Наче мураха шматки
2026.09.30
12:07
Нарешті, Мамо, сталося! Зустрів!
Привіт, рідненька! Скучив за Тобою!
О, скільки, мила, виплакав рядків
Та окропив рукописів сльозою!
Ми підемо у затишок гаїв,
Мене погладиш ніжною рукою.
Для нас червоним обрій заяснів,
Привіт, рідненька! Скучив за Тобою!
О, скільки, мила, виплакав рядків
Та окропив рукописів сльозою!
Ми підемо у затишок гаїв,
Мене погладиш ніжною рукою.
Для нас червоним обрій заяснів,
2026.09.30
11:21
ХІІ. ОСТАННІЙ ПОДИХ, ПЕРШИЙ КРИК
У маленькому, затишному будинку на околиці міста, поблизу Стабієвих воріт, панувала особлива, трепетна тиша. Двадцятичотирирічний Марк, місцевий різьбяр по дереву, сидів у дворі й обережно обтесував краї маленької кол
2026.09.30
10:17
вересня видатному українському композитору
Валентину Сильвестрову виповнюється 89 років.
З роси та води!
Звук неземний
пливе над оркестром.
Пальці стискають
ручку крісла…
Валентину Сильвестрову виповнюється 89 років.
З роси та води!
Звук неземний
пливе над оркестром.
Пальці стискають
ручку крісла…
2026.09.30
10:00
Пов’язує нас долею одною
широкий світ на колії вузькій,
а інша не об’єднує... на цій
із одиноких залишилось двоє,
розлучених у молоді роки
над берегами синьої ріки...
зустрілися, радіємо обоє,
бо пізно умиватися сльозою,
широкий світ на колії вузькій,
а інша не об’єднує... на цій
із одиноких залишилось двоє,
розлучених у молоді роки
над берегами синьої ріки...
зустрілися, радіємо обоє,
бо пізно умиватися сльозою,
2026.09.30
06:16
Причаїлися залишки дня
Під ряскою притихлої річки, -
Невдоволене цим жабеня
Надуває ображено щічки.
Бо не хочеться спати йому,
Коли зорі виходять на чати, -
Мов запитує в світу: Чому
Не даєш трохи більше гуляти?
Під ряскою притихлої річки, -
Невдоволене цим жабеня
Надуває ображено щічки.
Бо не хочеться спати йому,
Коли зорі виходять на чати, -
Мов запитує в світу: Чому
Не даєш трохи більше гуляти?
2026.09.29
21:54
з дассеновим
лєт індьєн
вагон вповзає до столиці
іще зачинено крамниці
але хлопчина продає
із трейлера
нормальну каву
пірнути в метрополітен
лєт індьєн
вагон вповзає до столиці
іще зачинено крамниці
але хлопчина продає
із трейлера
нормальну каву
пірнути в метрополітен
2026.09.29
17:15
Нарешті, Мамо, сталося! Зустрів!
Привіт, рідненька! Скучив за Тобою!
О, скільки, мила, виплакав рядків
Та окропив рукописів сльозою!
Ми підемо у затишок гаїв,
Мене погладиш ніжною рукою.
Для нас червоним обрій заяснів,
Привіт, рідненька! Скучив за Тобою!
О, скільки, мила, виплакав рядків
Та окропив рукописів сльозою!
Ми підемо у затишок гаїв,
Мене погладиш ніжною рукою.
Для нас червоним обрій заяснів,
2026.09.29
17:10
Так хто ж вони, оті птахи облич,
Над язиками полум’я строкатих,
Де нескінченність сталого — мов клич
У хмарах з гелію, що вже не наздогнати?
Що наростають в залишках грибів
Над домовинами бажань від несповитих,
В горіхових смаках віддалених віків,
Над язиками полум’я строкатих,
Де нескінченність сталого — мов клич
У хмарах з гелію, що вже не наздогнати?
Що наростають в залишках грибів
Над домовинами бажань від несповитих,
В горіхових смаках віддалених віків,
2026.09.29
14:57
Пролітав горобчик, сів на підвіконня.
Привітався чемно до малої Тоні.
Роззирнувся, бачить — поряд горобець,
такий самий жвавий, сірий молодець.
Він кивнув до нього: і тобі привіт.
У ту ж мить отримав теж кивком одвіт.
Підстрибнув, підскочив
Привітався чемно до малої Тоні.
Роззирнувся, бачить — поряд горобець,
такий самий жвавий, сірий молодець.
Він кивнув до нього: і тобі привіт.
У ту ж мить отримав теж кивком одвіт.
Підстрибнув, підскочив
2026.09.29
14:41
Голова болить від безсоння,
В голові поселився туман.
Я шукаю далеке осоння,
А навколо панує дурман.
Напливають утоми хвилі
І пустельність небачена днів.
Як узяти буденність на вила
В голові поселився туман.
Я шукаю далеке осоння,
А навколо панує дурман.
Напливають утоми хвилі
І пустельність небачена днів.
Як узяти буденність на вила
2026.09.29
11:18
Запросив він мене на побачення-
Ніби з виду нормальний мужик,
Ми зустрілись,як і було зазначено,
І я відчула, що він їв часник.
Так, він їв часник!
Так, він з'їв часник!
Так, він їв часник,
Ніби з виду нормальний мужик,
Ми зустрілись,як і було зазначено,
І я відчула, що він їв часник.
Так, він їв часник!
Так, він з'їв часник!
Так, він їв часник,
2026.09.29
10:09
вересня легендарному Шеві виповнюється 50 років.
ВІТАЄМО!
Злива питань нескінченна…
Тлумачний словник тримай!
Значення слова «Шевченко»?
«Шевченко» означає: най!
ВІТАЄМО!
Злива питань нескінченна…
Тлумачний словник тримай!
Значення слова «Шевченко»?
«Шевченко» означає: най!
2026.09.29
10:03
ХІ. ФРЕСКА, ЯКУ НІХТО НЕ ПОБАЧИТЬ
Об одинадцятій годині ранку в триклінії – парадній їдальні багатого помпейського будинку – пахло свіжим вапном та терпким пилком рослинних фарб. Бідний, але талановитий майстер Клавдій стояв на дерев'яному помості, т
2026.09.29
07:21
Почуваюся мішенню
В напівтемній залі тиру, -
Ворог цілить пильно в мене
І надворі, і в квартирі.
І опівдні, й серед ночі
Йде неспинна естафета, -
Лиш мопед своє відстрочить,
Як уже гуде ракета.
В напівтемній залі тиру, -
Ворог цілить пильно в мене
І надворі, і в квартирі.
І опівдні, й серед ночі
Йде неспинна естафета, -
Лиш мопед своє відстрочить,
Як уже гуде ракета.
2026.09.28
23:46
у старовиннім королівстві
всілякий має свій костюм
і певну роль і власну гідність
а музиканти королівські
уміють альбу та ноктюрн
щодня в корчмі гуляки всяко
спивають вайн лікери ссуть
хай за вікном осіння мряка
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...всілякий має свій костюм
і певну роль і власну гідність
а музиканти королівські
уміють альбу та ноктюрн
щодня в корчмі гуляки всяко
спивають вайн лікери ссуть
хай за вікном осіння мряка
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.09.08
2026.08.07
2026.08.01
2026.07.22
2026.07.18
2026.07.12
2026.07.12
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Редьярда Кіплінга
Із Редьярда Кіплінга
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Із Редьярда Кіплінга
ГІМН ЗАКОХАНИХ
Сірі очі -- знов згадав:
Мряка, сіра мла світання;
Проводжають пароплав;
Сльози і слова прощання.
На плечі твоя рука,
Й нас розлука не ляка.
Гімн закоханих співаймо:
"Не вмира любов така!"
Чорні очі -- ніч настала
Й вже не мучить спеки гніт;
Шепіт чуть біля штурвала;
За бортом пінистий слід.
Хрест Південний -- в маяка
Сяйві зоряна ріка.
В гімн закоханих вслухаймось:
"Не вмира любов така!"
Карі очі -- далина,
Степ; як вітер, мчаться коні;
Й древній наспів долина,
Й стук сердець -- в однім з ним тоні.
Й смуга обрію вузька
То далека, то близька;
Й гімн закоханих, мов ехо:
"Не вмира любов така!"
Сині очі -- в пітьмі зринуть
В сяйві місяця горби;
Й звуки вальсу знов долинуть
Серед відчаю й журби.
"Мейбл, за тебе!" -- "Ніч яка!"
Вино, чари, спів струмка
Гімн закоханих повторять:
"Не вмира любов така!"
Я ж, дівчата, безпорадним
Був -- й Амуру з-за образ
Боржником чотирикратним
Став, й банкрутом стільки ж раз.
О, якби ж знов хоч яка
Пожаліла боржника! --
Я б разів до сорока
Гімн закоханих співав би:
"Не вмира любов така!"
НАЙДАВНІША ПІСНЯ
"Бо до Єви була Ліліт" (Повір'я)
"Цих очей не любив ти ніколи;
Що ж вдаєш, що лиш ними ти жив? --
Й що за брови ці теж вдячний долі,
За якими роки всі тужив?
Й цього голосу ти не любив;
Що ж тремтиш, його чуючи звуки?
Хіба ж ти до кінця ще не вбив
Чар його за дні довгі розлуки?
Не любив ти й волосся цього,
Якщо серце твоє забувало
Клятви й стид -- і з-під сховку його
Йти під покриви інші жадало."
"Знаю, знаю все! Й серце моє
Тому й стало у грудях так биться!"
"Нащо ж це загравання твоє?"
"Радий я -- знов та рана ятриться."
ЛЮБОВНА ПІСНЯ ХАР ДАЄЛ
Одна тут на даху я, обернувшись
На північ, у зірниць вдивляюсь гру:
То слід твій сяє, в зблисках цих вернувшись...
Вернись, коханий, -- або я помру.
Базар затих вже після юрб народу,
Лежать верблюди втомлені -- їх зрю
Крізь даль -- і бранців: дань твого походу...
Вернись, коханий, -- або я помру.
Зліш мачуха й неволить до роботи
Вночі і вдень, у холод і в жару;
Сльозами запиваю хліб скорботи...
Вернись, коханий, -- або я помру.
Сірі очі -- знов згадав:
Мряка, сіра мла світання;
Проводжають пароплав;
Сльози і слова прощання.
На плечі твоя рука,
Й нас розлука не ляка.
Гімн закоханих співаймо:
"Не вмира любов така!"
Чорні очі -- ніч настала
Й вже не мучить спеки гніт;
Шепіт чуть біля штурвала;
За бортом пінистий слід.
Хрест Південний -- в маяка
Сяйві зоряна ріка.
В гімн закоханих вслухаймось:
"Не вмира любов така!"
Карі очі -- далина,
Степ; як вітер, мчаться коні;
Й древній наспів долина,
Й стук сердець -- в однім з ним тоні.
Й смуга обрію вузька
То далека, то близька;
Й гімн закоханих, мов ехо:
"Не вмира любов така!"
Сині очі -- в пітьмі зринуть
В сяйві місяця горби;
Й звуки вальсу знов долинуть
Серед відчаю й журби.
"Мейбл, за тебе!" -- "Ніч яка!"
Вино, чари, спів струмка
Гімн закоханих повторять:
"Не вмира любов така!"
Я ж, дівчата, безпорадним
Був -- й Амуру з-за образ
Боржником чотирикратним
Став, й банкрутом стільки ж раз.
О, якби ж знов хоч яка
Пожаліла боржника! --
Я б разів до сорока
Гімн закоханих співав би:
"Не вмира любов така!"
НАЙДАВНІША ПІСНЯ
"Бо до Єви була Ліліт" (Повір'я)
"Цих очей не любив ти ніколи;
Що ж вдаєш, що лиш ними ти жив? --
Й що за брови ці теж вдячний долі,
За якими роки всі тужив?
Й цього голосу ти не любив;
Що ж тремтиш, його чуючи звуки?
Хіба ж ти до кінця ще не вбив
Чар його за дні довгі розлуки?
Не любив ти й волосся цього,
Якщо серце твоє забувало
Клятви й стид -- і з-під сховку його
Йти під покриви інші жадало."
"Знаю, знаю все! Й серце моє
Тому й стало у грудях так биться!"
"Нащо ж це загравання твоє?"
"Радий я -- знов та рана ятриться."
ЛЮБОВНА ПІСНЯ ХАР ДАЄЛ
Одна тут на даху я, обернувшись
На північ, у зірниць вдивляюсь гру:
То слід твій сяє, в зблисках цих вернувшись...
Вернись, коханий, -- або я помру.
Базар затих вже після юрб народу,
Лежать верблюди втомлені -- їх зрю
Крізь даль -- і бранців: дань твого походу...
Вернись, коханий, -- або я помру.
Зліш мачуха й неволить до роботи
Вночі і вдень, у холод і в жару;
Сльозами запиваю хліб скорботи...
Вернись, коханий, -- або я помру.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
