ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Жінка
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
***
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
* * *
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Віщунська черешня
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона тоді вдивлялася у вишню
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
Сновидіння
nbsp       Я розіллю л
                            І
               &

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
По Золотій Лихоманці (Neil Young)
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
***
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
Антоніо, танцюючий тореро
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.

Світлана Пирогова
2024.11.20 07:07
Три яблука (верлібр)
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять

Микола Дудар
2024.11.20 07:04
***
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача

Віктор Кучерук
2024.11.20 05:44
* * *
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.

Артур Курдіновський
2024.11.20 05:12
Івано-Франківську
Спиваю натхнення по краплі
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.

Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві

Микола Соболь
2024.11.20 05:11
* * *
Які залишимо казки?
Домовики лишились дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,

Микола Дудар
2024.11.19 21:50
Присвята...
Тим часом Юрик, ні, то Ярек
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…

Борис Костиря
2024.11.19 18:51
* * *
Я розпався на дві половини,
Де злилися потоки ідей.
Розрізнити не можна в пучині
Дві ідеї в полоні ночей.

Зла й добра половини тривожні
Поєдналися люто в одне,
Ніби злиток металів безбожний,

Сергій Губерначук
2024.11.19 13:51
Мені здається – я вже трішки твій…
Мені здається – я вже трішки твій,
а те, що я тобою не хворію,
є результатом згублених надій,
якими я щоразу червонію.

17 липня 1995 р., Київ
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Олександр Олехо (1954) / Вірші

 в саду спокус
в саду спокус негожий день сльота
на кирзаках пудові гирі грязі
пізнання путь завів у болота
уже запізно з гирями у князі

а хтось устиг без яблук і труда
як на нічну останню електричку
услід сичать спокушені літа
до раю пропонуючи відмичку

у погребі запаси із оман
з надії і розвінчаної віри
і приятель гранчастий істукан
на схилі віку устаканив міри

даруйте учорашні надбання
червлені зорі і космічні кроки
натще видіння випили зрання
і кличуть у минуле лже-пророки

туман у полі річкою імла
і у душі гостює часто темінь
життя мігрує в розпач із тепла
терпцю щоразу попустивши ремінь

утім усе кінчається колись
і паски зотлівають в іго-часі
нема месії яблуні молись
і хай бояться боси на Парнасі

14.12.2014

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2014-12-15 11:46:55
Переглядів сторінки твору 4054
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.265 / 5.51)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.319 / 5.61)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.813
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Іронічний неореалізм
Метафізична поезія
Автор востаннє на сайті 2024.11.14 20:40
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Бояров (М.К./М.К.) [ 2014-12-15 12:09:38 ]
Зі сльотою непогано римувався б прикметник "золота".
Наприклад, "кінчається часина золота" чи якось інакше.
Цікавий вірш. У ньому щось є. Спостерігається і звертання до народну мудрість, яку можна було б взяти у епіграф (грязі/князі). Має місце і повчальний тон. З алкоголем у когось там негаразди, і ця обставина може виправдовувати і тон, і саму тематику.
Одним словом, браво.

З пошанівком,
М.Бояров.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2014-12-15 13:03:32 ]
Дякую, шановний Миколо. Радий доброму слову. Не хотів спочатку міняти рими "сльота-доба", бо інші начебто нічого, то хай вже одна пара випадає, думаю, але потім усе-таки змінив, бо знайшов більш вдалий, як мені здається, образ. А ваш пошанівок впадає в око, бо рідко уживаний.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2014-12-15 13:13:13 ]
А я би слово "сльота" зримувала з "висота" (якесь словосполучення на кшталт за змістом з недосягнутою, недосяжною тощо. висотою) - вірш свіжий, автор може згодом побачити потрібний варіант, не обов'язково вже і зараз :)
кожна строфа мені в цьому вірші образна і багатовимірна...
нема месії? - яблуні молись - рядок про природну потребу душі у молитві...
стильно без розділових знаків? Не знаю, я таки за розділові знаки.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2014-12-15 13:49:42 ]
Дякую, Галино. Якось так написалося без знаків. Я цим не зловживаю, так, інколи. Як завжди, вдячний за поради, але: путь пізнання ... у болота - це також має право на існування, бо на гору(висоту) треба ще лізти, а тут - туди пішов, сюди вернувся і заблукав, і загруз, і зашкарубів у своєму самозадоволенні. Висота - це наче і правильно, але надто уживаний образ мріяння, благородна ідея, указаний напрямок і т. д. Можна один раз і у болото, хоча, звичайно, і не бажано. Але, що у нас, все по-бажаному відбувається? Полемічне бачення.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2014-12-15 14:10:07 ]
Варіанту з "болотА" я не бачила. Почала писати коментар ще коли було "сльота-доба". Певно, поки писала Вам коментар - ви поправили. Ваш останній варіант влучний і з погляду рими, і з погляду сенсу. Якби побачила його - нічого б не пропонувала :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Інна Ковальчук (М.К./М.К.) [ 2014-12-15 13:49:46 ]
О, ці сади спокус...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2014-12-15 13:51:36 ]
О ці, поетеси, із трьома крапками після трьох слів... Дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анна Віталія Палій (М.К./М.К.) [ 2014-12-15 14:16:16 ]
Одне життя туди, одне сюди - можна і так, не всі ж по-бажаному... От тільки ще би встигнути яблук наїстися, а то ні того, ні того...
Коли Ілля Рєпін ходив по дєрєвням і малював крєстьян, то вони і за оплату не хотіли, бо вважали, що зображаючи їх, таким чином викрадає їхню душу... От коли би стільки заплатив, щоби на все життя вистачило, то можна було би...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2014-12-15 17:24:33 ]
Аню, мені здається, ви - ідеалістка. Чи не важкий тягар - контролювати себе і виставляти завищені вимоги до інших? Крєстьян нема, а психологія їхня залишилася. То що, яблука не їсти? Але ж туди-сюди тільки апетит наганяє... І чи ваші високі бажання завжди знаходять утілення у справах? Мабуть, ні і, мабуть, звідси(хотів би помилятися) ваше душевне маяння. Якщо щось не так сказав, вибачте. А так дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анна Віталія Палій (М.К./М.К.) [ 2014-12-15 20:17:54 ]
Все залежить від того, що розуміти під яблуками, Олександре. Очевидно, Ви розумієте під цим щось простіше, ніж я, тоді - прийнятно...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анна Віталія Палій (М.К./М.К.) [ 2014-12-15 20:38:51 ]
І, мабуть, Ви сказали щось не так. Вибачаю.)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2014-12-15 21:40:12 ]
Дякую, Аню, за вибачення. Без іронії. А під яблуками я розумію не просто плід дерева "яблуня", а, мабуть, те саме що й ви - символ пізнання. Їсти просто яблука - корисно для здоров'я. Їсти його символ - шукати дорогу до пізнання і ніколи не переоцінювати при цьому свої здібності. Ну а апетит - це і жарт, і підтекст. Десь так. Дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2014-12-15 18:13:18 ]
той "істукан" щось мені ніяк не україниться)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2014-12-15 18:28:20 ]
Так ви, Ксеніє, маєте рацію. Вам він ніколи не укоріниться(україниться), бо ви з іншого тіста - здобного і естетично-вимогливого. Але ж не всі з вашого дитинства. Є і старші люди. Вони добре пам'ятають гранчастий стакан, що для декого був ідолом(істуканом), атрибутом, символом і т. д. певного стилю життя. Стакани ті практично щезли, а в пам'яті залишилися. Час був такий, не будемо відхрещуватися. Дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2014-12-15 18:35:07 ]
чому ж, "гранчак" - це із мого дитинства теж,
а "істукан" - для мене чужинець. і, взагалі, ті два слова мені не в'яжуться докупи. певно, просто я із іншого села)))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2014-12-15 21:49:17 ]
Ксюшо, якби ми були з одного села, хіба би я вас не упізнав? Жартую. Мабуть не стільки із іншого села, як з іншого замісу. Знову жартую. Може ми з різних вагових категорій словесності? Але "істукан" є у словнику, хіба що, може, метафорично програє іншим означенням. Але це уже так, як написалось. Дякую.