ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.11.17 22:04
Промерзла трава
Промерзла трава, як нові письмена.
Згубились у ній дорогі імена.

Згубився у ній шум далеких століть.
Упала сніжинка алмазом із віть.

Промерзла трава охопила мене.
Промерзла тривога вже не промине.

Тетяна Левицька
2025.11.17 20:06
Розірвала...
Розірвала договір із сатаною —
душу продала за краплю насолоди.
Бо збагнула, доля стороною
по пустій пустелі манівцями водить?

У пекельнім пеклі гріх тунелі риє,
гострими граблями нагортає щебінь.
Легко впасти з башти в бескит чорторию,

Олександр Сушко
2025.11.17 18:09
Нарешті...
Нарешті, чиста прозоріє яв,
Пустила правда в душу метастази.
Ми гигнемо усі: І ти, і я,
Пацюк - у ліжку, воїн - на Донбасі.

Порозбирав руїни власних мрій,
А там бездонна яма чорнорота.
Я не поет, не воїн,- гречкосій

Олександр Сушко
2025.11.17 13:08
Сонце та місяць
Заблокувався сонцемісяць на ПееМі!
Істерика пощезла та плачі.
Читати зась його рулади і поеми,
Тепер на мене тіко пес гарчить.

Не вистромляє друг в інеті носа,
Бо знає, тільки вистромить - вкушу.
А я возліг у войовничу позу,

Сергій СергійКо
2025.11.17 11:56
Без тебе
На фотографії під склом – портрет, подібний міражу.
Щодня повз нього, поряд з ним, та не дивлюсь – боюсь, біжу.
Бо варто погляд підвести – і я в обіймах дивних чар.
Душа стискається, щемить, тримаючи важкий тягар.
Забуду намірів стерно – куди я йшов?

Тетяна Левицька
2025.11.17 09:38
Горе та Біда
Всесвіт, на сторожі
неба із руки,
у долоні Божі
струшує зірки.
На розбиті хати,
дерев'яний хрест
дивиться розп'ятий
Божий син з небес.

В Горова Леся
2025.11.17 08:31
Світи мені...
Світи мені своєю добротою,
Хоч іноді за мене помолись.
Шмагає вітер - як під ним устою?
Затягнута димами давить вись,
Чорніє берег, що білів колись
Тясьмою пляжу, вмитого водою.
Темніє корч, закутаний від бризк
Благим рядном - нитчаткою сухою.

Олександр Сушко
2025.11.17 07:51
Сонце...Місяць...
Сонцемісячні хлипи росою забризкали світ,
Котик мляво в кутку довилизує з рибою миску.
Знов у дзеркалі плаче знайомий до болю піїт,
Бо сатирик зробив ненавмисно своїм одаліском.

Закіптюжився взор, хвіст і грива обсмикані геть,
Візаві обгризає ростк

С М
2025.11.17 05:30
Із підтримкою друзів (The Beatles)
Раптом не в лад заспівав би чомусь
Хто покинув би залу тоді?
Згляньтесь, я трохи співатиму ось
І потраплю, як вийде, у ритм

О, я здолаю, як підтримають друзі
Я злечу, якщо підтримають друзі
Я сподіваюсь, із підтримкою друзів

Борис Костиря
2025.11.16 21:47
* * *
Вже день добігає кінця.
І посмішка тане з лиця.

Чимдужче прискорився час,
Засипавши брилами нас.

Куди він, шалений, летить?
Де все спресувалось у мить.

Володимир Бойко
2025.11.16 20:32
Куди поділися гриби?
На світанку граби і дуби
Лаштувались піти по гриби
Узяли і корзин і мішків,
Та знайти не зуміли грибів.
Бо лисиці сховали лисички,
По печерах сидять печерички,
А дідусь-лісовик до комори
Позаносив усі мухомори.

Богдан Фекете
2025.11.16 15:29
Співай про все
Шосе тікає під мою машину
Закінчую цю погожу, погожу днину
І мить у декілька коротких хвилин
Змагається з вічністю, один на один

Осіннє сонце на призахідному обрії
Гріє мій мозок крізь скло і шкіру
Мружу очі тримаюся колії

Віктор Кучерук
2025.11.16 15:27
Тоді, тепер...
Тоді, коли пухнастим квітом
Духмяний дерен повнив двір, -
Теплом бабусиним зігрітий
Я був щоденно і надмір.
Та, як вареник у сметані,
Недовго добре почувавсь, -
Пора дитинства - гарна пані,
На мить з'явилась, пронеслась.

Сергій СергійКо
2025.11.16 14:56
Пам'ятай
Хмари, хмари примарні, зловісні,
Небосхилу розхитують ребра,
Де пітьма поглинає зірок неосяжне кубло.
Їм, натомість, самотні – злочинно, навмисно,
З оксамиту підступного неба,
З диким воєм, летять у приречене мирне житло.

Стіни, стіни зпадають, я

Артур Сіренко
2025.11.16 14:50
Дитячі мрії
Вчитель Амок стояв біля прозорого чисто вимитого вікна і дивився на пейзаж пізньої глухої осені. Безнадійної, наче очі оленя, що побачив націлений на нього мушкет мисливця. Учні (капловухі та веснянкуваті, патлаті і закосичені, в чорній шкільній формі і з

Олена Побийголод
2025.11.16 13:04
Фемінітивна промова
– Наші захисники та захисниці
борються з ворогами (та ворогинями)!
...Втім, у кого є цицьки (чи циці?) –
не займатись їм богослужіннями...

(Серпень 2025)
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Марко Нестерчук Нестор
2025.11.07

Гриць Янківська
2025.10.29

Роман Чорношлях
2025.10.27

Лев Маркіян
2025.10.20

Федір Александрович
2025.10.01

Ірина Єфремова
2025.09.04

Сергій СергійКо
2025.08.31






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Олександр Олехо (1954) / Вірші

 в саду спокус
в саду спокус негожий день сльота
на кирзаках пудові гирі грязі
пізнання путь завів у болота
уже запізно з гирями у князі

а хтось устиг без яблук і труда
як на нічну останню електричку
услід сичать спокушені літа
до раю пропонуючи відмичку

у погребі запаси із оман
з надії і розвінчаної віри
і приятель гранчастий істукан
на схилі віку устаканив міри

даруйте учорашні надбання
червлені зорі і космічні кроки
натще видіння випили зрання
і кличуть у минуле лже-пророки

туман у полі річкою імла
і у душі гостює часто темінь
життя мігрує в розпач із тепла
терпцю щоразу попустивши ремінь

утім усе кінчається колись
і паски зотлівають в іго-часі
нема месії яблуні молись
і хай бояться боси на Парнасі

14.12.2014

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2014-12-15 11:46:55
Переглядів сторінки твору 4294
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.265 / 5.51)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.319 / 5.61)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.813
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Іронічний неореалізм
Метафізична поезія
Автор востаннє на сайті 2024.11.24 15:47
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Бояров (М.К./М.К.) [ 2014-12-15 12:09:38 ]
Зі сльотою непогано римувався б прикметник "золота".
Наприклад, "кінчається часина золота" чи якось інакше.
Цікавий вірш. У ньому щось є. Спостерігається і звертання до народну мудрість, яку можна було б взяти у епіграф (грязі/князі). Має місце і повчальний тон. З алкоголем у когось там негаразди, і ця обставина може виправдовувати і тон, і саму тематику.
Одним словом, браво.

З пошанівком,
М.Бояров.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2014-12-15 13:03:32 ]
Дякую, шановний Миколо. Радий доброму слову. Не хотів спочатку міняти рими "сльота-доба", бо інші начебто нічого, то хай вже одна пара випадає, думаю, але потім усе-таки змінив, бо знайшов більш вдалий, як мені здається, образ. А ваш пошанівок впадає в око, бо рідко уживаний.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2014-12-15 13:13:13 ]
А я би слово "сльота" зримувала з "висота" (якесь словосполучення на кшталт за змістом з недосягнутою, недосяжною тощо. висотою) - вірш свіжий, автор може згодом побачити потрібний варіант, не обов'язково вже і зараз :)
кожна строфа мені в цьому вірші образна і багатовимірна...
нема месії? - яблуні молись - рядок про природну потребу душі у молитві...
стильно без розділових знаків? Не знаю, я таки за розділові знаки.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2014-12-15 13:49:42 ]
Дякую, Галино. Якось так написалося без знаків. Я цим не зловживаю, так, інколи. Як завжди, вдячний за поради, але: путь пізнання ... у болота - це також має право на існування, бо на гору(висоту) треба ще лізти, а тут - туди пішов, сюди вернувся і заблукав, і загруз, і зашкарубів у своєму самозадоволенні. Висота - це наче і правильно, але надто уживаний образ мріяння, благородна ідея, указаний напрямок і т. д. Можна один раз і у болото, хоча, звичайно, і не бажано. Але, що у нас, все по-бажаному відбувається? Полемічне бачення.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2014-12-15 14:10:07 ]
Варіанту з "болотА" я не бачила. Почала писати коментар ще коли було "сльота-доба". Певно, поки писала Вам коментар - ви поправили. Ваш останній варіант влучний і з погляду рими, і з погляду сенсу. Якби побачила його - нічого б не пропонувала :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Інна Ковальчук (М.К./М.К.) [ 2014-12-15 13:49:46 ]
О, ці сади спокус...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2014-12-15 13:51:36 ]
О ці, поетеси, із трьома крапками після трьох слів... Дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анна Віталія Палій (М.К./М.К.) [ 2014-12-15 14:16:16 ]
Одне життя туди, одне сюди - можна і так, не всі ж по-бажаному... От тільки ще би встигнути яблук наїстися, а то ні того, ні того...
Коли Ілля Рєпін ходив по дєрєвням і малював крєстьян, то вони і за оплату не хотіли, бо вважали, що зображаючи їх, таким чином викрадає їхню душу... От коли би стільки заплатив, щоби на все життя вистачило, то можна було би...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2014-12-15 17:24:33 ]
Аню, мені здається, ви - ідеалістка. Чи не важкий тягар - контролювати себе і виставляти завищені вимоги до інших? Крєстьян нема, а психологія їхня залишилася. То що, яблука не їсти? Але ж туди-сюди тільки апетит наганяє... І чи ваші високі бажання завжди знаходять утілення у справах? Мабуть, ні і, мабуть, звідси(хотів би помилятися) ваше душевне маяння. Якщо щось не так сказав, вибачте. А так дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анна Віталія Палій (М.К./М.К.) [ 2014-12-15 20:17:54 ]
Все залежить від того, що розуміти під яблуками, Олександре. Очевидно, Ви розумієте під цим щось простіше, ніж я, тоді - прийнятно...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анна Віталія Палій (М.К./М.К.) [ 2014-12-15 20:38:51 ]
І, мабуть, Ви сказали щось не так. Вибачаю.)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2014-12-15 21:40:12 ]
Дякую, Аню, за вибачення. Без іронії. А під яблуками я розумію не просто плід дерева "яблуня", а, мабуть, те саме що й ви - символ пізнання. Їсти просто яблука - корисно для здоров'я. Їсти його символ - шукати дорогу до пізнання і ніколи не переоцінювати при цьому свої здібності. Ну а апетит - це і жарт, і підтекст. Десь так. Дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2014-12-15 18:13:18 ]
той "істукан" щось мені ніяк не україниться)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2014-12-15 18:28:20 ]
Так ви, Ксеніє, маєте рацію. Вам він ніколи не укоріниться(україниться), бо ви з іншого тіста - здобного і естетично-вимогливого. Але ж не всі з вашого дитинства. Є і старші люди. Вони добре пам'ятають гранчастий стакан, що для декого був ідолом(істуканом), атрибутом, символом і т. д. певного стилю життя. Стакани ті практично щезли, а в пам'яті залишилися. Час був такий, не будемо відхрещуватися. Дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2014-12-15 18:35:07 ]
чому ж, "гранчак" - це із мого дитинства теж,
а "істукан" - для мене чужинець. і, взагалі, ті два слова мені не в'яжуться докупи. певно, просто я із іншого села)))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2014-12-15 21:49:17 ]
Ксюшо, якби ми були з одного села, хіба би я вас не упізнав? Жартую. Мабуть не стільки із іншого села, як з іншого замісу. Знову жартую. Може ми з різних вагових категорій словесності? Але "істукан" є у словнику, хіба що, може, метафорично програє іншим означенням. Але це уже так, як написалось. Дякую.