Ось цитата з "Правил" "Поетичних майстерень" (http://maysterni.com/rules_main.php#1):

"ЩОДО АВТОРСЬКИХ РІВНІВ І СТАТУСІВ
Статуси і групи авторів
I. Групи авторів
1. 1. В процесі реєстрації, та самопублікації автор самостійно може вибрати собі "статус поетичного існування", і за власним бажанням це або "Любитель Поезії", або "Майстер-клас".
Для покращення орієнтації читачів і цінителів Поезії адміністрація ресурсу додатково ввела рівні якості - R, R1, R2. Щоби перебувати на цих рівнях потрібні ті чи інші поетичні досягнення.
"Любитель поезії", зазвичай, не може бути позиційованим на рівнях R, R1,R2, хіба що попри настрої автора, редакція самостійно акцентує його високу майстерність.
Відповідно, віднесення себе до "Майстер-класу" показує бажання автора увиразнити свою участь в літературному процесі і, при відповідних досягненнях, бути розміщеним на рівнях R, R1,R2.
Тобто, "Любитель Поезії" бере участь "ніби граючись", у своє задоволення, не надто відповідально, застерігаючи поціновувачів від особливого психологічного тиску на себе, а учасник "Майстер-класу" цілком серйозно, з бажанням поетично зростати, як автор до найвищого рівня "Майстра" (R1 і R)."

Тобто я, обравши статус "Майстер-клас", просто прошу відноситись до мене з усією серйозністю - і в жодному разі не означає те, про що кажете Ви.) До речі, можливо, Ви не в курсі, але у мене вже був статус R2.) Але ж не в статусах щастя, погодьтесь?) І так само вони не дають 100-відсоткової гарантії, що перед нами талановитий автор, а не бездарний графоман.)

І невже Ви вважаєте, що Леся Українка, Олена Пчілка, Марко Вовчок, Олександр Олесь і багато інших теж соромились своїх творінь і саме тому публікувались під літературними псевдонімами?)))
До речі, маю інформацію, що і Ви публікуєтесь під літературним псевдонімом. Чи мене ввели в оману?)

І останнє. В Інтернет середовищі "клони" - це створені одним і тим самим автором на одному і тому ж сайті додаткові сторінки. З яких причин і ким вони створюються, питання не до мене.)

Як на мій погляд, любитель поезії - це людина, яка полюбляє читати поетичні твори. Людина ж, яка пише, може називатись, наприклад, поет-любитель або поет-професіонал, по аналогії, наприклад, зі спортсменами - спортсмен-любитель чи спортсмен-професіонал. Відрізняються ж спортсмени-любителі від спортсменів-професіоналів тим, що любителі, на відміну від професіоналів, не отримують грошей за свої спортивні досягнення. Отже, знову ж таки по аналогії, якщо поет-любитель переможе у якомусь літературному конкурсі і отримає за це грошову винагороду, він може вважатись професіоналом? Таким чином, спочатку потрібно визначитись з критеріями, а вже тоді давати оцінку комусь чи чомусь. Я не знаю, хто дав Вам право виступати з такими довільними оцінками інших і ким тоді Ви вважаєте себе.

Не про той, цигарковий, а загалом.

Так, я теж десь читав, що Нобелівська премія була присвоєна Бродському не так за літературні досягнення, як за політичну ангажованість.

Ще раз дякую: я й сам не знав, що "мотор" - це таксі.

І в Києві було так само, але частіше за все "мотором" іменували таксі у тодішній РСФСР.
Воно, до речі, розвозило горілку після 19-тої години, коли лікеро-горілчані відділи магазинів її вже не продавали. Викликаєш, сплачуєш за таксою (від 15-ти до 25-ти рублів) - і пияч собі на здоров'я.
Цигарки звались "Слънце", так само як і дешевий бренді "Слънчев бряг".
Чому автор писав без лапок - не знаю. Може, тому, що чув, але не палив і не вживав. Він бідував. То за які кошти?
Ваш переклад, на мою думку, вельми корисний, бо він викликав не тупі схвалення, а дійсно плідну дискусію.

Полтавська міська рада донині не вважає ДНР&ЛНР терористичними організаціями. Бачите, як?
В межах однієї країни ми не можемо дійти згоди у таких усім зрозумілих питаннях як питаннях війни та миру.
То що казати про поезію?

Цікаві речі знову й знову дізнаюсь від Вас, пане Миколо, про часи, у яких творив Бродський. Вдячний Вам за це.
І не менш, а, скоріше, більш - за підтримку. Звісно, плідна дискусія набагато корисніша, аніж короткі та беззмістовні солодкі чи гіркі коментарі.

Що стосується Полтавської міськради, то залишається сподіватись, що ми не отримаємо в результаті жахливого утворення, названого за аналогією з ДНР-ЛНР ПНР, на теренах Полтавської області, колиски української літературної мови. Тим більше, що не в такому далекому минулому абревіатура ПНР вже була. Маю на увазі Польську Народну Республіку.

Бачу, Вам і справді цікава моя творчість, оскільки Ви не втомлюєтесь її коментувати.)))
Не менш цікава у Вас і градація літературних псевдонімів: у одних - творче псевдо, яке дає їм наснагу, а у інших - ніки-клони, за якими вони ховаються.)))
Я вже мовчу про градацію авторів: талановитих і цікавих геніїв-лавреатів vs безнадійних і безталанних графоманів-віршоробів.)))

О, а я навіть здогадуюсь, які: 3 пародії, переклад і оповідання.) Шкода лиш, що тут немає, як, наприклад, на сайті "Стихи.ру", списку читачів.
І до чого тут Ваш текст? Це ж текст Йосипа Бродського!)
Та й чого б це я мав соромитись? Це ж "Поетичні майстерні", де "замасковані безталанні грамузляки" чекають на відгуки справжніх метрів від літератури.) І деколи, як не дивно, таки їх отримують.)))

А зараз хочу сказати пару слів на захист свого перекладу, оскільки, боюсь, недосвідчені читачі і справді можуть повірити Вашим словам про те, що він геть нездалий.)
Так от, серед кращих сторін свого перекладу можу відзначити вивірений ритм, а також чудові рими, такі, як: щастя - повертайся, жваво - роздягаючи, протяг - навпроти, увечері - замученим, босанова - босу ногу, вітальні - зайва, стали би - зістарілим, барикади - ради. І, про що я вже згадував, максимальне наближення до авторського тексту.
А Ви щось конкретне можете сказати про мій переклад, окрім як безпідставних, на мій погляд, узагальнень з різко негативним забарвленням?)

Щодо вивіреності ритму я трохи погарячкував, але на своє виправдання можу сказати, що і в автора рваний ритм.)

А деякі з моїх чудових рим є в Бродського.)

Та хай ті автори хоч рвуть ті ритми, хоч блюють ними. Вони що, ідоли?
На суді у Бродського запитали, чим він займається. І що він відповів? Перекладач і поет. А один рік вчився на фрезерувальника.
А чому не на колгоспника? Був би анекдот.

Ну, практично, це вже анекдот - фрезерувальник-поет-перекладач, лауреат Нобелівської премії з літератури.)

А щодо Вашого зацікавлення моєю творчістю, Світлано Майє Залізняк, то це з моєї сторони був гіркий жарт. Нічиєю творчістю Ви не цікавитесь, окрім своєї.

І чому я навіть не здивований, що конкретики так і не отримав - навзамін селевої лавини огульних звинувачень? Згадалися недобрі часи, коли всі партійні, комсомольські, профспілкові та трудові колективи, всі прогресивні люди доброї волі в усьому світі в унісон критикували "Архіпелаг ГУЛаг" Солженіцина - а я лиш дивувався: "Як багато людей читало "Архіпелаг", чому ж мені він ніде не потрапляє на очі?"

Є вислів: "Побачив недолік в іншій людині - знайди його в собі", який означає, що більшість людей бачить в інших саме ті недоліки, які притаманні їм самим. Тому, може, кожному варто приміряти свої слова на себе?