ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поеми):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.08
05:07
Не боюся сьогодні нічого
І ніяк не лякає мене
Ні чекання нічної тривоги,
Ні сирени гудіння гучне.
Не раптовою стала поява
Кровожерних вовік ворогів,
Бо не вірити зайдам лукавим
Мені мудрий Тарас заповів.
І ніяк не лякає мене
Ні чекання нічної тривоги,
Ні сирени гудіння гучне.
Не раптовою стала поява
Кровожерних вовік ворогів,
Бо не вірити зайдам лукавим
Мені мудрий Тарас заповів.
2024.05.08
00:19
Йому здавалося, що він сходить, як зоря над світом. Насправді він сходив з розуму.
Пітьма для москаля – не просто звичне середовище, але й стан душі.
Росія без України – недодержава з недоісторією.
Що для українця відродження – то для москаля пог
2024.05.07
18:44
«Чи ти знаєш, чому я без остраху бавлюся з тобою?»- спитав якось хлопчик змійку.
«Ані разу не спадало на думку».
«А тому, що, як запевнив тато, із зубів твоїх висотали яд. Це, мабуть, після того, як чоловік із милосердя підібрав і поклав за пазуху напі
2024.05.07
12:18
Микола Біленький. 53 роки. Львів‘янин. Професійний клоун.
У перші дні війни повернувся з Англії, де працював за контрактом, щоб добровольцем піти на фронт.
Після контузії залишається зі своїми побратимами, адже їм конче потрібне його сонячне мистецтво.
У перші дні війни повернувся з Англії, де працював за контрактом, щоб добровольцем піти на фронт.
Після контузії залишається зі своїми побратимами, адже їм конче потрібне його сонячне мистецтво.
2024.05.07
09:38
Зорані очі
Оригінал тексту автора
Зоряні очі
Справ щоденних й не так, щоб дуже,
Оригінал тексту автора
Зоряні очі
Справ щоденних й не так, щоб дуже,
2024.05.07
07:20
Впаде до ніг листок останній,
знесилений, мов листопад,
його нездійснене бажання –
не повернеш весни назад,
пожухлими створились луки,
густіші сутінки гаїв
і одинокий кавкіт крука,
де стихла пісня солов’їв.
знесилений, мов листопад,
його нездійснене бажання –
не повернеш весни назад,
пожухлими створились луки,
густіші сутінки гаїв
і одинокий кавкіт крука,
де стихла пісня солов’їв.
2024.05.07
06:51
Розмежований війною,
Гомонить безладно світ, –
Постачати ще нам зброю,
Чи давати вже не слід?
Світ дарма гадає знову,
Зволікаючи, на жаль, –
Чи обмежиться лиш Львовом,
Чи до Праги пре москаль?
Гомонить безладно світ, –
Постачати ще нам зброю,
Чи давати вже не слід?
Світ дарма гадає знову,
Зволікаючи, на жаль, –
Чи обмежиться лиш Львовом,
Чи до Праги пре москаль?
2024.05.07
01:36
Неначе все - так само, як раніше...
Але чомусь хапається рука
За порожнечу. Березнева тиша -
Багатообіцяюча така.
Здавалося б: чого мені чекати?
Викреслюючи урочисті дати
Пожовклого свого календаря,
Але чомусь хапається рука
За порожнечу. Березнева тиша -
Багатообіцяюча така.
Здавалося б: чого мені чекати?
Викреслюючи урочисті дати
Пожовклого свого календаря,
2024.05.06
14:26
Мовчить триклятий сюзерен,
що полчища стоять на сході
та запевняє: «Не сьогодні
прийде до нас війни кузен».
Незвідані шляхи Господні.
Пора усім на шашлики.
Арей, напевно, щось та знає,
що полчища стоять на сході
та запевняє: «Не сьогодні
прийде до нас війни кузен».
Незвідані шляхи Господні.
Пора усім на шашлики.
Арей, напевно, щось та знає,
2024.05.06
09:56
Справ щоденних й не так, щоб дуже,
йду на балкон за повітря ковтком -
раптом зірка срібною смужкою
з неба збігає, мов крихітний гном.
Чітко бажання встигаю замовити,
гномику пункти всі перелічую:
щоб повернулися воїни зморені
йду на балкон за повітря ковтком -
раптом зірка срібною смужкою
з неба збігає, мов крихітний гном.
Чітко бажання встигаю замовити,
гномику пункти всі перелічую:
щоб повернулися воїни зморені
2024.05.06
09:25
Слова для пісні від імені чоловіка)
Несу в руках троянди білі
Тобі, красуне, в знак любові.
А ти мене чекаєш мила,
Нам сонце усміхнулось знову.
В очах твоїх я бачу щастя,
Несу в руках троянди білі
Тобі, красуне, в знак любові.
А ти мене чекаєш мила,
Нам сонце усміхнулось знову.
В очах твоїх я бачу щастя,
2024.05.06
06:23
Уже від ранку й дотемна
Я бачу й чую щосекунди,
Як вкрай уквітчана весна
Співає весело і лунко.
Уся земля, мов пишний сад,
Буяє зеленню і цвітом,
Хоч дим і гуркіт канонад
Іще засмучують півсвіту…
Я бачу й чую щосекунди,
Як вкрай уквітчана весна
Співає весело і лунко.
Уся земля, мов пишний сад,
Буяє зеленню і цвітом,
Хоч дим і гуркіт канонад
Іще засмучують півсвіту…
2024.05.06
02:08
Сказав їм Воїн: "Слава Україні!"
І не тремтіли голос та рука.
Свинособаку, підлу ту тварину,
Так налякало слово козака!
Це не пейзаж, де сонечко та хмарка -
Світанки темні в страченій імлі.
Упала недопалена цигарка
І не тремтіли голос та рука.
Свинособаку, підлу ту тварину,
Так налякало слово козака!
Це не пейзаж, де сонечко та хмарка -
Світанки темні в страченій імлі.
Упала недопалена цигарка
2024.05.06
00:12
Не зважай. Так нерідко трапляється у житті. Силоміць не закохують. Ще не зумів ніхто це заперечити… Щастя – то казка на DVD. Там вино почуттів – тут у мене суцільний оцет. Не зважай. Хай лисиця-кохання мене гризе, як спартанця, чий образ пригадую все ч
2024.05.05
20:48
Кому – весна, кому – війна,
кому – свята, кому – робота
не до крові, але до поту...
у мене – ода голосна,
а на душі найвища нота.
Не каюся... у самоті
я не сумую і не буду
у цьому повторяти Будду.
кому – свята, кому – робота
не до крові, але до поту...
у мене – ода голосна,
а на душі найвища нота.
Не каюся... у самоті
я не сумую і не буду
у цьому повторяти Будду.
2024.05.05
20:09
П'ять речень
Як утворилася наша ватага і на чому трималася? - одним реченням сформулювати непросто. Скажу так: і звичайнісінький працівник рибного господарства, і пихатий податківець з братами, і я - досвідчений пройдисвіт - усі ми гарно проводили ч
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поеми):
2022.12.19
2022.11.19
2022.05.10
2022.04.25
2022.03.20
2020.03.12
2020.02.03
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тамара Мацієвська (1951) /
Поеми
Ост-арбайтер (східний робітник)
На цвинтар тата супроводив люд.
(Ти був ще з нами, був ще тут…)
Везла вантажівка, зухвало підбігаючи.
( Кудись спішить водій, і «коник» поспішає.)
Мороз тріщав, і шлях рипів горбатий.
На повозі над усіма - мій тато.
Куди ти, любий?..
Світ білів проваллям.
Кучерик непокірний над чолом
вітрисько розвівало.
Брело засмучене село.
Матусенька вмлівала.
2.
Великий Боже, цей же чоловік
ще стільки посадити міг, зростити!
А як прожив!.. Увесь свій вік
за плугом тільки й знав ходити.
Коли ж у рабство вороги погнали,
коли америки манили й обіцяли
молочні ріки, долари і статок,
чому додому повернувсь мій тато?
Хатинка біла у вишневім краї
була для нього найріднішим раєм.
Вітчизно люба поміж безлічі світів!
До тебе із полону вдвох вертались:
той сирота юнак (не йшов він, а летів!)
і я –ще ненароджена ,
та в генах озивалась.
У серці, думах, подихові - ти,
моя Вкраїно, матінко-матусе!
Ділити щастя, горенько нести
удвох з тобою, тільки разом мусимо!
3.
…Тепер везли на кладовище тата.
Десь за кордоном зважували все ще:
яка ж за труд йому належить плата?
Вже частку віддали,
чи віддавати й решту?
Як ніби й справді є ціна тим мукам!
А від грошей тих - користі онукам!
… Не раз, бувало, вже підрісши трохи,
розмови з батьком намагалась завести
про ті часи. Не плакав, не жалівсь, не охав.
Мовчав. Біду щоб одвести.
…Старенька фотокарточка. Вдивляюсь
в обличчя трьох красивих юнаків.
Ізвідти вислали, із «раю».
Із них один додомоньку й прибивсь…
І кадрик давній: збіглося село.
«Пилипку, повернувся, значить?..»
«А як, синочку, там було?..»
«Чи Дусі, Гані… ти не бачив?..»
За ними досі, Україно, плачеш.
Мільйони страчено життів -
народжених
і тих,
що мали в світ прийти.
Хрести…
4.
Знов на горбку вантажівка гицає.
Сумне й смішне йдуть поряд у житті
Співає батюшка, і хор його співає.
Мій тато - на вантажівці, в путі.
Пливе ріка , спішить авто із татом.
Он цвинтар і хрестів печальних крила.
Вже вирито могилу…
О люде, як їх тут багато!...
… Сніжок летить. Татусю, пам’ятаєш,
як ми з тобою лижі купували!
Як на санчатах ти мене возив…
Як із Німеччини спішив…
…Такі красиві в тебе руки. Міг
картоплі міх,
як іграшку, підняти,
холодне залізяччя оживляти,
онуків до грудей горнути-зігрівати.
…Чоло високе мудрістю звабливе.
Уста печальні - горенька печать…
5.
…Немає тата… Зойкнувши востаннє,
з-під рук його не озоветься корба.
Немає тата… А здається, мовби
от-от у хаті забринить світанок,
і рипнуть двері, пропустивши в літо,
і тихих кроків відгомін над світом.
Немає тата… сорок днів і нічок.
Пішов у вічність. Догоріли свічі.
У зиму осінь забрела назавше,
не попрощавшись.
Блукає спогад смутком поміж нами.
Сльоза гірка не висиха у мами.
Тремтить струна обірвана від болю,
і тужить гірко в закапелку доля.
2014 р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Ост-арбайтер (східний робітник)
Хай життя - одне стернисте поле,
але перейти - не промину.
Дотягну до краю. Хай руками,
хай на ліктях, поповзом - дарма,
душу хай обшмугляю об камінь –
все одно милішої нема
за оцю утрачену й ледачу,
за байдужу, осоружну, за
землю цю, якою тільки й значу
і якою барвиться сльоза.
Василь СТУC
1.На цвинтар тата супроводив люд.
(Ти був ще з нами, був ще тут…)
Везла вантажівка, зухвало підбігаючи.
( Кудись спішить водій, і «коник» поспішає.)
Мороз тріщав, і шлях рипів горбатий.
На повозі над усіма - мій тато.
Куди ти, любий?..
Світ білів проваллям.
Кучерик непокірний над чолом
вітрисько розвівало.
Брело засмучене село.
Матусенька вмлівала.
2.
Великий Боже, цей же чоловік
ще стільки посадити міг, зростити!
А як прожив!.. Увесь свій вік
за плугом тільки й знав ходити.
Коли ж у рабство вороги погнали,
коли америки манили й обіцяли
молочні ріки, долари і статок,
чому додому повернувсь мій тато?
Хатинка біла у вишневім краї
була для нього найріднішим раєм.
Вітчизно люба поміж безлічі світів!
До тебе із полону вдвох вертались:
той сирота юнак (не йшов він, а летів!)
і я –ще ненароджена ,
та в генах озивалась.
У серці, думах, подихові - ти,
моя Вкраїно, матінко-матусе!
Ділити щастя, горенько нести
удвох з тобою, тільки разом мусимо!
3.
…Тепер везли на кладовище тата.
Десь за кордоном зважували все ще:
яка ж за труд йому належить плата?
Вже частку віддали,
чи віддавати й решту?
Як ніби й справді є ціна тим мукам!
А від грошей тих - користі онукам!
… Не раз, бувало, вже підрісши трохи,
розмови з батьком намагалась завести
про ті часи. Не плакав, не жалівсь, не охав.
Мовчав. Біду щоб одвести.
…Старенька фотокарточка. Вдивляюсь
в обличчя трьох красивих юнаків.
Ізвідти вислали, із «раю».
Із них один додомоньку й прибивсь…
І кадрик давній: збіглося село.
«Пилипку, повернувся, значить?..»
«А як, синочку, там було?..»
«Чи Дусі, Гані… ти не бачив?..»
За ними досі, Україно, плачеш.
Мільйони страчено життів -
народжених
і тих,
що мали в світ прийти.
Хрести…
4.
Знов на горбку вантажівка гицає.
Сумне й смішне йдуть поряд у житті
Співає батюшка, і хор його співає.
Мій тато - на вантажівці, в путі.
Пливе ріка , спішить авто із татом.
Он цвинтар і хрестів печальних крила.
Вже вирито могилу…
О люде, як їх тут багато!...
… Сніжок летить. Татусю, пам’ятаєш,
як ми з тобою лижі купували!
Як на санчатах ти мене возив…
Як із Німеччини спішив…
…Такі красиві в тебе руки. Міг
картоплі міх,
як іграшку, підняти,
холодне залізяччя оживляти,
онуків до грудей горнути-зігрівати.
…Чоло високе мудрістю звабливе.
Уста печальні - горенька печать…
5.
…Немає тата… Зойкнувши востаннє,
з-під рук його не озоветься корба.
Немає тата… А здається, мовби
от-от у хаті забринить світанок,
і рипнуть двері, пропустивши в літо,
і тихих кроків відгомін над світом.
Немає тата… сорок днів і нічок.
Пішов у вічність. Догоріли свічі.
У зиму осінь забрела назавше,
не попрощавшись.
Блукає спогад смутком поміж нами.
Сльоза гірка не висиха у мами.
Тремтить струна обірвана від болю,
і тужить гірко в закапелку доля.
2014 р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію