ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право

Світлана Пирогова
2026.11.17 20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.

Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.

хома дідим
2026.11.17 19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня

Борис Костиря
2026.11.17 18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.

Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду

В Горова Леся
2026.11.17 11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.

Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.

Ірина Вовк
2026.11.17 07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран

Віктор Кучерук
2026.11.17 05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."

С М
2026.11.16 23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Охмуд Песецький
2026.03.19

хома дідим
2026.02.11

Немодна Монада
2026.01.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Омелян Курта (1940) / Проза

 Коли наступить кінець світу
Жив колись у Червеньові один дідо – Сорока Петро , за прізвиськом Іванчух . Не був він дуже грамотним , знав хіба що читати та писати . Та й прочитав він за своє довге життя всього на всього Псалтир , Євангеліє , та ще деякі Богослужбові «чтенія». Та цей дідо знав все і про все . Ну , якщо і не все то дуже багато . Якось , ще юнаком я поцікавився у нього , чому на одне і те свято кажуть і Руство і Різдво і Рождество і Корачун і Коляди і Святки . Котра з цих назв є справжньою ? Дідо Іванчух сказав , що кожна назва є справжньою , бо кожна із цих назв показує нам на різні свята , які мають різну причину , але по волі божій припадають на один і той же час . Але спочатку дідо розтлумачив мені походження слова СВЯТО , яке має декілька значень . Одним із перших його значень було , якщо висловлюватися давньорусинською мовою , це празник . Празднувати – дослівно тлумачиться , як марнувати час , тобто відволікатися від основної фізичної праці, що приносить матеріальну користь , для виконання інших обрядів , ритуальних дійств , або відпочинку , що приносить душевне задоволення . Отже , що означає святкувати-празнувати , за допомогою дідового тлумачення ми знаємо .Але є і інші значення , як наприклад – святити , висвятити . У цьому розумінні СВЯТО означає - чистота . А святити , висвятитись , означає очиститись тілом і душею. Тіло за древніми звичаями (як до речі і зараз) очищали водою, парфумами , різними благовонними мазями , а душу – молитвами , постом , сповіддю , добрими помислами та вчинками , прощення винуватцям , та інше .
Є ще і інші значення СВЯТА , як наприклад посвятити , присвятити , тобто приурочити що небуть , до чого небуть .Наприклад поет посвятив свій вірш рідному селу , юнак присвятив сьогоднішній вечір коханій дівчині і таке інше .
Ну , так ось , які свята ми зараз святкуємо . Руство , чи Різдво , чи все таки Рождество Христове . Не знаю хто і що зараз святкує , але із розповідей діда Іванчуха знаю , що у сиву давнину ще у дохристиянську добу , наші предки святкували РУСТВО .Зауважимо – РУСТВО через «СТВ» , а не через «ЗДВ» - РІЗДВО» . У Червеньові , Ракошині казали – Руство , або Руствяні святки . У Лучках , Страбичові , казали Ріство , але теж через «СТВ». В українській , як до речі і в русинській та чеській чи словацькій мові слова мають саме таке закінчення . Погляньмо – братСТВо , малярСТВо , християн СТВо, товариСТВо. А у чеській – дружСТВо. Можливо помиляюся? Не виключено , бо я не філолог , а всього на всього лісник і то вже колишній . Тому, як русин ,можливо що не дуже розумію сучасну українську мову . Не розумію , «що вони жя щльова такі щучащні українщкі»
Що то було за свято ? Наші предки були дуже мудрі , спостережливі люди . Вони знали , що починаючи з кінця грудня , а саме з двадцять п’ятого числа , день стає все довшим і довшим , світла стає все більше і більше . Коротше кажучи день РОСТЕ . Цю подію люди почали відмічати . Спочатку освящалися , тобто вмивалися , прибирали оселі , чистили одяг , молилися , постилися , дякували Всевишньому за все хороше . Потім веселилися , співали . танцювали , заводили різні ігри . Це зимове гарне свято вони прозвали Руство , від слова «рости». Малося на увазі невпинний ріст дня і світла . Не забуваймо , що тоді наші предки були ще поганами , поганської віри . Вони не мислили собі веселих свят без обжорства та п’янки . Готуючись до Руствяних свят , вони різали баранчиків , кабанчиків , бичків . Цей забій худоби та птиці супроводжувався теж певними ритуалами . Це дійство згодом отримало назву РІЗДВО – через «З» від слова – «різати» худобу . Цікаво знати , що у наших сусідів словаків та угорців цей поганський звичай теж зберігся до сьогоднішнього дня . Так у словаків зимове свято коли готуючись до Рождества Христового ріжуть худобу , називається -«забіячка» .Те саме , що і різдво .
В угорців це «діснов тор» . Діснов – з угорської це свиня .
Як боляче на душі зараз чути , коли не погани , а християни вітають одне одного не з
РОЖДЕСТВОМ , а з Різдвом Христовим . А ще більше болю завдає , коли чуєш що з «Різдвом Христовим» вітають своїх вірників священнослужителі , епіскопи . Якщо не помиляюся , то епіскоп із старогрецької мови перекладається як – надзиратель . Але за ким вони надзирають ?. Адже в останню пору появилися і такі котрі навіть молитву Господню «ОТЧЕ НАШ» дозволили собі спотворити . Так слова молитви «Да прийде ЦАРСТВІЄ Твоє» вони переклали на «нехай прийде ЦАРСТВО Твоє» . Шановні панотці , пастори і пресвітери , шановні надзирателі , слово « царствіє» і «царство» цілком не тотожні , вони мають різні значення . «Царствіє» - перекладається як царювання . В теперішньому часі на землі царює по всіх царствах сатана . Істинні християни молитовно чекають на той прийдешній час коли наступить Ісусово «царствіє»- царювання . В той же час царство - це якась певна територія , гори , ліси , поля , казарми , стайні . Наприклад - Московське царство , Вавілонське царство , Грузинське царство , та інші . Тож хіба можемо чекати приходу з неба цих територій ? Схаменіться . Заспокоює хіба що те , що не задумуючись , дехто в слово « царство» все ж таки вкладає поняття « царствіє» .
Як завжди буває , найактивнішою у святкуванні , а найпаче в гульбищах та ігрищах була молодь . І ось морозного , сніжного вечора на руствяні святки , один молодюк « босняк» стрітив на вулиці «лозяника». (Боснія і Лоза , це дві основні вулиці в Червеньові) . А було це понад тисячу років тому . І питається лозяник босняка : « Камо ідеш хлопе?» . А відповідь була : «Ко лядам».В ту далеку пору Лядами червенівські парубки полюбовно називали красунь-дівчат . Ідучи «ко лядам» вони співали та щедрували різних веселих побажань-наспівок . Цю пору , та це дійство згодом стали називати – КОЛЯДАМИ .
Не забували червенівці щедро відмічати і рік що минув , відходив на завжди . Старий рік , що минав уособлювався у червенівців, як період довгих ,холодних , темних ночей , та дуже коротких днів . Це дійство дістало назву КОРОЧУН , від слова – короткий .На честь корочуна дівчата та газдині випікали великий бублико подібний калач , який теж називався корочуном . За звичай червенівські лядушки дарували легіням корочуни за гарні щедрівки . Бувало , що легінів не завжди влаштовували такі дарунки , вони сподівалися на щось більше . І коли їх хтось питав «камось ходив хлопе» , вони з пересердя відповідали : «По блядам» . Тобто , до дівчат з блідим , не виразним , а отже негарним обличчям .
Відмічаючи поганські свята , молячись поганським богам , наші предки дуже і дуже грішили . За це вони достойні були до знищення з лиця землі . Але Всевишній дав людям ще один шанс для спасіння . Він послав їм Відкупителя гріхів – Ісуса . Те , що Відкупитель народився саме на руствяні святки дві тисячі років тому , не було випадково . Це було дуже символічно . Астрономи – звіздарі поділяють час не тільки на дванадцяти місячний зодіаковий цикл . Вони його ще поділяють на дванадцяти тисячорічний цикл . При цьому , кожне тисячоліття , або епоха має свою назву , що відповідає знакам зодіака . Закінчувався дванадцяти тисячорічний цикл . Наступала нова тисячолітня епоха , яка за визначенням астрономів- звіздарів називалася епохою «агнца» - ягнятка . Ось чому новонародженого Відкупителя –Ісуса назвали «Агнцом Божим», що призначений на «закланіє», тобто на заколювання в жертву за наші гріхи . До речі , як відомо з Євангелія , східні мудреці звіздарі ,за зірками вирахували народження Спасителя з точністю до одного дня . Оце так наука !
І дійсно , заглибімося трохи в історію і побачимо , що все перше тисячоліття від народження Ісуса , а саме – епоха «Агнца» , це суцільні війни , кровопролиття , інквізиції .Винищувалися цілі народи , нації . Ніби вся епоха покладена на алтар-жертовник , як
Ягня на заколювання . Те , що Відкупитель народився саме на руствяні святки було дуже і дуже символічно ще і тому , що саме тепер день ставав більшим , народжувалося світло . Загляньмо в Святе письмо. Ісус сам про себе казав : « Я Є Світло .»
Прийнявши тисячу років тому назад християнство як віру , наші предки почали святкувати найвидатнішу подію всіх епох – «РОЖДЕНСТВО ХРИСТОВЕ» , на превеликий жаль не забуваючи поганські святки – Руство, Різдво , Коляди ,Корачун , Щедрівки та інші . І тому , ми вітаючи один одного із цим радісним святом мали би , як християни визначити для себе що мається на увазі , чи народження Відкупителя – Рожденство , чи забій худоби , або випічка корочуна . Але при цьому мушу зауважити ще і таке – навіть ті , що на Рожденство кажуть – Різдво , вітаючи одне одного , все ж таки кажуть : «Христос рождається» , а не по своєму –«різдвається»
Старше покоління ніколи не казали – «Руство Христове» , а казали –«Руствяні святки» . Зараз я уже не знаю , чи вони усвідомлювали , що «Руство» це дохристиянське свято , чи це вони казали за звичкою . Все ж таки казати саме «Руствяні святки»є більш логічно .
Любив я часто задавати дідові Іванчуху провокаційні запитання . Одним із таких провокаційних питань було : «Діду , а коли буде кінець світу?» Я Розраховував , що дідо не знайде що відповісти . Правда , старий Іванчух довго думав , навіть дуже довго , а тоді і каже : «От хлопче , чого не знаю того не знаю . Але сам собі думаю так – раз Відкупитель народився на самому початку дванадцяти тисячорічного циклу , то виходить , що Творець має намір терпіти наші гріхи одинадцять тисяч років від дня народження Ісуса , поки всі не покаються . А дванадцяте тисячоліття мабуть буде те саме тисячолітнє царство про яке пише Святе Письмо . Закінчиться дванадцяти тисячний цикл , закінчиться сучасна цивілізація . А чи буде це кінець світу , знає тільки Творець . Поживемо ще десять тисяч років , тоді й побачимо»!

2013




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2015-02-11 22:28:48
Переглядів сторінки твору 721
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.766
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Конкурси. Теми РОМАНТИЧНА ПРОЗА
Автор востаннє на сайті 2015.09.27 10:04
Автор у цю хвилину відсутній