Жив колись у Червеньові один дідо – Сорока Петро , за прізвиськом Іванчух . Не був він дуже грамотним , знав хіба що читати та писати . Та й прочитав він за своє довге життя всього на всього Псалтир , Євангеліє , та ще деякі Богослужбові «чтенія». Та цей дідо знав все і про все . Ну , якщо і не все то дуже багато . Якось , ще юнаком я поцікавився у нього , чому на одне і те свято кажуть і Руство і Різдво і Рождество і Корачун і Коляди і Святки . Котра з цих назв є справжньою ? Дідо Іванчух сказав , що кожна назва є справжньою , бо кожна із цих назв показує нам на різні свята , які мають різну причину , але по волі божій припадають на один і той же час . Але спочатку дідо розтлумачив мені походження слова СВЯТО , яке має декілька значень . Одним із перших його значень було , якщо висловлюватися давньорусинською мовою , це празник . Празднувати – дослівно тлумачиться , як марнувати час , тобто відволікатися від основної фізичної праці, що приносить матеріальну користь , для виконання інших обрядів , ритуальних дійств , або відпочинку , що приносить душевне задоволення . Отже , що означає святкувати-празнувати , за допомогою дідового тлумачення ми знаємо .Але є і інші значення , як наприклад – святити , висвятити . У цьому розумінні СВЯТО означає - чистота . А святити , висвятитись , означає очиститись тілом і душею. Тіло за древніми звичаями (як до речі і зараз) очищали водою, парфумами , різними благовонними мазями , а душу – молитвами , постом , сповіддю , добрими помислами та вчинками , прощення винуватцям , та інше .
Є ще і інші значення СВЯТА , як наприклад посвятити , присвятити , тобто приурочити що небуть , до чого небуть .Наприклад поет посвятив свій вірш рідному селу , юнак присвятив сьогоднішній вечір коханій дівчині і таке інше .
Ну , так ось , які свята ми зараз святкуємо . Руство , чи Різдво , чи все таки Рождество Христове . Не знаю хто і що зараз святкує , але із розповідей діда Іванчуха знаю , що у сиву давнину ще у дохристиянську добу , наші предки святкували РУСТВО .Зауважимо – РУСТВО через «СТВ» , а не через «ЗДВ» - РІЗДВО» . У Червеньові , Ракошині казали – Руство , або Руствяні святки . У Лучках , Страбичові , казали Ріство , але теж через «СТВ». В українській , як до речі і в русинській та чеській чи словацькій мові слова мають саме таке закінчення . Погляньмо – братСТВо , малярСТВо , християн СТВо, товариСТВо. А у чеській – дружСТВо. Можливо помиляюся? Не виключено , бо я не філолог , а всього на всього лісник і то вже колишній . Тому, як русин ,можливо що не дуже розумію сучасну українську мову . Не розумію , «що вони жя щльова такі щучащні українщкі»
Що то було за свято ? Наші предки були дуже мудрі , спостережливі люди . Вони знали , що починаючи з кінця грудня , а саме з двадцять п’ятого числа , день стає все довшим і довшим , світла стає все більше і більше . Коротше кажучи день РОСТЕ . Цю подію люди почали відмічати . Спочатку освящалися , тобто вмивалися , прибирали оселі , чистили одяг , молилися , постилися , дякували Всевишньому за все хороше . Потім веселилися , співали . танцювали , заводили різні ігри . Це зимове гарне свято вони прозвали Руство , від слова «рости». Малося на увазі невпинний ріст дня і світла . Не забуваймо , що тоді наші предки були ще поганами , поганської віри . Вони не мислили собі веселих свят без обжорства та п’янки . Готуючись до Руствяних свят , вони різали баранчиків , кабанчиків , бичків . Цей забій худоби та птиці супроводжувався теж певними ритуалами . Це дійство згодом отримало назву РІЗДВО – через «З» від слова – «різати» худобу . Цікаво знати , що у наших сусідів словаків та угорців цей поганський звичай теж зберігся до сьогоднішнього дня . Так у словаків зимове свято коли готуючись до Рождества Христового ріжуть худобу , називається -«забіячка» .Те саме , що і різдво .
В угорців це «діснов тор» . Діснов – з угорської це свиня .
Як боляче на душі зараз чути , коли не погани , а християни вітають одне одного не з
РОЖДЕСТВОМ , а з Різдвом Христовим . А ще більше болю завдає , коли чуєш що з «Різдвом Христовим» вітають своїх вірників священнослужителі , епіскопи . Якщо не помиляюся , то епіскоп із старогрецької мови перекладається як – надзиратель . Але за ким вони надзирають ?. Адже в останню пору появилися і такі котрі навіть молитву Господню «ОТЧЕ НАШ» дозволили собі спотворити . Так слова молитви «Да прийде ЦАРСТВІЄ Твоє» вони переклали на «нехай прийде ЦАРСТВО Твоє» . Шановні панотці , пастори і пресвітери , шановні надзирателі , слово « царствіє» і «царство» цілком не тотожні , вони мають різні значення . «Царствіє» - перекладається як царювання . В теперішньому часі на землі царює по всіх царствах сатана . Істинні християни молитовно чекають на той прийдешній час коли наступить Ісусово «царствіє»- царювання . В той же час царство - це якась певна територія , гори , ліси , поля , казарми , стайні . Наприклад - Московське царство , Вавілонське царство , Грузинське царство , та інші . Тож хіба можемо чекати приходу з неба цих територій ? Схаменіться . Заспокоює хіба що те , що не задумуючись , дехто в слово « царство» все ж таки вкладає поняття « царствіє» .
Як завжди буває , найактивнішою у святкуванні , а найпаче в гульбищах та ігрищах була молодь . І ось морозного , сніжного вечора на руствяні святки , один молодюк « босняк» стрітив на вулиці «лозяника». (Боснія і Лоза , це дві основні вулиці в Червеньові) . А було це понад тисячу років тому . І питається лозяник босняка : « Камо ідеш хлопе?» . А відповідь була : «Ко лядам».В ту далеку пору Лядами червенівські парубки полюбовно називали красунь-дівчат . Ідучи «ко лядам» вони співали та щедрували різних веселих побажань-наспівок . Цю пору , та це дійство згодом стали називати – КОЛЯДАМИ .
Не забували червенівці щедро відмічати і рік що минув , відходив на завжди . Старий рік , що минав уособлювався у червенівців, як період довгих ,холодних , темних ночей , та дуже коротких днів . Це дійство дістало назву КОРОЧУН , від слова – короткий .На честь корочуна дівчата та газдині випікали великий бублико подібний калач , який теж називався корочуном . За звичай червенівські лядушки дарували легіням корочуни за гарні щедрівки . Бувало , що легінів не завжди влаштовували такі дарунки , вони сподівалися на щось більше . І коли їх хтось питав «камось ходив хлопе» , вони з пересердя відповідали : «По блядам» . Тобто , до дівчат з блідим , не виразним , а отже негарним обличчям .
Відмічаючи поганські свята , молячись поганським богам , наші предки дуже і дуже грішили . За це вони достойні були до знищення з лиця землі . Але Всевишній дав людям ще один шанс для спасіння . Він послав їм Відкупителя гріхів – Ісуса . Те , що Відкупитель народився саме на руствяні святки дві тисячі років тому , не було випадково . Це було дуже символічно . Астрономи – звіздарі поділяють час не тільки на дванадцяти місячний зодіаковий цикл . Вони його ще поділяють на дванадцяти тисячорічний цикл . При цьому , кожне тисячоліття , або епоха має свою назву , що відповідає знакам зодіака . Закінчувався дванадцяти тисячорічний цикл . Наступала нова тисячолітня епоха , яка за визначенням астрономів- звіздарів називалася епохою «агнца» - ягнятка . Ось чому новонародженого Відкупителя –Ісуса назвали «Агнцом Божим», що призначений на «закланіє», тобто на заколювання в жертву за наші гріхи . До речі , як відомо з Євангелія , східні мудреці звіздарі ,за зірками вирахували народження Спасителя з точністю до одного дня . Оце так наука !
І дійсно , заглибімося трохи в історію і побачимо , що все перше тисячоліття від народження Ісуса , а саме – епоха «Агнца» , це суцільні війни , кровопролиття , інквізиції .Винищувалися цілі народи , нації . Ніби вся епоха покладена на алтар-жертовник , як
Ягня на заколювання . Те , що Відкупитель народився саме на руствяні святки було дуже і дуже символічно ще і тому , що саме тепер день ставав більшим , народжувалося світло . Загляньмо в Святе письмо. Ісус сам про себе казав : « Я Є Світло .»
Прийнявши тисячу років тому назад християнство як віру , наші предки почали святкувати найвидатнішу подію всіх епох – «РОЖДЕНСТВО ХРИСТОВЕ» , на превеликий жаль не забуваючи поганські святки – Руство, Різдво , Коляди ,Корачун , Щедрівки та інші . І тому , ми вітаючи один одного із цим радісним святом мали би , як християни визначити для себе що мається на увазі , чи народження Відкупителя – Рожденство , чи забій худоби , або випічка корочуна . Але при цьому мушу зауважити ще і таке – навіть ті , що на Рожденство кажуть – Різдво , вітаючи одне одного , все ж таки кажуть : «Христос рождається» , а не по своєму –«різдвається»
Старше покоління ніколи не казали – «Руство Христове» , а казали –«Руствяні святки» . Зараз я уже не знаю , чи вони усвідомлювали , що «Руство» це дохристиянське свято , чи це вони казали за звичкою . Все ж таки казати саме «Руствяні святки»є більш логічно .
Любив я часто задавати дідові Іванчуху провокаційні запитання . Одним із таких провокаційних питань було : «Діду , а коли буде кінець світу?» Я Розраховував , що дідо не знайде що відповісти . Правда , старий Іванчух довго думав , навіть дуже довго , а тоді і каже : «От хлопче , чого не знаю того не знаю . Але сам собі думаю так – раз Відкупитель народився на самому початку дванадцяти тисячорічного циклу , то виходить , що Творець має намір терпіти наші гріхи одинадцять тисяч років від дня народження Ісуса , поки всі не покаються . А дванадцяте тисячоліття мабуть буде те саме тисячолітнє царство про яке пише Святе Письмо . Закінчиться дванадцяти тисячний цикл , закінчиться сучасна цивілізація . А чи буде це кінець світу , знає тільки Творець . Поживемо ще десять тисяч років , тоді й побачимо»!

2013