ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право

Світлана Пирогова
2026.11.17 20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.

Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.

хома дідим
2026.11.17 19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня

Борис Костиря
2026.11.17 18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.

Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду

В Горова Леся
2026.11.17 11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.

Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.

Ірина Вовк
2026.11.17 07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран

Віктор Кучерук
2026.11.17 05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."

С М
2026.11.16 23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Охмуд Песецький
2026.03.19

хома дідим
2026.02.11

Немодна Монада
2026.01.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Омелян Курта (1940) / Проза

 Ліс мені тільки сниться
Одні докоряють мені, що будучи від пальців ніг і до коренів волося русином , я пишу українською мовою . Що я маю їм казати? Русинську граматику не вивчав , русинського алфавіту не знаю . Розмовляти по русинські , це одне , а от писати не знаючи ні граматики ні навіть алфавіта , це щось зовсім інше . Та і яким діалектом писати , якщо їх у нас на Закарпатті у кожному селі свій . В одній місцевості діалект тяжіє до польської мови , в іншій до словацької , ще в іншій до мадярської чи навіть до румунської . Наприклад в нашому селі Червеньові , що навіть далеко не межує з румунськими селами , на шкварки кажуть – жумарки , а на склянку – погар . А це , як відомо румунські слова . А в такому великому селі , як Лучки , на одній вулиці на тітку кажуть «кітка», при цьому звук «І» вимовляється , як щось поєднане між звуком «і» та «у». У нас таких звуків немає . В тому ж селі на іншій вулиці на тітку кажуть – маточка . Відповідно ж на одній вулиці на дядьку кажуть «уйко» , на іншій «батечко» . Памятаю , колись давно , коли я ще парубкував , одна дівчина з Хустщини попросила в мене «вошолув» . Це слово для мене було не зрозуміле , але подумав , що вона хоче воші ловити , тай подав їй гребінець. Як виявилося ,їй потрібна була праска . Хто прислухався , той почув , що в селах Ракошинського куща , від Кальника і до Клячанова звук «у» вимовляють якось протяжно , наближено до «о» . Наприклад , у цих селах можна почути таке : « Я льобльо цокор» . Оця протяжна вимова звука «у» посварила мене з моїм добрим знайомим чи не на все життя . Якось у товариській розмові він розповів мені , що його жінка всю зиму «мочиться» , тому мусить відправити її лікуватися . Його жінка мучилася через захворювання суглобів , а я зрозумів , що вона « мочиться», тобто пісяється . Звісно , сміявся я сам над собою , але він це прийняв як образу і вже кілька десятиліть при зустрічі не здоровкається . Або , ще таке . Візьмемо декілька сусідніх сіл довкола Червеньова . В одному селі на вікно кажуть – облак , в іншому-оболок , в нашому селі кажуть –воболок , в сусідньому селі Великі Лучки кажуть- гоболок , у Завидові кажуть – визір . Або , на одну і ту страву чи не на кожному селі кажуть по різному . Одні кажуть – галушки , інші- паленята , ще інші – різанки , декотрі кажуть – стиранки , деякі – щипанки . Памятаю ,як ще в школі зняцівські дітваки сміялися з наших червенівських , тому що у Зняцьові на четвірку кажуть – чотирка , а у Червеньові – чотируйка . В свою чергу ми сміялися над зняцівськими , бо у них на колодязь кажуть – яма . Через це наші дітваки казали , що у Червеньові у яму какають , а зняцівські звідти воду пють .При чому всі ці села русинські . Таких прикладів можна навести тисячі . От і буть мудрий , придумай , як граматично писати по русинські . Та як би тільки ці діалекти , то це ще пів біди . У всякому разі всі наведені слова і яма , і цокор і різанки і щипанки і визір є русинськими . Коли слухаю передачу на русинській мові по обласному телебаченню на каналі ТИСА-1 , то воліли б мені в той час на свіжу рану насипати солі з перцем . Вуха ріже , коли чую , як гарна , миловидна жінка підбирає якісь чужинські , чи то циганські , чи то мадярські , чи швабські слова , аби тільки показати , що русинська мова разуче відрізняється від української і не має з нею нічого спільного . З її пишних вуст так і зриваються мало кому зрозумілі такі слова як – фіномно, чіношно , кинєшно , баратошно , рендешно ,та інші . Причому ці слова не є якимись новітніми , взятими з науково- технічного прогресу . Вони завжди мали аналоги в русинській мові . Ну скажіть мені , чим слово «баратошно» краще від споконвіку русинського «дружньо» . У русинів завжди були і друзі і дружки і дружба . Або чим слово «рендешно» краще від споконвіку русинського – порядочно .Русини завжди поважали порядок . Та ще треба сказати що згадані слова іншомовного походження сильно спотворені навіть у порівнянні з тією мовою з якої вони взяті .
Ні , любі друзі, сучасної літературної русинської мови як і граматики в нас немає . Але була ж! Була , ще коли словянські вчителі рівноапостольні Кирило і Мефодій переклали богослужбові книги на словянську мову взявши за основу саме русинську літературну мову .Народ є , а національної літературної мови немає . В той час , замість того аби перейматися створенням сучасної русинської граматики і літературної мови , русинські провідники змагаються на предмет того , хто з них більший русин , хто має більші права , аби очолити той чи інший русинський політичний рух .
Декотрі дорікають мені , що ніби пишу не на актуальну тему. А ще інші , що пишу не професійно . Що я маю їм казати? Стискаю плечима , кліпаю очима , та й тільки .Журналістським професіям не навчений , філологічним наукам не вишколений . Та і взагалі більшу частину свого життя провів у лісі , працюючи в лісовому господарстві . Який я є , такого ня маєте , якого ня маєте , такого ня читаєте , якщо бажаєте . А якщо ні , то ні . Або як казали наші діди : « Як умієм , так і пієм». А ще один мій добре знайомий москаль казав : « Лес – дело тьомноє». Можливо , що він мав на увазі «темних» людей. Так , що так. Хоча я і не цілком згодний з цим москалем . Був у мене один добрий знайомий , старший товариш із села Анталовці за прозвиськом Пальо Єйзуш .
Цей Пальо ще до Другої Світової війни , ще за чехів почав працювати лісником . Це був справжній фахівець в лісовій індустрії. А ще він був великим ентузіастом лісового господарства . Він і мене дечому навчив . Так от ,на старості літ ,приходить до нього з обласного центру товариш начальник ,та й каже : « Діду , пора вам іти вже на пенсію , мусите уступити місце молодим ,більш школованим спеціалістам». Пальо дуже зажурився , та так із плачем у голосі каже до начальника : « Товариш начальник , я своїми руками посадив сотні гектарів лісу , виростив і випестував десятки тисяч дерев , а тепер ви мене виганяєте з роботи . Та я – каже Пальо, навчив ліс говорити русинською мовою»
У це товариш начальник аж ніяк не хотів повірити . Тоді Пальо запропонував товаришу начальнику , вночі , о дванадцятій годині прийти до лісу і на власні вуха почути і переконатися як ліс буде говорити . Як домовилися , так і зробили . В самі півночі зайшли обоє до лісу . Навколо темно-темно , тільки десь поміж кронами дерев ледве світилися зіроньки . В лісі тихо-тихо , тільки чути як десь далеко сова кувікає налякана товаришем начальником . Пальо набрав повні плюца повітря і гукнув , що мав сили на всі груди : «яка квітка боїться весняного мо-ро-о-о-за!» Ліс луною відгукнувся -« ро-о-о-за» . Товариш начальник почухав потилицю та й каже : « Ану діду спитай що небуть про мене» . Пальо знову набрав повні плюца повітря і гукнув на увесь ліс:«Кому не спиться в ніч глу-ху-ую»
Ліс тут же луною відповів : « у-у-у- ю». Признаюся чесно ,букву «х» я тут свідомо пропустив , виключно через повагу до товариша начальника . Після цього випадку Пальві дали можливість працювати аж до самої смерті .
На превеликий мій жаль , можливості працювати в лісовому господарстві до глибокої старості я не мав . Памятаю, коли через поважні обставини покинув роботу в лісовому господарстві , то мені постійно , цілодобово , перед очима було одне – ліс . Я навіть заснути не міг . А якщо стулив трохи очі , то знову бачу дрімучий ліс . Через це , за короткий проміжок часу я скинув у вазі понад двадцять кілограмів і став сухоребрий , як козуб . Це вже почало турбувати навіть мою жінку . Вона мені порадила у самі дванадцять годин ночі піти до лісу , помолитися і висповідатися . Я її послухався . В самі півночі зайшов глибоко-глибокодо лісу . В лісі темно- темно , тихо –тихо , тільки чути , як десь в кущах цвіркуни цвірінькають , та поміж листя світлячки засвітяться , бо саме був серпень місяць . Я став на коліна , перехрестився , прошептав три «Отченаші» , сорок- «Господи помилуй», а тоді набрав повні плюца повітря і на весь темний ліс гукнув : « Лісу , мій лісу, чому я за тобою так нудь-гу-у-у-ю!» Відповідь не забарилася .Ліс мені відповів хоч і русинською мовою , але з явним мадярським акцентом : « Нодь гу-у-ю» По мадярські «нодь» - це по нашому –великий . Мені чомусь завжди подобалось , як говорять русини з мадярським акцентом . Вони чомусь часто де треба казати звук «Х» ,кажуть «Г» і навпаки. Наприклад , на автобусний рейс вони кажуть – Ужхород - Рагов , замість Ужгород-Рахов. Або коли перонний контролер на автобусній станції наводячи порядок ,на русинській мові але з мадярським акцентом ,закликає пасажирів , як правильно треба поводитися , вимагає: «Товариші пасажири , з заду зализати , спереду вилизати», тобто нагадує як треба заходити і виходити . Ну , що поробиш , такий у них акцент . Або таке : « Не штовхайтеся біля шофера , ідіть на задній проход», тобто до задніх дверей . Ось так любі друзі , і радий би писати на русинській мові , та ніяк не наважуся .

2013




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2015-02-12 21:20:34
Переглядів сторінки твору 1021
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.793
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Конкурси. Теми РОМАНТИЧНА ПРОЗА
Автор востаннє на сайті 2015.09.27 10:04
Автор у цю хвилину відсутній