К А Р П А Т О Р У С Ь К А А Т Л А Н Т И Д А
Колись, дуже, дуже давно, на самий початок початку, у передгір’ї Карпат, на рівнинах прилеглих до річки Латориця, було собі одне село. Це було там де зараз село Червеньово, а можливо там де Ракошино, або навіть де Лучки чи Давидково. Не так важливо де воно точно було, але важливо те, що воно насправді було. У цьому селі проживали люди, які були надзвичайно працелюбні, дружелюбні, добрі серцем і душею. Згодом цих людей стали називати русинами, або карпаторосами. Та най примітним було те, що жінки та дівчата цього народу були дуже красиві лицем і поставою. Та такі красиві, що красивіших за них навіть ще і досі на світі немає, бо вони були русинського племені.
В той час Високо, високо в Карпатських горах проживало плем Божих синів. Коли Божі сини дізналися про село в якому проживають дівчата надзвичайної краси , то вирішили спуститися в долину і спробувати щастя, тобто засватати русинок. Ось як про цю подію пише пророк Мойсей у своїй першій книзі «Буття» глава 6 . «Коли люди почали розмножуватися на землі і родилися у них дочки, тоді сини Божі побачили дочок того народу що вони красиві і брали собі їх за жінок хто яку вибрав … В той час були на цій землі великани, особливо з того часу, як сини божі стали жити з дочками народу того, і вони стали народжувати їм. Це були сильні з споконвіку славні люди.»
Коли сини Божі прийшли в це село, та як побачили наших дівчат, то в них від тої краси серце зомліло, губи затремтіли, а очі на чоло повилазили.
Жила в тому селі одна удовиця. Звали її Ланта. У цієї Ланти було десять доньок. Усі вони були повнолітні, усі вони були на виданя. Лантині дівчата були найкрасивіші за усіх красунь. Якось Божі сини дізналися, що утому селі на Івана Купайла буде кірбай, тобто всенародне гуляння. Вони вирішили спуститися в долину і взяти участь у цьому гуляні. У дівчат та молодих жінок цього села був звичай у ніч перед Івана Купайла викупатися у Латориці. Купатися прийшли і доньки удовиці Ланти. Ще раз повторюю, що Лантині доньки були такі красиві, що коли у неділю одягли свої вишиванки, та коли заплели своє волося у золоті косички і вийшли на вулицю щоб іти до церкви, то сонце від завиті та сорому ховалося за хмару. Коли у вечері дівчата виходили на танці , то зірки на небі воліли не засвічуватися, аби не здаватися занадто блідими поряд дівчат. Божі сини пливли на човнах вниз по річці Латориця, щоб встигнути на кір бай.Коли вони припливли до того села , то була вже глибока ніч. Саме тоді у воді вони побачили русинських дівчат у світлі від полум’я від купальської ватри. Дівчата купалися прикриваючи своє ніжне як порцелян тіло тільки своїм шовковим волосям, що звисало до самої води, а води було нижче колін. Спокушені цим видовищем сини Божі остовпіли. Навіть місяць небесний, що одним оком зазирав із-за хмари поблід від такої чарівної краси . Та так він став блідим аж до тепер, як доказ і свідчення всього того, що тут розповідається. Сини Божі засватали таки русинських дівчат. А через тиждень, тобто після Петрового посту поробили шумні весілля. Першими вийшли заміж за синів Божих десять дівчат удовиці Ланти. Наступної весни вони почали народжувати діточок. Кожна по двох по трьох. І так кожної весни. Через п'ятнадцять років уже внуки Ланти почали народжувати. І теж по двох по трьох, діточок кожної весни. Ті, що народжені були від роду Ланти та Божих синів, були надзвичайно сильними, сміливими, красивими, високого росту люди. Ці люди стали називатися – атланти, тому, що всі вони мали походження «от Ланти». А Карпатські гори та долини прозвали – Атлантидою. Благословенною була ця Карпатська земля, що прозвана Атлантидою. Тому люди там жили у гаразді, злагоді та достатку, ні в чому не нуждалися. Але стара русинська половиця гласить, що від гаразду і пси бісяться.. Народ атланти впав у великий гріх. Гріхом цим було наступне : п’янство, перелюбство, здирництво, збагачення за чужий рахунок, не повага до старих людей, до бідних, до сиріт та удовиць, відступ від правдивої віри. Та чи не найбільшим гріхом була зависть. Бо зависть породжує ненависть, а ненависть є початком усіх гріхів. Це гріхопадіння було другим після гріхопадіння Адама і Єви. Ось як про це пише пророк Мойсей у згаданій вище шостій главі. « І побачив Господь, що велика розпуста людей на землі, і що всі помисли сердець їхніх були злом у всі часи, і розкаявся Господь, що сотворив чоловіка на землі і засмутився у серці Своєму. І сказав Господь : винищю з лиця землі людей котрих Я сотворив»
Щоб очистити землю і омити її від нечисті, навів Бог на землю потоп в якому мало загинути все живуще на ній. Але велика милість Божа, та така велика, що людям виміряти її не можна. Пожалів Бог атлантів і не погубив їх. Він перетворив їх на дельфінів і дав їм пристанище у морських глибинах. Там вони живуть і до тепер , як найрозумніші істоти морів і океанів, як істоти, що найліпше ставляться до людського племені, бо у їх жилах тече кров русинської жінки Ланти.
Люди спочатку сприймали дельфінів як риб. Своє доброзичливе ставлення до дельфінів вони виражали в тому, що най дороги, най рідніших вони називали рибами. Так мати на свою дитину каже – рибко моя. Закохані молодята одне одного спочатку називають рибонькою. А росіяни взагалі на дітей кажуть – рибята. Не знаю, чи це у підсвідомості людей залишилася пам'ять про те, що все живе почалося з води, чи підсвідомість розуму нашого натякає нам на те, що коли через перенаселення людей на землі вичерпаються продовольчі ресурси і людина щоб вижити знову заселить моря та океани? Все можливо. Якось я дивився одну телевізійну програму , де вчений чоловік розповідав, що людина після того як була створена, у своєму розвитку і самовдосконаленні пішла хибним шляхом. Замість того аби вдосконалювати свою душу і своє тіло, чоловік почав удосконалювати знаряддя праці, інструменти. У цьому він досяг прогресу, особливо у розумовому розвитку. Зробивши спочатку камяну сокиру, він її вдосконалив і зробив залізну. Потім він вдосконалював свої інструменти і зробив машину. Потім комп’ютер, потім робота. Але душа і тіло його деградують і тепер. Перші люди, як свідчить нам Біблія, жили понад дев’ятсот років. Тепер же рідко хто доживає до 85 – 90 років. А в плані творця було зробити людину вічною. Не дарма в раю , який бог насадив для людей було дерево вічного життя. Можливо, якби еволюція розвитку людини пішла шляхом самовдосконалення душі і тіла , то чоловік би не мусів зїдати так багато тварин і рослин, кількість яких не є безмежною. Можливо, він би міг отримувати енергію для функціонування свого тіла і розуму , наприклад від сонця, від землі, від повітря, від космосу. Можливо шляхом самовдосконалення він міг би пристосуватися до життя не тільки на землі, бо це най простіше, най примітивніше , пристосування, а і у воді та повітрі, і нарешті під землею? У бога все можливо . А без Бога ані до порога. Бог, чарез потомків Ноя , що спасся від потопу відтворив собі на служіння русинське плем’я і знову поселив його у Карпатах, даючи йому останній шанс для спасіння. А край цей уже не називається Атлантидою , а знову, як і колись, називається Карпатська Русь. Я , як не дуже вчений чоловік, дивуюся з тих високо вчених мужів, котрі вже сотні років шукають загублений континент Атлантиду. Та що її шукати? Вона ж не ховається. Прийдіть до нас у Карпати і дивіться хоч цілими днями, хоч цілими місяцями. Прийдіть на Мукачівщину і добре придивляйтесь до дівчат, може ви впізнаєте пра-пра-правнучок Ланти.
На кінець хочеться висловити застереження такими словами « Гойте русини, не дайтеся біді стати». Бійтеся третього гріхопадіння. Особливо тепер, коли високо розвинуті країни створюють різні військові лабораторії, в котрих хочуть навчати братів наших по розуму – дельфінів, різним диверсійним , підривним роботам, аби топити кораблі і убивати людей. Це третє гріхопадіння стане кінцем кінця. До всього вище сказаного хочу додати ось що. Я в кінці кінців догадався чому вчені археологи, історики, шукають Атлантиду на дні морів та океанів. Вони, як-то кажуть чули дзвін, та не знають де він. Вони якось догадалися, чи хтось їм нашептав, чи десь прочитали, що Атлантида зараз находиться на морському дні. Та до них ніяк не доходить, що там де зараз Мукачево, Червеньово, Ужгород, Хуст, Тячів, колись у доісторичний період було море. Багато людей бачили різні моря та океани, але мало хто бачив морське дно. В той же час жителі Закарпаття не тільки постійно бачать морське дно, вони на ньому живуть, працюють. Вони на дні морському народилися, їх на дні морському по смерті погрібають, тому що русини є нащадками Божих синів атлантів. А після всього сказаного хочу ще додати ще ось що. Прізвище Ланта на Закарпаті збереглося аж до тепер. Так на прикінці 20го століття у селі Анталовці, що на Ужгородщині, жив і працював лісорубом Фкрко Ланта.
2013 р.