Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.10.27
23:18
про що було воно тоді
коли життя світліш одверте
із відчуттями холодів
ставало загадково стерпним
відбитком на віконній шибці
у місті наче іншим ледь
з його скарбами у крамницях
в очах доросліших дітей
коли життя світліш одверте
із відчуттями холодів
ставало загадково стерпним
відбитком на віконній шибці
у місті наче іншим ледь
з його скарбами у крамницях
в очах доросліших дітей
2026.10.27
21:29
Шарудить ще...знеможене листя кленове,
Хоч ввібрало у собі іржавість буття.
Лиш почути б твоє сокровенності слово,
Що дозріє глибинно з саков почуття.
Певно, тихо з дощем над оголеним кленом,
Де розхристана правда бентежних років,
Віднайдеш для св
Хоч ввібрало у собі іржавість буття.
Лиш почути б твоє сокровенності слово,
Що дозріє глибинно з саков почуття.
Певно, тихо з дощем над оголеним кленом,
Де розхристана правда бентежних років,
Віднайдеш для св
2026.10.27
17:19
Сни стрімкі, недавні, полохливі,
Степові, між вогкого піску, —
Баби вапнякові пустотливі,
Коники руді на колоску.
Кураю вирують перші квіти,
Ночви начиняють для добра,
Погляди грайливі, ніби діти,
Степові, між вогкого піску, —
Баби вапнякові пустотливі,
Коники руді на колоску.
Кураю вирують перші квіти,
Ночви начиняють для добра,
Погляди грайливі, ніби діти,
2026.10.27
15:53
Кебеті можна дорікнути
не раз на нашому віку,
що важко ув’язати сутні
причини й наслідки майбутні,
«та ясно, навіть, їжаку» –
організатори кориди
це «їхні воші й наші гниди»
у божевільному краю,
не раз на нашому віку,
що важко ув’язати сутні
причини й наслідки майбутні,
«та ясно, навіть, їжаку» –
організатори кориди
це «їхні воші й наші гниди»
у божевільному краю,
2026.10.27
13:24
Самотня вишня край паркану
Цвіте, та цвіт її новий.
Мов наречену з-за туману,
Її украв неситий змій.
Краса беззахисна, могутня
І пробиває мур тюрми.
Самі криваві, люті гуни
Цвіте, та цвіт її новий.
Мов наречену з-за туману,
Її украв неситий змій.
Краса беззахисна, могутня
І пробиває мур тюрми.
Самі криваві, люті гуни
2026.10.27
06:09
Прибоєм днів утомлені роки
В минулому осіли, наче в мулі
Піску дрібні крупини затонулі
Чи в голові старі якісь думки.
Завжди шліфує грані самоти
Ріка життя, яка не знає спину
І вимиває кожної хвилини
Усе, що зміг чомусь уберегти.
В минулому осіли, наче в мулі
Піску дрібні крупини затонулі
Чи в голові старі якісь думки.
Завжди шліфує грані самоти
Ріка життя, яка не знає спину
І вимиває кожної хвилини
Усе, що зміг чомусь уберегти.
2026.10.26
23:08
Ніщо не намарне.
Я здогадався про це,
Але мовчав,
Бо осінь надто відверта,
Бо бронзовий ніж жовтня
Розтинає хлібину парадоксів,
Шал теплих днів
Холоне скипілим чайником
Я здогадався про це,
Але мовчав,
Бо осінь надто відверта,
Бо бронзовий ніж жовтня
Розтинає хлібину парадоксів,
Шал теплих днів
Холоне скипілим чайником
2026.10.26
19:16
Як плинуть сльози, хустинкою їх витирають,
Як кров тече, з губками поспішають,
Але як дух сочиться під тиском,
Не біжать одразу з рукою щирою,
Допоки Господь сам не витре
Блискавки блиском.
-Тоді лиш допіру.
Як кров тече, з губками поспішають,
Але як дух сочиться під тиском,
Не біжать одразу з рукою щирою,
Допоки Господь сам не витре
Блискавки блиском.
-Тоді лиш допіру.
2026.10.26
19:13
що ви читаєте
мій принце
слова слова слова
а зрештою чому би
не читати
звичайніші
чи зовсім непрості
пригоди слів
мій принце
слова слова слова
а зрештою чому би
не читати
звичайніші
чи зовсім непрості
пригоди слів
2026.10.26
18:21
Коли поїду я із цих країв,
Залишу три сльозини в чистім полі,
Залишу смуток луків і роїв,
Рубці і шрами довгої неволі.
Поїду в невідомість назавжди.
Від спогадів розірвані валізи.
Поїду від руйновища, біди,
Від жесту неповторної маркізи.
Залишу три сльозини в чистім полі,
Залишу смуток луків і роїв,
Рубці і шрами довгої неволі.
Поїду в невідомість назавжди.
Від спогадів розірвані валізи.
Поїду від руйновища, біди,
Від жесту неповторної маркізи.
2026.10.26
16:51
Перетвори мій вірш на попіл чорний,
Розвій рядки над містом кам'яним.
Нехай і далі резонують горни
Зі скрипками тонкими. Псевдонім
Здається недоречним і потворним
У порівнянні з іменем моїм.
Плювати на часи важкі, буремні!
Розвій рядки над містом кам'яним.
Нехай і далі резонують горни
Зі скрипками тонкими. Псевдонім
Здається недоречним і потворним
У порівнянні з іменем моїм.
Плювати на часи важкі, буремні!
2026.10.26
13:45
Лягаючи о третій ночі,
Уже не виспишся ніяк,
Вдивляючись у сни пророчі,
Шукаючи чужий маяк.
Подивишся у лик безсоння,
В його пропечене чоло,
Шукаючи в гаю осоння
Уже не виспишся ніяк,
Вдивляючись у сни пророчі,
Шукаючи чужий маяк.
Подивишся у лик безсоння,
В його пропечене чоло,
Шукаючи в гаю осоння
2026.10.26
08:57
Коли народ очолюють балбеси,
то владі і народу гріш ціна,
не буде ні зростання, ні прогресу
і не питай-те, – а чия вина...
а згадуй-те, що «раяв сатана
на лісапеті» і віщала преса,
яким баригам вигідна війна.
А в кого меркантильні інтерес
то владі і народу гріш ціна,
не буде ні зростання, ні прогресу
і не питай-те, – а чия вина...
а згадуй-те, що «раяв сатана
на лісапеті» і віщала преса,
яким баригам вигідна війна.
А в кого меркантильні інтерес
2026.10.26
06:35
Мете по вулиці безлюдній
Опале листя вітровій,
А те лише шурхоче нудно,
В сумній покірності своїй.
І так від рання до смеркання
Кружляє, шурхає, мигтить, -
Не рветься в сутінках туманних
Осіннього прощання мить.
Опале листя вітровій,
А те лише шурхоче нудно,
В сумній покірності своїй.
І так від рання до смеркання
Кружляє, шурхає, мигтить, -
Не рветься в сутінках туманних
Осіннього прощання мить.
2026.10.25
23:51
У російському місті Коврові
Є фанати сергія лаврова.
Там виводять щодня
В сквер сумного коня
І корову у місті Коврові.
Монумент спорудили в Ростові,
Президенту московському вові.
Є фанати сергія лаврова.
Там виводять щодня
В сквер сумного коня
І корову у місті Коврові.
Монумент спорудили в Ростові,
Президенту московському вові.
2026.10.25
23:05
Хапає знов мене дорога, наче здобич.
Кудись штовхає час - думок сліпий погонич.
Хоч вороння пророчить нині зимну днину,
Ховаю острах, наче спійману рибину.
Ялин зелені дзвони сум хитають в серці,
А шлях, як сильна течія, мов нервів скерцо.
Гойдає не
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Кудись штовхає час - думок сліпий погонич.
Хоч вороння пророчить нині зимну днину,
Ховаю острах, наче спійману рибину.
Ялин зелені дзвони сум хитають в серці,
А шлях, як сильна течія, мов нервів скерцо.
Гойдає не
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Омелян Курта (1940) /
Проза
Правда, що перемогла кривду
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Правда, що перемогла кривду
На горі Жорнина , що височіє на північному боці від Мукачева , був колись давно-давно камяний палац-фортеця . Жила в цьому палаці одна люта пре-люта пані . Від народження цю люту пані батьки назвали Чорнобривка . Вона була володаркою на тільки над всім Мукачевом , а й над всіма селами що простягалися близько та далеко від її палацу . Всі , хто жив в цих селах та містах , були її кріпаками. Цю люту пані кріпаки поміж собою прозвали Чорнокривда . Ця прозивка була виправдана тим , що люта пані насправді була дуже лютою , вона збиткувалася над всіми підлеглими кріпаками , та кривдила їх як тільки могла . З виду на лице вона була гарною , миловидною жінкою , з красивою поставою. Всі хто її знав дивувалися , звідки в такому красивому тілі береться так багато люті та злості. Та найбільше вона терпіти не могла гарних дівчат та молодих жінок. Вона наказувала своїм слугам шукати по селах гарних дівчат і привозити їх до неї в палац. Там дівчат запрягали до воза і примушували возити Кривду по горах та лісах . Відбувалося це дійство у дуже дивний спосіб. Дівчат привязували до воза за їхнє волося , а колеса Кривда наказала зробити квадратними. Коли від втрати сил дівчата падали непритомними і від цього часто помирали , Кривда наказувала приводити інших. Не обминала лиха доля і молодих чоловіків та парубків. Парубків приводили у її палац . Насолодившись різними дикими похотями , Кривда надівала на голови хлопцям вуздечка із німецькими вудилами , сама сідала верхи на шию хлопця і поганяючи кнутом примушувала бігати вверх та вниз по горах аж доки парубок не падав мертвим . На самому верху Жорнини , у дворі палацу , у скелі був видовбаний колодязь глубиною понад сто метрів. Так цей колодязь був заповнений трупами замордованих хлопців та дівчат . Всі виноградники на горі Чернеча , Червена , Ловачка , аж до Бобовища і далі до Середнього належали лютій Кривді. Не один кріпак на цих виноградниках знайшов собі смерть. Що тільки не придумувала Кривда аби завдавати більше горя кріпакам. Наприклад , примушувала обкопувати кусти винограду зверху в низ по крутому схилу, або стоячи на колінах . В посушливі роки , в спекотні дні , примушувала кріпаків носити воду з річки Латориця на верх гори Ловачка в решетах і таким чином поливати виноградник . Зимою , коли не було роботи на полях чи виноградниках , Кривда теж придумувала різні способи знущянь над людьми. Так вона одної суворої зими наказала спорудити льодяну горку із Чернечої гори аж у річку Латориця. Кожного дня , добре виспавшись вона приходила сюди , щоб порозважатися. Сівши на сани вона примушувала дівчат витягувати їх на самий верх льодяної горки , а звідти спускалася аж до лівого берега річки. А щоб ноги дівчат не ховзалися коли її витягували на верх горки , наказала дівчатам роззутися . Так босоніж , в сильні морози дівчата возили люту пані цілими днями по річці та по її берегах. Ця пані знала , що її позаочі прозивають Кривдою , але не сердилася . Навіть пишалася тим , що вона може скривдити всіх , в той час , як на неї ніхто не смів косо подивитися. Одного зимового морозного дня Кривда запросила своїх гостей , які понаїздили чи то з Польщі , чи то з Туреччини , щоб і вони порозважалися на льодяній горці. Був самий розгул веселощів , коли Кривда побачила двох жінок , що йшли по замерзлій річці . Це була одна старенька , біла як сніг, жінка і молоденька , років 16-17 дівчина. Коли жінки наблизились , Кривда сердито спитала.
- Ви хто такі , що без мого дозволу блукаєте у моєму володінні . – Я Істина , сказала старенька , а це моя донька Правда. – А чому ти така вся біла ? -- Тому , що я старішша за весь світ . – Тоді чому в твоєї доньки таке смішне імя ? -- Тому , що вона завжди перемагає . Засміялася Кривда на всі свої жовті прокурені зуби , та й каже . –Ну , це ми ще побачимо , як вона перемагає. А тепер , кажи бабо , чого тобі тут треба , чого прийшла. – Плач і стогін бідних , замучених тобою людей дійшов до небес. Ми прийшли тобі сказати , щоб ти покаялася , щоб від сьогоднішнього дня ти робила тільки добро людям , щоб завжди ходила по паравді. Знову засміялася диким сміхом Кривда , що аж дерева задрижали. – Почула я тебе , бабо. Від сьогодні і кожного дня я буду ходити по Правді . Ти це будеш бачити твоїми очима. Тоді наказала слугам схопити прибулих жінок і звязати їх обох . Істину привязали до верби , що росла на самому берегу річки , а Правду звязали і кинули на лід у річку Латорицю біля самого підніжжя льодяної горки . Після цього Кривда підійшла до лежачої Правди і почала місити її груди своїми гострими каблуками , та скакати по її тендітному тілові. Гості Кривдені дивилися і теж реготали від задоволення . Трохи далі стояли кріпаки і плакали витираючи сльози хто рукавом , а хто краєм хустки , аби Кривда не побачила , бо вона могла і за це бідняків покарати. Так було щодня на паротязі тижня . Кривда підійшла до верби де була привязана Істина і каже:- - Ну ,що бабо , тепер ти бачила , що я кожного дня хожу по Правді? А сама наказала босим дівчатам аби витягли її на верх горки . Тим часом лід під теплим лежачим тілом Правди таяв і ставав все тоншим . А від її рясно пролитих сліз лід став кригким як вафлі. Як тільки босі дівчата витягнули Кривду на самий верх горки , вона дала знак рукою слугам відтягнути Правду в бік , аби не заважала саням. І ось з швидкого розгону сани з Кривдою налетіли на те місце де лежала Правда . Лід тріснув і сани разом із Кривдою навіки зникли під водою. Це бачили кріпаки і з радістю почали обнімати один одного , вигукуючи при цьому : - Правда перемогла! Є Бог на небі ! Правда перемогла! Тоді зібралися бідні люди з навколишніх сіл та з Мукачева і пішли палити палац , що на горі Жорнина . Коли все вигоріло , то взялися за мури . Через досить таки короткий час каменя на камені не залишилось від паньського палацу. А ще через якийсь час прийшов до Мукачева десь із далека божий чоловік , котрий побудував на тому місці де була льодяна гора монастир Богу на славу , а людям на згадку про Істину та Правду Божу.
2013
- Ви хто такі , що без мого дозволу блукаєте у моєму володінні . – Я Істина , сказала старенька , а це моя донька Правда. – А чому ти така вся біла ? -- Тому , що я старішша за весь світ . – Тоді чому в твоєї доньки таке смішне імя ? -- Тому , що вона завжди перемагає . Засміялася Кривда на всі свої жовті прокурені зуби , та й каже . –Ну , це ми ще побачимо , як вона перемагає. А тепер , кажи бабо , чого тобі тут треба , чого прийшла. – Плач і стогін бідних , замучених тобою людей дійшов до небес. Ми прийшли тобі сказати , щоб ти покаялася , щоб від сьогоднішнього дня ти робила тільки добро людям , щоб завжди ходила по паравді. Знову засміялася диким сміхом Кривда , що аж дерева задрижали. – Почула я тебе , бабо. Від сьогодні і кожного дня я буду ходити по Правді . Ти це будеш бачити твоїми очима. Тоді наказала слугам схопити прибулих жінок і звязати їх обох . Істину привязали до верби , що росла на самому берегу річки , а Правду звязали і кинули на лід у річку Латорицю біля самого підніжжя льодяної горки . Після цього Кривда підійшла до лежачої Правди і почала місити її груди своїми гострими каблуками , та скакати по її тендітному тілові. Гості Кривдені дивилися і теж реготали від задоволення . Трохи далі стояли кріпаки і плакали витираючи сльози хто рукавом , а хто краєм хустки , аби Кривда не побачила , бо вона могла і за це бідняків покарати. Так було щодня на паротязі тижня . Кривда підійшла до верби де була привязана Істина і каже:- - Ну ,що бабо , тепер ти бачила , що я кожного дня хожу по Правді? А сама наказала босим дівчатам аби витягли її на верх горки . Тим часом лід під теплим лежачим тілом Правди таяв і ставав все тоншим . А від її рясно пролитих сліз лід став кригким як вафлі. Як тільки босі дівчата витягнули Кривду на самий верх горки , вона дала знак рукою слугам відтягнути Правду в бік , аби не заважала саням. І ось з швидкого розгону сани з Кривдою налетіли на те місце де лежала Правда . Лід тріснув і сани разом із Кривдою навіки зникли під водою. Це бачили кріпаки і з радістю почали обнімати один одного , вигукуючи при цьому : - Правда перемогла! Є Бог на небі ! Правда перемогла! Тоді зібралися бідні люди з навколишніх сіл та з Мукачева і пішли палити палац , що на горі Жорнина . Коли все вигоріло , то взялися за мури . Через досить таки короткий час каменя на камені не залишилось від паньського палацу. А ще через якийсь час прийшов до Мукачева десь із далека божий чоловік , котрий побудував на тому місці де була льодяна гора монастир Богу на славу , а людям на згадку про Істину та Правду Божу.
2013
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
