Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.07.28
20:51
Кажи усім, кого зустрів
О, ідімо, зі мною, о так
Кажи усім, кого зустрів
Себе звільніть, зі мною, о так
Кажи, що бігти їм не варто
Усіх можливо позбирати
Візьмімося за руки &
О, ідімо, зі мною, о так
Кажи усім, кого зустрів
Себе звільніть, зі мною, о так
Кажи, що бігти їм не варто
Усіх можливо позбирати
Візьмімося за руки &
2026.07.28
19:35
У світі, бездонному морі скорботи,
Завжди дві стихії - крилата й безкрила.
Весна - це натхненна колиска природи,
А осінь - її неминуча могила.
Беру собі осінь скорботно-барвисту,
Моє ненароджене пізнє кохання.
Про мрію розбиту зажурене листя
Завжди дві стихії - крилата й безкрила.
Весна - це натхненна колиска природи,
А осінь - її неминуча могила.
Беру собі осінь скорботно-барвисту,
Моє ненароджене пізнє кохання.
Про мрію розбиту зажурене листя
2026.07.28
19:02
Вже раки червоні і стало здаватись
Не купиш цілунку у чапель цибатих ! -
В серпневих стодолах омани
Лежать у коноплях прочани.
Люблю я їх комір крохмальний і ніжний
І жито в колоссі і камінь наріжний ,
І гілля айвове над дещо,
Не купиш цілунку у чапель цибатих ! -
В серпневих стодолах омани
Лежать у коноплях прочани.
Люблю я їх комір крохмальний і ніжний
І жито в колоссі і камінь наріжний ,
І гілля айвове над дещо,
2026.07.28
15:01
Легкий гуляє між кущами вітер,
Розносить вправно пахощі, як давню мрію.
Багато сонця і багато світла,
І гарантована аромотерапія.
Лаванди диво - фіолет шовковий,
Як океан, хвилює гармонійно душі.
Від негараздів захищає колір.
Розносить вправно пахощі, як давню мрію.
Багато сонця і багато світла,
І гарантована аромотерапія.
Лаванди диво - фіолет шовковий,
Як океан, хвилює гармонійно душі.
Від негараздів захищає колір.
2026.07.28
12:21
Колись ми повернемось знову
До рідних тополь і степів,
Зміцнивши надійну основу
З любові, беріз і дубів.
Повернемось у пекторалі,
У вічні слова, у вогонь,
У плетенні диво-спіралі
До рідних тополь і степів,
Зміцнивши надійну основу
З любові, беріз і дубів.
Повернемось у пекторалі,
У вічні слова, у вогонь,
У плетенні диво-спіралі
2026.07.28
11:58
стоять миряни
і говорять щось
наскільки щось це добре
ти не в курсі
а сам збирав би
квіточки на лузі
для милої
котра іде ось-ось
і говорять щось
наскільки щось це добре
ти не в курсі
а сам збирав би
квіточки на лузі
для милої
котра іде ось-ось
2026.07.28
10:01
Невтішна осінь п'є дощі
із глечика щербатого
і скрапує сльоза з душі
кровицею розп'ятого.
Пробачте, рідні, що була
подеколи нестримною! —
Пустують нерви, не зі зла,
із глечика щербатого
і скрапує сльоза з душі
кровицею розп'ятого.
Пробачте, рідні, що була
подеколи нестримною! —
Пустують нерви, не зі зла,
2026.07.28
07:46
Як ти, мамо, там, де тихий
Супокою час настав, -
Більш не крутишся, як вихор
І не горбишся від справ?
Нічогісінько не знаю
Про той світ без темних стеж, -
Якщо добре так у раю,
То чому мене не звеш?
Супокою час настав, -
Більш не крутишся, як вихор
І не горбишся від справ?
Нічогісінько не знаю
Про той світ без темних стеж, -
Якщо добре так у раю,
То чому мене не звеш?
2026.07.28
07:35
Штрих III: Жозефіна. Ніжність проти закону
Музичний супровід:
Франц Ксавер Моцарт.
Фортепіанний концерт № 2 мі-бемоль мажор, ор. 25 (II. Andante espressivo)
«У присмерку лемберзьких салонів Жозефіна Кавалькабо з’являлася як тонка струна, що чекає
2026.07.28
00:35
Традиційно графині з Ессексу
Відмовлялись від всякого сексу.
Хай пробачить Ессекс,
Але був таки секс,
Бо не вимерло графство Ессексу.
Уродженцеві міста Батумі
Гарантовано місце у думі.
Відмовлялись від всякого сексу.
Хай пробачить Ессекс,
Але був таки секс,
Бо не вимерло графство Ессексу.
Уродженцеві міста Батумі
Гарантовано місце у думі.
2026.07.27
22:06
Нас день на дощик нині множить легко.
Каламчить з неба синь у душу тихо.
І літо ніби й тут чи десь далеко.
Лиш я і ти. Й зелений листя вихор.
А ми, як діти, граєм у мовчанку.
І крапель сум повзе листком, як гусінь.
Полічать нас міста й дороги зран
Каламчить з неба синь у душу тихо.
І літо ніби й тут чи десь далеко.
Лиш я і ти. Й зелений листя вихор.
А ми, як діти, граєм у мовчанку.
І крапель сум повзе листком, як гусінь.
Полічать нас міста й дороги зран
2026.07.27
21:12
Боже, як страшно, нестерпно, смертельно
дрони літають над Києвом древнім!
Далеч поранена скрапує кров'ю —
не заховати жахи за стіною.
Влучило в Дарниці та на Подолі,
бідна Лук'янівка стогне від болю.
На Оболоні будинок палає,
курява смерті пливе
дрони літають над Києвом древнім!
Далеч поранена скрапує кров'ю —
не заховати жахи за стіною.
Влучило в Дарниці та на Подолі,
бідна Лук'янівка стогне від болю.
На Оболоні будинок палає,
курява смерті пливе
2026.07.27
17:11
Гупають яблука гулко, і котяться шелестно,
Й поки не вляжуться м'яко в пухкий ломикамінь,
Де на секунду місцевий цвіркун замовкає,
Тріснутим боком бетонні орошують пелени.
Стіни розпечені туляться жаром до півночі,
Не охолонуть до ранку, бо рос
Й поки не вляжуться м'яко в пухкий ломикамінь,
Де на секунду місцевий цвіркун замовкає,
Тріснутим боком бетонні орошують пелени.
Стіни розпечені туляться жаром до півночі,
Не охолонуть до ранку, бо рос
2026.07.27
16:21
Випадаю з життя, випадаю.
Вир невдач — не простий поговір.
А ти кличеш з далекого краю:
«Сину, хлопче! У себе повір.
Не у ближнього, світ чи надію,
щонайперше у себе повір.
Піднеси на руках свою мрію
Вир невдач — не простий поговір.
А ти кличеш з далекого краю:
«Сину, хлопче! У себе повір.
Не у ближнього, світ чи надію,
щонайперше у себе повір.
Піднеси на руках свою мрію
2026.07.27
14:34
Закінчується двадцять п’ятий рік пошуків.
Устиг лише загубити.
Забути не встиг.
Тільки дзвонить мені одна дівчина
і каже:
«Вас люблять і чекають».
А я її не знаю.
Приходь у гості з вулиці.
Устиг лише загубити.
Забути не встиг.
Тільки дзвонить мені одна дівчина
і каже:
«Вас люблять і чекають».
А я її не знаю.
Приходь у гості з вулиці.
2026.07.27
13:16
Не знав я, що колись у цьому місті
Все зміниться і зробиться чужим.
Стежок знайомих здавнене намисто
Загубиться під тягарем сумним.
Не впізнають мене оці стежини,
І вулиці відводять погляд вбік.
Лише частково в заростях ожини
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Все зміниться і зробиться чужим.
Стежок знайомих здавнене намисто
Загубиться під тягарем сумним.
Не впізнають мене оці стежини,
І вулиці відводять погляд вбік.
Лише частково в заростях ожини
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Омелян Курта (1940) /
Проза
Русини- ангельська раса
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Русини- ангельська раса
Р У С И Н И - А Н Г Е Л Ь С Ь К А Р А С А
Коли Бог створив народ свій – русинів , то став думати куди б його поселити . Подивився Творець довкола і побачив що кращого на світі як Карпати нічого немає . Та й вирішив Бог заселити Карпати русинами . По правді казати , тоді , на початку народ цей русинами ще не називали. Їх просто називали народом божим . Але і то правда, що народ божий, котрий проживав на різній місцевості Карпат давав собі різну самоназву . Так, ті що населяли центральні Карпати, взяли собі назву – бойки . Народ , що жив на схід сонця від бойків , називався – гуцули . І бойки і гуцули це одна і та сама назва . Бойки – русинська назва , означає вона що це бойові люди котрі нікого і нічого не бояться . Ті, що жили на сході Карпат , межували з румунами По румунські гуцул це і є бойко . На захід сонця від бойків живуть лемки . На цій самоназві зупинюся трохи докладніше .
Коло підніжжя гори « Востра» , там де тепер село Середнє жила колись дуже давно одна заможна родина . Чоловіка звали Велет а його жону Лемка . Було в них багато дітей , та так багато ,що Лемка інколи забувала котрого як звати, та хто за ким народився . А ще більше було у них онуків . Ну а правнуків було так много , що і порахувати усіх було важко . Людей , яких наплодили Велет та Лемка спочатку називали велетами або велетнями . Бо і по правді це були високорослі, сильні, працьовиті люди . Але , так як в той час набувало широкого розмаху таке суспільне явище , як матріархат , то цих людей стали називати по імені матері – лемками . Воно може було б і краще , як би цих людей і до тепер називали велетами , але сталося так як сталося.
Пройшло досить багато часу і Бог захотів узнати як живе Його творіння – божий народ .
Він послав у Карпати один полк воїнства небесного –ангелів. За старшого у них був архістратег по імені Рус . Ангели повинні були навідатися у всі закутки Карпат, щоб побачити як живе народ божий , чи не має якусь нужду , чи не потребує поміч, чи не грішить . Коли ангели прийшли у Карпати то побачили , що поправді тут дуже красиво,
зелені ліси, щедрі поля , чисте повітря , кришталева вода . А що най головніше ,так це те ,
що тут працьовитий ,сильний , красивий божий народ . А які тут красиві дівчата ! Коли архістратег Рус прийшов у село Середнє, що під горою «Востра», та коли побачив наймолодше дівча Велета - Росаву , то залюбився до неї з першого погляду . Та так міцно залюбився , що і дня не міг прожити аби не бачитися з Росавою . Та що там дня , якщо не бачив Росаву хоча б одну годину ,то це йому здавалося ,як сто років . На таку любов Руса
відповідала Росава взаємністю . Коли сонце сідало за Хомецьку гору, коли з поля поверталися до дому змучені важкою працею люди, то старші повечерявши та помолившись лягали спати. А молоді не зважаючи на важку денну працю, гуляли до пізньої ночі . А деколи співали ,танцювали ,веселилися аж до третіх півнів по садах та хащах довкола Середнього. Архістратег Рус нетерпляче чекаючи коли вийде на вулицю
Росава ходив у неї попід вікнами співаючи ангельську пісню
Сині Карпати
Сині небеса
Куди подивлюся
Там русинська краса.
А з Велетової хати доносився дзвінкий голос Росави
Моя краса
Як та роса
На лелію
Як на тебе подивлюся
Та й зомлію.
Ця, сильна полум’яна любов привела до того,що невдовзі Рус засватав Росаву,а через два тижні зробили многолюдне весілля. На сватанках свати та свахи приспівували
Сталося, сталося
Що ся мало стати
Узяв Рус Росаву
Бо ї важив брати.
На весілля до Середнього зійшлося дуже много народу з усіх куточків Карпат. До речі маю казати, що село Середнім назвали тому, лежить воно по середині русинської держави.
На половині дороги від Попраду до Ясіня. Дружбами на весіллі були ангели, а дружками най красиві дівчата із усього Закарпаття . За прикладом свого архістратега Руса, ангели тут- же на весіллі засватали карпатських дівчат , а незабаром всі вони поженилися і поробили шумне весілля. Від ангелів та карпатських дівчат народилося велике потомство,
яке назвали руснаками , або русинами на честь архістратега Руса . А ті, що і по сьогоднішній день сповідують матріархат називають цей нарід карпаторосами . Ось чому
ще і досі по усіх Карпатах (та і не тільки в Карпатах) співають таку гарну ангельську пісню
Од Попраду до Ясіня
Там русинське коріня.
Богу мерзко було дивитися на таке гріхопадіння ангелів . Але за ради Своєї великої милості, за ради безмежної любові до народу божого-русинів, Бог простив цей проступок.
Русини були дуже плодючі, багатодітні . Від них розплодилися усі славянські народи , що живуть на території від Середземного і до Білого морів, від Трієста до Камчатки. Багато
з них заснували колонії в Америці, Австралії . Всі народи світу мають їх за ангельську
расу тому , що вони покірні ,з лагідним характером, працьовиті , терплячі , добрі.
Це ж руснаки і придумали поговірку –« добрий дурному –брат» . Руснака вдарять у ліве
лице, а він підставить і праве . Від нього заберуть верхній одяг , а він віддасть і сорочку.
Та що там сорочку, з нього сьому шкуру деруть , а він терпить і мовчить . Йому в очі плюють , а він каже – дощ паде . Це про них сусідні народи кажуть:-« дурні бо бідні ,
а бідні ,бо дурні.».Скільки було серед них розумних мужів , котрі старалися розбудити русинів та все даремно . Вони терплять і мовчать бо кращого життя не знали .
Та хіба це не ангельська раса ? Не приведи Боже до чогось гіршого.
ГОЙТЕ РУСНАКИ НЕ ДАЙТЕСЯ БІДІ СТАТИ.
2013 р.
Коли Бог створив народ свій – русинів , то став думати куди б його поселити . Подивився Творець довкола і побачив що кращого на світі як Карпати нічого немає . Та й вирішив Бог заселити Карпати русинами . По правді казати , тоді , на початку народ цей русинами ще не називали. Їх просто називали народом божим . Але і то правда, що народ божий, котрий проживав на різній місцевості Карпат давав собі різну самоназву . Так, ті що населяли центральні Карпати, взяли собі назву – бойки . Народ , що жив на схід сонця від бойків , називався – гуцули . І бойки і гуцули це одна і та сама назва . Бойки – русинська назва , означає вона що це бойові люди котрі нікого і нічого не бояться . Ті, що жили на сході Карпат , межували з румунами По румунські гуцул це і є бойко . На захід сонця від бойків живуть лемки . На цій самоназві зупинюся трохи докладніше .
Коло підніжжя гори « Востра» , там де тепер село Середнє жила колись дуже давно одна заможна родина . Чоловіка звали Велет а його жону Лемка . Було в них багато дітей , та так багато ,що Лемка інколи забувала котрого як звати, та хто за ким народився . А ще більше було у них онуків . Ну а правнуків було так много , що і порахувати усіх було важко . Людей , яких наплодили Велет та Лемка спочатку називали велетами або велетнями . Бо і по правді це були високорослі, сильні, працьовиті люди . Але , так як в той час набувало широкого розмаху таке суспільне явище , як матріархат , то цих людей стали називати по імені матері – лемками . Воно може було б і краще , як би цих людей і до тепер називали велетами , але сталося так як сталося.
Пройшло досить багато часу і Бог захотів узнати як живе Його творіння – божий народ .
Він послав у Карпати один полк воїнства небесного –ангелів. За старшого у них був архістратег по імені Рус . Ангели повинні були навідатися у всі закутки Карпат, щоб побачити як живе народ божий , чи не має якусь нужду , чи не потребує поміч, чи не грішить . Коли ангели прийшли у Карпати то побачили , що поправді тут дуже красиво,
зелені ліси, щедрі поля , чисте повітря , кришталева вода . А що най головніше ,так це те ,
що тут працьовитий ,сильний , красивий божий народ . А які тут красиві дівчата ! Коли архістратег Рус прийшов у село Середнє, що під горою «Востра», та коли побачив наймолодше дівча Велета - Росаву , то залюбився до неї з першого погляду . Та так міцно залюбився , що і дня не міг прожити аби не бачитися з Росавою . Та що там дня , якщо не бачив Росаву хоча б одну годину ,то це йому здавалося ,як сто років . На таку любов Руса
відповідала Росава взаємністю . Коли сонце сідало за Хомецьку гору, коли з поля поверталися до дому змучені важкою працею люди, то старші повечерявши та помолившись лягали спати. А молоді не зважаючи на важку денну працю, гуляли до пізньої ночі . А деколи співали ,танцювали ,веселилися аж до третіх півнів по садах та хащах довкола Середнього. Архістратег Рус нетерпляче чекаючи коли вийде на вулицю
Росава ходив у неї попід вікнами співаючи ангельську пісню
Сині Карпати
Сині небеса
Куди подивлюся
Там русинська краса.
А з Велетової хати доносився дзвінкий голос Росави
Моя краса
Як та роса
На лелію
Як на тебе подивлюся
Та й зомлію.
Ця, сильна полум’яна любов привела до того,що невдовзі Рус засватав Росаву,а через два тижні зробили многолюдне весілля. На сватанках свати та свахи приспівували
Сталося, сталося
Що ся мало стати
Узяв Рус Росаву
Бо ї важив брати.
На весілля до Середнього зійшлося дуже много народу з усіх куточків Карпат. До речі маю казати, що село Середнім назвали тому, лежить воно по середині русинської держави.
На половині дороги від Попраду до Ясіня. Дружбами на весіллі були ангели, а дружками най красиві дівчата із усього Закарпаття . За прикладом свого архістратега Руса, ангели тут- же на весіллі засватали карпатських дівчат , а незабаром всі вони поженилися і поробили шумне весілля. Від ангелів та карпатських дівчат народилося велике потомство,
яке назвали руснаками , або русинами на честь архістратега Руса . А ті, що і по сьогоднішній день сповідують матріархат називають цей нарід карпаторосами . Ось чому
ще і досі по усіх Карпатах (та і не тільки в Карпатах) співають таку гарну ангельську пісню
Од Попраду до Ясіня
Там русинське коріня.
Богу мерзко було дивитися на таке гріхопадіння ангелів . Але за ради Своєї великої милості, за ради безмежної любові до народу божого-русинів, Бог простив цей проступок.
Русини були дуже плодючі, багатодітні . Від них розплодилися усі славянські народи , що живуть на території від Середземного і до Білого морів, від Трієста до Камчатки. Багато
з них заснували колонії в Америці, Австралії . Всі народи світу мають їх за ангельську
расу тому , що вони покірні ,з лагідним характером, працьовиті , терплячі , добрі.
Це ж руснаки і придумали поговірку –« добрий дурному –брат» . Руснака вдарять у ліве
лице, а він підставить і праве . Від нього заберуть верхній одяг , а він віддасть і сорочку.
Та що там сорочку, з нього сьому шкуру деруть , а він терпить і мовчить . Йому в очі плюють , а він каже – дощ паде . Це про них сусідні народи кажуть:-« дурні бо бідні ,
а бідні ,бо дурні.».Скільки було серед них розумних мужів , котрі старалися розбудити русинів та все даремно . Вони терплять і мовчать бо кращого життя не знали .
Та хіба це не ангельська раса ? Не приведи Боже до чогось гіршого.
ГОЙТЕ РУСНАКИ НЕ ДАЙТЕСЯ БІДІ СТАТИ.
2013 р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
