
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.08.08
16:46
О, скрипко!
Скрип...
Смичок на витягах.
Заскрипотіло у душі,
мінялося на лицях -
заголосила, помирала
одиноко скрипка.
Позавмирали відчуття
Скрип...
Смичок на витягах.
Заскрипотіло у душі,
мінялося на лицях -
заголосила, помирала
одиноко скрипка.
Позавмирали відчуття
2025.08.08
14:42
Кукурудзяний чути шелест,
ніби спеці наперекір.
Не самотньо і не пустельно,
ще й в садку непокірна зелень.
Рими просяться на папір,
струм ліричний через пастелі.
Портулак обіймає землю,
ніби спеці наперекір.
Не самотньо і не пустельно,
ще й в садку непокірна зелень.
Рими просяться на папір,
струм ліричний через пастелі.
Портулак обіймає землю,
2025.08.08
11:22
раз я підійшов до скелі
і ребром долоні зрубав її
раз я підійшов до скелі
і ребром долоні зрубав її
тоді згорнув уламки і виник острів
хай каменів є більш аніж пісків
знай-бо я відьмача
бігме я відьмача бейбі
і ребром долоні зрубав її
раз я підійшов до скелі
і ребром долоні зрубав її
тоді згорнув уламки і виник острів
хай каменів є більш аніж пісків
знай-бо я відьмача
бігме я відьмача бейбі
2025.08.07
21:55
Я розгубив 175 см
твоєї краси і чарівності
яругами і пагорбами.
Я тепер від них
нічого не знайду,
бо від них залишилася
тільки хмара.
Кожна розгублена
твоєї краси і чарівності
яругами і пагорбами.
Я тепер від них
нічого не знайду,
бо від них залишилася
тільки хмара.
Кожна розгублена
2025.08.07
19:20
Здавалось, - відбуяло, одболіло
Лишило тіні, пристрасні й хмільні,
Вітрилом в дальні хвилі одбіліло
Чи вклякло десь в мені у глибині
Не загримить, не зойкне понад хмари,
Не спотикне на рівній рівнині
Не полосне по гоєному марно
Лишило тіні, пристрасні й хмільні,
Вітрилом в дальні хвилі одбіліло
Чи вклякло десь в мені у глибині
Не загримить, не зойкне понад хмари,
Не спотикне на рівній рівнині
Не полосне по гоєному марно
2025.08.07
19:04
Москалі були брехливі завжди і зрадливі.
Домовлялися та слова свого не тримали,
Навіть, коли між собою часто воювали.
Коли кого так обдурять, то уже й щасливі.
Про іще одного князя хочеться згадати
З москалів, які потвору оту піднімали.
Василем його
Домовлялися та слова свого не тримали,
Навіть, коли між собою часто воювали.
Коли кого так обдурять, то уже й щасливі.
Про іще одного князя хочеться згадати
З москалів, які потвору оту піднімали.
Василем його
2025.08.07
16:29
Із Бориса Заходера
– Ей, привіт!
– Добридень, друже...
– Ти уроки вчив?
– Не дуже...
Бо мені завадив кіт!
(Навіть звуть його – Бандит...)
– Ей, привіт!
– Добридень, друже...
– Ти уроки вчив?
– Не дуже...
Бо мені завадив кіт!
(Навіть звуть його – Бандит...)
2025.08.07
02:13
Мої палкі, згорьовані присвяти
Лишилися тепер без адресата.
Моя Єдина - ще не народилась.
Чужих у злій строкатості - багато.
Не помічав Ту справжню, що любила.
Її нема. Смердить юрба строката.
Лишилися тепер без адресата.
Моя Єдина - ще не народилась.
Чужих у злій строкатості - багато.
Не помічав Ту справжню, що любила.
Її нема. Смердить юрба строката.
2025.08.06
22:01
Пошуки себе тривають
у розливному морі
масок і облич,
ролей і личин,
іміджів і самовикриттів.
Із тебе говорять
десятки особистостей.
Це розпад власного "я".
у розливному морі
масок і облич,
ролей і личин,
іміджів і самовикриттів.
Із тебе говорять
десятки особистостей.
Це розпад власного "я".
2025.08.06
21:25
Великі провидці, які збиралися провіщати долю людства, не годні зі своєю долею розібратися.
Кількість людей, які все знають, на порядок перевищує кількість людей, які все вміють.
На великі обіцянки клюють навіть краще, ніж на великі гроші.
Колиш
2025.08.06
11:19
Із Бориса Заходера
Жила-була собачка –
Свій-Ніс-Усюди-Пхачка:
усюди пхала носа
(такий у неї хист).
Її попереджали:
«Дала б ти звідси драла!
Жила-була собачка –
Свій-Ніс-Усюди-Пхачка:
усюди пхала носа
(такий у неї хист).
Її попереджали:
«Дала б ти звідси драла!
2025.08.06
00:36
Життя – коротка мить свідома,
Опісля – тільки темнота,
Глибокий сон, довічна кома.
Даремно думає спроста
Людська наївна глупота,
Що порятунок за порогом,
Чи судище суворе Бога.
Опісля – тільки темнота,
Глибокий сон, довічна кома.
Даремно думає спроста
Людська наївна глупота,
Що порятунок за порогом,
Чи судище суворе Бога.
2025.08.05
23:17
Домовина - не дім, а притулок
перед переселенням у засвіти
та ще -наочний доказ для археолога
про ту чи іншу епоху,
в яку небіжчику довелося жить.
Хрещений в дитинстві на Канівщині,
гріхи відмолюю і захисту прошу
у Всевишнього уже в Єрусалимі.
перед переселенням у засвіти
та ще -наочний доказ для археолога
про ту чи іншу епоху,
в яку небіжчику довелося жить.
Хрещений в дитинстві на Канівщині,
гріхи відмолюю і захисту прошу
у Всевишнього уже в Єрусалимі.
2025.08.05
21:25
Зниклої колишньої дівчини
немає в соціальних мережах,
про неї нічого немає в Інтернеті,
вона ніби випарувалася,
пропала в безмежних водах
світобудови і невідомості,
повернулася до першосутностей,
у первісне яйце,
немає в соціальних мережах,
про неї нічого немає в Інтернеті,
вона ніби випарувалася,
пропала в безмежних водах
світобудови і невідомості,
повернулася до першосутностей,
у первісне яйце,
2025.08.05
20:32
На Ярославовім Валу
Я п’ю свою обідню каву.
Пірнає в київську імлу
Моя натомлена уява.
В уяві тій далеко я
Від Золотих Воріт столичних:
То ніби пісню солов’я
Я п’ю свою обідню каву.
Пірнає в київську імлу
Моя натомлена уява.
В уяві тій далеко я
Від Золотих Воріт столичних:
То ніби пісню солов’я
2025.08.05
16:04
по полю-овиду без краю
прошкує серпень навмання
у небі серце-птах літає
хрустить під стопами стерня
у чубі ще сюркоче літо
а в оці сонячний садок
все манить з піль перелетіти
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...прошкує серпень навмання
у небі серце-птах літає
хрустить під стопами стерня
у чубі ще сюркоче літо
а в оці сонячний садок
все манить з піль перелетіти
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
2024.12.24
2024.10.17
2024.08.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Омелян Курта (1940) /
Проза
Русини- ангельська раса
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Русини- ангельська раса
Р У С И Н И - А Н Г Е Л Ь С Ь К А Р А С А
Коли Бог створив народ свій – русинів , то став думати куди б його поселити . Подивився Творець довкола і побачив що кращого на світі як Карпати нічого немає . Та й вирішив Бог заселити Карпати русинами . По правді казати , тоді , на початку народ цей русинами ще не називали. Їх просто називали народом божим . Але і то правда, що народ божий, котрий проживав на різній місцевості Карпат давав собі різну самоназву . Так, ті що населяли центральні Карпати, взяли собі назву – бойки . Народ , що жив на схід сонця від бойків , називався – гуцули . І бойки і гуцули це одна і та сама назва . Бойки – русинська назва , означає вона що це бойові люди котрі нікого і нічого не бояться . Ті, що жили на сході Карпат , межували з румунами По румунські гуцул це і є бойко . На захід сонця від бойків живуть лемки . На цій самоназві зупинюся трохи докладніше .
Коло підніжжя гори « Востра» , там де тепер село Середнє жила колись дуже давно одна заможна родина . Чоловіка звали Велет а його жону Лемка . Було в них багато дітей , та так багато ,що Лемка інколи забувала котрого як звати, та хто за ким народився . А ще більше було у них онуків . Ну а правнуків було так много , що і порахувати усіх було важко . Людей , яких наплодили Велет та Лемка спочатку називали велетами або велетнями . Бо і по правді це були високорослі, сильні, працьовиті люди . Але , так як в той час набувало широкого розмаху таке суспільне явище , як матріархат , то цих людей стали називати по імені матері – лемками . Воно може було б і краще , як би цих людей і до тепер називали велетами , але сталося так як сталося.
Пройшло досить багато часу і Бог захотів узнати як живе Його творіння – божий народ .
Він послав у Карпати один полк воїнства небесного –ангелів. За старшого у них був архістратег по імені Рус . Ангели повинні були навідатися у всі закутки Карпат, щоб побачити як живе народ божий , чи не має якусь нужду , чи не потребує поміч, чи не грішить . Коли ангели прийшли у Карпати то побачили , що поправді тут дуже красиво,
зелені ліси, щедрі поля , чисте повітря , кришталева вода . А що най головніше ,так це те ,
що тут працьовитий ,сильний , красивий божий народ . А які тут красиві дівчата ! Коли архістратег Рус прийшов у село Середнє, що під горою «Востра», та коли побачив наймолодше дівча Велета - Росаву , то залюбився до неї з першого погляду . Та так міцно залюбився , що і дня не міг прожити аби не бачитися з Росавою . Та що там дня , якщо не бачив Росаву хоча б одну годину ,то це йому здавалося ,як сто років . На таку любов Руса
відповідала Росава взаємністю . Коли сонце сідало за Хомецьку гору, коли з поля поверталися до дому змучені важкою працею люди, то старші повечерявши та помолившись лягали спати. А молоді не зважаючи на важку денну працю, гуляли до пізньої ночі . А деколи співали ,танцювали ,веселилися аж до третіх півнів по садах та хащах довкола Середнього. Архістратег Рус нетерпляче чекаючи коли вийде на вулицю
Росава ходив у неї попід вікнами співаючи ангельську пісню
Сині Карпати
Сині небеса
Куди подивлюся
Там русинська краса.
А з Велетової хати доносився дзвінкий голос Росави
Моя краса
Як та роса
На лелію
Як на тебе подивлюся
Та й зомлію.
Ця, сильна полум’яна любов привела до того,що невдовзі Рус засватав Росаву,а через два тижні зробили многолюдне весілля. На сватанках свати та свахи приспівували
Сталося, сталося
Що ся мало стати
Узяв Рус Росаву
Бо ї важив брати.
На весілля до Середнього зійшлося дуже много народу з усіх куточків Карпат. До речі маю казати, що село Середнім назвали тому, лежить воно по середині русинської держави.
На половині дороги від Попраду до Ясіня. Дружбами на весіллі були ангели, а дружками най красиві дівчата із усього Закарпаття . За прикладом свого архістратега Руса, ангели тут- же на весіллі засватали карпатських дівчат , а незабаром всі вони поженилися і поробили шумне весілля. Від ангелів та карпатських дівчат народилося велике потомство,
яке назвали руснаками , або русинами на честь архістратега Руса . А ті, що і по сьогоднішній день сповідують матріархат називають цей нарід карпаторосами . Ось чому
ще і досі по усіх Карпатах (та і не тільки в Карпатах) співають таку гарну ангельську пісню
Од Попраду до Ясіня
Там русинське коріня.
Богу мерзко було дивитися на таке гріхопадіння ангелів . Але за ради Своєї великої милості, за ради безмежної любові до народу божого-русинів, Бог простив цей проступок.
Русини були дуже плодючі, багатодітні . Від них розплодилися усі славянські народи , що живуть на території від Середземного і до Білого морів, від Трієста до Камчатки. Багато
з них заснували колонії в Америці, Австралії . Всі народи світу мають їх за ангельську
расу тому , що вони покірні ,з лагідним характером, працьовиті , терплячі , добрі.
Це ж руснаки і придумали поговірку –« добрий дурному –брат» . Руснака вдарять у ліве
лице, а він підставить і праве . Від нього заберуть верхній одяг , а він віддасть і сорочку.
Та що там сорочку, з нього сьому шкуру деруть , а він терпить і мовчить . Йому в очі плюють , а він каже – дощ паде . Це про них сусідні народи кажуть:-« дурні бо бідні ,
а бідні ,бо дурні.».Скільки було серед них розумних мужів , котрі старалися розбудити русинів та все даремно . Вони терплять і мовчать бо кращого життя не знали .
Та хіба це не ангельська раса ? Не приведи Боже до чогось гіршого.
ГОЙТЕ РУСНАКИ НЕ ДАЙТЕСЯ БІДІ СТАТИ.
2013 р.
Коли Бог створив народ свій – русинів , то став думати куди б його поселити . Подивився Творець довкола і побачив що кращого на світі як Карпати нічого немає . Та й вирішив Бог заселити Карпати русинами . По правді казати , тоді , на початку народ цей русинами ще не називали. Їх просто називали народом божим . Але і то правда, що народ божий, котрий проживав на різній місцевості Карпат давав собі різну самоназву . Так, ті що населяли центральні Карпати, взяли собі назву – бойки . Народ , що жив на схід сонця від бойків , називався – гуцули . І бойки і гуцули це одна і та сама назва . Бойки – русинська назва , означає вона що це бойові люди котрі нікого і нічого не бояться . Ті, що жили на сході Карпат , межували з румунами По румунські гуцул це і є бойко . На захід сонця від бойків живуть лемки . На цій самоназві зупинюся трохи докладніше .
Коло підніжжя гори « Востра» , там де тепер село Середнє жила колись дуже давно одна заможна родина . Чоловіка звали Велет а його жону Лемка . Було в них багато дітей , та так багато ,що Лемка інколи забувала котрого як звати, та хто за ким народився . А ще більше було у них онуків . Ну а правнуків було так много , що і порахувати усіх було важко . Людей , яких наплодили Велет та Лемка спочатку називали велетами або велетнями . Бо і по правді це були високорослі, сильні, працьовиті люди . Але , так як в той час набувало широкого розмаху таке суспільне явище , як матріархат , то цих людей стали називати по імені матері – лемками . Воно може було б і краще , як би цих людей і до тепер називали велетами , але сталося так як сталося.
Пройшло досить багато часу і Бог захотів узнати як живе Його творіння – божий народ .
Він послав у Карпати один полк воїнства небесного –ангелів. За старшого у них був архістратег по імені Рус . Ангели повинні були навідатися у всі закутки Карпат, щоб побачити як живе народ божий , чи не має якусь нужду , чи не потребує поміч, чи не грішить . Коли ангели прийшли у Карпати то побачили , що поправді тут дуже красиво,
зелені ліси, щедрі поля , чисте повітря , кришталева вода . А що най головніше ,так це те ,
що тут працьовитий ,сильний , красивий божий народ . А які тут красиві дівчата ! Коли архістратег Рус прийшов у село Середнє, що під горою «Востра», та коли побачив наймолодше дівча Велета - Росаву , то залюбився до неї з першого погляду . Та так міцно залюбився , що і дня не міг прожити аби не бачитися з Росавою . Та що там дня , якщо не бачив Росаву хоча б одну годину ,то це йому здавалося ,як сто років . На таку любов Руса
відповідала Росава взаємністю . Коли сонце сідало за Хомецьку гору, коли з поля поверталися до дому змучені важкою працею люди, то старші повечерявши та помолившись лягали спати. А молоді не зважаючи на важку денну працю, гуляли до пізньої ночі . А деколи співали ,танцювали ,веселилися аж до третіх півнів по садах та хащах довкола Середнього. Архістратег Рус нетерпляче чекаючи коли вийде на вулицю
Росава ходив у неї попід вікнами співаючи ангельську пісню
Сині Карпати
Сині небеса
Куди подивлюся
Там русинська краса.
А з Велетової хати доносився дзвінкий голос Росави
Моя краса
Як та роса
На лелію
Як на тебе подивлюся
Та й зомлію.
Ця, сильна полум’яна любов привела до того,що невдовзі Рус засватав Росаву,а через два тижні зробили многолюдне весілля. На сватанках свати та свахи приспівували
Сталося, сталося
Що ся мало стати
Узяв Рус Росаву
Бо ї важив брати.
На весілля до Середнього зійшлося дуже много народу з усіх куточків Карпат. До речі маю казати, що село Середнім назвали тому, лежить воно по середині русинської держави.
На половині дороги від Попраду до Ясіня. Дружбами на весіллі були ангели, а дружками най красиві дівчата із усього Закарпаття . За прикладом свого архістратега Руса, ангели тут- же на весіллі засватали карпатських дівчат , а незабаром всі вони поженилися і поробили шумне весілля. Від ангелів та карпатських дівчат народилося велике потомство,
яке назвали руснаками , або русинами на честь архістратега Руса . А ті, що і по сьогоднішній день сповідують матріархат називають цей нарід карпаторосами . Ось чому
ще і досі по усіх Карпатах (та і не тільки в Карпатах) співають таку гарну ангельську пісню
Од Попраду до Ясіня
Там русинське коріня.
Богу мерзко було дивитися на таке гріхопадіння ангелів . Але за ради Своєї великої милості, за ради безмежної любові до народу божого-русинів, Бог простив цей проступок.
Русини були дуже плодючі, багатодітні . Від них розплодилися усі славянські народи , що живуть на території від Середземного і до Білого морів, від Трієста до Камчатки. Багато
з них заснували колонії в Америці, Австралії . Всі народи світу мають їх за ангельську
расу тому , що вони покірні ,з лагідним характером, працьовиті , терплячі , добрі.
Це ж руснаки і придумали поговірку –« добрий дурному –брат» . Руснака вдарять у ліве
лице, а він підставить і праве . Від нього заберуть верхній одяг , а він віддасть і сорочку.
Та що там сорочку, з нього сьому шкуру деруть , а він терпить і мовчить . Йому в очі плюють , а він каже – дощ паде . Це про них сусідні народи кажуть:-« дурні бо бідні ,
а бідні ,бо дурні.».Скільки було серед них розумних мужів , котрі старалися розбудити русинів та все даремно . Вони терплять і мовчать бо кращого життя не знали .
Та хіба це не ангельська раса ? Не приведи Боже до чогось гіршого.
ГОЙТЕ РУСНАКИ НЕ ДАЙТЕСЯ БІДІ СТАТИ.
2013 р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію