( з глибини віків)
Юнак із Назарета, по імені Ісус, син тесляря Йосифа та домогосподарки Марії разуче відрізнявся від своїх єврейських однолітків прямим світлим волосям, блакитними очима, високим зростом, спокійним, врівноваженим , нордичним характером. Та не тільки зовнішньо, а і внутрішньо він був не такий , як усі. Інколи у його поведінці було щось таке, що ніяк не піддавалося логічному поясненню. Ось як писав про дитячі роки Ісуса у своєму Євангелії таємний учень і послідовник , член верховного суду Ізраеля Никодим:
- Коли маленькому Ісусику було десь біля чотирьох років, він із товаришами грався на вулиці ліплячи із глини горобців. Коли Ісусик зліпив тридцять трьох горобців, то поклав їх сохнути на сонці. Як раз в той час біля них проходив служитель синагоги. Коли він побачив чим займаються дітлахи в суботній день то сильно розгнівався. Товариші Ісуса склали всю вину еа нього кажучи, що вони тільки спостерігали , а все робив він сам. Та так воно насправді і було . Тоді служитель синагоги почав розпитувати чий це син . Коли дізнався що то син Йосифа то його охопив ще більший гнів , бо мав він щось на серці проти нього. Він почав скликати свідків,щоб посвідчили на нього в суді. Коли свідки зібралися, то рішили, що для суду треба буде речові докази і хотіли забрати глиняних горобців. Вгадавши їх наміри Ісусик плеснув у долоні і крикнув – гиш. Всі тридцять три горобці махнувши крилами полетіли , а юдеї залишилися ні з чим.
Коли Ісусику було п’ять рочків, він зтоваришами грався на горищі будинку. Бігаючи по горищі Ісусик зіткнувся з одним хлопчиком. Поскільки це було на самому краю горища, то хлопчик упав з високости і забивя на смерть. Прибігли батьки того хлопчика та багато інших людей. Коли батьки побачили що їхня дитина мертва, то почали голосно плакати і лаяти Йосифа, нащо він виховує такого розбишаку. Йосиф та Марія дуже засумували. Тоді Ісусик зліз із горища, взяв мертвого цім бору за руку і сказав: «встань Якове». Мертвий хлопчик воскрес і знову поліз гратися на горище. Народ розходився нічого не розуміючи.
Коли Ісусику виповнилося шість років , то Йосиф повів його до школи. Йосифові друзі порадили йому хорошого старого вчителя, котрий проживав на другому кінці міста. До нього і привів Йосиф Ісуса. На першому ж уроці вчитель почав знайомити учнів із грецьким алфавітом. Чому з грецьким? А тому, що в ті часи на всій території Римської імперії, куди до речі входив і Ізраель, офіційною мовою була грецька. Вчитель розповів учням , що першою буквою алфавіту є буква «альфа». Тоді Ісус запитав учителя , що означає альфа. Учитель сказав ,що альфа означає звук «а» число «один» і більше нічого. Ісус дорікнув учителю за слабу підготовку і попросив слово. Вийшовши до дошки Ісус почав вести урок. Він розповів таке – альфа це Я, Перший і Єдиний, бо альфа це не тільки перша буква , а як ви чули і число один. Тому повторюю – Я є Перший і Єдиний. Горизонтальна риска в цій букві означає вічне життя, яке дарується тим , хто повірить , що Я альфа – Перший і Єдиний. Вертикальна риска у цій букві , яка ніби стрілка, що вказує на небо, якраз і означає що вічне життя дарується з неба. Цілий день шестирічна дитина навчала премудростям учнів і вчителів. Коли у вечері прийшов Йосиф , щоб забрати і відвести до дому дитину, то вчитель на колінах благав Йосифа не приводити більше Ісуса до школи бо той знає більше за всіх учителів даної школи разом узятих А своїми запитаннями ставить їх у дуже скрутне становище. Коли книжники запитали Ісуса звідки в нього такі знання, він відповів – від мого Отця. Йосиф знайшов таки хорошого вчителя в іншому місті. Це був знаний мудрець, книжник, філософ і богослов. Сім років Ісус навчався у цього вчителя і весь час дошкуляв йому запитаннями – хто я, чому я не такий як інші , чому менехлопцідразнять байстрюком, і так далі і таке інше. Багато чого знав Ісус , а от про своїх пра-пра-родичів на той час йому ще не дано було знати. Навчання наближалося до завершення, Ісус боявся , що учитель так і невідкриє йому родовід . Одного разу вчитель щось шукав у деревяному, кованому залізом ларці. Ісус підійшов із заду і масивними дверцями ларця зі всієї сили защемив пальці обох рук учителя і не відпускав доти, доки той йому не відкриє родовід. Тоді учитель відкрив йому, що пра-пра-родичами Ісуса є русини і що цей народ живе у країні на півночі. Ця країна має гарну грецьку назву – Карпати, що в перекладі означає – скелі, скелясті гори. Тоді Ісус відпустив пальці вчителя. Закінчивши навчання Ісус повернувся до дому. В голові у Нього без перестанку роїлася думка, як би відвідати свою батьківщину, свій народ. Напхавши торбину сушеними фруктами та хлібом чотиринадцятирічний юнак рушив у далеку дорогу нічого не сказавши рідним. Марія мати його дуже переживала відсутність сина. Тоді їй зявився ангел Гавриїл і сказав – Марє не сумуй, твій син живий і здоровий, він серед своїх. Прийде Його час і Він повернеться до Ізраелю. Півроку добирався Ісус до Закарпаття, де пішки, дена човні. Цілих п'ятнадцять років Ісус прожив на Закарпатті серед своїх. Саме про цей період його життя не згадується в жодному з Євангелій . Прочитайте і переконаєтеся. Правда, в деяких єврейських світських, не канонічних писанях дещо писали . Так в одному з них писалося, що навчаючись у знанного мудреця і книжника Ісус проявив себе надзвичайно здібним, старанним учнем, що по закінченню навчання перевершив навіть свого вчителя. Там же писалося, що закінчивши науку Ісус ніби вкрав від учителя з ларця якийсь амулет при допомозі якого міг творити всякі чудеса. Аби амулет не знайшли, то він ніби зашив його собі в стегно. Побоюючись що його викриють Ісус ніби втік у якусь далеку не відому країну. Там, зустрічаючись з мудрецями тієї країни всебічно вдосконалив свої здібності і, коли помер учитель, то повернувся до Ізраелю і бунтував народ. Брехливі вигадки про амулет розповсюджувалися, аби принизити Ісуса, аби переконати народ, що Ісус робить чудеса не іменем Отця свого небесного, а при допомозі чародійства, яке в Ізраєлі суворо каралося, аж до побиття на смерть.
Діставшись таки на Закарпаття Ісус знайшов докус пограбовані та зруйновані села та міста, докус понищені поля та ліси. Людей було так мало, що коли випадково зустрілися то боялися підійти одне до одного. Ісус сів на камені і гірко плакав. Перед цим пройшлася краєм якась орда, яка і сплюндрувала все довкола. Він став і пішов шукати і збирати до купи народ, що поховався по хащах та дебрях . Збираючи їх до купи , вчив всяким премудростям божим. Цей доброзичливий, допитливий, лагідний народ називав себе КАРПАТОРОСАМИ від слова – рости, зростати на славу Божу з роси та води. А Бог за його послушність та доброту назвав його – РУСИНАМИ . Це слово абревіатура тлумачиться так – РАЙ УНАСЛІДУЮТЬ СИНИ МОЇ . Скорочено – русини .А ще додав Бог – хто з русинів відмовиться від русинства, той відмовився від участі в царстві Божому .
Дика орда спустошила край, бо ніхто із сусідів словян не прийшов на поміч, бо перед тим посварилися з русинами . Сталося це так . Коли Бог дав синам своїм русинам заповіт про унаслідування раю, то наказав аби русини цей документ добре берегли, бо прийдуть іноземці і вкрадуть. Коли брати з півночі, що живуть поза Краковом та по Віслі побачили , яке у русинів гарне райське життя , то почали дуже благати поділитися раєм. Русини відповіли так – ми вас любимо, як братів наших єдинокровних, але в документі Божому нічого про вас не написано. Ми, народ богопослушний, Божого закону не нарушаємо, так що пробачте нам. Тоді північні сусіди почали грозити та паолякувати русинів. За це їх русини прозвали поляками. А тоді із заходу прийшли інші брати-словяни , що живуть від Дунаю і до Карпат. Ці теж просили поділитися раєм . Русини дали їм таку ж відповідь як і полякам .Тоді ці почали лаяти та злословити русинів . За це їх русини прозвали словаками , або словаками. Незадовго після цього з північного заходу до русинів прийшли ще одні брати –словяни, які вже не просили, а вимагали поділитися раєм . Коли їм було відмовлено то вони зачали мордувати та морити русинів. За це їх прозвали – моравками, а країну їхню Моравією.Тоді най рідніші брати, що живуть над Збручем, над Дністром, та Дніпром, зробили хитріше . Поки русини торгувалися з поляками, словаками та моравками, ці прийшли і вкрали документ –заповіт. За цей вчинок русини дали їм назву –УКРАЇНЦІ . Ця назва абревіатура тлумачиться так – УКРАЛИ РАЙ ІНОЗЕМЦІ отже українці . І вийшло так , що одні все втратили, а інші нічого не придбали , бо крадене не зігріває душу. Від тоді і до тепер словяни живуть найбідніше за інших народів Європи. Коли в Карпати прийшли брати –словяни з півдня то й просити було нічого. Але їм сподобалася назва краю – Срібна земля . Свою країну вони теж назвали аналогічно – Сербія. Південним латиноамериканцям це теж дуже сподобалося . Свою, най багатшу, най гарнішу країну У світі вони назвали срібною. А по латиноамер\иканські це переводиться – Аргентина.
За ті п'ятнадцять років, що Ісус перебував у Карпатах, він багато трудився, навчаючи нард високій моралі, виводячи людей з темряви неуцтва і даруючи їм світло розуму. Але наближався час його повернення на святу землю, аби завершити свої земні справи . Він закликав русинів у визначени час і у визначеному місці зібратися для прощальної проповіді. Народ збирався із усіх куточків, від Чорного моря і до моря Білого, від Дону до Вісли. Коли заповнилася людьми вся ужанська долина, то Ісус воссів на камені на горі , що навпроти нинішнього села Невицьке. Цілу добу наставляв нарід свій на путь Істини говорячи притчами .Багато людей розуміли і повірили, багато не розуміли, але теж повірили. А були такі , що сумнівалися, особливо брати –галичани. Ісус переконував їх, переконував, а тоді з розпачу махнув рукою . Тоді і народилася приказка – махнув рукою, як Христос на Галичину. Ісус казав, що прийде час і на цьому місці збудують сильну фортецю, а навколо неї розростеться велике місто , з якого почне бути велика держава . Нарчуть цю фортецю – Нев-ицьке , що староарамейською мовою, на якій до речі розмовляв Ісус означає – повстане із руїни. А ще сказав : - сотворю і поблагословлю у Карпатах рай народу. У цій притчі захована назва цієї держави . Хто має розум, щоб розуміти , той зрозуміє . Отже - У Карпатах рай народу . Скорочено – Україна. Хто має розум той розуміє ,що Україна і українці не одно і теж саме. Одні українці грішили і помирали, інші народжувалися і теж грішили. Україна ж буде вічно .Слава Україні ! Принагідно буде сказати , що стародавні українці так тлумачили свою самоназву…..Унаслідники кралівства Ісуса Назорея Царя Іудейського - отже
Скорочено це буде українці.
Коли наступив ранок наступного дня , Ісус відпустив народ свій русинів з гіркими сльозами на очах . Плакали всі присутні . Ісус поспішав до Єрусалиму , бо Іван Захарович підготував грунт для посіву і поле для жнив. Прощаючись Ісус казав, що зараз має іти в святу землю, щоб завершити свої земні діла , а по цьому через пару днів повернеться, аби зобити для свого народу, те що їм обіцяв. Тоді ще мало хто знав, що у Бога один день, як тисяча років, а тисяча років, як один день. Перед тим як рушати в дорогу, Ісус довго стояв і милувався красою рідного краю. Від тоді, якщо хтось на когось за мрійливо дивиться то кажуть : - подивився , як Христос на Карпати.


Народе мій, мій отчий краю,
На тебе гордо позираю,
Тут сам колись Ісус ходив,
Сліпих на світло виводив,
Великі чуда сотворив,
Для народу, для синов, для своїх славних русинов!
2013 р.