Р О З Г А Д КА Ч И С Л А З В І Р А
( з глибини віків)
У Святому письмі дуже часто зустрічаються різні числа, як от – три, сім, дванадцять, сорок, тисяча, та інші. Ці числа глибоко символічні, хоч і досить загадкові. Та чи не най загадковішим числом є число шістсот шістдесят шість .Я відношу себе до тієї категорії людей, які слабо розбираються на Святому письмі . Будучи сам православного віровизнання я не вважав за гріх звертатися за роз’ясненням до віруючих різних конфесій . Майже від усіх чув одну і ті ж відповідь. Деякі , так звані сектанти , договорилися навіть до того , що приписують це число Папі римському . Така спрощена відповідь мене не задовільнала . Тим паче, що сам Іван Богослов у своєму одкровенню в розділі тринадцятому, вірш вісімнадцятий називає його число людським. Він пише таке : «Тут мудрість! Хто має розум нехай порахує число звірини, бо воно число людське. А число її шістсот шістдесят шість «. У цьому розділі вище він пише : «І зробить вона, щоб усім малим і великим і вбогим і багатим і вільним і рабам – було дано знамено на їхню правицю , або на їх чола, щоби ніхто не міг ані купити, ані продати, якщо він не має знамена імення звірини, або числа імення його»…
Воістину загадкове число .Загадкове воно ще і тому, що в Біблії зустрічається, якщо не помиляюся всього два рази . Я пройнявся мрією вирахувати це число. Приходилося багато разів перечитувати Біблію, порівнювати різні тексти, спів ставляти паралелі . Нарешті, здається я знайшов ключ до розгадки. Відповідь дає сама Біблія, бо якщо її уважно читати, то там можна знайти відповідь на всі запитання, що поставило перед людиною складне, далеко не легке життя.
Так от «знамено імені звірини» без якого не можна нічого ні купити ані продати – це багатство. А конкретніше – це золото , або валюта . Святі апостоли, а з ними і Іван Богослов отримали від Духа Святого не оціни мий дар - дар зцілення. Якби вони використовували цей дар у власних користолюбних цілях, то вони б могли зібрати не злічені багатства, скарбниці їхні були б переповнені золота. Адже лікуватися до них приходили не тільки бідняки, але й багаті, з великими достатками люди . В решті-решт просте каміння вони запросто могли перетворити на золото. Святі апостоли, як і їх учитель Ісус із зневагою ставилися до накопичення багатства, особливо,якщо це відбувалося не чесно. Вони вели надзвичайно скромний образ життя, багато з них було аскетами. Апостоли добре знали, що там де золото, там кров, там війна, там смерть. Досконало знаючи Святе письмо, Іван Богослов добре знав куди приводить жадоба до збагачення через золото.
Коли Соломон був помазаний Богом на царя Ізраїльського, то у молитві своїй до Бога він просив для себе тільки розуму , аби міг по правді судити народ Божий. Богові це подобалось і наділив його таким розумом, якого не мав жоден правитель світу. Бог доручив Соломонові побудувати в Єрусалимі храм імені Божого. Соломон це доручення виконав добросовісно, а заодно поряд з храмом Божим побудував царський палац. Возгордився премудрий Соломон, бо за його задумом царський палац мав бути більшим і гарнішим від храму Божого . Для цього він наклав непосильний податковий тягар на своїх підлеглих, бо для оздоблення палацу потрібно було багато золота. Золото, та інші дорогоцінності привозили для Соломона із усіх кінців світу. Золота, дорогоцінного каменя,слонової кості, Соломон мав так багато, що срібло не цінилося ні в що . Перший спомин про загадкове число шістсот шістдесят шість пов’язане саме із діяльністю Соломона. У першій книзі царів – розділ десять, вірш чотиринадцять сказано: «В золоті , котре приходило Соломону щорічно, було шістсот шістдесят шість талантів золотих». Соломону і цього було мало. Він побудував величезний корабель, що раз на три роки привозив йому золото. Все це йшло на нечесне збагачення та на оздоблення царського палацу. Жадоба збагачення приводила Соломона до розбещеності і до великого блуд одіяння, що було мерз остю перед лицем Господа. Його сексуальній розпущеності не було меж. Святе письмо пише, що Соломон мав сімсот жон і триста наложниць. Ще перед Соломоном був один негідник, який розгордився і захотів побудувати свій престол вище Божого. Фінал знаємо. Цей негідник був скинутий Богом з престолу. За гріхи Соломона Бог залишив його нащадків престолу Ізраїльського. Все це і багато іншого Іван Богослов пишучи соє одкровення чудово знав, тому він багатство називає звірем, а жадобу до нечесного збагачення називає знаменням звіра. Хто уважно читав Біблію , той мусів помітити, що всі святі праведники з презирством ставляться , до незаконного, надмірного збагачення. Так от ми вияснили, що звір про якого йдеться в Одкровенню – багатство. Але в Одкровенню, в тринадцятому розділі говориться, що у звіра було сім голів. Одна з голів була ніби смертельно поранена, але рана ця загоїлася. Що ж це за багато головий звір? А багатоголовий звір тому, що багатство це не тільки золото. Багатство це і обширна територія за яку часто ведуть війни, і кількість зброї, і знаряддя праці та виробництва, це і енергоносії, як газ, нафта, вугілля, це і кількість рабів і навіть любовниць, це і передові технології. Не дарма на вугілля кажуть – чорне золото, на бавовну – біле золото, на поля , сади, ліси – зелене золото, а на робітників чи рабів – золотий запас. А що то за голова на якій була смертельна рана , що добре зажила ? Оце якраз і є золото . В дев’ятнадцятому-двадцятому століттях на заміну золотих грошей прийшли паперові. Оце і була смертельна рана по золоту , як по валюті. Дехто навіть пророкував, що золото взагалі вмре як валюта. Це пророцтво не збулося, бо воно було від людей. На тосість пророцтво Іваново збулося бо воно було від Бога. Смертельна рана на голові звіра зажила, золото і на далі виконує функцію неперевершеної валюти .
Далі в цьому розділі ідеться про появу в останній час, ще одного звіра, у якого два роги. Що це за новий звір і що це за два роги ? Цей новий звір – нова форма, нова система , нове знамено накопичення багатства . Один його ріг – це долар, другий ріг – це євро. З гідно Одкровенню, другий звір у котрого два роги, всіх живущих на землі примушує кланятися першому звіру у котрого рана на голові зажила. Це означає що у світі нечесного збагачення – золото понад усе, йому мають покланятися усі , навіть долар і євро.
Та все ж таки, що то за число – шістсот шістдесят шість? З давних давен, як тільки почали добувати і виробляти з нього різні речі , то якість і чистоту цього золота позначали згідно проби. Най вищою і най ціннішою пробою була проба дев’ятсот дев’яносто девять(999.) Най нижчою була проба шістсот шістдесят шість (666.) Тоді ще не додумалися були після числа класти крапку. Тому досить було найнижчу пробу 666 перевернути вниз головою і виходила проба 999. Так робилася фальшивка, підробка. Символічно, що Іван богослов, нечесне збагачення позначає фальшивим символом 666.
І остання загадка, чому знаки та знамння звіра мають наноситися на руку або на чоло? Іван Богослов нас закликає - хто має розум хай думає. Чому ще і зараз можна почути «запиши це собі це на чоло», або «зарубай це собі на носі», або «я це по твоєму лицю прочитав». Це най легша відгадка для тих хто має розум аби думати. В давнину записників та комп’ютерів не було. Тоді дуже зручно було позначки на пам'ять наносити на видному місці , наприклад на чоло .Коли вже не вистачало місця на чолі то писали на лице , а коли і там ніде було писати, то клали позначки на носі, а далі і на підборідок. Прийшов , скажімо , пра-прадід до царя Соломона і каже : «премудрий царю продай мені келих вина». А Соломон не дурний ,тай питає : «а гроші втебе є?» - Не маю , премудрий царю, запиши будь ласка борт на бороду. Прийшлося писати на бороду , бо все чоло і лице були списані борговими позначками . До речі ще і зараз багато п’яниць не меючи грошей просять сто грам «на бороду». У ті далекі часи без таких позначок нічого було і думати про купівлю-продаж. Будучи ще учнем, пам’ятаю, як перед екзаменами ми ухитрялися всі відповіді на білети написати на руках, а дівчата навіть на стегнах аби в такий спосіб надурити вчителя .
Багачі своє золото ховали в сусіках, ларцях чи торбинах. А бідняки, якщо і мали якусь монету , то не мали навіть де її ховати , бо якщо і були кишені то і ті були цураві. Тому часто бідні люди монети тримали прямо в роті. В давнину одні люди на рот казали – уста , декотрі – сербало, інші – дихало , ще інші – дишало. На бідняка , який не мав грошей, казали –« в нього за душею ані гроша». Тобто в роті, в дишлі не має монет. І ось , якщо жінка ішла за покупками і клала в рот монету, то чоловік застерігаючи її, щоб на загубила гроші, наказував: « ану бабо,заткни своє дишало і сопи у дві дірки» - тобто дихай носом.
Останніми роками держава рішила кожній людині надати індифікаційний числовий код. Звичайно , віруючі люди проти цього протестують, боячись що саме таким чином збувається пророцтво Івана Богослова про число звіра , без якого не можна буде нічого ані купити , ані продати. Любі мої друзі. А хіба до тепер можна було щось купити без цього горезвісного числа? Хіба дотепер на кожній купюрі, на кожній монеті не написано число звіра? Якби не було цього числа, то як би можна відрізнити десять доларів від сто доларів? Ця числова позначка номіналу на грошах і Є числом імені звіра. Ми вже з вами, любі мої друзі ,позначені всякими числами вздовж і в поперек від самого нашого народження. Це і номер будинку, і номер квартири, і номер взуття і номер бюстгальтера і номер паспорта . Та і взагалі жоден папірець, від проїзного квитка і до лікарняного листка без чисел не буває. Не бійтеся, шановні, якщо вам насильно припишуть числовий код. Тут вашої провини немає . Будьте благо розумні, нехай бояться і тремтять насильники та пропасник.

2013 р.