ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.11.23
10:26
Щодо вічності. Там де сходяться
Вітер в пару сплітаючись з хмарою,
Безконечність лихою подобою,
Звіром кинеться до очей.
Щодо погляду. Погляд втоплений,
І нажаханий часоплинністтю,
Завмирає і далі без префіксу
Розчиняється в крові твоїй.
Вітер в пару сплітаючись з хмарою,
Безконечність лихою подобою,
Звіром кинеться до очей.
Щодо погляду. Погляд втоплений,
І нажаханий часоплинністтю,
Завмирає і далі без префіксу
Розчиняється в крові твоїй.
2024.11.23
09:17
Надмірним днем, умовним днем
Приблизно по обіді
Зійшлись з тобою з різних тем —
Віват — у цьому світі
Такі красиві, молоді
Аж надто моложаві
Серед мовчань, поміж подій
В своїй недодержаві…
Приблизно по обіді
Зійшлись з тобою з різних тем —
Віват — у цьому світі
Такі красиві, молоді
Аж надто моложаві
Серед мовчань, поміж подій
В своїй недодержаві…
2024.11.23
05:40
Зарано смеркає і швидко ночіє
Відтоді, як осінь прискорила хід, –
Відтоді, як гаснути стали надії,
Що Бог допоможе уникнути бід.
Все ближче і ближче лихі сніговії
Та лютих морозів до нас ненасить, –
Від страху загинути кров холодіє
І серце схвиль
Відтоді, як осінь прискорила хід, –
Відтоді, як гаснути стали надії,
Що Бог допоможе уникнути бід.
Все ближче і ближче лихі сніговії
Та лютих морозів до нас ненасить, –
Від страху загинути кров холодіє
І серце схвиль
2024.11.23
05:08
Сьогодні осінь вбралась у сніги,
тепер красуню зовсім не впізнати,
ріка причепурила береги,
напнула шапку посіріла хата,
калина у намисті та фаті,
похорошіли геть безлисті клени,
а кущ якийсь на побілілім тлі
іще гойдає листячко зелене.
тепер красуню зовсім не впізнати,
ріка причепурила береги,
напнула шапку посіріла хата,
калина у намисті та фаті,
похорошіли геть безлисті клени,
а кущ якийсь на побілілім тлі
іще гойдає листячко зелене.
2024.11.22
19:35
«…Liberte, Fraternite, Egalite …»-
На істини прості тебе, Європо, Я наупомив нарешті,
Щоб ти жила , як споконвіку Тора Моя велить.
І що ж? Цього тобі видалось замало?
Як у пастви Мойсея м’ясо, демократія із носа лізе?
І ти силкуєшся прищепить її
На істини прості тебе, Європо, Я наупомив нарешті,
Щоб ти жила , як споконвіку Тора Моя велить.
І що ж? Цього тобі видалось замало?
Як у пастви Мойсея м’ясо, демократія із носа лізе?
І ти силкуєшся прищепить її
2024.11.22
12:01
Я без тебе не стану кращим,
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,
Холодком по душі суне хмарами безконечність,
І сміється над часом, якого постійно нема.
08.02.2019
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,
Холодком по душі суне хмарами безконечність,
І сміється над часом, якого постійно нема.
08.02.2019
2024.11.22
09:46
Ось тут диригент зупинився і змовкли литаври,
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто
2024.11.22
09:04
Нещодавно йшли дощі
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…
2024.11.22
08:12
Аби вернути зір сліпим,
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
не красти, спекатись іуд,
у чесність повернути віру!
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
не красти, спекатись іуд,
у чесність повернути віру!
2024.11.22
05:55
І тільки камінь на душі
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?
2024.11.22
04:59
Одною міркою не міряй
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.
2024.11.21
23:09
Замість післямови до книги «Холодне Сонце»)
Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо
2024.11.21
22:17
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.
Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.
Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,
2024.11.21
20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.
Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.
Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,
2024.11.21
19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як
2024.11.21
18:25
І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.
ІІ
На поприщі поезії немало
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.
ІІ
На поприщі поезії немало
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.10.17
2024.08.04
2024.07.02
2024.05.20
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Омелян Курта (1940) /
Проза
Ц И Г А Н И І Р У С Н А К И
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Ц И Г А Н И І Р У С Н А К И
Часто , люди , які приїздять до нас на Закарпаття із східних областей з подивом запитують чому в нас так багато циган . Чому , чому ! Що тут не ясно ? Тому , що цигани почувають себе так комфортно серед руснаків , як не почувають себе серед жодних інших людей . Русини терплячі до всіх національностей , до всіх релігій , до всіх рас . А самі цигани вважають , що вони заслужили доброго ставлення до себе з боку русинів . Навіть самим своїм існуванням руснаки нібито зобов’язані циганам . Ось що мені розповів з цього приводу старий циган
Дорчі-бачі .
Це було дуже давно . Це було тоді , коли руснаки впали у великий гріх . Коли вони забули заповідь свого Отця Небесного . Вони почали покланятися болванам , рукотворним божествам ,якимісь , ними ж видуманим кумирам . Най головнішим божеством у русинів був Дайбог , або ,як його ще називали – Дажбог . За віруванням русинів це божество управляло сонцем та іншими небесними світилами . Покланялися русини і такому божеству , як Перун , котрий управляв громом , блискавками , вітром та іншими стихіями . Поважали русини і божество Ярило , або як його ще називали – Ярь , котрий управляв полями , урожаєм , садами, а також божество Велес , котрий був покровителем рогатої худоби –корів , коз , овець . Русини не просто вірували і покланялися цим болванам . Це вірування так глибоко вкоренилося у їх «дубових» головах , що на початку третього тисячоліття в Ужгороді є вулиця яка називається
Дайбозька . Названа вона так на честь поганського божества Дайбога . Розказують , що колись на цій вулиці стояло капище куди русини приносили жертву своїм болванам . Та що там назва якоїсь вулиці ! Ні одного дня не проходить , щоб русини не молилися , або по декілька разів на день не згадували Дайбога . Ви питаєте звідки я це взяв? А ви самі прислухайтеся , як руснаки кожного дня при зустрічі вітають один одного , і ви почуєте таке: «добрий день дай боже» . Тішить тільки те , що можливо зараз руснаки у вітані «дай боже» вкладають уже інший зміст . Скоріше за все вони молять Отця Небесного . Інші божества теж глибоко вкоренилися в памяті русинів . Сидів я якось біля телевізора і дивився футбол . Колега , котрий сидів біля мене каже :»дивись , Марадона бігає , як Перун» . А як у русинів люблять хлопцям давати імена на честь болвана Ярила , це Ярослав , Яромир, Ярко , Юрко , та інші . Верховинці у своїх піснях-коломийках , теж часто згадують богиню Дану . Отець Небесний не міг довго терпіти таку неповагу до Нього . Тому Він вирішив покарати русинів . Бог послав пророка Ілію на вогняній колісниці у Карпати , аби той забрав у русинів вогонь і погасив усі ватри та вогнища .Поки було літо , то русини ще сяк-так терпіли . Але наступила холодна зима . Русини , а особливо їх діти почали мерзнути , хворіти . Не було на чому приготувати їжу . Вони почали молити Бога повернути їм вогонь . Обіцяли , що більше ніколи не будуть порушувати Божих заповідей . Але молитва їхня до Бога не доходила . Терпіли і мерзли також цигани , котрі жили поміж руснаками . Тоді один старий циган по імені Бурмек надумав таки як роздобути вогонь . Він узяв свою піпу(люльку), горнятко меду і пішов на гору Ловачка , що на захід від Мукачова .Там , на верху гори зібралися всі поганські божества і зробили собі великий шабаш (гулянку).Вино лилося рікою . Пяні , напівоголені ідоли танцювали , скакали довкола ватри по черзі запрошуючи до танку теж напівоголену богиню Дану . Старий циган Бурмек сів собі з боку , взяв до зубів піпу і почав смачно смоктати та цмокати язиком , та так , щоб на нього звернули увагу ідоли . І дійсно , скоро на нього звернув увагу Перун . Перун підійшов до Бурмека та й став придивлятися , що той так смачно облизує . А тоді попросив і собі посмоктати піпу . Бурмек непомітно намачав піпосару (чубук) медом і дав тільки раз лизнути Перуну . Йому це дуже сподобалось і став просити ще . Тоді Бурмек сказав , що це було б на багато солодшим , якби піпу розпалити . Перун подав Бурмеку вогню з ватри . А той розкурюючи піпу непомітно втік від п’яних богів . Бурмек повернувся до табору і від піпи розпалив велику ватру . На другий день цигани позичили вогню руснакам , таким чином вони врятували їх від голодної і холодної смерті . Так що , руснаки, любіте циган !
2013 р.
Дорчі-бачі .
Це було дуже давно . Це було тоді , коли руснаки впали у великий гріх . Коли вони забули заповідь свого Отця Небесного . Вони почали покланятися болванам , рукотворним божествам ,якимісь , ними ж видуманим кумирам . Най головнішим божеством у русинів був Дайбог , або ,як його ще називали – Дажбог . За віруванням русинів це божество управляло сонцем та іншими небесними світилами . Покланялися русини і такому божеству , як Перун , котрий управляв громом , блискавками , вітром та іншими стихіями . Поважали русини і божество Ярило , або як його ще називали – Ярь , котрий управляв полями , урожаєм , садами, а також божество Велес , котрий був покровителем рогатої худоби –корів , коз , овець . Русини не просто вірували і покланялися цим болванам . Це вірування так глибоко вкоренилося у їх «дубових» головах , що на початку третього тисячоліття в Ужгороді є вулиця яка називається
Дайбозька . Названа вона так на честь поганського божества Дайбога . Розказують , що колись на цій вулиці стояло капище куди русини приносили жертву своїм болванам . Та що там назва якоїсь вулиці ! Ні одного дня не проходить , щоб русини не молилися , або по декілька разів на день не згадували Дайбога . Ви питаєте звідки я це взяв? А ви самі прислухайтеся , як руснаки кожного дня при зустрічі вітають один одного , і ви почуєте таке: «добрий день дай боже» . Тішить тільки те , що можливо зараз руснаки у вітані «дай боже» вкладають уже інший зміст . Скоріше за все вони молять Отця Небесного . Інші божества теж глибоко вкоренилися в памяті русинів . Сидів я якось біля телевізора і дивився футбол . Колега , котрий сидів біля мене каже :»дивись , Марадона бігає , як Перун» . А як у русинів люблять хлопцям давати імена на честь болвана Ярила , це Ярослав , Яромир, Ярко , Юрко , та інші . Верховинці у своїх піснях-коломийках , теж часто згадують богиню Дану . Отець Небесний не міг довго терпіти таку неповагу до Нього . Тому Він вирішив покарати русинів . Бог послав пророка Ілію на вогняній колісниці у Карпати , аби той забрав у русинів вогонь і погасив усі ватри та вогнища .Поки було літо , то русини ще сяк-так терпіли . Але наступила холодна зима . Русини , а особливо їх діти почали мерзнути , хворіти . Не було на чому приготувати їжу . Вони почали молити Бога повернути їм вогонь . Обіцяли , що більше ніколи не будуть порушувати Божих заповідей . Але молитва їхня до Бога не доходила . Терпіли і мерзли також цигани , котрі жили поміж руснаками . Тоді один старий циган по імені Бурмек надумав таки як роздобути вогонь . Він узяв свою піпу(люльку), горнятко меду і пішов на гору Ловачка , що на захід від Мукачова .Там , на верху гори зібралися всі поганські божества і зробили собі великий шабаш (гулянку).Вино лилося рікою . Пяні , напівоголені ідоли танцювали , скакали довкола ватри по черзі запрошуючи до танку теж напівоголену богиню Дану . Старий циган Бурмек сів собі з боку , взяв до зубів піпу і почав смачно смоктати та цмокати язиком , та так , щоб на нього звернули увагу ідоли . І дійсно , скоро на нього звернув увагу Перун . Перун підійшов до Бурмека та й став придивлятися , що той так смачно облизує . А тоді попросив і собі посмоктати піпу . Бурмек непомітно намачав піпосару (чубук) медом і дав тільки раз лизнути Перуну . Йому це дуже сподобалось і став просити ще . Тоді Бурмек сказав , що це було б на багато солодшим , якби піпу розпалити . Перун подав Бурмеку вогню з ватри . А той розкурюючи піпу непомітно втік від п’яних богів . Бурмек повернувся до табору і від піпи розпалив велику ватру . На другий день цигани позичили вогню руснакам , таким чином вони врятували їх від голодної і холодної смерті . Так що , руснаки, любіте циган !
2013 р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію