ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Вячеслав Руденко
2026.04.29 10:34
Апельсинний Кратін*
Долучи до життя богомаза -
Фосфоричний коктейль,
Ніби збитий тертям цвіркунів,
В мармурових шпаринах
Достатньо мистецького сказу,
Апельсинний Кратін -
Драматург, що часу заяснів.

Тетяна Левицька
2026.04.29 10:08
Не дозволяй мені себе винити,
Я більше за життя його люблю!
Як небеса — отави соковиті,
І чуйну пісню з присмаком жалю.
Я так його кохаю, Боже! Нащо
Ти дав мені жагу земного щастя,
Аби міняла волю на кайдани?
Його любити я не перестану.

Віктор Кучерук
2026.04.29 07:10
Мов сонця промінь із туману,
З'явився спогад про кохану,
Яку з глибокої могили
Я повертати вже знесилів,
Адже, немов жіноча рима,
В моїх думках щомить незримо
Тремтить, колишеться, тріпоче
Вона й забутися не хоче...

хома дідим
2026.04.28 21:06
о так до ітаки
у напрямку линуть
одіссеї чи амфори
руни і тіні
безпілотні літаючі
пилососи усякі
бо там є ставки
є синки телемахи

Тетяна Левицька
2026.04.28 19:57
Дорогий Артуре, сердечно тебе вітаю зі вступом в Національну спілку письменників України! Дуже пишаюся тобою і тим, що Ярослав Чорногуз і я дали тобі рекомендації, бо ти вартий того, щоб бути членом спільчанської родини. Твоя поезія викликає трепет в душі

Костянтин Ватульов
2026.04.28 19:00
Далеко-далеко, де всюди вирують густі аромати сандалу,
Де сонце липким амарилісом ніжно цвіте у блакитній безодні,
Рожеві фламінго неспішно здіймаються прямо у зграю загальну,
Над горами рваними довго кружляють в повітрі легкі й невгамовні.

Далеко-

Охмуд Песецький
2026.04.28 16:09
Незатійливо сонце пливе
Зорянистого неба дугою,
І розкішшя своє світлове
Зігріваючи перед собою.

У зеніті щоденних висот,
У сліпучому образі диска
Це життя зоресвітній оплот

Володимир Невесенко
2026.04.28 15:25
Вічний сум на образах.
Гріб дитячий на ослоні.
Мати стомлена в сльозах
над застиглим тілом доні:

«Вибач, пташечко, мені,
не зростила тебе мати...
Дні скінчилися земні,

Вячеслав Руденко
2026.04.28 11:33
Човни з очерету! Волхви на човнах! -
Рятуйте світи від наруги -
В сльоті палітурні ворони летять
І дві паперові папуги!

Волхви безупинно вітають сльоту,
Хто ж їм заборонить вітаться*,
В крисанях із хутра в добу золоту,

Тетяна Левицька
2026.04.28 10:59
Небесна твердінь безмежна,
а хмари, мов гріб, важкі.
Цей всесвіт мені належить,
як хмарочоси міські.

Будинок пече зіниці,
фундамент — ножем в землі,
у пам'яті на правиці

Борис Костиря
2026.04.28 10:56
Я люблю важливий час затишшя
Перед вибухом в полях сумних,
Як заходить сонце на узвишшя
В променях яскраво-золотих.

Так натхнення у часи утоми
Причаїлось птахом у лісах.
У тенетах суму і ризоми

Ольга Олеандра
2026.04.28 08:42
Весна. На вістрях пер пташини
понад серцями плавко лине,
не віддаляючись від них.

Гойдають крила піднебесся,
пильнуючи у гніздах дещо
дорогоцінне і крихке.

Віктор Кучерук
2026.04.28 06:36
Мигочуть дні, мелькають тижні,
Потік років змілів до дна, -
Нечасто нині бачу ближніх,
Забув знайомих імена.
Все більш зітхань і менше сміху,
Хоч хліб чужий іще не їм, -
Живу неначе на потіху
Всіляким недругам своїм.

Володимир Бойко
2026.04.28 00:31
Візьми мене, мов поїзд, на ходу,
Аби хотілось так, щоб не здавалось.
Нехай в чужі обійми упаду,
Аби-но лиш паскудним не дісталось.

Минуть усі, і я колись мину –
Історія нікого не жаліла.
Лишень шкода змарновану весну

Іван Потьомкін
2026.04.27 22:02
Чом такі трагічні лики,
Чом мудреці такі сумні,
Такі печальні всі святі?
В очах страждань живі в них бліки,
Їх сумніви такі прості,
Живі вони і без покриву,
Істини дивляться такі сумні.
На печальній оцій тризні

Світлана Пирогова
2026.04.27 21:12
Пора вечірня тулиться до вікон,
Немов вуаллю покриває ззовні.
Утомлений весняний лікоть
Впирається, насолодившись вповні.

За день не знали руки відпочинку.
Весна барвінок з рястом розстеляла
І підбирала кольори й відтінки.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

хома дідим
2026.02.11

Павло Інкаєв
2025.11.29

Ірина Єфремова
2025.09.04

Одександр Яшан
2025.08.19

Федір Паламар
2025.05.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Омелян Курта (1940) / Проза

 Ц И Г А Н И І Р У С Н А К И
Часто , люди , які приїздять до нас на Закарпаття із східних областей з подивом запитують чому в нас так багато циган . Чому , чому ! Що тут не ясно ? Тому , що цигани почувають себе так комфортно серед руснаків , як не почувають себе серед жодних інших людей . Русини терплячі до всіх національностей , до всіх релігій , до всіх рас . А самі цигани вважають , що вони заслужили доброго ставлення до себе з боку русинів . Навіть самим своїм існуванням руснаки нібито зобов’язані циганам . Ось що мені розповів з цього приводу старий циган
Дорчі-бачі .
Це було дуже давно . Це було тоді , коли руснаки впали у великий гріх . Коли вони забули заповідь свого Отця Небесного . Вони почали покланятися болванам , рукотворним божествам ,якимісь , ними ж видуманим кумирам . Най головнішим божеством у русинів був Дайбог , або ,як його ще називали – Дажбог . За віруванням русинів це божество управляло сонцем та іншими небесними світилами . Покланялися русини і такому божеству , як Перун , котрий управляв громом , блискавками , вітром та іншими стихіями . Поважали русини і божество Ярило , або як його ще називали – Ярь , котрий управляв полями , урожаєм , садами, а також божество Велес , котрий був покровителем рогатої худоби –корів , коз , овець . Русини не просто вірували і покланялися цим болванам . Це вірування так глибоко вкоренилося у їх «дубових» головах , що на початку третього тисячоліття в Ужгороді є вулиця яка називається
Дайбозька . Названа вона так на честь поганського божества Дайбога . Розказують , що колись на цій вулиці стояло капище куди русини приносили жертву своїм болванам . Та що там назва якоїсь вулиці ! Ні одного дня не проходить , щоб русини не молилися , або по декілька разів на день не згадували Дайбога . Ви питаєте звідки я це взяв? А ви самі прислухайтеся , як руснаки кожного дня при зустрічі вітають один одного , і ви почуєте таке: «добрий день дай боже» . Тішить тільки те , що можливо зараз руснаки у вітані «дай боже» вкладають уже інший зміст . Скоріше за все вони молять Отця Небесного . Інші божества теж глибоко вкоренилися в памяті русинів . Сидів я якось біля телевізора і дивився футбол . Колега , котрий сидів біля мене каже :»дивись , Марадона бігає , як Перун» . А як у русинів люблять хлопцям давати імена на честь болвана Ярила , це Ярослав , Яромир, Ярко , Юрко , та інші . Верховинці у своїх піснях-коломийках , теж часто згадують богиню Дану . Отець Небесний не міг довго терпіти таку неповагу до Нього . Тому Він вирішив покарати русинів . Бог послав пророка Ілію на вогняній колісниці у Карпати , аби той забрав у русинів вогонь і погасив усі ватри та вогнища .Поки було літо , то русини ще сяк-так терпіли . Але наступила холодна зима . Русини , а особливо їх діти почали мерзнути , хворіти . Не було на чому приготувати їжу . Вони почали молити Бога повернути їм вогонь . Обіцяли , що більше ніколи не будуть порушувати Божих заповідей . Але молитва їхня до Бога не доходила . Терпіли і мерзли також цигани , котрі жили поміж руснаками . Тоді один старий циган по імені Бурмек надумав таки як роздобути вогонь . Він узяв свою піпу(люльку), горнятко меду і пішов на гору Ловачка , що на захід від Мукачова .Там , на верху гори зібралися всі поганські божества і зробили собі великий шабаш (гулянку).Вино лилося рікою . Пяні , напівоголені ідоли танцювали , скакали довкола ватри по черзі запрошуючи до танку теж напівоголену богиню Дану . Старий циган Бурмек сів собі з боку , взяв до зубів піпу і почав смачно смоктати та цмокати язиком , та так , щоб на нього звернули увагу ідоли . І дійсно , скоро на нього звернув увагу Перун . Перун підійшов до Бурмека та й став придивлятися , що той так смачно облизує . А тоді попросив і собі посмоктати піпу . Бурмек непомітно намачав піпосару (чубук) медом і дав тільки раз лизнути Перуну . Йому це дуже сподобалось і став просити ще . Тоді Бурмек сказав , що це було б на багато солодшим , якби піпу розпалити . Перун подав Бурмеку вогню з ватри . А той розкурюючи піпу непомітно втік від п’яних богів . Бурмек повернувся до табору і від піпи розпалив велику ватру . На другий день цигани позичили вогню руснакам , таким чином вони врятували їх від голодної і холодної смерті . Так що , руснаки, любіте циган !
2013 р.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2015-03-14 11:12:33
Переглядів сторінки твору 936
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.792
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Конкурси. Теми РОМАНТИЧНА ПРОЗА
Автор востаннє на сайті 2015.09.27 10:04
Автор у цю хвилину відсутній