ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Нічия Муза
2026.03.14 21:40
Життя минає, та ніколи
мене ніде не омине
моє оточення земне –
гаї, луги, поля і доли.

І поки люди є навколо,
а в небі сонечко ясне,
природа слухає мене,

Ігор Терен
2026.03.14 21:36
Минають ночі, і за днями дні,
і сонечко до літа покотило,
і мало що напам’ять залишило
до осені останньої мені.

А далі, як буває уві сні –
багряні увижаються вітрила.
Ассоль чекає! Напинаю крила

Артур Курдіновський
2026.03.14 16:16
Це просто сон. Не менше і не більше.
Невиліковний надважкий склероз.
Тобі ганебна смерть, якщо ти інший!
Народжуються з порожнечі вірші -
Чи захист від світанку, чи наркоз.

Здаля усі - біленькі та пухнасті,
Колючому шепочуть: "Не кричи..."

Іван Потьомкін
2026.03.14 13:57
Співала самотність про зграйну дружбу. Співала, аж серце злітало з словами І в звуках тремтіло. Здіймалося вище і вище. Як жайворон, висло Та й впало, мов грудка... Нараз обірвалася пісня. На серце людина поклала руку.

Юрій Гундарів
2026.03.14 13:32
Мавпочка Зіна — улюблениця і талісман підрозділу бойових медиків. Вона обожнює борщ і чай із молоком «по-англійськи».
Її господар — 50-річний колишній вчитель історії, який завів Зіну після того, як втратив на війні родину та дім. Мавпочка стала його від

Борис Костиря
2026.03.14 11:31
Так можна геть усе проспати:
І суд Страшний, й зорю Полин,
Доживши в камері до страти,
Яку здійснить нестримний плин.

Так можна геть усе проспати,
Проживши в сні нове життя
І продираючись крізь ґрати,

Ярослав Чорногуз
2026.03.14 02:38
Не розказуй мені про любов,
Лиш кохай мене палко, без тями!
Ти повернешся ще в мій альков,
І торкнешся волосся вустами!
.
Ніжноковзанням віллєш снаги,
Біострумів сяйнуть блискавиці,
Вдарить спалах миттєвий жаги,

Олена Побийголод
2026.03.14 00:59
Олександр Жаров (1904—1984)

Сяйте багаттями, синії ночі!
Ми – піонери, діти робочих.
В радісну еру
мчим стрімголов,
клич піонера –
«Завжди будь готов!»

Юрко Бужанин
2026.03.13 22:31
Професор дрімав
під час
засідання кафедри
але всередині нього
вирувала запекла дискусія
між виноградною силою Кавказу
та галицькою стриманістю
та чача була не просто рідиною

Світлана Пирогова
2026.03.13 21:53
Гуаш весни чарує спраглі очі,
Мов перший дотик лагідних долонь.
В твоїй душі займається вогонь.
Прибравши холод, йде тепло уроче.

Блакить небес, прозора та пророча
Впадає в плеса синіх ручаїв.
Проміння, наче золотий курсив

Ігор Шоха
2026.03.13 20:00
                    І
Немає з ким у спокої дожити
свої три літа на своїй землі...
ну як вас уму-розуму навчити,
помітні українські москалі
і не помітні інде посполиті?
Уперся рогом за своє корито
чужий по духу рід мій у селі.

Іван Потьомкін
2026.03.13 19:57
За Росією, навіки втраченою,
Бо нова –тюрма ще гірша.
Рахманінов плаче в зарубіжжі,
На розраду слів уже нема.
Бо ж не тільки слово, а й музику
Душать в обіймах невігласи…
Бо Росія голодна й загнуздана,
І до смаку їй оди й оглушливі марші.

Адель Станіславська
2026.03.13 19:40
Хто ти, жінко? Яка ти, квітко?
Солод серця гірким полином...
Ой яка ж бо летка, лелітко...
Гай хіба ж то твоя провина,

що вродилась у мамки слічна,
крихту гойна? Усе полова...
Вроди - капка, та й та не вічна,

Адель Станіславська
2026.03.13 19:39
Поворожу на чистих сторінках
сліпучо білих - білим і на біло...
Зіллю свій жаль і все, що наболіло -
хай чистість та вбере і біль, і страх...

На білім болю пам'ять настою,
зіп'ю лиш раз і виллю, щоб забути...
Так розірву прокляття чорні пута,

Борис Костиря
2026.03.13 11:42
Не віриться, що перше серпня
До нас навшпиньках підійшло,
Встромивши вістря прямо в серце,
Нахмуривши сумне чоло.

Воно прийшло, як піхотинець
Крізь огорожі та рови.
Воно пропхалось попідтинню

В Горова Леся
2026.03.13 11:36
Щоденно поїзди гудками плакали,
Коли везли вигнанців по землі,
Котра пахтіла кров'ю вурдалакові,
Що жадібно від галасу хмелів.

Хватав жінок, дітей, і люто бавився,
Незнаний звір залісенських боліт,
Гонимий і жадобою і заздрістю
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

хома дідим
2026.02.11

Павло Інкаєв
2025.11.29

Ірина Єфремова
2025.09.04

Одександр Яшан
2025.08.19

Федір Паламар
2025.05.15

Ольга Незламна
2025.04.30

Пекун Олексій
2025.04.24






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Омелян Курта (1940) / Проза

 Ц И Г А Н И І Р У С Н А К И
Часто , люди , які приїздять до нас на Закарпаття із східних областей з подивом запитують чому в нас так багато циган . Чому , чому ! Що тут не ясно ? Тому , що цигани почувають себе так комфортно серед руснаків , як не почувають себе серед жодних інших людей . Русини терплячі до всіх національностей , до всіх релігій , до всіх рас . А самі цигани вважають , що вони заслужили доброго ставлення до себе з боку русинів . Навіть самим своїм існуванням руснаки нібито зобов’язані циганам . Ось що мені розповів з цього приводу старий циган
Дорчі-бачі .
Це було дуже давно . Це було тоді , коли руснаки впали у великий гріх . Коли вони забули заповідь свого Отця Небесного . Вони почали покланятися болванам , рукотворним божествам ,якимісь , ними ж видуманим кумирам . Най головнішим божеством у русинів був Дайбог , або ,як його ще називали – Дажбог . За віруванням русинів це божество управляло сонцем та іншими небесними світилами . Покланялися русини і такому божеству , як Перун , котрий управляв громом , блискавками , вітром та іншими стихіями . Поважали русини і божество Ярило , або як його ще називали – Ярь , котрий управляв полями , урожаєм , садами, а також божество Велес , котрий був покровителем рогатої худоби –корів , коз , овець . Русини не просто вірували і покланялися цим болванам . Це вірування так глибоко вкоренилося у їх «дубових» головах , що на початку третього тисячоліття в Ужгороді є вулиця яка називається
Дайбозька . Названа вона так на честь поганського божества Дайбога . Розказують , що колись на цій вулиці стояло капище куди русини приносили жертву своїм болванам . Та що там назва якоїсь вулиці ! Ні одного дня не проходить , щоб русини не молилися , або по декілька разів на день не згадували Дайбога . Ви питаєте звідки я це взяв? А ви самі прислухайтеся , як руснаки кожного дня при зустрічі вітають один одного , і ви почуєте таке: «добрий день дай боже» . Тішить тільки те , що можливо зараз руснаки у вітані «дай боже» вкладають уже інший зміст . Скоріше за все вони молять Отця Небесного . Інші божества теж глибоко вкоренилися в памяті русинів . Сидів я якось біля телевізора і дивився футбол . Колега , котрий сидів біля мене каже :»дивись , Марадона бігає , як Перун» . А як у русинів люблять хлопцям давати імена на честь болвана Ярила , це Ярослав , Яромир, Ярко , Юрко , та інші . Верховинці у своїх піснях-коломийках , теж часто згадують богиню Дану . Отець Небесний не міг довго терпіти таку неповагу до Нього . Тому Він вирішив покарати русинів . Бог послав пророка Ілію на вогняній колісниці у Карпати , аби той забрав у русинів вогонь і погасив усі ватри та вогнища .Поки було літо , то русини ще сяк-так терпіли . Але наступила холодна зима . Русини , а особливо їх діти почали мерзнути , хворіти . Не було на чому приготувати їжу . Вони почали молити Бога повернути їм вогонь . Обіцяли , що більше ніколи не будуть порушувати Божих заповідей . Але молитва їхня до Бога не доходила . Терпіли і мерзли також цигани , котрі жили поміж руснаками . Тоді один старий циган по імені Бурмек надумав таки як роздобути вогонь . Він узяв свою піпу(люльку), горнятко меду і пішов на гору Ловачка , що на захід від Мукачова .Там , на верху гори зібралися всі поганські божества і зробили собі великий шабаш (гулянку).Вино лилося рікою . Пяні , напівоголені ідоли танцювали , скакали довкола ватри по черзі запрошуючи до танку теж напівоголену богиню Дану . Старий циган Бурмек сів собі з боку , взяв до зубів піпу і почав смачно смоктати та цмокати язиком , та так , щоб на нього звернули увагу ідоли . І дійсно , скоро на нього звернув увагу Перун . Перун підійшов до Бурмека та й став придивлятися , що той так смачно облизує . А тоді попросив і собі посмоктати піпу . Бурмек непомітно намачав піпосару (чубук) медом і дав тільки раз лизнути Перуну . Йому це дуже сподобалось і став просити ще . Тоді Бурмек сказав , що це було б на багато солодшим , якби піпу розпалити . Перун подав Бурмеку вогню з ватри . А той розкурюючи піпу непомітно втік від п’яних богів . Бурмек повернувся до табору і від піпи розпалив велику ватру . На другий день цигани позичили вогню руснакам , таким чином вони врятували їх від голодної і холодної смерті . Так що , руснаки, любіте циган !
2013 р.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2015-03-14 11:12:33
Переглядів сторінки твору 922
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.792
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Конкурси. Теми РОМАНТИЧНА ПРОЗА
Автор востаннє на сайті 2015.09.27 10:04
Автор у цю хвилину відсутній