ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ольга Садкова
2026.10.10 19:17
Не спитала любов, не спитала,
так, зненацька, у серце ввійшла:
хоч без слів,
але піснею стала,
хоч без квітів,
але зацвіла.

2011

Світлана Пирогова
2026.10.10 16:37
Хризантеми запалюють осінь:
Жменьки сонця на зимному ґрунті.
Як їм затишно в дружньому гурті!
Невисокі, деінде і рослі.

Не лякають їх ночі холодні,
Подих вогкого трепету вітру.
Оживляють собою палітру

Борис Костиря
2026.10.10 16:03
Дивлюсь я на колишню повінь,
Що стала привидом і сном,
Де чатовий лиш місяць повня
Киває ввічливо чолом.

На місці повені болото,
Сухі багнети комишів.
На березі дружина Лота

Віктор Насипаний
2026.10.10 12:30
Всі часто поспішають та дарма,
Бо часу завжди мало чи нема .
Постійно не встигаєм вічно ми,
А хочеться спинити гарну мить.

Бо день, як м’ячик, просто скік та скік.
Біжиш за ним, а він уже утік.
Зупинишся, оглянешся, а там…

хома дідим
2026.10.10 12:23
безперечно святково
і пристрасно
хоч би навіть через утому
підноситься географічне
топонімічне тобто
при своїй винятковій митниці
пан матвій звісний
всім вам відомий

Юрій Гундарів
2026.10.10 11:46
жовтня - День народження видатної української співачки
Ніни Матвієнко

До речі, який у неї був голос? Сопрано? Чи, може, мецо-сопрано?
А діапазон який - три октави чи чотири?..
Коли чуєш її голос, усі ці запитання відступають на другий чи третій пл

Тетяна Левицька
2026.10.10 11:21
Закортіло бабці втіхи,
Тож говорить чоловіку:
— Поки ми іще не в раю,
Буйну молодість згадаєм.
Що для неї літні роки? —
Одягла нові панчохи.
Чаклував дід так і сяк,
Та не впоратись ніяк.

Віктор Кучерук
2026.10.10 07:22
За межею літа -
Осені пора, -
Прохолодний вітер
І земля сира.
Жовтий лист кружляє,
Падає до ніг, -
І жура безкрая
Стала на поріг.

Артур Курдіновський
2026.10.09 22:01
Уламки сну розкидані повсюди.
Вони - про щастя, світло та весну.
Нема на мене ні судді, ні суду.
Покинуту й забуту ляльку вуду
В далекий кут розлючено жбурну.
Приречений, ніколи не забуду
Уламки сну.

В Горова Леся
2026.10.09 17:17
У квасолі джміль гуде:
Квіти там ще де-не-де.
А плоди дозріти встигнуть?
Так! Квасоля зветься вігна.

В серпні квітне - в самий раз!
Буде смакота у нас!
То ж старайся, джмелю милий,

Борис Костиря
2026.10.09 14:37
Я не хочу уже прокидатись.
Хочу бути у магії сну.
Я забуду паролі і дати
І спалю на майдані весну.
Я не хочу вертатись із казки,
Із уяви, чарівних споруд,
Із феєрій, туманів і ласки,
Феєрверків, містерій і пут.

Вячеслав Руденко
2026.10.09 10:48
— Що до пояснення ранку звитяжного
Лису шпаркому у сутінках вечора
Станє зі мною дзвеніти розважливо
Епосом скіфів пательня розпечена.
Контур егрегора часу прадавнього
Темне минулого - зваба незвідана,
Болотоходами стежка уславлена
Долі забутої

С М
2026.10.09 10:39
Я – Змій-Король, що повзає
По кублі своєму
Змій-Король, що повзає
По кублі своєму
Маю подруг, але знай
Що я маю, все для мене

Ось повзу на підвіконня

хома дідим
2026.10.09 09:02
іще палітурка сезонна
при вогкій стіні цегляній
у досвіт
фабричні освітлені вікна
залізнодорожні вогні
і цвинтар за переїздом
останній притулок мерця
під ґрунтом жорстким

Віктор Кучерук
2026.10.09 06:11
Від листя, очищена вітром, дорога
Блищить під ногами, як вимите скло.
Від ранньої стужі зростає тривога:
Чи встигну догнати минуле тепло?
Воно уночі подалося в безодню
Оту, що стіною оточує ліс,
В якому шукатиму в дні прохолодні
Тепло межи сосен,

Євген Федчук
2026.10.08 17:56
Сидять діди із бабами, згадують минуле.
Та не те, що десь від когось мимохідь почули,
А те, що самим малими прийшлось пережити,
З рідних країв податися ледь не на край світу.
Сидять, слухають всі мовчки, не перебивають,
Видно, заново минуле те пережи
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Охмуд Песецький
2026.03.19

хома дідим
2026.02.11

Павло Інкаєв
2025.11.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Максим Тарасівський (1975) / Проза

 Наизнанку
Проснулся как-то один человек, глядь - а он в западне! Сидит он в какой-то комнате без окон, без дверей, стены у комнаты черные, уходят вверх, а потолка как бы нет. В комнате пусто, нет ничего - только вот этот человек сидит на утоптанном земляном полу, и все.

Делать нечего - надо как-то выбираться из западни. Человек обстучал все стены, попрыгал на твердом полу, покричал немного - все безрезультатно. Тут откуда ни возьмись появляется некто - и не поймешь даже, кто, ни на кого не похож. Голову черную некто из стены высунул и сказал человеку:
- Ты же видишь, потолка нет. Значит, выход там. Покопать нужно - вот такой парадокс! - захихикал мерзко и исчез.

Человек тут же понял, о чем говорил некто. Он принялся царапать пальцами утоптанный грунтовой пол западни. Поначалу грунт не подавался - человек оборвал себе все ногти, пока ему удалось взломать верхний слой плотной черной земли и вывернуть несколько черных комьев. Человек сложил их в углу комнаты; он смотрел на эту крохотную "гору" сквозь пелену слез - все-таки он здорово искалечил руки, пока добился вот такого скромного результата.

Человеку очень хотелось поскорее выбраться из черной комнаты. Сцепив зубы и не обращая внимания на боль, человек принялся копать землю и ссыпать ее горкой в углу. Чем глубже копал человек, тем податливей была земля, тем скорее росла горка в углу.

Обнадеженный человек работал, как заведенный, совершенно бездумно: процесс рытья настолько слился с желаемым результатом, что результат этот - освобождение из западни - уже казался ему чуть ли не достигнутым. Человек копал, погружаясь все глубже в яму, выбрасывал землю из ямы и снова копал. Это было упоительно.

Тем временем земля в яме была уже не просто податлива - она была пропитана водой. Вода сочилась со стен ямы, стекала под ноги человека, так что скоро он работал уже по колено в черной холодной воде. Зато копать было легко - и глубина ямы быстро превысила рост человека. Постепенно земля, смешанная с водой, превратилась в жидкую грязь, так что теперь ее было почти невозможно выбросить на поверхность - она просто утекала сквозь израненные пальцы.

Озадаченный человек решил выбраться из ямы, чтобы оценить сооруженную им гору: вдруг ее высота уже достаточна для того, чтобы вырваться из западни? Однако из ямы выбраться ему никак не удавалось: руки и ноги скользили по стенам, а ухватиться было не за что. Человек стоял в яме, по пояс в холодной грязной воде, и с тоской смотрел на такой близкий и совершенно недостижимый край ямы. Теперь ему казалось, что в западне было не так уж плохо. Что же делать?

Тут снова появился некто - его ни на что не похожая голова обрисовалась черным силуэтом над краем ямы, в которой тосковал человек. Некто сказал ему:
- Ты же видишь, тут вода. Надо копать еще, копать глубже, чтобы воды стало больше. Тогда выберешься. Вот такой парадокс! - снова мерзко захихикал некто и пропал, как не было его.

Человек воспрянул духом: и как он сам не догадался! Вода наполнит яму, а может, и всю западню, и вынесет его наверх. И он принялся копать с удвоенной энергией. Однако энергии хватило ненадолго: ведь грязь по-прежнему было невозможно извлечь из ямы! Все попытки "копать еще, копать глубже" дали всего лишь один результат: человек так измазался в грязь, что стал совершенно неразличим в своей яме.

Тут снова над краем ямы обрисовалась черная голова. Некто покрутил головой, захихикал и сказал:
- Да здесь нет никого! - и моментально обрушил в яму всю землю, которую человек с такими трудом оттуда извлек на поверхность.

Человек на дне ямы, придавленный вдруг немалым весом земли, пришел в полный ужас: он начал задыхаться, раскрыл рот, чтобы вдохнуть и позвать на помощь, но в рот, в горло, в легкие хлынула черная холодная грязь, и вдох оборвался, так и не начавшись. Ужас холодными иглами пронизал человека, и сознание уже покидало его, с болью и кровью выдираясь из цепких объятий тела.

Однако тут сознание выкинуло поразительный фокус: оно как бы вывернулось наизнанку. Яма, черная холодная грязь и западня были поглощены и упрятаны сознанием, а человек, с его невообразимо вывернутым наизнанку сознанием, оказался вне этого кошмара, снаружи.

Снаружи все было, как всегда, как обычно, и человек немедленно заспешил по своим обычным делам, время от времени сплевывая частички земли, неведомо откуда появлявшиеся во рту. Вкус у них преотвратнейший, так что плевки эти вполне извинительны.

Все подробности о феномене вывернутого наизнанку сознания можно выспросить непосредственно у того человека. Как его узнать в толпе: он часто сплевывает. Это, пожалуй, единственный признак, ведь вывернутое наизнанку сознание внешне себя никак не проявляет.

Одно плохо: слишком много на улицах плюющихся людей. Как его отличить от прочих - непонятно.

2015




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2015-04-01 16:22:19
Переглядів сторінки твору 680
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.292 / 5.44)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.928 / 5.38)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.745
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2023.05.24 15:15
Автор у цю хвилину відсутній