ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.08.18 21:32
Іду у ліс розбійницький, таємний
Там, де чекає лезо і клинок.
І тільки так досягнеш цілей певних
Без жодних перепонів і морок.

Приймає ліс екзамен доленосний,
І винесе він вирок, як тиран.
А ти ітимеш крізь серпанок млосний

Юрій Гундарєв
2025.08.18 20:07
До літаків підігнали авто,
червону доріжку поклали військові,
щоб не помітив раптом ніхто
там, на підборах, крові…

Щоб приглушила вибухів грім,
стукіт сердець до відбою,
крики дітей, плач матерів

Іван Потьомкін
2025.08.18 12:52
Якби мені дано було від Бога
Мать справу з фарбами – не зі словами,
Я б зміг доповнити Чюрльоніса й Ван Гога
У царині, що зветься Деревами.
Я б показав на полотні німому,
Як поспліталися вони в екстазі,
Як посхилялися на тиху перемову,
Часом вчуваю

Ольга Олеандра
2025.08.18 12:36
Дональд Трамп і путін вова
для душевної розмови
з миротворчим номіналом
рандеву запланували.

Прилетіли. Тисли руки.
Видавали ротом звуки.
Злігшись в аморальних хащах,

Олександр Сушко
2025.08.18 10:56
Пустельників- мовчальників катма,
А пустомель-балакунів до біса.
Для перших світ - для розуму тюрма,
Для других - ґвалт, крикнява парадизна.

Немов на пуп галасував і я,
У перехожих зів'ядали вуха.
Але на тирлі випрозорилась яв:

С М
2025.08.18 06:51
За брамою у Содіз одноріг на два зубці
Дме на флюґельгорні стразові імпровізації
Вінки гвоздикові плетуть нереїди для китів
Нептун танцює хорнпайп, а Саломея ще й стриптиз

Фалос Філ запевнює що має срібний гаш
Та Сучій Семі чує лиш як ниє Втик~алка

Віктор Кучерук
2025.08.18 06:01
Поспішно йде життя моє
В полон лукавого Амура, –
Дедалі ближчою стає
Пора солодкої зажури.
Утіх любовних круговерть
І шквали пристрастей гарячих, –
Узавтра враз наповнять вщерть
Мене неспокоєм збагачень.

Борис Костиря
2025.08.17 22:08
Я лезом ножа в невідомість іду,
Пірнаю у ризик, немов у безодню.
Жену я наосліп епох череду,
Які зазирнули в спустошену бодню.

У грі випадковостей знак впізнаю,
Простягнутий в полі, як посох прадавній.
В бутті я побачив стрімку течію,

Ярослав Чорногуз
2025.08.17 21:24
Маестро, Вашу музику люблю,
Пливу в її казковім океані.
Круїзи відкриваю кораблю,
В країни чарівливо-несказанні.

Вона мов обіймає нас усіх,
Зворушує душевною красою,
Неначе захищаючи від лих,

Галина Кучеренко
2025.08.17 20:51
Не спинися, йдучи понад краєм,
Де життя часто сенси втрачає,
Де до болю напружені нерви
І від стогону крок завмирає…

Не спиняйся там попри втому,
Попри ношу тяжку, над вагому,
Попри стерті ущент резерви,

Олег Герман
2025.08.17 20:33
Нещодавно один мій хороший знайомий, також лікар, але не психіатр, попросив мене зробити допис про вплив ШІ на психіку людини. Відповідь можна було б вмістити в одне речення: "При правильному користуванні технології ШІ не становлять небезпеки, а стають д

Євген Федчук
2025.08.17 17:12
Дивлюсь на те, як Трамп себе веде
І, як не жаль, все більше розумію,
Що, коли хтось на нього мав надії,
Що він до миру світ цей приведе,
То все дарма. Бо Трамп зовсім не той
Месія, що світ буде рятувати.
Скоріше буде світом торгувати.
Адже він – бо

Віктор Кучерук
2025.08.17 08:17
Мрій рожевих світ далекий,
Недосяжний і ясний, –
Звіддаля звучить, мов клекіт
Невідомої весни.
Незглибимий і безпечний
Світ моїх найкращих мрій, –
Світлом ділиться звершечка
І думки лаштує в стрій.

Олег Герман
2025.08.17 01:24
У світі, де шум став фоновим режимом, тиша перетворилася на рідкісний артефакт. Ми заповнюємо її музикою, подкастами, порожніми розмовами, нескінченною стрічкою новин. Вона лякає, бо змушує нас залишитися сам на сам з тим, що ми так ретельно намагаємося і

Борис Костиря
2025.08.16 22:23
О, скільки масок, лиць, гримас, личин!
Для перевтілення немає меж.
Сьогодні - Гамлет, завтра - Арлекін.
Ти роль нову, як душу, обереш.

Ти входиш у новий потік буття,
Змішавши Бога й біса у собі.
І кров тече у ріку каяття,

Олена Побийголод
2025.08.16 21:40
Із Бориса Заходера

Зустрілися Бека та Бука.
З них жодний не видав і звуку.
Обоє стулили пащеки –
мовчали і Бука, і Бека.

І Бука про себе промукав:
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Вікторія Гавриленко
2025.02.12

Богдан Архіпов
2024.12.24

Богдан Фекете
2024.10.17

Полікарп Смиренник
2024.08.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Максим Тарасівський (1975) / Проза

 Наизнанку
Проснулся как-то один человек, глядь - а он в западне! Сидит он в какой-то комнате без окон, без дверей, стены у комнаты черные, уходят вверх, а потолка как бы нет. В комнате пусто, нет ничего - только вот этот человек сидит на утоптанном земляном полу, и все.

Делать нечего - надо как-то выбираться из западни. Человек обстучал все стены, попрыгал на твердом полу, покричал немного - все безрезультатно. Тут откуда ни возьмись появляется некто - и не поймешь даже, кто, ни на кого не похож. Голову черную некто из стены высунул и сказал человеку:
- Ты же видишь, потолка нет. Значит, выход там. Покопать нужно - вот такой парадокс! - захихикал мерзко и исчез.

Человек тут же понял, о чем говорил некто. Он принялся царапать пальцами утоптанный грунтовой пол западни. Поначалу грунт не подавался - человек оборвал себе все ногти, пока ему удалось взломать верхний слой плотной черной земли и вывернуть несколько черных комьев. Человек сложил их в углу комнаты; он смотрел на эту крохотную "гору" сквозь пелену слез - все-таки он здорово искалечил руки, пока добился вот такого скромного результата.

Человеку очень хотелось поскорее выбраться из черной комнаты. Сцепив зубы и не обращая внимания на боль, человек принялся копать землю и ссыпать ее горкой в углу. Чем глубже копал человек, тем податливей была земля, тем скорее росла горка в углу.

Обнадеженный человек работал, как заведенный, совершенно бездумно: процесс рытья настолько слился с желаемым результатом, что результат этот - освобождение из западни - уже казался ему чуть ли не достигнутым. Человек копал, погружаясь все глубже в яму, выбрасывал землю из ямы и снова копал. Это было упоительно.

Тем временем земля в яме была уже не просто податлива - она была пропитана водой. Вода сочилась со стен ямы, стекала под ноги человека, так что скоро он работал уже по колено в черной холодной воде. Зато копать было легко - и глубина ямы быстро превысила рост человека. Постепенно земля, смешанная с водой, превратилась в жидкую грязь, так что теперь ее было почти невозможно выбросить на поверхность - она просто утекала сквозь израненные пальцы.

Озадаченный человек решил выбраться из ямы, чтобы оценить сооруженную им гору: вдруг ее высота уже достаточна для того, чтобы вырваться из западни? Однако из ямы выбраться ему никак не удавалось: руки и ноги скользили по стенам, а ухватиться было не за что. Человек стоял в яме, по пояс в холодной грязной воде, и с тоской смотрел на такой близкий и совершенно недостижимый край ямы. Теперь ему казалось, что в западне было не так уж плохо. Что же делать?

Тут снова появился некто - его ни на что не похожая голова обрисовалась черным силуэтом над краем ямы, в которой тосковал человек. Некто сказал ему:
- Ты же видишь, тут вода. Надо копать еще, копать глубже, чтобы воды стало больше. Тогда выберешься. Вот такой парадокс! - снова мерзко захихикал некто и пропал, как не было его.

Человек воспрянул духом: и как он сам не догадался! Вода наполнит яму, а может, и всю западню, и вынесет его наверх. И он принялся копать с удвоенной энергией. Однако энергии хватило ненадолго: ведь грязь по-прежнему было невозможно извлечь из ямы! Все попытки "копать еще, копать глубже" дали всего лишь один результат: человек так измазался в грязь, что стал совершенно неразличим в своей яме.

Тут снова над краем ямы обрисовалась черная голова. Некто покрутил головой, захихикал и сказал:
- Да здесь нет никого! - и моментально обрушил в яму всю землю, которую человек с такими трудом оттуда извлек на поверхность.

Человек на дне ямы, придавленный вдруг немалым весом земли, пришел в полный ужас: он начал задыхаться, раскрыл рот, чтобы вдохнуть и позвать на помощь, но в рот, в горло, в легкие хлынула черная холодная грязь, и вдох оборвался, так и не начавшись. Ужас холодными иглами пронизал человека, и сознание уже покидало его, с болью и кровью выдираясь из цепких объятий тела.

Однако тут сознание выкинуло поразительный фокус: оно как бы вывернулось наизнанку. Яма, черная холодная грязь и западня были поглощены и упрятаны сознанием, а человек, с его невообразимо вывернутым наизнанку сознанием, оказался вне этого кошмара, снаружи.

Снаружи все было, как всегда, как обычно, и человек немедленно заспешил по своим обычным делам, время от времени сплевывая частички земли, неведомо откуда появлявшиеся во рту. Вкус у них преотвратнейший, так что плевки эти вполне извинительны.

Все подробности о феномене вывернутого наизнанку сознания можно выспросить непосредственно у того человека. Как его узнать в толпе: он часто сплевывает. Это, пожалуй, единственный признак, ведь вывернутое наизнанку сознание внешне себя никак не проявляет.

Одно плохо: слишком много на улицах плюющихся людей. Как его отличить от прочих - непонятно.

2015




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2015-04-01 16:22:19
Переглядів сторінки твору 583
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.292 / 5.44)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.928 / 5.38)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.745
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2023.05.24 15:15
Автор у цю хвилину відсутній