ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2025.06.26 05:39
Як же швидко минають літа,
А думки багатіють лиш сумом, –
Самота закувала уста
Найяскравіших спогадів тлумом.
Самота оточила мене
І від тіла, на жаль, не відходить,
Бо від неї вже ліками тхне
Будь-якої пори чи погоди.

Артур Курдіновський
2025.06.26 05:20
Зима сувора до застиглих вуст
Торкнулася холодною рукою.
Усім, що є, і радістю, й журбою
Не серце править, а здоровий глузд.

На шиї камінь. Залишки вогню
Стрибнуть зі мною у холодну воду.
Звитяжний крик стає шматочком льоду

Борис Костиря
2025.06.25 21:49
Це запах гною чи троянди?
То діалектика страшна.
І невідомо, чим же пахне
Така полинна чужина.

У розквіті вже є падіння,
І у тріумфу є кінець.
Вінок троянд несе прозріння,

Світлана Майя Залізняк
2025.06.25 18:42
Кілька років не з"являлася на цьому давньому ресурсі. Прощаюся знову. Пальму виборювати на цьому пляжі болотному не хочу.
Поширювала на власну сторінку співані поезії. Переглядати чи оминути - вибір кожного.
Не потребую повчань, коментарів.
Пояснила:

Марія Дем'янюк
2025.06.25 16:55
Певне, в раю багато світла,
Бо любов там навічна розквітла.
Певне, сонце до Бога сміється,
Чи мені лише це видається...
Певне, хмари біленькопухнасті,
Та несуть на собі тихе щастя.
Певне, в небі п'ятнадцять веселок,
І під ними сяйливих світелок,

Віктор Кучерук
2025.06.25 12:12
Заводь, затінену лозами,
Кожен із нас полюбив, –
Берег піщаний зволожує
Лиш нетривалий приплив.
Завжди блакитного кольору
В тихій затоці вода, –
Тож тут купатися здорово –
Літо коротке шкода.

Козак Дума
2025.06.25 10:23
З вечірньою зорею опущусь
на підвіконня у твоїй кімнаті
і на краєчку тихо примощусь
нічним ефіром у порожній хаті.

Чи Місяця холодним промінцем
ковзну по покривалу твого ліжка.
Згадається усміхнене лице,

Борис Костиря
2025.06.24 21:37
Це грім звучить чи гуркіт канонади?
Роздвоєння, як вістря боротьби,
Як відгомін Господньої тиради,
Доноситься противенством доби.

Не знаємо, де можемо спіткнутись -
На міні чи на грудах кам'яних.
Ми навіть не встигаєм озирнутись,

Богдан Манюк
2025.06.24 17:25
Частина друга Жовч і кров 1930 рік 4. Кася витягнула з печі каструлю з борщем. Це був улюблени

Іван Потьомкін
2025.06.24 17:02
Посходили співаночки рясно, мов суниці.
Посходились легіники, гей, на косовицю.
Косять так, як ще ніколи доти не косили.
Уже сонце припікає, а ще стільки сили
Позостало в руках дужих, руках молодечих,
Що готові трудитися під сам темен вечір.

Посхо

Світлана Майя Залізняк
2025.06.24 16:33
Новинка на моєму каналі.
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno.
У відеоряді використано 7 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для ц

Світлана Пирогова
2025.06.24 14:50
Густо рум'янком зацвічений сад,
Божа краса дрібних невістульок.
Ллється навколо її аромат,
З неба моргає сонячна куля.

П'янко...Ромашковий килим живий:
Цяточки жовті, біле пелюстя.
Десь заховався пустун-вітровій,

Віктор Кучерук
2025.06.24 05:28
Колиска посеред кімнати
Гойдалась плавно з боку в бік,
А біля неї добра мати,
Було, втрачала співам лік.
Матуся знала достолиха
Пісень про звірів і пташню,
Тому співала довго й тихо,
І колисала аж до сну…

Тетяна Левицька
2025.06.23 22:42
Світлана завжди у неділю давала дітям гроші на морозиво і на білети в кінотеатр, але не цього разу. До зарплатні залишався тиждень, а у її гаманці лежало всього п'ять карбованців. «Колос на глиняних ногах» розвалився і всі кошти у Ощадбанку згоріли одноч

Борис Костиря
2025.06.23 21:53
Останній сніг вже сходить із арени,
Як сивина, як марево із хвиль,
Що напливає з підсвідомих терен.
Не розрізниш, де правда, а де цвіль.

Останній сніг напливами прибою
Нечутно попід двері підповза,
Де зло й добро злилися у двобої.

Татьяна Квашенко
2025.06.23 16:28
Поки тиша огортає шлях,
Рими причепились, мов реп'ях.
Бо іти у полі манівцем –
Як писати вірші олівцем,

Як етюд писати просто неба.
Кольорів багато і не треба –
Колір неба й стиглої пшенички.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Вікторія Гавриленко
2025.02.12

Богдан Архіпов
2024.12.24

Богдан Фекете
2024.10.17

Полікарп Смиренник
2024.08.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Максим Тарасівський (1975) / Проза

 Наизнанку
Проснулся как-то один человек, глядь - а он в западне! Сидит он в какой-то комнате без окон, без дверей, стены у комнаты черные, уходят вверх, а потолка как бы нет. В комнате пусто, нет ничего - только вот этот человек сидит на утоптанном земляном полу, и все.

Делать нечего - надо как-то выбираться из западни. Человек обстучал все стены, попрыгал на твердом полу, покричал немного - все безрезультатно. Тут откуда ни возьмись появляется некто - и не поймешь даже, кто, ни на кого не похож. Голову черную некто из стены высунул и сказал человеку:
- Ты же видишь, потолка нет. Значит, выход там. Покопать нужно - вот такой парадокс! - захихикал мерзко и исчез.

Человек тут же понял, о чем говорил некто. Он принялся царапать пальцами утоптанный грунтовой пол западни. Поначалу грунт не подавался - человек оборвал себе все ногти, пока ему удалось взломать верхний слой плотной черной земли и вывернуть несколько черных комьев. Человек сложил их в углу комнаты; он смотрел на эту крохотную "гору" сквозь пелену слез - все-таки он здорово искалечил руки, пока добился вот такого скромного результата.

Человеку очень хотелось поскорее выбраться из черной комнаты. Сцепив зубы и не обращая внимания на боль, человек принялся копать землю и ссыпать ее горкой в углу. Чем глубже копал человек, тем податливей была земля, тем скорее росла горка в углу.

Обнадеженный человек работал, как заведенный, совершенно бездумно: процесс рытья настолько слился с желаемым результатом, что результат этот - освобождение из западни - уже казался ему чуть ли не достигнутым. Человек копал, погружаясь все глубже в яму, выбрасывал землю из ямы и снова копал. Это было упоительно.

Тем временем земля в яме была уже не просто податлива - она была пропитана водой. Вода сочилась со стен ямы, стекала под ноги человека, так что скоро он работал уже по колено в черной холодной воде. Зато копать было легко - и глубина ямы быстро превысила рост человека. Постепенно земля, смешанная с водой, превратилась в жидкую грязь, так что теперь ее было почти невозможно выбросить на поверхность - она просто утекала сквозь израненные пальцы.

Озадаченный человек решил выбраться из ямы, чтобы оценить сооруженную им гору: вдруг ее высота уже достаточна для того, чтобы вырваться из западни? Однако из ямы выбраться ему никак не удавалось: руки и ноги скользили по стенам, а ухватиться было не за что. Человек стоял в яме, по пояс в холодной грязной воде, и с тоской смотрел на такой близкий и совершенно недостижимый край ямы. Теперь ему казалось, что в западне было не так уж плохо. Что же делать?

Тут снова появился некто - его ни на что не похожая голова обрисовалась черным силуэтом над краем ямы, в которой тосковал человек. Некто сказал ему:
- Ты же видишь, тут вода. Надо копать еще, копать глубже, чтобы воды стало больше. Тогда выберешься. Вот такой парадокс! - снова мерзко захихикал некто и пропал, как не было его.

Человек воспрянул духом: и как он сам не догадался! Вода наполнит яму, а может, и всю западню, и вынесет его наверх. И он принялся копать с удвоенной энергией. Однако энергии хватило ненадолго: ведь грязь по-прежнему было невозможно извлечь из ямы! Все попытки "копать еще, копать глубже" дали всего лишь один результат: человек так измазался в грязь, что стал совершенно неразличим в своей яме.

Тут снова над краем ямы обрисовалась черная голова. Некто покрутил головой, захихикал и сказал:
- Да здесь нет никого! - и моментально обрушил в яму всю землю, которую человек с такими трудом оттуда извлек на поверхность.

Человек на дне ямы, придавленный вдруг немалым весом земли, пришел в полный ужас: он начал задыхаться, раскрыл рот, чтобы вдохнуть и позвать на помощь, но в рот, в горло, в легкие хлынула черная холодная грязь, и вдох оборвался, так и не начавшись. Ужас холодными иглами пронизал человека, и сознание уже покидало его, с болью и кровью выдираясь из цепких объятий тела.

Однако тут сознание выкинуло поразительный фокус: оно как бы вывернулось наизнанку. Яма, черная холодная грязь и западня были поглощены и упрятаны сознанием, а человек, с его невообразимо вывернутым наизнанку сознанием, оказался вне этого кошмара, снаружи.

Снаружи все было, как всегда, как обычно, и человек немедленно заспешил по своим обычным делам, время от времени сплевывая частички земли, неведомо откуда появлявшиеся во рту. Вкус у них преотвратнейший, так что плевки эти вполне извинительны.

Все подробности о феномене вывернутого наизнанку сознания можно выспросить непосредственно у того человека. Как его узнать в толпе: он часто сплевывает. Это, пожалуй, единственный признак, ведь вывернутое наизнанку сознание внешне себя никак не проявляет.

Одно плохо: слишком много на улицах плюющихся людей. Как его отличить от прочих - непонятно.

2015




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2015-04-01 16:22:19
Переглядів сторінки твору 573
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.292 / 5.44)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.928 / 5.38)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.745
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2023.05.24 15:15
Автор у цю хвилину відсутній