Якщо вам немає 16 років або більше - прошу покинути цю сторінку, даний твір не для вас. В лекціях з історії і юриспунденції не потребую, писав не про це. Якщо і є якісь похибки в деталях, чи невідповідність з "об’єктивним станом речей", то це виключно з мого незнання або свідомого задуму. Також хочу попередити про вульгарність присутню в творі, за що наперед прошу вибачення в тих, кого це зачепить. Приємного вам прочитання і дякую за увагу.

“Коли глянути зі сторони на це господарство, то складається враження, ніби чистоту в ньому підтримують чарівники. Проте порядок тут вимагає кропіткої роботи великого сімейства Мельників. Восьмеро дітей беруть активну участь в роботі по дому.
Робота останнім часом активізувалась не дарма — незабаром тут будуть гості. Одна з доньок, Катерина, виходить заміж. В селі вона славиться не лише вродою, але матір виховала з неї хорошу господиню в її чотирнадцять літ. Наречений дівчини один з кращих варіантів, тому про відмову не могло і йти мови.
Петро — старший син коваля, а тому успадкує першим батьківське ремесло. Він вже вносить вагомий внесок в ковальську справу своєї родини, а тому голодувати свою майбутню сім’ю не залишить. Хлопцеві вже виповнилось двадцять літ”.
Такі були раніше традиції і так жили люди. Часи були важкі, однозначно важчі ніж тепер: хвороби і низький рівень медицини, війни та інші фізичні загрози життю. Ніхто не задумувався про те, що в п’ятнадцять років діти ще не готові до дорослого життя. Вони стикались з ним набагато швидше, тому були змушені дорослішати швидко. І вони дорослішали. Нікого не хвилювало, що в такому віці, вони не зможуть виконувати обов’язки подружнього життя. Дикі були часи чи не так? Чи можливо ні?
Коли Андрій вперше побачив Юлю, то йому перехопило подих. Вона вчилася в паралельному класі, але йому не доводилось знатися з багатьма учнями звідти. Дивлячись на неї, хлопець відчував незручність, яку не відчував у відношенні до інших дівчат. Він бачив її по іншому, не як решту дівчат. В його очах, Юля видавалась йому старшою за одноліток, а від цього ще більш привабливою.
Старшокласники гордилися і перед усіма вихвалялися фотографіями і відео еротичного чи порнографічного змісту. Це дуже круто, коли ти маєш щось таке у себе в телефоні чи комп’ютері. Час, коли круто було мати сам телефон чи комп’ютер, вже давно минув, а цей час ще хтозна коли мине. Врешті-решт гормони в такому віці сприяють цьому.
Андрій не виявився винятком і теж піддався на це. Молодші класи наслідують старші, а тому його клас перейняв цю моду. Діти знають про те, що відбувається між чоловіком і жінкою наодинці, не гірше своїх батьків, тим паче дідусів і бабусь. В багатьох випадках вони узагалі можуть знати набагато більше і краще. Проте старші воліють вважати, що все ж їхні діти не такі. Їхні діти розумні і не піддаються на дурниці своїх однокласників.
Діти намагаються тримати це в таємниці, а батьки воліють не думати про своїх дітей поганого — ситуація, яка всіх задовольняє. Трапляється ситуація, коли батьки заводять розмову “про це”, але підлітки, переповнені своєю віковою самовпевненістю, яка не у всіх проходить, ледь стримують свій сміх: “Що нового ти можеш мені розповісти?”. Доводиться просто терпіти і чекати, коли ця нісенітниця завершиться.
Коли Андрій дивився на тіло Юлі, то збудження наростало і поглинало його глузд. В такі моменти йому хотілось одного — сексу. Тринадцятирічні підлітки ще не знали один одного, проте хороша нагода для знайомства в них таки трапилась. Вчителі школи вирішили провести літературний вечір, в честь якого поставити спектакль про життя відомих поетів. Залучили учнів з різних класів і Андрій з Юлею були в їх числі.
Підготовка до вечора тривала півтори місяці. За цей час учасники мали змогу перезнайомитись між собою, що вони й зробили. Андрій був не з сором’язливих хлопців, тому завести спілкування з дівчиною для нього не складало проблеми, хоча в цей раз він почував себе більш недолуго ніж зазвичай.
Не зважаючи на те, що хлопець відчував незручність, Юля не надто звертала уваги на це. Вона й сама вважала, що справляє на нього не найкраще враження. А сподобатись він їй встиг, тому то й не у своїй тарілці почувались обоє. Так і минали тижні репетицій, за які вони встигли познайомитись ближче.
Вечір відбувся, а після нього була обіцяна вчителями вечірка. Власне цього учні очікували більше ніж самого вечора. Вчителі були задоволені зробленою роботою і після висловлених похвал затримались не надовго. Їм також хотілось відсвяткувати це по своєму, тому згодом вони покинули дітей.
Коли учні залишились самі, то в них з’явилась можливість відірватись по повній. Комусь через старших друзів чи братів вдалось дістати алкоголь, що зробило веселощі гарячішими. Коли танці під заїжджену пластинку вже надоїли, то хтось запропонував зіграти в “бутилочку”. Гра, що бережно передається від покоління до покоління, майже як захоплення порнографією.
У цьому знову зіграло бажання бути дорослим і поцілунки, у цьому випадку, сприймаються як один з елементів дорослішання. Найбільш розв’язні підтримали таку пропозицію, а дехто погодився лиш аби не здатись мороженим. Для розігріву було запропоновано перші три поцілунки виконувати в щічку. Такий легкий старт для сором’язливих, щоб не травмувати їхню ніжну дитячу психіку вибухом ейфорії.
Коли вони сіли в коло, то серцебиття у всіх прискорилось. Ось він, сучасний обряд ініціації в доросле життя. Дехто вихвалявся тим, що вже не вперше грає, а дехто не хотів чути цих всіх балачок, а лише почати. Андрій зразу побачив Юлю в колі, що його втішило. Коли люди ще не знаються досить близько, то зазвичай вони здаються привабливішими один одному. Так сталось, що переважна більшість вважає привабливішими учнів з інших класів, а на своїх однокласників вже рідше звертають увагу. Саме тому й вирішили грати спільним для всіх колом.
Гра почалась. З третього запуску горлечко пляшки вказало на Юлю. В Андрія перехопило дихання. Найбільше, що він хотів зараз — це те, щоб коли дівчина крутне пляшку, вона вказала на нього. Однокласник дівчини легким дотиком поцілував її щоку. Зараз черга за Юлею. Серцебиття хлопця прискорилось так, наче він тільки що відбігав один тайм у футбольному матчі. Мить очікування і пляшка після секунд вагань, таки вказала на Андрія.
Йому випала честь відкрити раунд дорослих поцілунків і тому він менш за все хотів показати, що таке в нього вперше, а цілуватись він не вміє. Згадавши все, що він спостерігав у фільмах і на прогулянках, хлопець взявся за діло. Обійнявши Юлю однією рукою за плечі, а другою за талію, він спочатку ледь впевнено торкнувся її губ своїми, а потім додав напору. Навколо залунали веселі вигуки, а страхи Андрія, зганьбитися в очах однолітків, не збулись.
За пів години де-не-де сиділи сформовані пари і цілувались вже без перестанку. Хлопець взяв Юлю за руку і повів гуляти. Андрій чув, як від неї приємно пахло. Можливо це йому марилось, але схоже аромат нагадує цвіт вишні. Поряд були дерева вишні, але він все ж був переконаний, що це її аромат. Пізніше ця його думка лише підтвердилась.
Коли вечір вже закінчувався заходом сонця, вони грілись обіймами навпроти школи. Довго чекаючи такої нагоди, Андрій таки скористався нею і звернувся до дівчини: “А давай зустрічатись?”. Він їй одразу сподобався, а після того, що відбулось за цей вечір, їй було значно легше погодитись на таку пропозицію. Так і почались їхні стосунки.
За місяць вже було закінчення навчального року, а згодом і день народження хлопця. Як виявилось, Юля народилась всього на день пізніше, тому дні народження їм випало святкувати два підряд. Цього року їм обом виповнилось по чотирнадцять років, проте надалі трапилось щось дивне, чого ніхто не зміг точно пояснити.
Минуло пів року з моменту їх знайомства і одного дня дівчина залишилась сама вдома. Батьки поїхали в гості до друзів, а Юля вирішила провести день з Андрієм. Їхня зустріч почалась з перегляду фільму, а завершилась тим, що обоє позбулись незайманості. Їй було страшно, проте дівчина до нестями була закохана в нього, а хлопець дістав презерватив в якогось старшака, який глузливо побажав йому успіху. Старшак помилився, а презерватив Андрію трапився в нагоді.
Фантазії хлопця збулись і цього вечора парочка почувалась дуже радісно, хоч і ніяково. Їм хотілось бути разом все довше і частіше, але поступово виявилась одна річ, яка не проявлялась так яскраво до цього. Юля занедужала якоюсь дивною хворобою. Схоже в день, коли їй виповнилось чотирнадцять, її ріст і розвиток значно уповільнився. Крім того, що вона перестала старшати так, як старшають однолітки, в неї також проявились дивні розлади пам’яті, що не дають змогу дівчині ставати зрілою особистістю.
Тепер вона погано запам’ятовує нову інформацію, важко навчається і дуже повільно здобуває новий досвід. Єдине, що залишилось — це спогади пов’язані зі взаєминами. Дівчина пам’ятає всі дні, проведені з родиною, з друзями і з коханим. Пам’ять не відмовляє їй у цих спогадах і вона продовжує здобувати їх. Тепер Юля день за днем залишається тією самою чотирнадцятирічною дівчиною, якою вона була на свій чотирнадцятий день народження, а Андрій щодня стає старшим.
Хоч вони і однолітки, проте тепер різниця у їхньому психологічному і фізіологічному віці щодня зростає. Щодня Андрій стає старшим за Юлю на ще один день, в той час коли дівчина практично така сама, якою була в момент їх знайомства. Коли про це дізнались, всім стало важко. З цим не хотіли миритись, але вдіяти нічого також не змогли. Хлопцеві було не легше за інших, проте врешті-решт він прийняв цю ситуацію.
Він не хотів так просто її кидати, тому вирішив спробувати залишатись разом з нею. Йому це вдалось. Не зважаючи на те, що дехто з однолітків кепкував з дівчини, Андрій залишався з нею і захищав її. Згодом глузування припинились, а з її хворобою звиклись. Так і минули два роки їхнього спілкування. Дівчину виключили зі школи у зв’язку з її неспроможністю освоювати навчальну програму. Все більше і більше друзів покидали її, але залишились найближчі і найкращі.
Одним із найближчих людей був і Андрій. За ці півтора року він збагнув, що секс вже далеко не єдине, що приваблює його в особі Юлі. Тепер, коли секс в хлопця був, він вже не хвилювався так з цього приводу. Батьки звісно ж не знали про це, але раділи, що поряд з нею залишився такий хороший хлопець. Думки про те, щоб покинути дівчину вже відійшли, він надто сильно її полюбив.
Минали місяці і він почав задумуватись про серйозніші речі. Положення, в яке він потрапив, вимусило його подорослішати трішки швидше. Для продовження навчання у старших класах, Андрій вирішив поступити у спеціалізований ліцей, з поглибленим вивченням технічних дисциплін і точних наук. Хлопець вирішив здобути професію інженера, а для цього треба багато попрацювати.
Коли він гуляв з Юлею, то раніше на них навіть не реагували, але зараз вже по трохи почали дивитись скоса. Шістнадцять хлопцеві вже виповнилось, а тому в школі, а також вдома, з ним вирішили провести виховні і освітні бесіди, на тему статевої зрілості та статевого виховання. Та більшість сказаного Андрію вже було відомо, і на відміну від більшості своїх однолітків, він вже не сміявся, коли бачив в чиїхось руках контрацептиви.
Батько хлопця зрадів спокою сина і задовольнився його запевненням, що “нічого в мене не було”. Юля з Андрієм були закохані, кохались і любили одне одного. Проте їх стосунки, доводилось тримати подалі від чужих очей, а інтимні зв’язки приховувати. Ніхто не хотів думати про те, як же вони будуть продовжуватись, але наполягати на їх розтаванні також не хотіли. Врешті-решт жевріла надія, що все якось саме вирішиться. Лише батько Юлі серйозно занепокоївся ситуацією, та хлопець запевнив його, що не збирається покидати дівчину. Побачивши серйозні наміри Андрія, він заспокоївся і вирішив поспостерігати, як їх стосунки розвиватимуться далі.
Юля усвідомлювала, що з нею коїлось, і від цього ще більше цінувала старання хлопця. Вона клялась йому у вічній любові і обіцяла бути з ним, що б не сталось. Проте за деякий час сталось те, чого не очікували. Плітки про цю пару розповсюдились, але не всі поставились до цієї ситуації з розумінням.
День, коли Андрій став повнолітнім, став найтрагічнішим в його житті. З цього дня на нього почались нападки з різних сторін. Юлі не хотіли видавати паспорт, оскільки вона у зв’язку з хворобою, не є дієздатною, а без паспорту вона не могла вступити у шлюб. За неї відповідають її батьки, проте приймати таке рішення в них права немає, а значить вона не змогла б вийти заміж за свого коханого.
Частина суспільства гостро відреагувала на їх стосунки. Багато хто засуджував те, що відбувалось між ними. Андрія звинуватили в розбещенні малолітніх і сексуальному насиллі, проте близькі з цим погодитись не могли. Дехто просто не вірив, а дехто знав, що юнак на таке не здатний. Юля відчайдушно захищала коханого, проте соціальна служба, яка і подала позов у суд, стверджувала, що дівчина залякана і несвідома своїх слів.
Згодом знайшлись кадри, що зображували їх інтимну зустріч, які послужили одним з вагомих доказів вини Андрія. Вирок став ударом для закоханих — п’ять років позбавлення волі. Їх батьки були шоковані побаченими кадрами. Молодий юнак, що займається сексом з дитиною. Юля не витримала і у відчаї вигукнула на весь зал суду: “Ну і що, що ви це побачили?! Ми трахались ледь не щотижня, вже з того часу, як Андрієві за чотирнадцять зайшло! Задоволені?! Чому вас це раніше не хвилювало?! Чому вас не хвилює, що ваші діти трахаються не менше ніж ми?!”.
Слова дівчини шокували присутніх, проте вирок міняти ніхто не збирався. Колись успішного студента, а тепер злочинця, арештували і повезли виконувати вирок. Ніхто не думав, що він проведе наступні свої роки таким чином, а тим більше цього не передбачала Юля. Вона тяжко переживала втрату, Андрій став для неї її життям.
В тюремній камері, юнаку було значно тісніше, ніж на волі. Проте гнітив більше холод, який він відчував з цього дня. Те тепло, яким наповнювала його життя Юля, вже пішло, а зараз він залишився ні з чим. Вона писала йому, та одного дня Андрію прийшов лист тривожного змісту:
“Коханий Андрію, для нас настали важкі часи. Знаю, тобі там теж не легко, але я перебуваю в смутку. Кожного дня я думаю про тебе, ти не покидаєш моєї голови ні на хвилину. Мені не вистачає нашого спілкування, наших розмов. Я так сумую за твоїми жартами і історіями, сумую за нашими обіймами і поцілунками. Ти мені потрібен. Мені не вистачає твого тепла. Я божеволію без тебе і божеволію від думки, що десь там далеко, ти відчуваєш те саме що і я. Я багато думала про те, що між нами відбувається і не знаю, як ми зможемо жити далі. Тобі буде за двадцять, а я буду тією самою чотирнадцятирічною дівчинкою. Минуть роки, ти будеш тридцятирічним чоловіком, а я все тією ж самою маленькою дівчинкою. Ніхто не дозволить нам бути разом. Розумієш, ніхто! Як же я тобі вдячна за те, що у нас було! Наскільки я рада, що у нас це все було, але схоже надалі у нас нічого не може бути. Просто пам’ятай — я тебе кохаю!”
В цих словах Андрій відчув невимовний смуток, якусь тривогу, яку неможливо було передати. З вулиці доносився аромат цвіту вишні, що до болі нагадував парфуми, які полюбила Юля, і які полюбив і він. Аромат, який кожного разу нагадуватиме про їхнє кохання і говоритиме, що все твоє залишається з тобою, нехай навіть ти це втратиш. Через декілька днів до нього дійшла звістка: Юля загинула після того, як вистрибнула з вікна свого дому. Аромат залишиться з ним назавжди...

20 квітня - 27 квітня 2015 року — Львів

Якщо вам немає 16 років або більше - прошу покинути цю сторінку, даний твір не для вас. В лекціях з історії і юриспунденції не потребую, писав не про це. Якщо і є якісь похибки в деталях, чи невідповідність з "об’єктивним станом речей", то це виключно з мого незнання або свідомого задуму. Також хочу попередити про вульгарність присутню в творі, за що наперед прошу вибачення в тих, кого це зачепить. Приємного вам прочитання і дякую за увагу.