
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.09.02
13:41
Ще день малює гарне щось:
Ясні шовки останні літа.
І стільки барв іще знайшлось,
Тепла і радості палітра.
Вдягає сонце в кольори
Усе навкруж під усміх щирий.
Світлішим світ стає старий,
Ясні шовки останні літа.
І стільки барв іще знайшлось,
Тепла і радості палітра.
Вдягає сонце в кольори
Усе навкруж під усміх щирий.
Світлішим світ стає старий,
2025.09.02
12:17
Небувале, довгождане,
На краю земних доріг, -
Ти - кохання безнастанне
В смутках-радощах моїх.
За твої уста вологі
І за тіняву очей, -
Закохався до знемоги,
Як душа про це рече.
На краю земних доріг, -
Ти - кохання безнастанне
В смутках-радощах моїх.
За твої уста вологі
І за тіняву очей, -
Закохався до знемоги,
Як душа про це рече.
2025.09.02
08:19
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 10 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії. Для "оживленн
2025.09.01
23:38
О, літо! Йди! Мені тебе не шкода!
Сховайся в герметичний саркофаг.
Зробило ти мені таку погоду,
Що захлинаюсь у сльозах-дощах.
Ти зіпсувало зошит мій для віршів,
У ньому оселилася печаль.
Ти відібрало в мене найцінніше!
Сховайся в герметичний саркофаг.
Зробило ти мені таку погоду,
Що захлинаюсь у сльозах-дощах.
Ти зіпсувало зошит мій для віршів,
У ньому оселилася печаль.
Ти відібрало в мене найцінніше!
2025.09.01
22:21
Мій голос обірвався у зеніті,
Мої слова згоріли у золі.
Мої думки у полі переритім
Замерзли нерозквітлими в землі.
До кого я кричу в безмежнім полі?
Зі світом же обірваний зв'язок.
Лиш холоднеча, як безжальність долі,
Мої слова згоріли у золі.
Мої думки у полі переритім
Замерзли нерозквітлими в землі.
До кого я кричу в безмежнім полі?
Зі світом же обірваний зв'язок.
Лиш холоднеча, як безжальність долі,
2025.09.01
12:07
Із Бориса Заходера
Ледве ми виперлись з решти приматів
й рушили вдаль з усієї снаги –
з нами побігли, без жодних дебатів,
мордочка, хвіст та чотири ноги.
Часом блукаємо ми у хаосі, –
Ледве ми виперлись з решти приматів
й рушили вдаль з усієї снаги –
з нами побігли, без жодних дебатів,
мордочка, хвіст та чотири ноги.
Часом блукаємо ми у хаосі, –
2025.09.01
09:47
Останній день літа.
Все сонцем залите.
І ніде вмістити
безмежжя тепла.
Пронизана світлом
серпнева тендітна
струїть малахітом
прощання пора.
Все сонцем залите.
І ніде вмістити
безмежжя тепла.
Пронизана світлом
серпнева тендітна
струїть малахітом
прощання пора.
2025.09.01
05:51
В частоколі останніх років
Причаїлася тиша німотна, –
Ми з тобою, мов крила, близькі
І водночас, як зорі, самотні.
Не засліплює зір відбиття
Учорашніх цілунків тривалих, –
Десь поділись палкі почуття,
Що серця нам обом зігрівали.
Причаїлася тиша німотна, –
Ми з тобою, мов крила, близькі
І водночас, як зорі, самотні.
Не засліплює зір відбиття
Учорашніх цілунків тривалих, –
Десь поділись палкі почуття,
Що серця нам обом зігрівали.
2025.09.01
00:32
Чергова епоха раптово пішла,
Немов розчинилася, втратила цінність.
Можливо, це просто миттєвість життя,
Яку б я хотів розтягнути на вічність.
Не хочу про осінь, холодну і злу,
Чи сніг, що впаде на замерзлі дороги.
Про них надто рано, а біль та вій
Немов розчинилася, втратила цінність.
Можливо, це просто миттєвість життя,
Яку б я хотів розтягнути на вічність.
Не хочу про осінь, холодну і злу,
Чи сніг, що впаде на замерзлі дороги.
Про них надто рано, а біль та вій
2025.08.31
22:37
Зникло в мороку все. Ні очей, ні облич.
Тільки губи в цілунку злились навмання…
Нині трапилось диво – Тетянина ніч –
І у щасті своєму я віри не йняв!
Я на неї чекав кілька тисяч ночей,
Утираючи сльози, ковтаючи страх.
Допоміг мені ямб, дав надію х
Тільки губи в цілунку злились навмання…
Нині трапилось диво – Тетянина ніч –
І у щасті своєму я віри не йняв!
Я на неї чекав кілька тисяч ночей,
Утираючи сльози, ковтаючи страх.
Допоміг мені ямб, дав надію х
2025.08.31
22:13
Всесвітній холод, як тюрма німа.
Всесвітнє безголосся, ніби тундра.
Безлюдність так жорстоко обійма.
Лягає тиша так велично й мудро.
І птах замерзне й тихо упаде
У невідомість, як в обійми страху.
Не знайдеш прихисток уже ніде,
Всесвітнє безголосся, ніби тундра.
Безлюдність так жорстоко обійма.
Лягає тиша так велично й мудро.
І птах замерзне й тихо упаде
У невідомість, як в обійми страху.
Не знайдеш прихисток уже ніде,
2025.08.31
19:04
Пора поезії щемлива
Уже ступає на поріг.
І ллється віршів буйна злива,
І злото стелиться до ніг
Непрохано-медовим смутком,
Жалем за літечком ясним...
Що ніби квітка незабудка --
Уже ступає на поріг.
І ллється віршів буйна злива,
І злото стелиться до ніг
Непрохано-медовим смутком,
Жалем за літечком ясним...
Що ніби квітка незабудка --
2025.08.31
18:30
Моє кохання - вигаданий грант.
Життя мене нічого не навчило.
Для тебе вже букет зібрав троянд -
Поверне він твої забуті крила!
Засяй, немов яскравий діамант,
Забудь минуле, долю чорно-білу!
Римує сни твій вірний ад'ютант,
Життя мене нічого не навчило.
Для тебе вже букет зібрав троянд -
Поверне він твої забуті крила!
Засяй, немов яскравий діамант,
Забудь минуле, долю чорно-білу!
Римує сни твій вірний ад'ютант,
2025.08.31
14:23
Люба, уяви лише
розмах крил птаха Рух –
Це частинка лиш розмаху
мого кохання...
Не відпускати б довіку
мені твоїх рук...
Твоє ложе встелю
простирадлом – Праною.
розмах крил птаха Рух –
Це частинка лиш розмаху
мого кохання...
Не відпускати б довіку
мені твоїх рук...
Твоє ложе встелю
простирадлом – Праною.
2025.08.31
14:03
Сидить Петрик у кімнаті, а надворі злива.
У вікно краплини б’ються та по склу стікають.
Громові удари часом хлопчика лякають.
Він тоді до діда очі повертає живо.
Дід Остап сидить спокійно, на те не звертає.
Його грім той не лякає, видно звик до того,
У вікно краплини б’ються та по склу стікають.
Громові удари часом хлопчика лякають.
Він тоді до діда очі повертає живо.
Дід Остап сидить спокійно, на те не звертає.
Його грім той не лякає, видно звик до того,
2025.08.31
12:34
Глядача цікавого містер Кайт
Усяко розважає на трамплінові
І Гендерсони будуть теж
Щойно Пабло Фанкез Феа одплескав їм
Над людом і кіньми й підв’язками
Урешті через бочку з огнем на споді!
У цей спосіб містер Кей кидає свій виклик!
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Усяко розважає на трамплінові
І Гендерсони будуть теж
Щойно Пабло Фанкез Феа одплескав їм
Над людом і кіньми й підв’язками
Урешті через бочку з огнем на споді!
У цей спосіб містер Кей кидає свій виклик!
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.04.24
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.02.18
2023.02.18
2022.12.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Галина Михайлик /
Критика | Аналітика
Люди хочуть читати!
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Люди хочуть читати!
Як приємно усвідомлювати, що те, що ти робиш, є потрібним і знаходить відповідний позитивний відгук!
Позавчора зустріла свого колишнього сусіда, з родичами якого прожили "двері в двері" більше десятка років і стали практично родиною... І тепер часто бачимося, хоча і не живемо так близько. Його звуть Денис Соловей, йому 26 років. Влітку 2014 року пішов добровольцем в АТО. У складі 24 Яворівського механізованого підрозділу захищав нашу землю під с.Дмитрівка неподалік Іловайська. Був поранений, контужений. Лікувався півроку у госпіталях Харкова і Львова. Тепер - інвалід війни. У 26 років... Має ще 6 осколків у печінці і селезінці, які українські лікарі не ризикнули видаляти під час попередніх курсів лікування. Готує документи для оперування за кордоном. Збирає кошти. Наша сім'я допомогла, звичайно, як змогли...
Але хотіла сказати про інше... Про те, з яким запалом і вдячністю він відгукувався про наші збірки "Воїнам світла" і "Осінь у камуфляжі"*, які я йому подарувала ще у січні ц.р.
Виявляється ці дві книжечки нарозхват у м.Лугини Житомирської обл., звідки він родом, і де мешкає його мама. "Мама" з великої літери, як і всі матері, які виховали синів-захисників... Адже влітку-восени 2014 р. обидва її сини - старший Олександр та молодший Денис були у тому східному пеклі, а далі - обоє поранені, тривале лікування... Але, дав Бог щастя - живі!
Перед Великодніми святами я передала Денисом ще два комплекти з наших двох збірок - для мами, і для брата.
І ось чую, що знайомі, сусіди Денисової мами, учителі місцевої школи - позичають і перепозичають наші збірки, переписують вручну собі у зошити вірші з них...
Пишу - а на очах сльози зворушення... Дякую нам усім! І - не зупиняймося!!!!
Бо люди хочуть читати!!!!
п.с. А ще буквально вчора мала розмову з мамою 12-річної школярки-волонтерки, слова якої (а їй тобі було ще 11 років) з її з малюнка для солдатів стали поштовхом для написання мого вірша "Осінь в бліндажі" (який опубліковано в обох збірках). Так от, наші збірочки постійно на руках у вчителів Львівської СШ №28, вірші з них використовують у навчально-виховному процесі... Гадаю ще треба буде додруковувати наклад, щоб поширювати у школах і бібліотеках. Бо таки дуже актуальне - ЛЮДИ ХОЧУТЬ ЧИТАТИ!!!
Позавчора зустріла свого колишнього сусіда, з родичами якого прожили "двері в двері" більше десятка років і стали практично родиною... І тепер часто бачимося, хоча і не живемо так близько. Його звуть Денис Соловей, йому 26 років. Влітку 2014 року пішов добровольцем в АТО. У складі 24 Яворівського механізованого підрозділу захищав нашу землю під с.Дмитрівка неподалік Іловайська. Був поранений, контужений. Лікувався півроку у госпіталях Харкова і Львова. Тепер - інвалід війни. У 26 років... Має ще 6 осколків у печінці і селезінці, які українські лікарі не ризикнули видаляти під час попередніх курсів лікування. Готує документи для оперування за кордоном. Збирає кошти. Наша сім'я допомогла, звичайно, як змогли...
Але хотіла сказати про інше... Про те, з яким запалом і вдячністю він відгукувався про наші збірки "Воїнам світла" і "Осінь у камуфляжі"*, які я йому подарувала ще у січні ц.р.
Виявляється ці дві книжечки нарозхват у м.Лугини Житомирської обл., звідки він родом, і де мешкає його мама. "Мама" з великої літери, як і всі матері, які виховали синів-захисників... Адже влітку-восени 2014 р. обидва її сини - старший Олександр та молодший Денис були у тому східному пеклі, а далі - обоє поранені, тривале лікування... Але, дав Бог щастя - живі!
Перед Великодніми святами я передала Денисом ще два комплекти з наших двох збірок - для мами, і для брата.
І ось чую, що знайомі, сусіди Денисової мами, учителі місцевої школи - позичають і перепозичають наші збірки, переписують вручну собі у зошити вірші з них...
Пишу - а на очах сльози зворушення... Дякую нам усім! І - не зупиняймося!!!!
Бо люди хочуть читати!!!!
п.с. А ще буквально вчора мала розмову з мамою 12-річної школярки-волонтерки, слова якої (а їй тобі було ще 11 років) з її з малюнка для солдатів стали поштовхом для написання мого вірша "Осінь в бліндажі" (який опубліковано в обох збірках). Так от, наші збірочки постійно на руках у вчителів Львівської СШ №28, вірші з них використовують у навчально-виховному процесі... Гадаю ще треба буде додруковувати наклад, щоб поширювати у школах і бібліотеках. Бо таки дуже актуальне - ЛЮДИ ХОЧУТЬ ЧИТАТИ!!!
Галина Виноградська 30.04.2015
*"Осінь у камуфляжі: збірка віршів "/ упорядкувала Таїсія Цибульська — Кременчук: Видавець ПП Щербатюк О. В., 2014 — 128 с.;
"Воїнам світла:колективний подарунковий збірник поезій."- Мукачеве,волонтерське видавництво "Серце патріота", Благодійний фонд "Віта Дольче", 2015.- 256 с.
https://www.facebook.com/groups/1558663831031223/?fref=nf
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Осяяння"
• Перейти на сторінку •
"Український Донбас: Вечір пам'яті Івана Низового (26.04.2015, Львів)"
• Перейти на сторінку •
"Український Донбас: Вечір пам'яті Івана Низового (26.04.2015, Львів)"
Про публікацію