Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.06.07
21:42
жовтогарячі нагідки
та лілії тигрові
пташки співочі навкруги
немовби у діброві
увесь такий ліричний ти
замислений на слові
життя же промовля утім
на мові невідомій
та лілії тигрові
пташки співочі навкруги
немовби у діброві
увесь такий ліричний ти
замислений на слові
життя же промовля утім
на мові невідомій
2026.06.07
17:17
Як знімали Хрущова і намагалися Горбачова.
Так, багато при Хрущову устигли зробити.
І супутник, і людину перші запустити
В космос. Цілину при тому дружно піднімали,
Хоча про те у казахів згоди не питали.
Культ особи «подолали», невинних звільнили,
Так, багато при Хрущову устигли зробити.
І супутник, і людину перші запустити
В космос. Цілину при тому дружно піднімали,
Хоча про те у казахів згоди не питали.
Культ особи «подолали», невинних звільнили,
2026.06.07
16:40
То мир і справді є театром? Як не глянеш:
актори, сцена, мла за нею, глядачі.
Проте присутні в цій великій виставиці
і ті, що обирають непримітні ролі,
але міняють участю своєю долі.
Коли ж вони нарешті покидають сцену,
тоді провіщене й дох
актори, сцена, мла за нею, глядачі.
Проте присутні в цій великій виставиці
і ті, що обирають непримітні ролі,
але міняють участю своєю долі.
Коли ж вони нарешті покидають сцену,
тоді провіщене й дох
2026.06.07
13:28
Дайте випити кави ковток
Перед боєм важливим, вагомим
І пізнати життєвий урок,
Що промчиться в стрімкому вагоні.
Дайте випити чашу до дна
Хоч вина, хоч рясної цикути.
Не моя буде в тому вина,
Перед боєм важливим, вагомим
І пізнати життєвий урок,
Що промчиться в стрімкому вагоні.
Дайте випити чашу до дна
Хоч вина, хоч рясної цикути.
Не моя буде в тому вина,
2026.06.07
11:42
Шукаю дорогу між тисяч думок,
Де цінності тонуть у шумі розмови,
Де кожен навколо — мудрець та пророк,
Хоч жоден насправді нічого не робить.
Змішалися контури, знаки, слова,
Ховаються тексти за тінню контексту.
У цих лабіринтах болить голова
Де цінності тонуть у шумі розмови,
Де кожен навколо — мудрець та пророк,
Хоч жоден насправді нічого не робить.
Змішалися контури, знаки, слова,
Ховаються тексти за тінню контексту.
У цих лабіринтах болить голова
2026.06.07
11:10
… на човнику не видно пасажирів,
біля корми не чути руху сліз,
де заповіт новий що склали за ранжиром
під юним місяцем ховають до валіз,
раніше тут з півдюжини агентів
у квітень дощовий плели з верби вінки,
тепер щури рятуються в моменті
біля корми не чути руху сліз,
де заповіт новий що склали за ранжиром
під юним місяцем ховають до валіз,
раніше тут з півдюжини агентів
у квітень дощовий плели з верби вінки,
тепер щури рятуються в моменті
2026.06.07
06:27
В тепле літо золоті ворота
Відчиняє червнева пора, -
Душу вабить лежача робота
І напущена в сплячку мара.
Зріє літо пахуче, півсонне
І принадне в наряді своїм, -
Барви й звуки його ніжнотонні
Час від часу сполохує грім.
Відчиняє червнева пора, -
Душу вабить лежача робота
І напущена в сплячку мара.
Зріє літо пахуче, півсонне
І принадне в наряді своїм, -
Барви й звуки його ніжнотонні
Час від часу сполохує грім.
2026.06.07
01:22
Окремі москалі нібито і не страшні. Вони, як і вовки, небезпечні, коли збиваються у зграї.
Без московської мавпи з гранатою світ поки що не здатний уявити собі миротворчий процес.
Гіркий досвід – незамінний інгредієнт у кулінарії.
Людям найпрості
2026.06.06
22:03
не перевершуй не жени
не віддавай усе що
тим демонам поза дверми
хоча у них є дещо
стезя стежина стеж її
дерева милість божа
вони усе пережили
самі собі тотожні
не віддавай усе що
тим демонам поза дверми
хоча у них є дещо
стезя стежина стеж її
дерева милість божа
вони усе пережили
самі собі тотожні
2026.06.06
19:21
В оп’янінні усілякою розкішшю
Задля продукції
Що зносить усе все на хвилі
Бездуховно безсмертній, і коли
Божий кельнер бере твій останній дайм
Ось рахунок тобі
І нема в цім фарватері
Припливу, ні розсуду
Задля продукції
Що зносить усе все на хвилі
Бездуховно безсмертній, і коли
Божий кельнер бере твій останній дайм
Ось рахунок тобі
І нема в цім фарватері
Припливу, ні розсуду
2026.06.06
17:36
…подуєш на людську біду -
затихне морок на дзвіницях
у бомбосховищах, світлицях,
у Гестиманському саду,
де бродять ангели по три,
вітхозавітно, задзеркально,
де чути неупинний рух
затихне морок на дзвіницях
у бомбосховищах, світлицях,
у Гестиманському саду,
де бродять ангели по три,
вітхозавітно, задзеркально,
де чути неупинний рух
2026.06.06
17:26
Готовий сплакнути, раніш як бувало,
Коли на оголені груди впадеш
Жагучого серця пругкими губами,
Як тільки згадаєш забутий backstage.
Одна у тобі розпізнає акина,
А друга чи третя – лише прохача.
Від них і находить на тебе провина
Коли на оголені груди впадеш
Жагучого серця пругкими губами,
Як тільки згадаєш забутий backstage.
Одна у тобі розпізнає акина,
А друга чи третя – лише прохача.
Від них і находить на тебе провина
2026.06.06
12:53
Я прийду у спустошений ліс,
Як у храм, до якого не ходять.
Між тополь і дівочих беріз
Бачу слів невідомі породи.
Пробіжить зграя зляканих кіз.
І лаштується Ігор в походи.
Я прийду в невідомі краї,
Як у храм, до якого не ходять.
Між тополь і дівочих беріз
Бачу слів невідомі породи.
Пробіжить зграя зляканих кіз.
І лаштується Ігор в походи.
Я прийду в невідомі краї,
2026.06.06
09:04
Павло Горінштейн (1895-1961; народився й прожив життя в Україні)
Армія Біла, Чорний Барон
знову готують нам царський трон,
та від тайги до нормандських узвиш –
Червона Армія всіх сильніш!
Так хай червоний
Армія Біла, Чорний Барон
знову готують нам царський трон,
та від тайги до нормандських узвиш –
Червона Армія всіх сильніш!
Так хай червоний
2026.06.06
08:56
Що може порізнить навіки батька з сином?
В родині Штрауса до того спричинилась... скрипка.
Був батько вже на троні «короля вальсів»,
Коли син з-під столу всотував чарівні звуки скрипки.
Батько боявся невдовзі поступитись троном,
тож заборонив маляті
2026.06.06
08:21
— Ти малюєш на мапі вчорашніх обмежень
Апельсинове вицвіле сонце.
Ставиш знак здивування до впевнених речень,
Креслиш спогадам ґрати чи необережно
Розливаєш свій біль та незгоду.
— Я не знаю... Мене огортає буденне,
Осідає на плечі. Та вкотре
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Апельсинове вицвіле сонце.
Ставиш знак здивування до впевнених речень,
Креслиш спогадам ґрати чи необережно
Розливаєш свій біль та незгоду.
— Я не знаю... Мене огортає буденне,
Осідає на плечі. Та вкотре
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.04.24
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.02.18
2023.02.18
2022.12.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Анонім Я Саландяк (1955) /
Критика | Аналітика
Мандри в космосі 60.3. Булькові цепеліни - Марися Лавра, продовження… (вибрані тексти Поетичних Майс
(спроба ще абсурднішої аналітики)
Частина друга: пОдруга Римочка
Текст римований…
… тут пані Рима Текстівна творить що хоче і як хоче, і хоч як би ми дерли в гору свого носа, стверджуючи начебто цей процес цілком залежним від нас є, і… що то ж ми обираємо риму!.. Насправді - якщо процес залежний (від нас), то читай - взаємозалежний і… виходить, що римований текст значною мірою, як найменше на половину, творить себе сам. Щоправда і неримований текст залежним від слова є, бо ж однак доводиться виконувати дію добору слова, а всяка дія, навіть монодія, є взаємодією, хай себе самого із собою самим… а добираючи слово вибираєш і ту химеру, яка за словом стоїть, хай і в твоїй голові… і неможливо потім буде доказати хто, чи що – яке, чи кого (автор чи слово – слово чи автора) добирає… От така от абракадабра виходить, що нібито в римованому тексті очевидно видно залежність автора від слова, котра (залежність) зумовлена певною обмеженістю набору слів - слів співзвучних… Ба, навіть більше, пані Римочка присутня в будь-якому тексті.
Можливо тому Марися Лавра (ревниво) для свої “Монодії” обрала так звану білу форму поезії з глибоко схованим внутрішнім римуванням – навіть не на рівні слів, а десь аж на рівні складів і цей текст, як умовно римований, можна виставити ось в такій формі:
поїхав шапі то
одино ку сам от
ність межи о
чі ки
нув не відвор от
ність по ки ну то
ї ля ль ки
останню насміш ли
ву посміш ку
самими ку
тиками губ об ку
саних у
кров у
спадок ли
шивши по собі ляле
чко безтурб от
но ща сли
ва ко лись
як житимеш да лі
у да ли
ні відб лиск
ки вечірніх свічок міс та
відбивають сяйво діаман то
вих крапе льок
галактики твоєї монодичн ої
мо лю
не зрони кош то
вність душі
не дай розб итися і роз литися по то
пом с обі
три ма
йся дівчин ко
я у тобі з то
б ою
я
ти
є дине ці ле
ми (Марися Лавра. Монодія)
Для моїх логічних спекуляцій у просторі тексту, тобто для обґрунтування неримованого текстового простору як римованого, можна було б виділити і інші групи співзвучних складів цього тексту, чи навіть узяти, для прикладу, якийсь інший, далекий від поезії, технічний текст та виставити його як умовно римований… але для досягнення відчуття балансування на межі абсурдності цього процесу… і абсурдності космосу тексту, чи абсурдності космосу взагалі, здається мені, достатньо… Чи ні?
30.04.2015
худ. Я. Саландяк – композиція “Космос тексту” (фотошоп).
"Боже мій"
• Перейти на сторінку •
"Мандри в космосі 60.2 Булькові цепеліни - Марися Лавра… (вибрані тексти Поетичних Майстерень)"
Мандри в космосі 60.3. Булькові цепеліни - Марися Лавра, продовження… (вибрані тексти Поетичних Майс
(спроба ще абсурднішої аналітики)
Частина друга: пОдруга Римочка
Текст римований…
… тут пані Рима Текстівна творить що хоче і як хоче, і хоч як би ми дерли в гору свого носа, стверджуючи начебто цей процес цілком залежним від нас є, і… що то ж ми обираємо риму!.. Насправді - якщо процес залежний (від нас), то читай - взаємозалежний і… виходить, що римований текст значною мірою, як найменше на половину, творить себе сам. Щоправда і неримований текст залежним від слова є, бо ж однак доводиться виконувати дію добору слова, а всяка дія, навіть монодія, є взаємодією, хай себе самого із собою самим… а добираючи слово вибираєш і ту химеру, яка за словом стоїть, хай і в твоїй голові… і неможливо потім буде доказати хто, чи що – яке, чи кого (автор чи слово – слово чи автора) добирає… От така от абракадабра виходить, що нібито в римованому тексті очевидно видно залежність автора від слова, котра (залежність) зумовлена певною обмеженістю набору слів - слів співзвучних… Ба, навіть більше, пані Римочка присутня в будь-якому тексті.
Можливо тому Марися Лавра (ревниво) для свої “Монодії” обрала так звану білу форму поезії з глибоко схованим внутрішнім римуванням – навіть не на рівні слів, а десь аж на рівні складів і цей текст, як умовно римований, можна виставити ось в такій формі:
поїхав шапі то
одино ку сам от
ність межи о
чі ки
нув не відвор от
ність по ки ну то
ї ля ль ки
останню насміш ли
ву посміш ку
самими ку
тиками губ об ку
саних у
кров у
спадок ли
шивши по собі ляле
чко безтурб от
но ща сли
ва ко лись
як житимеш да лі
у да ли
ні відб лиск
ки вечірніх свічок міс та
відбивають сяйво діаман то
вих крапе льок
галактики твоєї монодичн ої
мо лю
не зрони кош то
вність душі
не дай розб итися і роз литися по то
пом с обі
три ма
йся дівчин ко
я у тобі з то
б ою
я
ти
є дине ці ле
ми (Марися Лавра. Монодія)
Для моїх логічних спекуляцій у просторі тексту, тобто для обґрунтування неримованого текстового простору як римованого, можна було б виділити і інші групи співзвучних складів цього тексту, чи навіть узяти, для прикладу, якийсь інший, далекий від поезії, технічний текст та виставити його як умовно римований… але для досягнення відчуття балансування на межі абсурдності цього процесу… і абсурдності космосу тексту, чи абсурдності космосу взагалі, здається мені, достатньо… Чи ні?
30.04.2015
худ. Я. Саландяк – композиція “Космос тексту” (фотошоп).
"Боже мій"
• Перейти на сторінку •
"Мандри в космосі 60.2 Булькові цепеліни - Марися Лавра… (вибрані тексти Поетичних Майстерень)"
Про публікацію
